Порівняння Hawke Vantage 3-9x40 30/30 Duplex vs Gamo 3-9X40 AO

Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки). Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо приціл планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока, та й від окулярів він повинен знаходитися на деякій відстані, щоб не вдарити по склу за рахунок віддачі.

Діаметр області, видимої в приціл з відстані 100 м — іншими словами, найбільша відстань між двома точками, при якому їх можна одночасно побачити з цієї відстані. Також його називають «лінійним полем зору». Цей показник для багатьох користувачів зручніше, ніж кутове поле зору (кут між лініями, що з'єднують об'єктив і крайні точки видимого зображення) — він дуже наочно описує можливості приладу.

В прицілах з регулюванням кратності (див. вище) може зазначатися як весь діапазон ширини — від максимальної до мінімальної — так і тільки одне значення цього параметра. В останньому випадку зазвичай береться найбільша ширина поля зору, на мінімальної кратності.

Комплексний показник, що описує якість роботи будь-оптичної системи (в т. ч. прицілів) в сутінках — коли освітлення слабкіше, ніж вдень, але ще не настільки тьмяно, як глибоким ввечері або вночі. Мова йде насамперед про здатність бачити через прилад дрібні деталі.

Необхідність використання цього параметра пов'язана з тим, що сутінки є особливими умовами. При денному світлі видимість дрібних деталей визначається насамперед кратністю оптики, при нічному — діаметром об'єктива (див. вище); в сутінках ж на якість впливають обидва цих показника. Цю особливість і враховує сутінковий фактор. Його конкретне значення обчислюється як квадратний корінь з добутку кратності на діаметр об'єктива. Наприклад, для прицілу 8х40 сутінковий фактор буде становити корінь з 8х40=320, тобто приблизно 17,8. У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується мінімальний сутінковий фактор, що відповідає мінімальному ж збільшення.

Найменшим значенням цього параметра для нормальної видимості в сутінках вважається 17. Водночас варто відзначити, що сутінковий фактор не враховує фактичного світлопропускання системи — а воно сильно залежить від якості лінз, застосування просвітлюючих покриттів (див. нижче) і т. ін. Тому реальне якість зображення в сутінках біля двох моделей з однаковим сутінковим фактором може помітно відрізнятися.

Оптичні приціли з відстройкою паралакса можуть оснащуватися широким кільцем на об'єктиві AO (Adjustable Objective) або барабаном на вузлі управління SF (Side Focusing), на який встановлюються додаткові аксесуари для точного налаштування фокусування у вигляді коліс.

Різновид покриття, використовується в лінзах прицілу. У будь-якому разі мова йде про т. зв. просветляющем покритті, яке являє собою найтоншу плівку (одно - або багатошарову) на поверхні лінзи, що контактує з повітрям. Властивості цієї плівки підібрані таким чином, щоб звести до мінімуму відображення світла від поверхні скла. Зміст даної функції полягає не стільки у зниженні яскравості відблисків, здатних демаскувати стрілка, скільки у підвищенні світлопропускання оптики і, відповідно, якості видимого через неї зображення.

Сучасні приціли можуть оснащуватися такими видами покриттів:

— Що просвітлює. У цьому разі мається на увазі найпростіший варіант — неповне одношарове покриття. Термін «неповне» означає, що покриття є не на всіх поверхнях лінз (хоча просвітлених поверхонь може бути і декілька). Коштує таке просвітлення недорого, проте і якість зображення виходить відносно невисоким — зокрема, тому, що одношарова плівка найбільш ефективна лише для частини видимого спектра кольорів.

— Повне просвітлення. Повне просвітлення означає, що всі поверхні лінз, що контактують з повітрям, мають спеціальне покриття; в цьому випадку воно одношарове. Таке покриття дорожче, ніж просте покриття, але і якість «картинки» при його використанні вище, оскільки спотворення світла на переходах між склом і повітрям зводяться до мінімуму.

— Багатошарове. Неповне покриття, що просвітлює (див. вище), що використовує багатошарові плівки. Завдяки кільком верств...ам просвітлення охоплює весь видимий спектр, що дає змогу досягти більш світлого зображення з меншим спотворенням кольорів в порівнянні з одношаровими покриттями; щоправда, і ціна таких приладів вище.

