Порівняння Yukon NVRS Tactical 2.5x50 vs Yukon Sentinel 2.5x50

Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки). Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо приціл планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока, та й від окулярів він повинен знаходитися на деякій відстані, щоб не вдарити по склу за рахунок віддачі.

Різновид покриття, використовується в лінзах прицілу. У будь-якому разі мова йде про т. зв. просветляющем покритті, яке являє собою найтоншу плівку (одно - або багатошарову) на поверхні лінзи, що контактує з повітрям. Властивості цієї плівки підібрані таким чином, щоб звести до мінімуму відображення світла від поверхні скла. Зміст даної функції полягає не стільки у зниженні яскравості відблисків, здатних демаскувати стрілка, скільки у підвищенні світлопропускання оптики і, відповідно, якості видимого через неї зображення.

Сучасні приціли можуть оснащуватися такими видами покриттів:

— Що просвітлює. У цьому разі мається на увазі найпростіший варіант — неповне одношарове покриття. Термін «неповне» означає, що покриття є не на всіх поверхнях лінз (хоча просвітлених поверхонь може бути і декілька). Коштує таке просвітлення недорого, проте і якість зображення виходить відносно невисоким — зокрема, тому, що одношарова плівка найбільш ефективна лише для частини видимого спектра кольорів.

— Повне просвітлення. Повне просвітлення означає, що всі поверхні лінз, що контактують з повітрям, мають спеціальне покриття; в цьому випадку воно одношарове. Таке покриття дорожче, ніж просте покриття, але і якість «картинки» при його використанні вище, оскільки спотворення світла на переходах між склом і повітрям зводяться до мінімуму.

— Багатошарове. Неповне покриття, що просвітлює (див. вище), що використовує багатошарові плівки. Завдяки кільком верств...ам просвітлення охоплює весь видимий спектр, що дає змогу досягти більш світлого зображення з меншим спотворенням кольорів в порівнянні з одношаровими покриттями; щоправда, і ціна таких приладів вище.

— Повне багатошарове просвітління. Найбільш прогресивний варіант: багатошарове покриття на всіх поверхнях лінз, використовуваних в конструкції прицілу. Особливості повного і багатошарового покриття окремо описані вище. Тут же відзначимо, що їх поєднання характерне для прицілів високого класу, оскільки воно забезпечує максимально якісне зображення, однак і обходиться недешево.

Тип прицільної марки (сітки), передбачений у приладі. Зустрічаються моделі, котрим зазначено відразу кілька варіантів: це передбачає можливість перемикання з-поміж них.

Щодо конкретних різновидів, то в коліматорах усі марки мають загальну специфіку — вони мають забезпечувати зручність швидкого прицілювання на порівняно невеликих дистанціях. А ось сітки оптичних та інших аналогічних прицілів можна умовно поділити на мисливські та тактичні (снайперські). Перші відносно прості і мають мінімум додаткових елементів, оскільки розраховані на невеликі відстані та порівняно великі цілі; а другі призначені для високоточної стрілянини, військового та поліцейського застосування, а тому обов'язково доповнюються різними елементами для вимірювання кутів та взяття поправок «на ходу», у тому числі між пострілами.

Серед конкретних видів сіток, найбільш популярних у наш час - хрест з поділами, BDC, дуплекс, хрест, напівхрест, хрест з точкою, хрест з колом, ялинка, далекомір, точка, коло з точкою і коло з двома точками. Ось основні особ...ливості кожної з них:

— Хрест із розподілами. Один з найбільш популярних різновидів «тактичних» сіток, які застосовуються в оптичних прицілах. Ключовим елементом є перехрестя, лініями якого нанесені додаткові точки. Відстань між точками відповідає строго певному кутовому розміру; спочатку воно становило 1 MRAD (1 "mil", звідси і назва), проте в сучасних прицілах можуть зустрічатися й інші значення, їх варто уточнювати за інструкцією. Крім того, подібні сітки можуть відрізнятися за кількістю точок, по наявності потовщень на лініях (як в описаних нижче дуплексах) і т. п. Як би там не було, така сітка дуже зручна для оцінки відстаней та внесення поправок на льоту, багато професійні стрілки вважають її чи не ідеалом для високоточної стрілянини, у тому числі на далекі дистанції, до того ж оригінальний хрест із поділами (Mil-Dot) широко використовується військовими та поліцейськими снайперами по всьому світу.
Відзначимо також, що існує і коліматорний різновид "мільдотів" - в даному випадку сітка має вигляд кола з точкою посередині і декількома точками під нею, з інтервалом в той же 1 MRAD. Однак при використанні коліматорів реальна необхідність у внесенні вертикальних поправок виникає рідко, і даний варіант не набув широкого поширення.

