Порівняння XYZprinting da Vinci 1.0 Pro vs XYZprinting da Vinci 1.1 Plus

Програми для побудови моделей, з якими оптимально сумісний принтер. Програмне забезпечення для 3D-друку, включає як САПР (системи автоматичного проєктування для створення моделей), так і слайсери (програми, які розбивають тривимірну модель на окремі шари, готуючи її до друку). Тому в даному пункті нерідко вказується цілий список програмних продуктів.

Зазначимо, що ступінь оптимізації в даному випадку може бути різною: деякі моделі сумісні тільки з заявленими програмами, проте чимало принтерів здатні працювати і з іншими САПР. Тим не менше, краще всього вибирати, прямо заявлене виробником: це дасть змогу максимально реалізувати можливості принтера і зведе до мінімуму ймовірність збоїв і «нестиковок» в роботі.

Кінематика в 3D-принтерах — це спосіб організації руху друкувальної головки та стола по осях X, Y і Z. Від вибраної кінематики залежать швидкість, точність і надійність друку. Найбільш поширені типи:

— Bed Slinger (Core XZ). Тип конструкції, при якому стіл рухається вперед-назад (вісь Y), а головка з соплом переміщується вліво-вправо і вверх-вниз одночасно (осі X і Z). У такій системі рух по вертикалі (висоті) здійснюється не за рахунок підйому всього стола, як у деяких інших принтерах, а за рахунок самої головки. Це спрощує пристрій, робить його легшим та дешевшим, а також дозволяє друкувати високі деталі з хорошою стабільністю.

— Core XY. Просунута конструкція, в якій друкувальна головка рухається по горизонталі: вліво-вправо (вісь X) і вперед-назад (вісь Y), а стіл піднімається та опускається по висоті (вісь Z). На відміну від звичайних схем, тут рух головки забезпечується двома ременями, які працюють злагоджено і дозволяють їй переміщуватися швидко і плавно. Двигуни залишаються на місці, не їздять разом із головкою, тому вся рухома частина виходить легкою і не вібрує під час роботи. Це забезпечує високу швидкість друку, точність і акуратні шари, особливо на великих моделях. Простіше кажучи, CoreXY — це грамотна механіка для тих, хто хоче швидкий, тихий і якісний друк.

— Delta. Незвичайна і видовищна конструкція, де друкувальна головка підвішена на трьох вертикальних стійках із рухомими каретками. Ці каретки рухаються вгору і вниз, і завдяки їх з...лагодженій роботі головка переміщається в усіх напрямках: вліво-вправо (вісь X), вперед-назад (вісь Y) і вгору-вниз (вісь Z). Така система дозволяє досягти дуже плавних та швидких рухів, особливо добре підходить для високих моделей та складних вигинів. Дельта-принтери друкують швидко і тихо, але вимагають точної калібровки і налаштувань.

Максимальна температура нагрівання в 3D-принтерах з підігріванням столу (докладніше див. відповідний пункт). Чим вище її поріг, тим більше різновидів пластика можна використовувати для друку. Наприклад, моделі з підігріванням поверхні до 100 °С підійдуть для 3D-друку PLA-пластиком, з температурою столу від 100 до 120 °С — для роботи з ABS-пластиком і нейлоном, високотемпературні — допускають застосування полікарбонату і тугоплавких різновидів пластика.

Температура нагрівання, що забезпечується екструдером в принтері формату FDM/FFF або PJP (див. «Технологія друку») .

Від цього параметра залежить сумісність з тим або іншим друкованим матеріалом. Наприклад, для пластику PLA потрібні температури близько 180 – 230 °С, для ABS потрібно вже 220 – 250 °С, а для полікарбонату — не менше 270 °C. Температура однозначно не повинна бути занадто низькою — інакше матеріал просто не зможе нормально розплавитися. А ось запас здебільшого цілком допускається – наприклад, чимало моделей, сумісних з PLA, працюють на температурах близько 250 °С, а то і 280 °С.

Таким чином, більш висока робоча температура розширює можливості принтера і його сумісність з різними видами термопластиків. З іншого боку, чим сильніше нагрітий матеріал — тим гірше він остигає; для забезпечення достатньої ефективності застигання доводиться або знижувати швидкість друку (що збільшує витрати часу), або підвищувати інтенсивність обдування (що позначається на вартості). Ну і в будь-якому разі при виборі варто орієнтуватися насамперед на матеріали, сумісність з якими прямо вказана в характеристиках.

Способи передачі даних, передбачені у конструкції 3D-принтера. Йдеться насамперед про дані, що стосуються друкуваної моделі (за якими принтер і здійснює безпосередньо друк), у деяких випадках — також про налаштування пристрою та інші способи взаємодії з ним; докладніше див. окремі пункти списку.

Що стосується конкретних варіантів, то крім традиційного підключення до ПК через USB або USB type C, в сучасних принтерах можуть передбачатися такі способи передачі даних, як картридер, власний USB-порт, мережеве підключення по LAN, а також бездротове з'єднання Wi-Fi. Ось особливості кожного з цих варіантів:

- Картрідер. Власний слот для карток пам'яті, передбачений у принтері. Найчастіше призначений до роботи з популярними картами SD; втім, навіть такі носії мають кілька різновидів, тому асортимент підтримуваних карт не завадить уточнити окремо. У будь-якому випадку основне призначення цієї функції - прямий друк: встановивши в принтер картку із записаним файлом проєкту, можна виготовити модель, навіть не підключаючи пристрій до комп'ютера. Можуть передбачатися й інші способи застосування картридера, наприклад, копіювання на зовнішній носій матеріалів зі сканера моделі (див. «Функції та можливості»). Зазначимо, що ця функція зручна переважно д...ля обміну даними з ноутбуком - слот для карт пам'яті є майже в будь-якому сучасному лептопі.