— Повне багатошарове просвітління. Найбільш прогресивний варіант: багатошарове покриття на всіх поверхнях лінз, використовуваних в конструкції прицілу. Особливості повного і багатошарового покриття окремо описані вище. Тут же відзначимо, що їх поєднання характерне для прицілів високого класу, оскільки воно забезпечує максимально якісне зображення, однак і обходиться недешево.

Тип прицільної марки (сітки), передбачений у приладі. Зустрічаються моделі, котрим зазначено відразу кілька варіантів: це передбачає можливість перемикання з-поміж них.

Щодо конкретних різновидів, то в коліматорах усі марки мають загальну специфіку — вони мають забезпечувати зручність швидкого прицілювання на порівняно невеликих дистанціях. А ось сітки оптичних та інших аналогічних прицілів можна умовно поділити на мисливські та тактичні (снайперські). Перші відносно прості і мають мінімум додаткових елементів, оскільки розраховані на невеликі відстані та порівняно великі цілі; а другі призначені для високоточної стрілянини, військового та поліцейського застосування, а тому обов'язково доповнюються різними елементами для вимірювання кутів та взяття поправок «на ходу», у тому числі між пострілами.

Серед конкретних видів сіток, найбільш популярних у наш час - хрест з поділами, BDC, дуплекс, хрест, напівхрест, хрест з точкою, хрест з колом, ялинка, далекомір, точка, коло з точкою і коло з двома точками. Ось основні особ...ливості кожної з них:

— Хрест із розподілами. Один з найбільш популярних різновидів «тактичних» сіток, які застосовуються в оптичних прицілах. Ключовим елементом є перехрестя, лініями якого нанесені додаткові точки. Відстань між точками відповідає строго певному кутовому розміру; спочатку воно становило 1 MRAD (1 "mil", звідси і назва), проте в сучасних прицілах можуть зустрічатися й інші значення, їх варто уточнювати за інструкцією. Крім того, подібні сітки можуть відрізнятися за кількістю точок, по наявності потовщень на лініях (як в описаних нижче дуплексах) і т. п. Як би там не було, така сітка дуже зручна для оцінки відстаней та внесення поправок на льоту, багато професійні стрілки вважають її чи не ідеалом для високоточної стрілянини, у тому числі на далекі дистанції, до того ж оригінальний хрест із поділами (Mil-Dot) широко використовується військовими та поліцейськими снайперами по всьому світу.
Відзначимо також, що існує і коліматорний різновид "мільдотів" - в даному випадку сітка має вигляд кола з точкою посередині і декількома точками під нею, з інтервалом в той же 1 MRAD. Однак при використанні коліматорів реальна необхідність у внесенні вертикальних поправок виникає рідко, і даний варіант не набув широкого поширення.

- Дуплекс. Сітки для оптичних та нічних прицілів (див. «Тип»), що мають вигляд класичного перехрестя з різною товщиною ліній: у центрі вони тонкі, а біля країв — помітно товщі. Сенс такого поєднання полягає в тому, що тонкі лінії не «загрозять» поле зору у точки прицілювання, а товсті залишаються видимими навіть за несприятливих умов (наприклад, у сутінках) і дають змогу прицілитися хоча б приблизно. Крім того, товщина великих ліній і відстань між їх краями може відповідати чітко визначеним кутам, що дає змогу застосовувати деякі з таких прицілів ще і як найпростіші кутомірні інструменти. Втім, ці можливості дуже обмежені, і в цілому «дуплекси» є класичними сітками мисливського типу.

- Напівхрест. Сітка мисливського призначення, основні елементи якої мають Т-подібну форму. Один із різновидів різновид напівхрестів — «німецька сітка», вона ж «пеньок» — складається з вертикальної лінії від краю до центру прицілу та двох горизонтальних ліній, що не доходять до неї; точка прицілювання відповідає верхній точці центрального «пенька», а по товщина ліній та відстані між ними можуть уточнюватися в документації – це дає змогу проводити найпростіші виміри кутів. Більше сучасний різновид напівхреста — перехрестя, в якому одна лінія (від центру до верхнього краю) значно тонша за інші, а то й відсутня взагалі.