- Дуплекс. Сітки для оптичних та нічних прицілів (див. «Тип»), що мають вигляд класичного перехрестя з різною товщиною ліній: у центрі вони тонкі, а біля країв — помітно товщі. Сенс такого поєднання полягає в тому, що тонкі лінії не «загрозять» поле зору у точки прицілювання, а товсті залишаються видимими навіть за несприятливих умов (наприклад, у сутінках) і дають змогу прицілитися хоча б приблизно. Крім того, товщина великих ліній і відстань між їх краями може відповідати чітко визначеним кутам, що дає змогу застосовувати деякі з таких прицілів ще і як найпростіші кутомірні інструменти. Втім, ці можливості дуже обмежені, і в цілому «дуплекси» є класичними сітками мисливського типу.

- Напівхрест. Сітка мисливського призначення, основні елементи якої мають Т-подібну форму. Один із різновидів різновид напівхрестів — «німецька сітка», вона ж «пеньок» — складається з вертикальної лінії від краю до центру прицілу та двох горизонтальних ліній, що не доходять до неї; точка прицілювання відповідає верхній точці центрального «пенька», а по товщина ліній та відстані між ними можуть уточнюватися в документації – це дає змогу проводити найпростіші виміри кутів. Більше сучасний різновид напівхреста — перехрестя, в якому одна лінія (від центру до верхнього краю) значно тонша за інші, а то й відсутня взагалі.

- Крапка. У чистому вигляді точка застосовується виключно в прицілах коліматорних (див. «Тип»). Це надзвичайно зручний для таких приладів варіант: у полі зору стрілка немає жодних зайвих деталей, тільки мітка, що чітко показує, куди саме наведено зброю — більшого при застосуванні коліматорів часто й не потрібно. До недоліків точки порівняно з іншими мітками в прицілах цього можна віднести меншу помітність, особливо при яскравому зовнішньому освітленні. Втім, багато прицілів дають змогу виставити досить високу яскравість мітки, а іноді ще й збільшувати її розмір, підвищуючи помітність. Також зазначимо, що для точки може уточнюватися кутовий розмір, що може стати в нагоді для швидкої оцінки дистанцій.
Крім цього, точка може застосовуватися також в оптичних та нічних прицілах, однак у таких випадках вона зазвичай застосовується як доповнення до іншої шкали – наприклад, додатково виділяє перетин ліній у напівхресті.

- Коло з точкою. Ще один різновид марок, що використовується в коліматорах як основний, а в інших типах прицілів - як доповнення до перехрестя або іншої більш традиційної сітки. Втім, останнє зустрічається рідко, тому зупинимося на першому варіанті. Порівняно з іншою популярною «коліматорною» міткою — точкою — коло перекриває більше видимого простору, проте воно дуже добре помітне і нерідко виявляється зручнішим при стрільбі навскидку або різкому повороті зброї убік. Крім того, і для кола, і для точки в ньому нерідко вказується точний кутовий розмір, що дає розширені (порівняно зі звичайною точкою) можливості застосування прицільної марки в якості найпростішої кутомірної (далекомірної) шкали.

- Коло з 2 точками. Різновид описаного вище кола з точкою, що має другу, додаткову точку зазвичай нижче першої, на строго певному кутовому відстані від неї. Це розширює можливості застосування прицілу в ролі імпровізованого далекоміра, а також дає змогу «з ходу» брати поправку при стрільбі на далекі дистанції — достатньо прицілитися по другій, нижній точці. Втім, подібні можливості для коліматорів потрібні вкрай рідко, тож і цей варіант особливого поширення не набув.

- Хрест. Особливості марки цього залежать від того, про який тип прицілів йдеться - оптичному/нічному або коліматорному (див. «Тип»). У класичній оптиці хрест — це найпростіше перехрестя тонких ліній однакової товщини. Звичайно, за загальною спеціалізацією такі сітки належать до мисливських, проте вони зустрічаються також у досить просунутому різновиді прицілів - спортивних моделях для бенчреста (стрільби зі верстата на максимальну дальність і точність). Зручність хреста при такому застосуванні полягає в тому, що лінії мають мінімальну товщину та практично не закривають огляд. У «нічниках» цей тип сітки — зазвичай одне із кількох доступних вибір варіантів. А ось у коліматорах хрест багато в чому аналогічний колу з точкою — він передбачається як одна з великих, добре помітних міток із чітко визначеним кутовим розміром.

— Хрест із крапкою. Сітка у вигляді перехрестя двох ліній (як правило, досить тонких), у місці перетину яких нанесена добре видима точка. Саме в такому вигляді зазвичай використовується і в коліматорних, і в інших типах прицілів. У першому випадку подібна марка фактично є трохи модифікованою версією звичайного хреста (див. вище). А в оптиці наявність точки дає змогу додатково виділити перехрестя, що буває зручним у деяких ситуаціях; загальне призначення таких прицілів, зрозуміло, мисливське.

