Порівняння Musical Fidelity M5SI vs Musical Fidelity M3SI

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.

Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.

Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.

Коефіцієнт демпфування описує якість взаємодії підсилювача з підключеною до нього акустичною системою.

Через особливостей конструкції будь-динамік схильний до виникнення т. зв. паразитних коливань — коливань, які продовжуються після припинення основного імпульсу з підсилювача (подібно до того, як струна продовжує вібрувати після щипка). Це явище негативно позначається на якості звуку, і виробники застосовують різні засоби для того, щоб звести його до абсолютного мінімуму; пригнічення паразитних коливань і називається демпфіруванням.

Найбільш ефективний вид демпфування електричне, шляхом зниження вихідного опору підсилювача. Чим нижче цей опір — тим краще підсилювач утримує динаміки від непотрібних коливань. Для оцінки цього ефекту і ввели поняття «коефіцієнт демпфування» (damping factor) — співвідношення опору навантаження (імпедансу) до вихідного опору підсилювача. Мінімальне значення такого коефіцієнта для техніки Hi-Fi класу — 20; показники на рівні 100 – 120 можна назвати гарними, а серед Hi-End сегмента зустрічаються цифри порядку декількох тисяч.

Водночас варто відзначити, що при збільшенні до тризначних чисел початковий сенс цього параметра, по суті, втрачається, і з'являються інші моменти. Найбільш важливий з них з практичної точки зору полягає в тому, що моделі з високим коефіцієнтом демпфування дуже вимогливі до якості з'єднання з динаміками — високий опір кабелів і роз'ємів здатне звести нанівець демпфуючі властивості самог...о підсилювача. Є й інші нюанси, пов'язані з цим показником (зокрема, рекомендації з вибору підсилювача і динаміків один під одного); вони докладно описані в спеціалізованих джерелах.

Цей показник описує кількість нелінійних спотворень, що вносяться підсилювачем в оброблюваний сигнал. Такі спотворення не обов'язково сприймаються як сторонні шуми, проте вони у будь-якому разі погіршують якість звуку — наприклад, можуть зробити його більш глухим. Уникнути їх практично нереально, проте можна знизити до рівнів, нечутних для людського вуха.

Як наслідок, коефіцієнт гармонійних спотворень (гармонік) є одним з основних параметрів, що описують загальну якість звуку в підсилювачах класу Hi-Fi і Hi-End. Чим він нижчий, тим чистіше звук. Хорошим показником для сучасних підсилювачів рахуються соті частки відсотка, відмінним — тисячні і нижче. Винятком є лампові і гібридні моделі, для них допускаються досить високі коефіцієнти гармонік; докладніше див. «Елементна база».

Чутливість і динамічний опір підсилювача при подачі сигналу на лінійний вхід RCA.

Під чутливістю будь-якого входу (крім оптичного) мають на увазі найменшу напругу сигналу на цьому вході, при якому підсилювач здатний забезпечити нормальні значення номінальної потужності (див. Цей параметр визначає в першу чергу вимоги до джерела сигналу. З одного боку, напруга, що забезпечується цим джерелом, має бути не нижче вхідної чутливості підсилювача, інакше останній просто не видасть заявлених характеристик. Однак не можна допускати і значного перевищення по напрузі, інакше звук почне спотворюватися. Більш докладні рекомендації щодо вибору підсилювача по чутливості описані в спеціальних джерелах.

Для будь-якого входу, крім оптичного, вважається, що чим вище цей показник — тим менше спотворень вноситься підсилювачем в сигнал. Мінімальним рівнем вхідного імпедансу в сучасних моделях вважається 10 кОм, а в висококласних пристроях воно може досягати декількох сотень кОм.

Кількість в конструкції підсилювача лінійних входів, що використовують інтерфейс RCA. На відміну від входу Main (див. вище), який може працювати з такими ж роз'ємами, при підключенні до лінійного RCA сигнал проходить через всі стадії обробки, передбачені в підсилювачі — наприклад, регулювання балансу або частот (див. «Регулювання») і т. ін.

Детальніше про роз'ємі див. «Вхід на підсилювач (Main)». Тут же відзначимо, що при використанні RCA в ролі лінійного інтерфейсу за один вхід вважається пара таких роз'ємів. Це обумовлено тим, що по одному коаксіальному кабелю може передаватися тільки один канал, так що для роботи зі стереозвуком необхідна саме пара.

Від кількості входів під сигнал (будь-якого типу) залежить, скільки джерел сигналу можна одночасно підключити до підсилювача. Відповідно, і вибирати модель з числа входів варто з урахуванням передбачуваної кількості таких джерел: адже легше приєднати їх всі і вибирати через пульт або панель управління підсилювача, ніж щоразу морочитися з перепідключенням.

Кількість в конструкції підсилювача стереовходів з роз'ємами XLR, мають три контакту і здатними забезпечити т. зв. балансне підключення. Відзначимо, що мова йде саме про аналоговому лінійному вході, сигнал з якого проходить через всі додаткові схеми обробки (наприклад, налаштування НЧ/ВЧ, див. «Регулювання»); не варто плутати його з Main і балансним цифрових AES/EBU — це різні інтерфейси, незважаючи на ідентичність роз'ємів.

Головна перевага такого підключення полягає в тому, що функції шумозаглушення і екранування від перешкод виконує сам кабель. Особливо цей момент корисний при необхідності з'єднати компоненти системи, розташовані на великій відстані один від одного (від 2 м): балансний кабель зберігає чистоту сигналу навіть при досить великій довжині. Про якість такого з'єднання говорить хоча б те, що балансний XLR є штатним інтерфейсом для професійних студій звукозапису. А його наявність в підсилювачі, зазвичай, говорить про високому рівні пристрою.

Входів XLR в підсилювачах зазвичай передбачається два — це мінімальна кількість, необхідна для роботи зі стереозвуком, а більшого на практиці найчастіше не вимагається.

Кількість тригерних входів, передбачених в конструкції підсилювача.

Критичний вхід призначений для управління живленням і застосовується для побудови аудіосистем, де один з компонентів (наприклад, плеєр) відіграє роль керуючого пристрою для інших, у т. ч. і підсилювача. При включенні такого пристрою на тригерні входи «підлеглих» надходить сигнал, який і виводить їх із сплячого режиму. Це позбавляє користувача від необхідності включати кожен компонент окремо.

Кількість тригерних виходів в конструкції підсилювача. Тригерні виходи використовуються як частина системи управління зовнішніми пристроями (див. «Додатково»), а саме для управління живленням: підсилювач при включенні подає керуючий сигнал, який «будить» та інші компоненти аудіосистеми (наприклад, ресивер або сабвуфер); завдяки цьому їх не доводиться включати їх окремо. Зрозуміло, для використання цієї функції ці компоненти повинні бути оснащені тригерними входами.