- Крапка. У чистому вигляді точка застосовується виключно в прицілах коліматорних (див. «Тип»). Це надзвичайно зручний для таких приладів варіант: у полі зору стрілка немає жодних зайвих деталей, тільки мітка, що чітко показує, куди саме наведено зброю — більшого при застосуванні коліматорів часто й не потрібно. До недоліків точки порівняно з іншими мітками в прицілах цього можна віднести меншу помітність, особливо при яскравому зовнішньому освітленні. Втім, багато прицілів дають змогу виставити досить високу яскравість мітки, а іноді ще й збільшувати її розмір, підвищуючи помітність. Також зазначимо, що для точки може уточнюватися кутовий розмір, що може стати в нагоді для швидкої оцінки дистанцій.
Крім цього, точка може застосовуватися також в оптичних та нічних прицілах, однак у таких випадках вона зазвичай застосовується як доповнення до іншої шкали – наприклад, додатково виділяє перетин ліній у напівхресті.

- Коло з точкою. Ще один різновид марок, що використовується в коліматорах як основний, а в інших типах прицілів - як доповнення до перехрестя або іншої більш традиційної сітки. Втім, останнє зустрічається рідко, тому зупинимося на першому варіанті. Порівняно з іншою популярною «коліматорною» міткою — точкою — коло перекриває більше видимого простору, проте воно дуже добре помітне і нерідко виявляється зручнішим при стрільбі навскидку або різкому повороті зброї убік. Крім того, і для кола, і для точки в ньому нерідко вказується точний кутовий розмір, що дає розширені (порівняно зі звичайною точкою) можливості застосування прицільної марки в якості найпростішої кутомірної (далекомірної) шкали.

- Коло з 2 точками. Різновид описаного вище кола з точкою, що має другу, додаткову точку зазвичай нижче першої, на строго певному кутовому відстані від неї. Це розширює можливості застосування прицілу в ролі імпровізованого далекоміра, а також дає змогу «з ходу» брати поправку при стрільбі на далекі дистанції — достатньо прицілитися по другій, нижній точці. Втім, подібні можливості для коліматорів потрібні вкрай рідко, тож і цей варіант особливого поширення не набув.

- Хрест. Особливості марки цього залежать від того, про який тип прицілів йдеться - оптичному/нічному або коліматорному (див. «Тип»). У класичній оптиці хрест — це найпростіше перехрестя тонких ліній однакової товщини. Звичайно, за загальною спеціалізацією такі сітки належать до мисливських, проте вони зустрічаються також у досить просунутому різновиді прицілів - спортивних моделях для бенчреста (стрільби зі верстата на максимальну дальність і точність). Зручність хреста при такому застосуванні полягає в тому, що лінії мають мінімальну товщину та практично не закривають огляд. У «нічниках» цей тип сітки — зазвичай одне із кількох доступних вибір варіантів. А ось у коліматорах хрест багато в чому аналогічний колу з точкою — він передбачається як одна з великих, добре помітних міток із чітко визначеним кутовим розміром.

— Хрест із крапкою. Сітка у вигляді перехрестя двох ліній (як правило, досить тонких), у місці перетину яких нанесена добре видима точка. Саме в такому вигляді зазвичай використовується і в коліматорних, і в інших типах прицілів. У першому випадку подібна марка фактично є трохи модифікованою версією звичайного хреста (див. вище). А в оптиці наявність точки дає змогу додатково виділити перехрестя, що буває зручним у деяких ситуаціях; загальне призначення таких прицілів, зрозуміло, мисливське.

— Хрест із колом. Марка у вигляді хреста, доповненого колом. Також може застосовуватися в різних типах прицілів і має свою спеціалізацію. У класичній оптиці подібна сітка має мисливське призначення, хоча зустрічаються і різновиди з додатковими мітками, що розширюють «тактичні» функції. І навіть за відсутності таких міток у характеристиках зазвичай уточнюється кутовий розмір кола, що дає додаткові можливості за імпровізованим виміром дистанцій. Також відзначимо, що сам хрест може бути як звичайним, і дуплексним (див. вище). Аналогічна ситуація і в нічних прицілах, проте там хрест із колом зазвичай є лише одним з доступних варіантів мітки. Що стосується коліматорів, то в них може застосовуватися як повноцінне перехрестя в колі, наприклад і кільце з променями, що виступають з нього; у будь-якому разі така марка буває більш помітною, ніж звичайний хрест.