— Хрест із колом. Марка у вигляді хреста, доповненого колом. Також може застосовуватися в різних типах прицілів і має свою спеціалізацію. У класичній оптиці подібна сітка має мисливське призначення, хоча зустрічаються і різновиди з додатковими мітками, що розширюють «тактичні» функції. І навіть за відсутності таких міток у характеристиках зазвичай уточнюється кутовий розмір кола, що дає додаткові можливості за імпровізованим виміром дистанцій. Також відзначимо, що сам хрест може бути як звичайним, і дуплексним (див. вище). Аналогічна ситуація і в нічних прицілах, проте там хрест із колом зазвичай є лише одним з доступних варіантів мітки. Що стосується коліматорів, то в них може застосовуватися як повноцінне перехрестя в колі, наприклад і кільце з променями, що виступають з нього; у будь-якому разі така марка буває більш помітною, ніж звичайний хрест.

- BDC. Ця прицільна сітка отримала назву від англійського словосполучення Bullet Drop Compensation, що перекладається як компенсація падіння кулі. Балістична сітка BDC дає змогу коригувати на дальність з урахуванням траєкторії падіння кулі. Калібрується під конкретний боєприпас і заточена під швидке прицілювання на різні відстані з використанням одного типу куль. Маркерами відстаней у балістичній сітці служать хеш-мітки, кола чи точки. Головна ознака їх розміщення - розмітка по вертикалі має різні проміжки, що збільшуються донизу. Додаткова дистанційна шкала нерідко розміщується в таких сітках на шестигодинному плечі. Також зазвичай вказується боєприпас, під який сітка відкалібрована (калібр, маса кулі, навішування).

- Ялинка. Інформативна прицільна сітка, що нагадує за своєю структурою ялинку. Власне, звідси й походить назва цього типу сітки. Кожен масив крапок на її «шістьгодинному» плечі довший за попередній — мітки збільшуються по ширині, якщо дивитися на них зверху-вниз від центрального перехрестя. Ці маркери служать для внесення поправок на вітровий знесення, що дуже важливо під час прицільного вогню на далеких відстанях. Найчастіше сітка типу «ялинка» зустрічається у мисливських гібридах, тактичних прицільних пристосуваннях та прицілах для військових гвинтівок.

- Далекомірна. До цього типу віднесені всі сітки, які не належать до жодного з описаних вище типів і передбачають спеціальну розмітку для вимірювання кутів та відстаней. Конкретний дизайн такої розмітки може бути різним, проте загальний принцип роботи скрізь однаковий: далекомірні мітки дають змогу визначити кутовий розмір видимого предмета, а якщо лінійний розмір цього предмета відомий, можна без особливих зусиль оцінити відстань до нього (хоч би приблизно). Для кожного різновиду далекомірної сітки існують свої правила використання.

Можливість змінювати колір прицільної марки, точніше — колір, яким вона підсвічується (див. вище). Таке регулювання виконує і естетичну і практичну функцію — на різному тлі одні кольори виділяються сильніше, ніж інші, і вибір оптимального кольору дозволяє зробити марку максимально помітною.

Приблизний час безперервної роботи прицілу на одному комплекті батарейок або заряді акумулятора. Вказується для якихось стандартних умов, тому фактичний час роботи може відрізнятися від заявленого (тим більше, що воно залежить ще й від якості конкретних батарейок). Водночас даний параметр досить точно характеризує загальну автономність пристрою, а також цілком підходить для порівняння різних моделей між собою: наприклад, якщо для одного коліматора заявлено вдвічі більше годин, ніж для іншого, він і на практиці, швидше за все, за інших рівних умов пропрацює вдвічі довше.

Варто відзначити, що в оптичних прицілах (див. «Тип») живлення використовується лише для роботи додаткових функцій на зразок підсвічування прицільної марки. Так що для таких моделей цей параметр має другорядне значення: загалом оптика залишається цілком працездатною навіть без батарейок.

Клас зброї, з яким можна застосовувати даний приціл.

Різні класи зброї розрізняються по енергії пострілу і, відповідно, силу віддачі, яку повинен без наслідків переносити приціл. Саме максимально допустима енергія пострілу (дульна енергія) і є в даному випадку основним критерієм для віднесення прицілу до однієї з категорій: легка пневматика, гвинтівки і рушниці, великий калібр. Варто сказати, що такий поділ є дещо умовним — докладніше див. в окремих пунктах; ось, власне, їх детальний опис:

— Легка пневматика. Приціли, розраховані на зброю, практично не дає віддачі — таке, як пневматичні PCP-гвинтівки, пружинно-поршневі «переломки» з дуловою енергією до 7,5 Дж, карабіни під патрон Флобера, а також страйкбольні приводи. Для вогнепальної зброї такі моделі однозначно не підходять: вони погано переносять навіть віддачу від дрібнокаліберних гвинтівок, не кажучи вже про більш серйозному застосуванні. І навіть для пневматики є свої обмеження, зокрема, потужні (понад 7,5 Дж) пружинно-поршневі моделі дають значну віддачу з сильними вібраціями, а в пістолетах з системою Blow-back помітні струсу виникають не через самого пострілу, а через роботи автоматики. Так що ці види зброї краще оснащувати більш міцними і надійними прицілами.

