Порівняння Sabaj D2 vs S.M.S.L SD-793II

Модель цифро-аналогового перетворювача, встановленого в пристрої.

Під ЦАП в даному випадку мається на увазі «серце» пристрою, основна схема, яка безпосередньо забезпечує конвертацію цифрового звуку в аналоговий. Назва моделі ЦАП призводять в основному в рекламних цілях — як ілюстрацію того, що у пристрої застосовані висококласні комплектуючі. Крім того, знаючи модель, можна знайти докладну інформацію про конкретному ЦАП; хоча на практиці така необхідність з'являється нечасто, вона все ж може виникнути в деяких специфічних випадках.

Діапазон частот звуку, підтримуваний пристроєм. Найчастіше мова йде про діапазон частот, який пристрій може видати в аналоговому аудіосигналі на виході.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим більш повним виходить звучання, тим нижче ймовірність, що перетворювач «відріже» верхні або нижні частоти. Однак потрібно враховувати, що людське вухо здатне чути звуки на частотах від 16 до 22 000 Гц, причому з віком верхня межа знижується. Так що з практичної точки зору передбачати більш широкий діапазон в аудіотехніці не має сенсу. А вражаючі цифри, що зустрічаються у висококласних пристроях (наприклад, 1 – 50 000 Гц) є швидше «побічним ефектом» прогресивних електронних схем і наводяться в характеристиках в основному з метою реклами. Також нагадаємо, що на загальну якість звучання впливає безліч інших факторів, крім частотного діапазону.

Динамічний діапазон перетворювача визначається як співвідношення між максимальним рівнем сигналу, який він здатний видавати, і рівнем власного шуму при подачі сигналу з малою амплітудою. Зовсім спрощено цей параметр можна описати як різницю між самим тихим і самим гучним звуком, який може видавати пристрій.

Чим ширший динамічний діапазон, тим більш прогресивним вважається ЦАП, тим більш якісний звук він може видати, за інших рівних умов. Мінімальним значенням для сучасних пристроїв є близько 90 дБ, в топових моделях цей показник може досягати 140 дБ.

Також відзначимо, що даний параметр за своїм сенс схожий з співвідношенням сигнал/шум, однак заміряються ці характеристики по різному; докладніше про це див. нижче.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване перетворювачем.

Даний параметр описує співвідношення гучності чистого звуку, видаваного пристроєм, до гучності власних шумів (які неминуче створює будь-який електронний пристрій). Таким чином, чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше звук, тим менше власні шуми ЦАП впливають на аудіосигнал. Показники до 80 дБ можна вважати прийнятними, до 100 дБ — непоганими, 100 – 120 дБ — хорошими, більше 120 дБ — відмінними. Втім, варто пам'ятати, що загальна якість звуку впливає не тільки цей параметр, але і безліч інших.

Зазначимо, що з співвідношенням сигнал/шум часто пов'язують таку характеристику, як динамічний діапазон (див. вище). Вони схожі за загальним змістом, обидва описують різницю між стороннім фоном і корисним сигналом. Проте рівень шуму при обчисленнях береться різний: для співвідношення сигнал/шум враховується фон перетворювача «на холостому ходу», а для динамічного діапазону — шум, що виникає при видачі низькорівневого сигналу. Цим і зумовлена різниця в цифрах.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, які видаються перетворювачем під час роботи.

Чим нижче цей показник, тим чистішою виходить звук, видаваний пристроєм, тим менше спотворень вноситься в аудіосигнал. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, але можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Вважається, що людське вухо не чує гармоніки, рівень яких становить 0,5% і нижче. Тим не менш, в висококласної аудіотехніці коефіцієнти спотворень можуть бути набагато більш низькими — 0,005 %, 0,001 % і навіть менше. В цьому є цілком практичний сенс: спотворення від окремих компонентів системи підсумовуються, і чим нижче коефіцієнт гармонік у кожного компонента — тим менше спотворень в результаті буде в чутному звуці.

- Підтримка ASIO. Підтримка звукового стандарту ASIO. Ця особливість є актуальною при підключенні до комп'ютера, коли пристрій фактично відіграє роль зовнішньої звуковий карти. Технологія ASIO відповідає за взаємодію між спеціалізованим ПЗ та звуковим обладнанням; при цьому вона забезпечує передачу даних з мінімальною затримкою, що дає змогу музикантам та звукорежисерам обробляти звук у режимі реального часу. Використовується цей стандарт виключно в операційних системах сімейства Windows, взаємодія з іншими ОС будується іншими способами (див., зокрема , «Підтримка MAC»).