- BDC. Ця прицільна сітка отримала назву від англійського словосполучення Bullet Drop Compensation, що перекладається як компенсація падіння кулі. Балістична сітка BDC дає змогу коригувати на дальність з урахуванням траєкторії падіння кулі. Калібрується під конкретний боєприпас і заточена під швидке прицілювання на різні відстані з використанням одного типу куль. Маркерами відстаней у балістичній сітці служать хеш-мітки, кола чи точки. Головна ознака їх розміщення - розмітка по вертикалі має різні проміжки, що збільшуються донизу. Додаткова дистанційна шкала нерідко розміщується в таких сітках на шестигодинному плечі. Також зазвичай вказується боєприпас, під який сітка відкалібрована (калібр, маса кулі, навішування).

- Ялинка. Інформативна прицільна сітка, що нагадує за своєю структурою ялинку. Власне, звідси й походить назва цього типу сітки. Кожен масив крапок на її «шістьгодинному» плечі довший за попередній — мітки збільшуються по ширині, якщо дивитися на них зверху-вниз від центрального перехрестя. Ці маркери служать для внесення поправок на вітровий знесення, що дуже важливо під час прицільного вогню на далеких відстанях. Найчастіше сітка типу «ялинка» зустрічається у мисливських гібридах, тактичних прицільних пристосуваннях та прицілах для військових гвинтівок.

- Далекомірна. До цього типу віднесені всі сітки, які не належать до жодного з описаних вище типів і передбачають спеціальну розмітку для вимірювання кутів та відстаней. Конкретний дизайн такої розмітки може бути різним, проте загальний принцип роботи скрізь однаковий: далекомірні мітки дають змогу визначити кутовий розмір видимого предмета, а якщо лінійний розмір цього предмета відомий, можна без особливих зусиль оцінити відстань до нього (хоч би приблизно). Для кожного різновиду далекомірної сітки існують свої правила використання.

Одиниці вимірювання, що застосовуються в розмітці кутомірних елементів прицільної сітки. В наш час зустрічаються дві основні одиниці: - MOA. Абревіатура, що означає кутову хвилину - 1/60 частина градуса. Спочатку ця одиниця пов'язана з англійською системою заходів і зручна насамперед при розрахунках у ярдах і дюймах: на дистанції в 100 ярдів кут в 1 MOA відповідає лінійному розміру приблизно 1 дюйм. У більш звичній для нас метричній системі це дає 2.91 см на дистанції в 100 м. Також зазначимо, що ця одиниця є своєрідним стандартом точності: вважається, що повноцінна гвинтівка снайперської повинна давати розкид не більше 1 МОА.

- MRAD. Умовне позначення мілірадіану - кута в одну тисячну радіана (приблизно 0.06 °). Також на жаргоні снайперів цю одиницю називають «тисячною», або «милою». Вона прив'язана вже до метричної системи: на відстані 100 м кут 1 MRAD відповідає лінійному розміру 10 см (приблизно в 3.5 рази більше, ніж 1 MOA).

Вибір за цим показником багато в чому залежить від особистих переваг стрільця. Також зазначимо, що у бюджетних прицілах часто зустрічаються нестикування: їх барабани розмічені за шкалою MOA, а сітка — в одиницях виміру MRAD.

— Пило-,вологозахист. Захищений корпус, що запобігає потраплянню пилу і вологи на делікатні компоненти прицілу. Дана особливість вкрай бажана, якщо приціл планується використовувати в несприятливих умовах, наприклад, при тривалому виїзді на полювання, де є ймовірність зіткнутися з негодою. Правда, варто врахувати, що конкретна ступінь захисту може бути різною, її варто уточнити щодо документації до прицілу. Втім практично всі «захищені» моделі здатні як мінімум без проблем перенести дощ.