— Гвинтівки і рушниці. Приціли, що допускають застосування з гвинтівками невеликих і середніх калібрів, а також гладкост...вольною зброєю (дробовиками). Мають міцну конструкцію, що дозволяє без наслідків переносити досить сильну віддачу і супутні вібрації, але ось конкретне обмеження щодо допустимої дуловою енергії (і, відповідно, калібром і застосовуваних боєприпасів) може бути різним. Втім, приціли цієї категорії зазвичай здатні спокійно переносити як мінімум 2500 Дж — цього достатньо для нарізних калібрів 5.45х39, 7,62х39 та .223, а також для рушничних патронів 12 калібру зі стандартної висоти пороху. А в багатьох моделях максимально допустима енергія може досягати 3500 Дж і навіть 4000 Дж (найменші значення, необхідні для повноцінного застосування з калібрами .308 і 7,62х54R відповідно). Водночас для посилених боєприпасів «магнум», а також для деяких потужних (хоча і не великих) калібрів такого прицілу все одно може виявитися недостатньо.

— Крупнокаліберне. Максимально міцні і надійні приціли, розраховані на дульне енергію в 4000 Дж і вище. Завдяки цьому вони допускають застосування навіть з крупнокаліберним вогнепальною зброєю, а також з деякими потужними калібрами, формально не належать до великих — наприклад, .300 Win і .338 Lapua Magnum. Конкретне обмеження щодо дуловою енергії, знову ж таки, може бути різним, проте якщо ви шукаєте приціл під калібр могутніше 7.62х54R або під посилений рушничний боєприпас на зразок 12х76 — однозначно варто звертати увагу саме на цю категорію.

Окремо варто відзначити, що «вогнепальні» приціли, навіть досить міцні і надійні, не рекомендується ставити на пневматику з пружинно-поршневих механізмом або газовою пружиною. Річ у тім, що такі гвинтівки мають специфічну віддачу, спрямовану швидше вперед, ніж тому, до того ж дає різкі коливання в різних напрямках; і хоча сила такої віддачі невисока, вона все одно може негативно вплинути на приціл, першопочатково на неї не розрахований.

Планки на корпусі прицілу необхідні для встановлення різного тактичного обважування або усіляких додаткових пристосувань. На планках прийнято розміщувати далекомір, інфрачервоний ліхтар, додатковий блок батарей, камеру або коліматорний приціл.

Матеріал, з якого виготовлений корпус прицілу.

Найбільш популярним варіантом на сьогодні є метал — саме він використовується в абсолютній більшості прицілів всіх типів і цінових категорій. Склад металу може бути різним, проте такі корпусу в будь-якому разі виходять досить міцними і надійними навіть сильний удар пошкоджує швидше «начинку» прицілу, ніж корпус. Відмінності ж між різними видами металів і сплавів полягають в основному в ціні і вазі, однак у першому випадку ці відмінності не принципові на тлі вартості самих прицілів, у другому — на тлі ваги зброї.

Також у продажу можна зустріти окремі моделі з корпусами з пластику. Перевагами цього матеріалу є невисока вартість і невелику вагу, однак по надійності він помітно поступається металу — у тому числі за рахунок того, що від удару або натискання корпус може прогнутися і «начинка» всередині зрушиться, що порушить режим роботи всього пристрою. Тому пластикових прицілів випускається вкрай небагато, і в основному це найдоступніші коліматори, розраховані виключно на легку пневматику (див. «Сумісність зі зброєю»).

Діапазон температур навколишнього повітря, в межах якого приціл зберігає нормальну працездатність. Зазначимо, що вихід за межі цього діапазону далеко не завжди означає відмову і вихід з ладу; однак коректна робота і належну точність у таких випадках однозначно не гарантуються.

Що стосується конкретних цифр, то у більшості сучасних прицілів діапазон температур достатньо широкий для того, щоб нормально переносити не лише використання всередині приміщень (наприклад, в тире), але і перебування на вулиці при помірному кліматі в теплу пору року — з середини весни до середини осені. А ось можливості застосування в більш екстремальних умовах — як на морозі, так і в сильну спеку на рівні +40 °С і вище — варто уточнювати окремо.

Також підкреслимо, що навіть найбільш «жаростійкі» моделі не можна піддавати тривалому перебуванню на сонці: під прямим сонячним світлом корпус приладу може сильно нагрітися навіть у дуже холодну погоду.