Bluetooth
Bluetooth - технологія, яка використовується для прямого з'єднання різних пристроїв бездротовим способом. У медіацентрах і ТВ-ресиверах може застосовуватися для трансляції звуку на бездротові навушники і акустику, для роботи з бездротовими мишками і клавіатурами, для використання смартфона/планшета в ролі пульта ДУ тощо; конкретний функціонал варто уточнювати окремо. Також відзначимо, що тут може уточнюватися підтримувана версія Bluetooth. Найбільш новою і досконалою є
Bluetooth 5.0, а ось більш детальний опис різних версій:
- Bluetooth v 4.0. Версія, в якій вперше був представлений формат «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» (LE) – на додаток до звичайного Bluetooth (функціонал версії 2.1) і швидкісного стандарту HE для передачі великих об'ємів інформації (представлений у версії 3.0). Bluetooth LE дає змогу значно скоротити енергоспоживання при передачі невеликих пакетів даних – наприклад, запитів-відповідей про активність з'єднання в режимі очікування. Для самих медіацентрів і ТВ-ресиверів це не особливо принципово, але ось для портативної техніки (особливо мініатюрної, де ємність батарей сильно обмежена) такий функціонал буде незайвим.
- Bluetooth v 4.1. Розвиток і вдосконалення Bluetooth 4.0. Одним з ключових поліпшень стала оптимізація спільної роботи з модулями зв'язку 4G LTE — щоб Bluetooth і LTE не створювали перешкод один одному. Крім того, в цій версії з'явилася можливість одночасног...о використання Bluetooth-пристрою в декількох ролях — наприклад, для дистанційного управління зовнішнім пристроєм з одночасною трансляцією музики на навушники.
- Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розвиток стандарту Bluetooth. Принципових оновлень не представило, проте отримало ряд поліпшень, що стосуються надійності і захищеності від перешкод, а також поліпшену сумісність з «Інтернетом речей» (Internet Of Things).
- Bluetooth v 5.0. Версія, представлена в 2016 році. Одним з найпомітніших оновлень стало введення двох нових режимів роботи Bluetooth LE – з підвищенням швидкості за рахунок зменшення дальності і зі збільшенням дальності за рахунок зниження швидкості. Крім того, був введений ряд поліпшень, що стосуються одночасної роботи з великою кількістю підключених пристроїв, а також роботи з компонентами «Інтернету речей».
AirPlay
Технологія трансляції аудіо - та відеосигналу через Wi-Fi з'єднання. Широко застосовується в електроніці компанії Apple, медіацентр з AirPlay дозволить з легкістю продублювати на телевізор «картинку», наприклад, з iPhone або iPad. Головним недоліком даної технології в порівнянні з аналогічною Miracast, є необхідність наявності локальної мережі з бездротовим роутером.
Кардридер
Пристрій для читання карт пам'яті, найчастіше формату SD. Ця функція особливо корисна для обміну інформацією з деякими видами сучасної електроніки: картрідерами оснащуються практично всі фотоапарати і ноутбуки, а карти microSD, використовувані в смартфонах і інших кишенькових гаджетах, можна використовувати в слотах SD за допомогою найпростіших адаптерів. Завдяки
картрідеру можна, наприклад, з легкістю переглядати матеріали, відзняті на фотоапарат або камеру смартфона, копіювати музику і фільми з ноутбука на медіацентр і навіть виконувати деякі спеціальні задачі — наприклад, оновлювати прошивку плеєра. У пристроях відеозахвату вбудований кардридер дає змогу додавати накопичувач в список дисків комп'ютера.
AV-вихід
—
AV-вихід. Аналоговий вихід для передачі відео і звуку. Раніше в силу великих розмірів апаратури являв собою 3 гнізда RCA і відповідним чином підключався до телевізора. Зараз же пристрої стали більш компактними і не можуть похвалитися наявністю вільного місця на корпусі. Тому АВ-вихід являє собою один роз'єм формату «під навушники», до якого вже підключається кабель трійник (уточнюйте наявність в комплектації). Оскільки всі компоненти відеосигналу йдуть по одному кабелю, якість картинки і стійкість до перешкод виходять невисокими.
Частота процесора
Тактова частота процесора, встановленого в медіацентрі.