— Ударозахист. Спеціальний захист, що запобігає пошкодженню прицілу при ударах і струси — наприклад, при випадковому падінні або контакті зі стороннім предметом. Ефективність захисту у різних моделей може відрізнятися, однак здебільшого вона, як мінімум, дозволяє перенести падіння на тверду поверхню з висоти до 1 – 1,5 м. Однак варто враховувати, що при падінні зброї «прицілом вниз» навіть ударостійкий корпус з великою вірогідністю виявиться марним — сила удару буде значно більше, ніж та, на яку прилад розрахований. Крім того, після будь-якого сильного удару приціл доведеться повторно вивіряти. Тим не менш, додатковий захист в будь-якому разі покращує загальну міцність і надійність пристрою.

— Заповнення газом. Особливість, що зустрічається виключно у прицілах з закритими корпусами (див. «Конструкція»). Подібні корпусу робляться герметичними, а внутрішній простір...в них заповнюється інертним газом, наприклад, азотом — з мінімальним вмістом водяної пари. Завдяки цьому оптичні елементи прицілу не запотівають зсередини, а металеві деталі не окислюються через контакту з вологою. Крім того, такий непроникний для повітря корпус за визначенням є ще й пиловологозахищеним (див. вище).

— Далекомір. Пристосування, що дозволяє заміряти дистанції до видимих в приціл об'єктів. Не варто плутати цю функцію з далекомірною розміткою та іншими аналогічними сітками (див. «Тип сітки»): у цьому разі мова йде про окремому пристрої, зазвичай у вигляді лазерного далекоміра. Таке оснащення максимально спрощує заміри: не потрібно морочитися зі спеціальними розрахунками з кутовим розмірам видимих предметів, достатньо буквально одного натискання кнопки, а точність лазерних приладів дуже високою — порядку кількох сантиметрів на відстані в сотні метрів. Головний недолік цієї функції — висока вартість; крім того, додаткове оснащення збільшує вагу і габарити прицілу. Тому вбудовані далекоміри зустрічаються виключно в професійних моделях, призначених для високоточної стрільби.

— Рівень. Пристрій, що дозволяє контролювати відхилення прицілу (і, відповідно, зброї) від горизонтального положення, а саме нахили вправо/вліво. Така необхідність виникає насамперед при високоточної стрільби: навіть невеликий нахил, непомітний для людини, може дати значне відхилення, особливо на великій дистанції. Рівні можуть мати різну конструкцію і принцип роботи, однак вони завжди встановлюються так, щоб стрілець міг бачити такий покажчик одночасно з прицеливанием. Наприклад, в оптиці (див. «Тип») бульбашкова колба розміщується над об'єктивом або збоку від нього, а в «каганцях» і тепловізорах дані з електронного датчика проєктуються прямо в окуляр.

— Ліхтар. Ліхтар, встановлений прямо в корпус або на корпус прицілу. Досить специфічна функція, що зустрічається рідко: на дистанціях, де в основному застосовується оптика, потрібен швидше прожектор, для «нічників» актуальне ІК-освітлювач (див. нижче), коліматори ж зручніше використовувати з окремим підствольним або ручним «тактичним» ліхтарем. Втім, вбудований світильник можна назвати і повністю даремним. Так, в оптичних прицілах він звичайно поєднується з лазерним цілевказівником (див. нижче), даючи змогу ефективно застосовувати ЛЦУ в умовах слабкого освітлення. А в разі коліматора світлодіоди, вбудовані в рамку, більш компактні, ніж окремий підствольний ліхтар (який до того ж можна встановити не всяке зброю, сумісний з коліматором).

— Лазерний целеуказатель (ЛЦУ). Пристосування для швидкого прицілювання на малих дистанціях. Ідея такого пристосування максимально проста: промінь лазера показує, куди націлена зброя, створюючи в точці попадання добре видиму мітку. Це дозволяє точно стріляти, навіть не дивлячись в основний приціл — у тому числі «від стегна» і з інших нештатних положень, що особливо корисно в ситуаціях, що вимагають максимальної швидкості реакції. ЛЦУ актуальний лише на мінімальних відстанях, однак це не недолік, а особливість, яка може виявитися і однозначним перевагою. Приміром, «лазер» може стати відмінним доповненням до оптичного прицілу, який сам по собі марний на коротких дистанціях.