- Підтримка DSD. Підтримка пристроєм стандарту DSD – специфічного стандарту цифрового аудіосигналу, який використовує т.з. густино-імпульсну модуляцію. Розрядність такого сигналу становить всього 1 біт, зате частота дискретизації досягає 2822,4 кГц (64 рази більше, ніж у форматі Audio CD). У порівнянні з більше поширеними стандартами, що використовують імпульсно-кодову модуляцію, цей формат забезпечує більше високу якість звуку, кращу стійкість до перешкод і помилок, а також менший рівень шуму. Загалом DSD вважається професійним стандартом, його підтримка зустрічається переважно у висококласному обладнанні.

- Підтримка MQA. Підтримка пристроєм стандарту MQA (Master Quality Authenticated), призначеного для збереження та передачі оригінал...ьної якості звукозаписів у високій роздільній здатності. Технологію винайшли у американській компанії Meridian Audio. Фактично MQA покращує стандартне цифрове аудіо, мінімізуючи фазові проблеми та модуляційні ефекти передзвону/відлуння. Технологія використовує спеціальні алгоритми стиснення, які дають змогу упаковувати високоякісні аудіофайли більше компактні розміри.

- I2S. Підтримка пристроєм стандарту I2S. Це формат цифрового звуку, спочатку розроблений для внутрішнього застосування - для передачі сигналу між окремими модулями всередині аудіопристроїв. Однак з недавніх пір він застосовується і для зв'язку між окремими компонентами аудіосистем. Зазначимо, що власного роз'єму цей формат не має, для прийому сигналу I2S можуть використовуватися роз'єми різних типів, включаючи LAN (RJ-45), BNC і навіть HDMI. Фактично такій роз'єм відіграє роль ще одного цифрового аудіовходу. Конкретно ж стандарт I2S, з одного боку, відрізняється гарною якістю зв'язку та схибленістю, з іншого — зустрічається відносно нечасто.

- Thunderbolt. Універсальний цифровий роз'єм, що в даному випадку використовується для підключення пристрою до комп'ютера. Найбільшого поширення такі роз'єми набули у техніці Apple; відповідно практично всі пристрої, оснащені ними, сумісні з Mac (див. відповідний пункт).

- FireWire. Також відомий як IEEE 1394 чи i-Link. Універсальний роз'єм, за функціоналом аналогічний USB, а за деякими характеристиками навіть перевершує його, проте зустрічається помітно рідше. Застосовується для підключення до комп'ютерів та деяких різновидів спеціалізованого звукового обладнання.

- Bluetooth. Підтримка бездротовою технологією Bluetooth. Основне застосування цієї технології в ЦАП – бездротова передача звуку із зовнішнього Bluetooth-пристрою (смартфону, ноутбука тощо) на перетворювач. Спочатку така передача була пов'язана зі втратою якості звучання, проте порівняно недавно з'явився формат aptX, що дає змогу передавати через Bluetooth аудіо без втрат. Наприклад що при виборі перетворювача з Bluetooth не завадить уточнити, чи він підтримує aptX (і, зрозуміло, цей стандарт повинен підтримуватися також джерелом сигналу).
Крім трансляції звуку, можливі й інші варіанти застосування Bluetooth – наприклад, використання зовнішнього гаджета як пульта дистанційного керування. Однак вони зустрічаються помітно рідше.

- Wi-Fi. Підтримка пристроєм технології Wi-Fi. Нагадаємо, що ця технологія застосовується в основному як спосіб бездротового підключення до Інтернету та локальних мереж. Відповідно, більшість моделей з цією особливістю фактично являють собою мережеві програвачі, здатні відтворювати контент із локальних мереж та/або Інтернету. Конкретні можливості таких пристроїв можуть бути різними, деякі з них можуть навіть працювати з Інтернет-радіостанціями та потоковими аудіосервісами. Також Wi-Fi може застосовуватися для прямого зв'язку з іншими пристроями на зразок смартфонів або планшетів, але таке застосування серед ЦАП практично не трапляється.

