Потужність конфорок
Номінальна потужність конфорок. Під нею розуміють споживану потужність нагрівача. Цей параметр дозволяє оцінити, скільки електрики буде витрачати конфорка під час роботи на максимальній інтенсивності нагрівання. При цьому потужність тепловіддачі у різних конфорок навіть номінально може бути різною, а фактична ефективність нагрівання буде сильно залежати ще й від особливостей посуду. Як наслідок, навряд чи має сенс оцінювати робочі можливості варильної поверхні по потужності конфорок. На практиці цілком можна виходити з того, що конфорки буде достатньо для посудини такого ж діаметра.
Діаметр конфорок
Від діаметра конфорок безпосередньо залежить потужність нагрівання, а разом з тим — продуктивність пристрою і швидкість приготування їжі. Чим більше конфорка, тим більшу тепловіддачу вона має. Також діаметр конфорки дає змогу визначити, які розміри посуду придатні для використання на варильній поверхні. Адже для індукційних моделей це значення є критично важливим для якісного нагрівання. Конфорки можуть мати наступний діаметр:
- маленькі — близько 145 мм, потужність в межах 1200 Вт;
- середні — близько 180 мм, потужність в межах 1700 Вт;
- великі — близько 220 мм і більше, потужність в межах 2000 Вт.
У деяких варильних плитах використовуються контурні конфорки, які дають змогу регулювати діаметр зони нагріву. Якщо зазначено, що діаметр конфорки становить 180, 200, 220 мм, то це означає, що зону нагріву на конкретно взятій конфорці можна звужувати та/або розширювати, залежно від розмірів використовуваного посуду.
Автоматичні програми
—
Автоматика закипання. Система на основі датчика, що відстежує стан продукту, що готується (зазвичай по температурі посуду): до закипання води конфорка працює на максимумі, а після закипання датчик знижує інтенсивність роботи до певного значення. Сенс такого регулювання полягає в тому, що для підтримки кипіння потрібно набагато менше тепла, ніж для нагрівання до температури кипіння; мало того, якщо не зменшити нагрівання, рідина може «втекти». Відповідно, автоматика закипання дає змогу не тільки економити енергію, але і уникати подібних неприємностей. Ця функція зустрічається в електричних моделях (див. «Тип поверхні»).
–
Підтримка температури. Функція підтримки температури зберігає страву теплою до моменту її подачі на стіл. Буде до речі в тих ситуаціях, коли вечеря вже приготовлена, а гості ще не прийшли. Максимальний час підтримки тепла зазвичай не перевищує 1-2 години.
–
Розтоплення. Спеціальний режим для низькотемпературного відтаювання невеликих порцій заморожених продуктів, розтоплення масла або шоколаду. Функція дає змогу дбайливо розтопити необхідні інгредієнти в масу однорідної структури, не побоюючись, що вони пригорять або перегріються.
–
Автосмаження. Попередньо встановлений режим автоматичного смаження, що забезпечує підтримання оптимальної температури днища посуду, не даючи йому охолону
...ти або перегрітися. Програма автосмаження зазвичай передбачає кілька режимів готування для різних задач.
– Додатково. Ряд специфічних автопрограм, що застосовуються на борту окремих екземплярів варильних поверхонь і не підпадають під список вище.
Потужність підключення
Потужність підключення варильної поверхні — це максимальна електрична потужність, яка споживається нею під час роботи. Даний параметр вказується тільки для моделей, які оснащені хоча б однією електроконфоркою. Саме електричні нагрівачі є найбільш «ненажерливими» з точки зору енергоспоживання; допоміжні функції на зразок автопідпалу вимагають небагато енергії, для них достатньо звичайної розетки.
Від цього показника залежать насамперед вимоги до електромережі: вона має бути здатною забезпечити таку потужність без перенавантажень. Тут варто зазначити, що для побутових розеток обмеження по потужності складає близько 3 – 3.5 кВт, при більшій потужності підключати плиту до мережі 230 В слід за спеціальними правилами. Альтернативний варіант — використати трифазну мережу 400 В: більшість сучасних варильних поверхонь із електронагрівачами допускають підключення як до 230 В, так і до 400 В, на вибір.
Рамка
Наявність металевої
рамки в конструкції варильної поверхні. Така рамка може розташовуватися як по всьому периметру пристрою (у більшості класичних моделей), так і тільки з одного боку (зазвичай поверхнях типу «доміно», детальніше див. «Оформлення»). В основному рамка грає естетичну роль, даючи змогу оптимально вписати варильну поверхню в загальне оформлення кухні. Однак вона може виконувати і цілком практичну функцію — а саме затримувати пролиті на поверхню рідини. З іншого боку, у такого захисту є і недоліки: очищати забруднення вздовж межі буває досить складно, а затримана на варильної поверхні рідина може підгоріти, ще більше ускладнюючи прибирання. Так що в плані прибирання більш зручні
моделі без рамки.
Габарити (ШхГ)
Загальні габарити пристрою в ширину і в глибину. Під глибиною в даному випадку мається на увазі розмір від передньої до задньої кромки (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що зовнішні розміри варильних поверхонь нерідко бувають більшими за розміри для вбудовування (див. нижче).
Розміри для монтажу (ШхГ)
Розмір отвору, який потрібно виконати в кухонному столі для нормального вбудовування варильної поверхні. Стандартно вказується ширина і глибина — розмір отвору по передній і бічній стороні відповідно (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що габарити самої варильної поверхні зазвичай більше розмірів для вбудовування: при установці в отвір верхня частина поверхні спирається на його краю, завдяки чому пристрій і не провалюється в стільницю.