З технічної сторони чим вище цей показник — тим швидший процесор, і тим більша, відповідно, загальну швидкодію системи. Водночас продуктивність чипу залежить, крім власне частоти, від цілого ряду факторів — архітектури, кількості ядер, спеціальних особливостей конструкції і т. ін.; а на фактичну швидкість роботи всієї системи впливають показники інших компонентів, крім процесора. Крім того, виробники зазвичай підбирають процесори з таким розрахунком, щоб їх обчислювальної потужності гарантовано вистачило на всі функції, заявлені для медіацентру. Тому в даному випадку частота процесора є скоріше довідковим параметром (і почасти рекламним показником, що демонструє прогресивні характеристики пристрою), ніж практично значущим при виборі.
Оперативна пам'ять
Об'єм оперативної пам'яті (RAM), встановленої в медіаплеєрі.
Загалом цей об'єм підбирається виробником таким чином, щоб пристрій міг нормально впоратися з завданнями, які для нього заявлені. З іншого боку, за інших рівних умов більшу кількість RAM, зазвичай, означає більшу швидкість роботи. Особливо ж цей параметр важливий, якщо медіаплеєр працює під ОС Android (див. вище): така прошивка допускає установку додаткових додатків, які можуть мати досить високі вимоги до об'єму RAM.
Що стосується конкретних значень, то за сучасними мірками
швидким медіаплеєром вважається пристрій, що має більше 2 ГБ оперативної пам'яті.
Підтримка HDR
Стандарт HDR, який підтримується медіаплеєром.
Детальніше про HDR загалом див. вище, а стандарт визначає деякі особливості реалізації цієї функції. На сьогодні актуальними є такі формати HDR:
— HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, менш досконалий, ніж описані нижче варіанти, проте дуже поширений. Зокрема, HDR10 підтримують практично всі стрімінгові сервіси, які взагалі надають HDR-контент, також він є загальноприйнятим для дисків Blu-ray. Дає змогу працювати з глибиною кольору 10 біт (звідси й назва). Водночас пристрої такого формату сумісні й з контентом у HDR10+, хоча його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
— HDR10+. Удосконалена версія HDR10. За тієї ж глибини кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але й для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове поліпшення передачі кольору.
—
Dolby Vision. Прогресивний стандарт, який використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу добиватися глибини кольору 12 біт, використовує описані вище динамічні метадані, до того ж дає можливість передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення — HDR і звичайне (SDR). Водночас Dolby Vision базується на тій же технології, що й HDR10, тому в сучасній відеотехніці цей формат зазв
...ичай поєднується з HDR10 або HDR10+. Аудіодекодери
Набір аудіокодеків, підтримуваних пристроєм.
Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування і стиснення звуку в цифровому вигляді при зберіганні/передачі та розкодування — при відтворенні (без кодування цифровий звук в принципі неможливий, а стиснення дає змогу зменшити об'єми даних, займані цією інформацією). Дані про підтримувані кодеки актуальні насамперед для оцінки того, чи зможе програвач працювати зі звуком в тому чи іншому відеофайлі. Річ у тім, що навіть у відеофайлах одного і того ж формату (див. нижче) звуковий супровід може стискатися різними кодеками; і якщо плеєр підтримує формат файлу, але не підтримує кодек — відтворення звуку стане неможливим.
Теоретично подібні правила актуальні також для аудіофайлів і онлайн-трансляцій (всіх форматів — ТВ, відео, аудіо). Однак на практиці під час роботи з таким контентом можна не звертати увагу на дані про кодеки. Так, для кожного формату аудіофайлів, зазвичай, використовується свій стандартний кодек, і підтримка типу файлів автоматично означає і підтримку кодека. А трансляції зазвичай використовують загальноприйняті аудіодекодери на зразок MPEG-1 або MPEG-2, які практично гарантовано підтримуються будь-яким сучасним плеєром, розрахованим на подібні трансляції.
Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні пристроїв такі подробиці зазвичай не потрібні.
Система охолодження
Тип системи охолодження, що застосовується в пристрої.
— Пасивна. Системи, засновані на природному відведенні тепла; зазвичай, використовують той або інший різновид радіаторів. Пасивне охолодження абсолютно безшумне, не потребує енергії і надзвичайно надійне — грубо кажучи, в ньому просто нема чому ламатися. Його головним недоліком є невисока ефективність; це не критично для відносно простих і малопотужних пристроїв, однак для прогресивних моделей пасивні системи підходять погано (хоча моделі на ОС Android найчастіше є винятком з цього правила).
— Активна. Системи охолодження з примусовим відведенням тепла; зазвичай припускають наявність вентиляторів. Таке охолодження надзвичайно ефективне, завдяки чому може застосовуватися навіть у найбільш потужних пристроях, з інтенсивним тепловиділенням. Його недоліками є шум, підвищене енергоспоживання, а також ймовірність відмови (дуже невисока, але тим не менш існуюча).