Порівняння Topping TP30 MK2 vs Topping TP22

— Передпідсилювач. Попередні підсилювачі призначені для первинного оброблення слабкого сигналу і виведення його на рівень, достатній для передачі по лінійному інтерфейсу на підсилювач потужності (див. нижче). Такі моделі здатні напряму працювати зі звукознімачами, мікрофонами та іншими подібними пристроями, можуть мати додаткові функції з корекції звуку, грати роль комутаторів для підключених джерел сигналу тощо, однак непридатні для виведення звуку на пасивні колонки або навушники.

— Підсилювач потужності. Такі моделі призначені для того, щоб прийняти сигнал, оброблений передпідсилювачем, і вивести його на потужність, достатню для роботи підключеної акустичної системи. Вони вже можуть працювати з колонками пасивного типу, але без передпідсилювача для вхідного сигналу їм не обійтися. Втім, тут варто відзначити, що більшість сучасних програвачів оснащується вбудованими передпідсилювачами і можуть застосовуватися з підсилювачами потужності напряму.

— Інтегральний підсилювач. Підсилювачі, що поєднують в одному корпусі можливості обох вищеописаних типів. Головна перевага таких моделей очевидна: замість двох спеціалізованих пристроїв можна купити один універсальний. Це забезпечить економію грошей, часу і місця для встановлення, крім того, знизить ймовірність перешкод — адже в конструкції відсутні зовнішні сполучні кабелі між попередніми і основним під...силювачем, а компоненти, зазвичай, оптимально підібрані один під одного. З іншого боку, інтегральна модель дає менше можливостей щодо вибору варіанта під власні уподобання: купувати пристрій доводиться «як є», без можливості окремо вибрати передпідсилювач і підсилювач потужності.

— Підсилювач-процесор. Професійні моделі, зазвичай, концертного призначення, що монтуються в стійку і часто використовують роз'єми Euroblock в якості входів Main (див. нижче). За загальним застосування процесори аналогічні підсилювачам потужності, однак, крім зазначених особливостей, для них також характерна велика кількість налаштувань, що полегшує роботу звукорежисерів.

— Підсилювач для сабвуфера. Спеціалізовані підсилювачі потужності, призначені для низькочастотних динаміків — сабвуферів. В конструкції таких моделей зазвичай передбачаються кросовери з верхньою межею діапазону, що пропускається, на рівні 150 – 200 Гц; це дає можливість подавати на сабвуфер тільки «рідні» частоти і позитивно позначається на якості звучання. Крім того, багато підсилювачів даного типу мають специфічні налаштування на зразок регулювання фази.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».

Цей показник описує кількість нелінійних спотворень, що вносяться підсилювачем в оброблюваний сигнал. Такі спотворення не обов'язково сприймаються як сторонні шуми, проте вони у будь-якому разі погіршують якість звуку — наприклад, можуть зробити його більш глухим. Уникнути їх практично нереально, проте можна знизити до рівнів, нечутних для людського вуха.

Як наслідок, коефіцієнт гармонійних спотворень (гармонік) є одним з основних параметрів, що описують загальну якість звуку в підсилювачах класу Hi-Fi і Hi-End. Чим він нижчий, тим чистіше звук. Хорошим показником для сучасних підсилювачів рахуються соті частки відсотка, відмінним — тисячні і нижче. Винятком є лампові і гібридні моделі, для них допускаються досить високі коефіцієнти гармонік; докладніше див. «Елементна база».

Чутливість і динамічний опір підсилювача при подачі сигналу на лінійний вхід RCA.

Під чутливістю будь-якого входу (крім оптичного) мають на увазі найменшу напругу сигналу на цьому вході, при якому підсилювач здатний забезпечити нормальні значення номінальної потужності (див. Цей параметр визначає в першу чергу вимоги до джерела сигналу. З одного боку, напруга, що забезпечується цим джерелом, має бути не нижче вхідної чутливості підсилювача, інакше останній просто не видасть заявлених характеристик. Однак не можна допускати і значного перевищення по напрузі, інакше звук почне спотворюватися. Більш докладні рекомендації щодо вибору підсилювача по чутливості описані в спеціальних джерелах.

Для будь-якого входу, крім оптичного, вважається, що чим вище цей показник — тим менше спотворень вноситься підсилювачем в сигнал. Мінімальним рівнем вхідного імпедансу в сучасних моделях вважається 10 кОм, а в висококласних пристроях воно може досягати декількох сотень кОм.