— Сумісність з приладами нічного бачення. Можливість застосування прицілу з окремими приладами нічного бачення. Найчастіше така особливість зустрічається в коліматорних прицілах (див. «Тип») — вона означає, що яскравість і колір мітки коліматора дають змогу чітко бачити її навіть через ПНБ. А ось оптичні моделі з подібною сумісністю зустрічається вкрай рідко: по-перше, її технічно складно реалізувати, по-друге, для снайперської стрілянини в темряві існують спеціалізовані нічні і тепловізійні приціли — більш зручні та ефективні, ніж поєднання ПНБ з класичної оптикою.

Клас зброї, з яким можна застосовувати даний приціл.

Різні класи зброї розрізняються по енергії пострілу і, відповідно, силу віддачі, яку повинен без наслідків переносити приціл. Саме максимально допустима енергія пострілу (дульна енергія) і є в даному випадку основним критерієм для віднесення прицілу до однієї з категорій: легка пневматика, гвинтівки і рушниці, великий калібр. Варто сказати, що такий поділ є дещо умовним — докладніше див. в окремих пунктах; ось, власне, їх детальний опис:

— Легка пневматика. Приціли, розраховані на зброю, практично не дає віддачі — таке, як пневматичні PCP-гвинтівки, пружинно-поршневі «переломки» з дуловою енергією до 7,5 Дж, карабіни під патрон Флобера, а також страйкбольні приводи. Для вогнепальної зброї такі моделі однозначно не підходять: вони погано переносять навіть віддачу від дрібнокаліберних гвинтівок, не кажучи вже про більш серйозному застосуванні. І навіть для пневматики є свої обмеження, зокрема, потужні (понад 7,5 Дж) пружинно-поршневі моделі дають значну віддачу з сильними вібраціями, а в пістолетах з системою Blow-back помітні струсу виникають не через самого пострілу, а через роботи автоматики. Так що ці види зброї краще оснащувати більш міцними і надійними прицілами.

— Гвинтівки і рушниці. Приціли, що допускають застосування з гвинтівками невеликих і середніх калібрів, а також гладкост...вольною зброєю (дробовиками). Мають міцну конструкцію, що дозволяє без наслідків переносити досить сильну віддачу і супутні вібрації, але ось конкретне обмеження щодо допустимої дуловою енергії (і, відповідно, калібром і застосовуваних боєприпасів) може бути різним. Втім, приціли цієї категорії зазвичай здатні спокійно переносити як мінімум 2500 Дж — цього достатньо для нарізних калібрів 5.45х39, 7,62х39 та .223, а також для рушничних патронів 12 калібру зі стандартної висоти пороху. А в багатьох моделях максимально допустима енергія може досягати 3500 Дж і навіть 4000 Дж (найменші значення, необхідні для повноцінного застосування з калібрами .308 і 7,62х54R відповідно). Водночас для посилених боєприпасів «магнум», а також для деяких потужних (хоча і не великих) калібрів такого прицілу все одно може виявитися недостатньо.

— Крупнокаліберне. Максимально міцні і надійні приціли, розраховані на дульне енергію в 4000 Дж і вище. Завдяки цьому вони допускають застосування навіть з крупнокаліберним вогнепальною зброєю, а також з деякими потужними калібрами, формально не належать до великих — наприклад, .300 Win і .338 Lapua Magnum. Конкретне обмеження щодо дуловою енергії, знову ж таки, може бути різним, проте якщо ви шукаєте приціл під калібр могутніше 7.62х54R або під посилений рушничний боєприпас на зразок 12х76 — однозначно варто звертати увагу саме на цю категорію.

Окремо варто відзначити, що «вогнепальні» приціли, навіть досить міцні і надійні, не рекомендується ставити на пневматику з пружинно-поршневих механізмом або газовою пружиною. Річ у тім, що такі гвинтівки мають специфічну віддачу, спрямовану швидше вперед, ніж тому, до того ж дає різкі коливання в різних напрямках; і хоча сила такої віддачі невисока, вона все одно може негативно вплинути на приціл, першопочатково на неї не розрахований.