— Підключення iPod/iPhone. Наявність у пристрої спеціальних інструментів для роботи з портативними гаджетами від Apple – насамперед плеєрів iPod та смартфонів iPhone. Як правило, у подібних моделях передбачається можливість провідного підключення через стандартний роз'єм 8-pin Lightning. Крім того, програмна частина може включати спеціальні функції з інтеграції з яблучним гаджетом. А ось способи застосування такого підключення можуть бути різними. Наприклад, у ЦАП (див. «Тип») iPhone або iPod служить джерелом цифрового аудіосигналу, який конвертується перетворювачем і виводиться на колонки. А аудіоінтерфейси з цією функцією фактично є перехідниками для різних музичних інструментів: звук з інструменту обробляється інтерфейсом і в цифровому вигляді передається на гаджет для запису і подальшої обробки за допомогою вбудованого ПЗ.

- Підтримка Mac. Сумісність пристрою з комп'ютерами та ноутбуками від Apple, які працюють під керуванням фірмової ОС Mac OS X. Такі комп'ютери мають свої специфічні особливості та вимоги до периферії, тому для гарантованої сумісності варто вибирати обладнання, в якому спочатку заявлено підтримку Mac.

- Фантомне живлення. Наявність у пристрої фантомного живлення. Таке живлення, номінальною напругою 48 В, необхідне роботи деяких видів мікрофонів — зокрема, конденсаторних. Відповідно, наявність цієї функції означає сумісності з подібними типами мікрофонів - важлива особливість з урахуванням того, що багато висококласних мікрофонів студійного рівня робляться саме конденсаторними. Фантомне живлення трапляється лише серед аудіоінтерфейсів (див. «Тип»).

Вихідна напруга, що забезпечується пристроєм на виходах RCA.

Докладніше про цих виходах див. нижче. А від цього показника залежить сумісність із зовнішнім підсилювачем або іншим приймачем аналогового аудіосигналу: вихідна напруга ЦАП повинно бути не нижче вхідної чутливості приймаючого пристрою, інакше остання не зможе нормально обробити звук.

Входи, передбачені в конструкції пристрою.

— Mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм 3.5 мм mini-Jack зазвичай використовується як аналоговий (лінійний) аудіовхід на два канали стерео. Розрахований він переважно на портативні пристрої на зразок смартфонів, кишенькових плеєрів тощо.

— Jack (6.35 мм). Роз'єм, застосовуваний в якості аналогового аудіовходу. За конструкцією аналогічний mini-Jack 3.5 мм (див. відповідний пункт), однак має більші розміри і забезпечує надійніший контакт. Внаслідок цього даний роз'єм використовується не для портативної, а переважно для стаціонарної аудіотехніки, зокрема професійної. Друга особливість полягає в тому, що 6.35 мм Jack може грати роль як лінійного, так і інструментального/мікрофонного входу. Останнє зустрічається в аудіоінтерфейсах (див. «Тип»), при цьому в таких пристроях можуть передбачатися комбіновані роз'єми, які поєднують Jack і XLR (див. відповідний пункт). Крім того, варто відзначити, що через роз'єм 6.35 мм часто здійснюється балансне підключення — особливий різновид з'єднання, який застосовується в професійній аудіотехніці і дає змогу без перешкод передавати сигнал навіть по досить довгим дротам.

— RCA. Характерні круглі роз'єми під штекер типу «тюльпан»; можуть застосовуватися в різних інтерфейсах, однак під «входом RCA» зазвичай мають на увазі аналоговий лінійний аудіовхід. Зазна...чимо, що через один аналоговий роз'єм RCA може передаватися тільки один канал звуку; тому кількість таких роз'ємів відповідає кількості каналів, підтримуваних пристроєм (наприклад, вхід для стереозвуку складається з пари гнізд RCA).

— Phono. Спеціалізований вхід для підключення вінілового програвача, точніше — звукознімача «вертушки». Особливість аудіосигналу зі звукознімача полягає в тому, що він «перекошений» по частотах, і для приведення АЧХ в норму необхідно пропускати звук через фонокоректор. Відповідно, наявність входу Phono означає наявність у пристрої фонокоректора і можливість роботи в ролі передпідсилювача для вінілових програвачів. Потрібно враховувати, що існує два різновиди звукознімачів — MM і MC, і перед покупкою пристрою з входом Phono бажано уточнити, з якими з цих різновидів він сумісний. Втім, нерідко зустрічається підтримка відразу обох варіантів.