— Euroblock. Аналоговий аудіовхід (зазвичай, лінійний), що використовує роз'єм Euroblock. Цей роз'єм, що застосовується переважно у професійній аудіотехніці, примітний тим, що кріпиться до дроту за допомогою клем. Це дуже зручно під час роботи з зачищеними від ізоляції дротами (що нерідко потрібна при професійному застосуванні): один раз прикрутити такий дріт до штекеру і підключати/відключати штекер до роз'єму Euroblock набагато простіше, ніж постійно відкручувати/закручувати клеми. Крім того, таке підключення нерідко робиться балансним (див. «XLR (балансні)» нижче). Входи цього типу зустрічаються в основному в підсилювачах інформаційного та інформаційно-концертного призначення (див. вище).

— Phono. Спеціальний вхід для підключення до підсилювача програвачів вінілових дисків; часто має індекс, який вказує на тип сумісного звукознімача, наприклад «Phono MM» або «Phono MM/MC» (докладніше див. «Додатково — Фонокоректор»). Незважаючи на поширення цифрових форматів, такі програвачі все ще високо цінуються аудіофілами за високу якість і достовірність звучання, і часто використовуються в аудіосистемах преміумкласу. Однак підключення «вертушки» має свої особливості, зокрема вимагає наявності фонокорректора (докладніше див. там само) — і стандартні входи для цієї мети непридатні. А тому наявність роз'єму Phono є обов'язковим, якщо Ви хочете використовувати підключати плеєр безпосередньо, без зовнішнього фонокорректора.

— USB B....Інтерфейс USB широко застосовується в комп'ютерній техніці для різної периферії. Наявність входу type B означає, що підсилювач може підключатися до комп'ютера в якості зовнішнього керованого пристрою (slave). Найчастіше при такому підключенні він використовується в ролі зовнішньої звукової карти або аудіоінтерфейсу — це забезпечує більш високу якість звуку і більш широкі можливості налаштування, ніж у більшості вбудованих звукових карт, навіть дорогих. Однак цим справа не обмежується: у деяких моделях через USB type B можна оновлювати прошивку або змінювати спеціальні параметри підсилювача.

— Коаксіальний S/P-DIF. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді, різновид інтерфейсу S/P-DIF, заснована на звичайному електричному сигналі (другий різновид, оптична, описана нижче). Зазвичай використовує поширений роз'єм типу RCA, відомий як «тюльпан», однак має досить суворі вимоги до кабелю. Пропускна здатність будь-якої версії S/P-DIF цілком достатня навіть для високоякісного багатоканального звуку, а сама коаксіальна версія простіше, дешевше і надійніше оптичної, однак більш сприйнятлива до перешкод.

— Оптичний. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді за допомогою світлових сигналів, через оптоволоконний кабель TOSLINK; одна з версій стандарту S/P-DIF. Головною перевагою оптоволокна перед традиційними електричними кабелями є повна нечутливість до електричних перешкод; водночас воно коштує дорожче і вимагає досить обережного поводження (зокрема, не терпить різких згинів).

— Балансний цифровий (AES/EBU). Інтерфейс AES/EBU застосовується в професійній сфері для передачі звуку в цифровому форматі. Він може використовувати кілька типів підключення; в даному випадку мається на увазі передача по т. зв. балансної лінії з використанням роз'єму XLR. І принцип балансного підключення, і сам роз'єм докладно описані в п. «XLR (балансні)» нижче — однак у випадку AES/EBU мова йде про цифровому, а не про аналоговому сигналі.

— COM-порт (RS-232). Роз'єм, застосовуваний для керування підсилювачем з комп'ютера. Через нього можна змінювати налаштування, в. ч. і досить тонкі, а в деяких моделях — навіть оновлювати прошивку. Зазвичай для таких цілей потрібне спеціальне, які може поставлятися в комплекті з підсилювачем.

— Вхід управління (ІК). Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДУ навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Для подібних цілей можуть застосовуватися не тільки датчики у вигляді окремого пристрою, але і компоненти системи, сумісні з пультом ДУ — наприклад, плеєри або тюнери.

Кількість в конструкції підсилювача лінійних входів, що використовують інтерфейс RCA. На відміну від входу Main (див. вище), який може працювати з такими ж роз'ємами, при підключенні до лінійного RCA сигнал проходить через всі стадії обробки, передбачені в підсилювачі — наприклад, регулювання балансу або частот (див. «Регулювання») і т. ін.

Детальніше про роз'ємі див. «Вхід на підсилювач (Main)». Тут же відзначимо, що при використанні RCA в ролі лінійного інтерфейсу за один вхід вважається пара таких роз'ємів. Це обумовлено тим, що по одному коаксіальному кабелю може передаватися тільки один канал, так що для роботи зі стереозвуком необхідна саме пара.