- USB. Власний роз'єм USB на корпусі принтера. Використовується аналогічно описаному вище картридер - для роботи з зовнішніми носіями, в даному випадку "флешками" та іншими подібними пристроями. Способи застосування USB-порту також аналогічні - переважно це прямий друк, але можливі інші варіанти (копіювання даних зі сканера, оновлення прошивки і т. п.).

— USB type C. Наявність порту USB type C в інтерфейсному полку підключення пристрою. Подібні роз'єми мають менші розміри в порівнянні з класичними USB, також вони мають зручну двосторонню конструкцію, що дає змогу підключати штекер будь-якою стороною. USB type C передбачається використовувати для підключення 3D-принтера до комп'ютера або мобільних гаджетів для керування та передачі друкованих файлів. Разом з тим, цей роз'єм може застосовуватися для підключення зовнішніх носіїв даних.

- Wi-Fi. Модуль бездротового зв'язку, який можна використовувати як для підключення принтера до локальних мереж, наприклад і для прямого зв'язку з планшетами, ноутбуками та іншими пристроями. Конкретні можливості варто уточнювати окремо, тут же відзначимо, що підключення до мережі дає змогу використовувати принтер в ролі загального пристрою для всіх комп'ютерів локальної мережі і навіть отримувати до нього доступ з Інтернету (хоча для останнього може знадобитися специфічне налаштування). При цьому Wi-Fi є більше зручною альтернативою дротовому LAN (див. нижче), оскільки дає змогу обійтися без прокладання проводів. Що ж до прямого з'єднання з іншим гаджетом, цей варіант зустрічається рідше. Зазвичай він передбачає можливість надсилати проєкти на друк та доступ до базових налаштувань; а для використання такого керування може знадобитися встановлення спеціальної програми.

— Підключення до ПК (USB). Підключення до USB-порту ПК або ноутбука - найпопулярніший спосіб прямого з'єднання 3D-принтера з подібними пристроями. Портами цього типу оснащується переважна більшість сучасних комп'ютерів, при цьому для роботи з принтером вистачає навіть роз'єм застарілої версії USB 2.0, не кажучи вже про нові стандарти. Саме з'єднання може використовуватися як для відправки завдань на друк, наприклад і для керування параметрами роботи - причому через ПК/ноутбук зазвичай реалізуються докладні налаштування, недоступні через екран на самому принтері. Крім того, у разі потреби через комп'ютер можна відкрити загальний доступ до агрегату по локальній мережі або по Інтернету, причому навіть у тому випадку, якщо сам принтер не має ні роз'єму LAN, ні модуля Wi-Fi. Це значно складніше в організації і не наприклад зручно, ніж використовувати мережну модель з прямим підключенням до «локалки», зате позбавляє необхідності переплачувати за додаткові можливості підключення в самому принтері.

— Підключення до комп'ютера (LAN). З'єднання з зовнішніми пристроями через LAN — стандартний роз'єм для підключення до комп'ютерних мереж. Власне, таке підключення і призначається переважно для використання принтера у ролі мережного пристрою - коли доступ до друку та налаштувань можна отримувати з різних комп'ютерів у локальній мережі, а то й через Інтернет. LAN менш зручний у підключенні, ніж Wi-Fi, оскільки вимагає прокладання кабелю, проте такий зв'язок більше надійний і не страждає від наявності великої кількості бездротових пристроїв поблизу. Крім того, кабель може стати в нагоді, якщо Wi-Fi роутер або точка доступу «не дістає» до місця розміщення принтера.
Зазначимо, що стандартний варіант застосування LAN передбачає підключення до мережного роутера, проте можливе і пряме з'єднання з комп'ютером. Другий варіант дає змогу використовувати цей роз'єм аналогічно до описаного вище USB — тобто лише для одного комп'ютера; але якщо комп'ютер підключено до локальної мережі та/або до Інтернету, можна настроїти мережний доступ до принтера.

Наявність принтера власного екрана. Конкретний функціонал такого екрану може бути різним – від найпростішого індикатора на кілька знаків та службових символів до повноцінної кольорової матриці, здатної відображати написи, малюнки тощо; ці нюанси варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому випадку ця особливість дає додаткову зручність в управлінні: на екран може виводитися різна службова інформація, яка допомагає користувачеві в налаштуванні параметрів друку та контролю процесу.
Окремо підкреслимо, що сенсорні дисплеї до цієї категорії не входять, вони вказуються як окрема функція. А ось розмір екрану впливає на комфорт при роботі з пристроєм.

Зустрічаються і моделі із сенсорним екраном, на кшталт тих, що застосовуються у смартфонах та планшетах. Такій дисплей є повноцінним засобом керування, при цьому він зручніший і функціональніший, ніж традиційні варіанти на кшталт кнопкових панелей: на екран можна виводити найрізноманітніші елементи керування (кнопки, повзунки, списки тощо), підбираючи оптимальний набір цих елементів під конкретну ситуацію. Крім того, сам екран зазвичай має кольорову матрицю з досить високою роздільною здатністю, що дає можливість відображати велику різноманітність службових даних – аж до малюнків та схем. Завдяки цьому через подібний дисплей може здійснюватися більшість функцій керування принтером; деякі моделі з таким обладнанням можуть працювати навіть без підключення до комп'ютера. До недоліків сенсорних дисплеїв можна віднести...більше високу вартість, ніж у звичайних, тому що керування через комп'ютер зазвичай все одно виходить більше практичним та наочним. Отже, дана функція зустрічається в наш час порівняно рідко.