— XLR. В аудіотехніці найчастіше використовуються трьохконтактні роз'єми типу XLR. Теоретично вони можуть мати різне призначення, однак на практиці, кажучи «вхід XLR», зазвичай мають на увазі аналоговий аудіовхід — або лінійний, або мікрофонний/інструментальний (в останньому разі даний роз'єм може поєднуватися з Jack 6.35 мм — див. відповідний пункт). Даний роз'єм користується популярністю у професійній аудіотехніці, і на те є дві основні причини. По-перше, XLR забезпечує надійне та щільне з'єднання, в гніздах нерідко передбачаються замки для фіксації штекерів. По-друге, підключення через даний роз'єм здійснюється так званим балансним способом, по трьом дротам замість двох. Особливість такої передачі сигналу полягає в тому, що зовнішні перешкоди фільтруються, по суті, самим дротом, що дає змогу передавати якісний звук навіть при великій довжині кабелів.

— Коаксіальний S/P-DIF. Вхід для цифрового аудіосигналу, один з різновидів S/P-DIF (другий різновид — оптичний). Дає змогу передавати як стерео, так і багатоканальний звук. В якості роз'єму використовується RCA, проте не варто плутати цей вхід з входами RCA (див. відповідний пункт). Коаксіальний інтерфейс використовує принципово інший формат сигналу, всі канали звуку передаються через один роз'єм, і навіть кабель для такої передачі потрібно використовувати спеціальний — екранований. У порівнянні з волокном, що застосовується в оптичному інтерфейсі, такий кабель більш чутливий до електромагнітних перешкод, однак менш делікатний.

— Оптичний. Вхід для цифрового аудіосигналу, що передається по оптоволоконному кабелю TOSLINK. Цей інтерфейс є різновидом S/P-DIF і за можливостями схожий з коаксіальним входом (див. відповідний пункт) — зокрема, дає змогу передавати багатоканальний звук. Ключовою відмінністю і головною перевагою такого з'єднання є повна нечутливість до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптоволоконний кабель досить крихкий і чутливий до ушкоджень, його потрібно берегти від сильних натисків і перегинів.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Професійний інтерфейс для роботи з цифровим аудіосигналом. Найчастіше заснований на штекері XLR, проте не варто плутати вхід AES/EBU з входом XLR: перший різновид працює з цифровим сигналом, де всі канали звуку передаються через один роз'єм, другий — з аналоговим, за принципом «один роз'єм на канал». А ось загальною особливістю обох інтерфейсів, крім типу штекера, є те, що вони забезпечують балансне з'єднання — з'єднання в особливому форматі, при якому перешкоди, що наводяться на дріт, гасяться прямо в дроті. Це дає змогу застосовувати кабелі великої довжини без шкоди для якості сигналу.

— MIDI. Вхід для підключення MIDI-пристроїв: клавіатур, «вертушок» та інших контролерів. Такі входи зустрічаються виключно в аудіоінтерфейсах (див. «Тип»). Нагадаємо, що потік MIDI являє собою не звук, а службову інформацію для віртуальних музичних інструментів. Тому дані, що приймаються через цей вхід, не обробляються пристроєм, а просто передаються на комп'ютер, планшет або спеціалізовану апаратуру через USB B (див. нижче), MIDI-вихід (див. «Виходи») або інший аналогічний роз'єм.

— BNC. Коаксіальний роз'єм із байонетною або різьбовою фіксацією. Найчастіше застосовується аналогічно коаксіальному S/P-DIF — для прийому цифрового аудіосигналу. Застосовується в основному в професійній техніці, однією з переваг вважається наявність фіксатора, що підвищує надійність з'єднання.

— USB B. Роз'єм для підключення до комп'ютера в якості периферійного пристрою. Має характерну квадратну форму, яка помітно відрізняється від загальновідомих прямокутних портів USB. А способи застосування такого з'єднання можуть бути різними. Так, традиційні ЦАП (див. «Тип») при підключенні по USB B зазвичай грають роль зовнішньої звукової карти і використовуються для виведення звуку з комп'ютера на навушники, колонки або інший аудіопристрій. Аудіоінтерфейси — навпаки, передають сигнал, що приймається з зовнішніх джерел, на комп'ютер для запису і оброблення.