Від кількості входів під сигнал (будь-якого типу) залежить, скільки джерел сигналу можна одночасно підключити до підсилювача. Відповідно, і вибирати модель з числа входів варто з урахуванням передбачуваної кількості таких джерел: адже легше приєднати їх всі і вибирати через пульт або панель управління підсилювача, ніж щоразу морочитися з перепідключенням.

Тип роз'єму, що застосовується для підключення навушників до підсилювача.

— 3.5 мм (mini-Jack). Найпопулярніший аудіороз'єм в сучасній портативній електроніці, зустрічається також і серед стаціонарної техніки. Правда, він вважається не настільки підходящим для високоякісного звуку, як 6.35 мм Jack, оскільки дає підвищену ймовірність виникнення перешкод у точці з'єднання. З іншого боку, переважна більшість сучасних навушників, всіх цінових категорій, робляться саме під цей роз'єм. А отже, наявність гнізда під mini-Jack здебільшого дасть змогу підключити навушники безпосередньо, без застосування перехідників — то є оптимальним способом.

— 6.35 мм (Jack). Цей роз'єм характерний переважно для стаціонарної аудіотехніки, в т. ч. професійного класу. Він забезпечує кращу якість з'єднання, ніж mini-Jack (зокрема, менший опір через більшої площі контакту), а також більш міцний і надійний. Водночас варто відзначити, що «рідним» штекером під такий роз'єм оснащуються лише деякі висококласні моделі навушників; а для підключення популярного 3.5 мм mini-Jack знадобиться перехідник, який може вплинути на якість звучання.

— Дисплей. Наявність дисплея на передній панелі підсилювача. Такі дисплеї можуть мати різну конструкцію і розмір, проте всі вони використовуються для виведення службової інформації: режиму роботи, вибраного джерела сигналу, спеціальних повідомлень, повідомлень про перевантаження, помилки і т. ін. Це забезпечує додаткову зручність в управлінні.

— Індикатори. У цьому разі мається на увазі наявність на передній панелі індикаторів, які вказують на використовуваний у даний момент джерело сигналу. Зазвичай вони виглядають як ряд лампочок з відповідними підписами — «Phono», «CD», «Tuner», «AUX» і т. ін. Такі вказівники не так універсальні, як дисплей, проте все одно дуже зручні.

— Стрілочні індикатори. Наявність на передній панелі індикаторів у вигляді шкал зі стрілками. Зазвичай, такі індикатори призначені для відображення пікового рівня вихідного сигналу. Вони дають змогу з легкістю відстежувати перевантаження, і багато користувачів вважають цей варіант більш зручним і наочним, ніж дисплеї. Крім того, стрілочні шкали надають підсилювача стильний зовнішній вигляд, а також, на відміну від тих же дисплеїв, не мають складної електроніки, здатної внести спотворення звуку. Втім, до цієї категорії відносять і інші види індикаторів зі шкалами; деякі з них можуть використовувати не стрілку, а інші показники (наприклад, світлові).

— Регулятори за прихованої панеллю. Наявність на передній п...анелі кришки, приховує органи управління підсилювачем. Багато моделей оснащуються додатковими регуляторами на передній панелі; вони можуть застосовуватися для налаштування звуку як — гучності, НЧ/ВЧ, балансу та ін. — так і інших параметрів роботи (наприклад, вибору джерела сигналу або перемикання між основною і додатковою АС). Іноді для таких регуляторів (а також входів на передній панелі) передбачають кришку — зазвичай це робиться з естетичних міркувань, оскільки велика кількість невеликих елементів надавало б пристрою неакуратний зовнішній вигляд. Також кришка може виконувати і захисні функції — наприклад, вона знижує потрапляє в роз'єми кількість пилу.

— Вхідний аудіороз'єм. Наявність на передній панелі входу для підключення — зазвичай лінійного, в аналоговому форматі. З одного боку, такий вхід значно спрощує роботу з джерелами сигналу, які потрібно приєднувати лише зрідка і ненадовго — наприклад, MP3-плеєрами: передня панель завжди на виду, тоді як дістатися до роз'ємам на задній іноді буває дуже непросто. З іншого — зазвичай роль переднього аудиороз'єму грає AUX IN з гніздом під 3.5 мм mini-Jack. Цей роз'єм не використовується серед основних входів, проте досить популярний в портативній електроніці, зокрема згаданих вже плеєрах. У деяких моделях на передню панель може встановлюватися пара гнізд RCA (див. «RCA (пар)»), однак цей варіант зустрічається рідше.

— Вихід на навушники. Наявність виходу на навушники на передній панелі підсилювача. Навушники належать до портативних пристроїв, і перепідключати їх в середньому припадає відчутно частіше, ніж більшість інших компонентів аудіосистеми; вихід, розташований на передній панелі, що значно спрощує процес.