— USB-C. Наявність сучасного порту USB-C для підключення до ПК або ноутбука. Як і порт USB B може передавати сигнал в дві сторони, залежно від типу пристрою.

— Вхід управління ІЧ. Роз'єм для підключення виносного інфрачервоного приймача для пульта ДУ. Роль такого приймача може грати як окремий спеціалізований пристрій, так і інший компонент системи, що має вихід управління ІЧ і сумісний з даними пультом. Сенс даної функції полягає в тому, що ЦАП після монтажу всіх компонентів аудіосистеми може опинитися в місці, куди пульт ДУ «не дістає». У такому разі до пристрою можна підключити зовнішній приймач і посилати сигнали з пульта на нього, а вже приймач передасть сигнал на пристрій.

— Тригерний. Службовий вхід, застосовуваний для управління живленням пристрою. Такий вхід підключається до тригерного виходу іншого компонента аудіосистеми (наприклад, підсилювача), і при вмиканні/вимиканні цього компонента ЦАП буде вмикатися і вимикатися одночасно з ним. Це полегшує життя користувачу, позбавляючи його від необхідності «зайвих рухів» для вмикання і вимикання ЦАП.

Спосіб живлення, передбачений у пристрої.

— Від мережі. Живлення від звичайної побутової розетки. Даний варіант підходить для моделей з будь-якою потужністю і функціоналом — в тому числі для найскладніших і прогресивних. Рухливість пристроїв з таким живленням помітно обмежена мережевим шнуром, однак більшість з них належать до стаціонарних, так що це не можна назвати серйозним недоліком.

— Від USB-порту. Живлення від порту, яким пристрій підключається до комп'ютера або переносному гаджету. Найчастіше мова йде саме про USB, однак можуть матися на увазі і інші роз'єми: наприклад, існують пристрої, що підключаються до iPhone/iPad і живляться від стандартного «яблучного» порту 8-Pin Lightning, моделі, отримують живлення за FireWire, і т. ін. Головна перевага даного варіанта полягає в незалежності від розеток і відсутності зайвих дротів. З іншого боку, роз'єми підключення мають обмежену потужність живлення, тому даний варіант підходить лише для найбільш компактних рішень з невисоким енергоспоживанням.

— Від мережі/USB-порту. Пристрої, здатні працювати і від мережі, і від USB-роз'єму (або іншого роз'єми підключення). Детальніше про ці види живлення див. вище; а їх поєднання в одному пристрої забезпечує універсальність і дозволяє вибирати спосіб живлення, найбільш зручний в тій чи іншій ситуації.

— Від акумулятора. Живлення від вла...сного акумулятора. Головні переваги таких пристроїв — незалежність від зовнішніх джерел енергії і відсутність зайвих дротів. Водночас акумуляторне живлення має істотний недолік — обмежений час роботи: після вичерпання заряду неминуче доводиться робити перерву на зарядку батареї. А згадані переваги здебільшого не є критичними для ЦАП і аудиоинтерфейсов. Тому в чистому вигляді акумуляторне живлення зустрічається вкрай рідко, частіше вона поєднується з підключенням до USB або мережі (див. нижче).

— Від мережі/акумулятора. Можливість роботи як від акумулятора, так і від звичайної розетки. Детальніше обидва типи живлення описані вище. Тут же відзначимо, що в даному випадку вони доповнюють один одного, взаємно компенсуючи недоліки і роблячи пристрій універсальним. Так, поки поблизу є розетки — можна користуватися ними (при цьому багато моделі здатні навіть заряджати батарею прямо в процесі роботи), а якщо підключення до мережі неможливе або утруднене перейти на акумулятор.

— Від USB-порту/акумулятора. Можливість роботи як від акумулятора, так і від порту USB (або іншого роз'єми підключення). Докладніше про кожен з цих типів підключення див. вище. А їх поєднання зустрічається виключно у аудиоинтерфейсах (див. «Тип»), воно робить пристрій максимально універсальним. Особливо подібні моделі оцінять ті, хто працює зі звуком на ноутбуках, планшетах або іншому портативному обладнанні: приміром, якщо ноутбук працює автономно, без підключення до розетки — можна перевести аудіоінтерфейс на вбудований акумулятор, заощаджуючи заряд батареї лептопа.