Порівняння Panasonic NC-DG3000 700 Вт 3 л білий vs Galaxy GL 0606 900 Вт 5 л білий

Номінальний об'єм чайника, простіше кажучи – найбільша кількість води, яку допускається в нього заливати. Саме до цього об'єму зазвичай промаркований індикатор рівня води (якщо він є — див. нижче). А для заварювальних наборів (див. «Тип») в даному пункті наводиться об'єм основного чайника; ємність заварника вказується окремо (див. нижче).

Чим більше об'єм – тим більше води можна нагріти в пристрої за один раз. З іншого боку, велика ємність електрочайника відповідним чином позначається на габаритах і вазі, а для нагрівання потрібна або висока потужність, або багато часу. Так що вибирати за даним параметром варто залежно від реальних потреб. Приміром, міні-чайники для дорожнього використання (або на одну людину) мають об'єм до 1 л. Для домашнього застосування в сім'ї з 2 – 3 осіб цілком вистачить моделі на 1,5 – 2 л. Пристрої на 2 – 3 л вже непогано підійдуть для невеликого офісу або аналогічної ситуації. А найбільш місткі моделі вміщають 10 л і більше — переважно це термопоти, призначені для «роздачі» гарячої води в їдальнях, кафе та інших місцях масового використання.

Потужність, споживана чайником під час роботи, фактично — потужність встановленого в пристрої нагрівального елемента.

Від цього параметра залежить два робочих моменти: інтенсивність нагріву та споживання електрики. З одного боку, висока потужність нагрівача дозволяє швидше нагріти певний об'єм води і забезпечує економію часу. З іншого — енергоспоживання такого пристрою теж буде відповідним. На рахунках за електрику це, швидше за все, не позначиться (фактична витрата енергії на нагрів певного об'єму води буде одним і тим же, незалежно від потужності нагрівача). Однак можуть виникнути певні моменти, пов'язані з підключенням: наприклад, при слабкій проводці або неправильно підібраних запобіжниках можливі збої в мережі через роботи «ненажерливого» нагрівача, а підключати до звичайної розетки пристрою більш ніж на 3500 Вт не можна — тут потрібно специфічний формат живлення. У світлі останнього навіть найбільш об'ємні пристрою — термопоти на 10 л і більше — вкрай рідко оснащуються нагрівачами могутніше 3000 Вт: такої потужності цілком вистачає для роботи за призначенням, при цьому для підключення підходить звичайна розетка.

Потужність, споживана термопотом (див. «Тип») в режимі підігріву, коли пристрій підтримує температуру раніше нагрітої води. Цю потужність виробники підбирають таким чином, щоб пристрій гарантовано могло забезпечити підтримання заявленої температури. Тому єдиний момент, який варто оцінювати по даній характеристиці — загальну «ненажерливість» термопота в плані споживання електрики. Втім, на цей режим потрібно відносно небагато енергії, і навіть в найбільш об'ємних моделях потужність підігріву не перевищує 200 Вт.

Пристрій, що дозволяє встановлювати, до якої температури буде нагріватися вода — терморегулятор відстежує температуру і автоматично відключає нагрів при досягненні потрібного значення. На практиці воду, нагреваемую в чайнику, не завжди потрібно доводити до кипіння: так, для заварювання деяких сортів чаю оптимальна температура становить близько 80 °C, а для приготування дитячого харчування — 60 °C. Терморегулятором найчастіше оснащуються термопоти, однак існують і класичні електрочайники з такою функцією.

Можливості з регулювання температури, передбачені в конструкції чайника, а саме — конкретні значення температури, які можна виставити в пристрої. Підкреслимо, що мається на увазі саме автоматичне регулювання, при якому пристрій автоматично вимикається (або переходить в режим підтримки температури) після досягнення потрібного ступеня нагрівання.

Якщо в даному пункті зазначено кілька варіантів через кому (наприклад, «60 °С, 80 °С, 90 °С») — це означає, що дана модель має кілька фіксованих варіантів температури. Однак зустрічаються також пристрої з плавним реґулюванням, що дає змогу налаштовувати температуру з кроком в 5 °С, а то і в 1 °С; для таких пристроїв тут вказується весь діапазон регулювання, наприклад, «60 – 100 °С».

В цілому чим більше можливостей з налаштування температури є в чайнику – тим він універсальніший, тим точніше можна підібрати оптимальний режим заварки для того чи іншого напою. Ось найпростіша таблиця рекомендованих температур:

— білий чай – 60 °С;
— жовтий чай – 70 °С;
— зелений чай – 80 °С;
— чорний чай — 90 °С;
– ройбуш (ройбос), каркаде – 100 °С (аж до кипіння);
— дитяче харчування – 40° С.

Зрозуміло, з подібних правил бувають і винятки — залежно від конкретного виду...напою. Наприклад, окремі сорти зеленого чаю допускається заварювати і при 90 °С.

Пристрій, що відображає температуру води в ємності чайника. Наявність термометра корисно в тому випадку, якщо воду потрібно нагріти до певної температури. Однак, на відміну від терморегулятора, термометр не відключає чайник автоматично — це потрібно робити вручну. Також термометр дозволяє оцінити, наскільки охолола нагріта вода по закінченні часу і чи можна її використовувати, не нагріваючи знову.

Можливість повністю зняти кришку чайника. Подібна можливість не має особливого значення при штатному використанні, проте вона забезпечує додаткову зручність, якщо чайник потрібно вимити зсередини — знімна кришка, на відміну від традиційної незнімною, не буде бовтатися на кріпленні, бити по руках і створювати інші незручності. З іншого боку, існує певний ризик втратити таку кришку, тому дана особливість зустрічається нечасто.

Чайники (див. «Тип»), в яких кришка відкривається після натискання кнопки. Таке відкривання швидше і зручніше, а часто — і безпечніше, ніж традиційний спосіб (взятися за кришку і потягнути вгору): кришка може досить сильно нагріватися під час роботи чайника, і довгий контакт з нею загрожує опіками. І хоча кнопка теж може розміщуватися на кришці, проте для її спрацьовування досить короткочасного натискання, і навіть в таких випадках ризик обпектися мінімальний. З іншого боку, відкривання кришки кнопкою ускладнює конструкцію чайника і дещо знижує її надійність.

— Кнопка подачі води. Кнопка, керуюча вбудованою електропомпою: по натисненню включається насос, що подає воду до носика. Найбільш прогресивний спосіб: не потребує від користувача зусиль (на відміну від ручної помпи), працює з будь-якою ємністю (на відміну від натискання чашкою) і дозволяє точно відміряти необхідний об'єм. А в деяких моделях з цією функцією може передбачатися навіть автоматичне дозування, коли по натисненню кнопки електропомпа видає певний об'єм рідини. До недоліків таких систем подачі можна віднести дороговизну і залежність від електроживлення.

— Ручна помпа. Механічна помпа з ручним приводом, вбудована, зазвичай, в кришку термопота. Для накачування зазвичай використовується характерна велика кнопка: досить натиснути на цю кнопку — і помпа видасть з носика порцію води. Головними перевагами таких систем є простота, невисока вартість і можливість роботи без живлення — останнє знадобиться при проблемах з електрикою. З іншого боку, ручні помпи не дуже зручні: для наповнення навіть невеликий чашки доводиться кілька разів натискати на кнопку, та й точну кількість води відміряти таким способом проблематично. Тому даний варіант рідко використовується як єдиний — зазвичай він доповнює інші, більш прогресивні системи.

— Натискання чашкою. Варіант, відомий також як «кулерний спосіб подачі». Як і в описаних вище системах з кн...опкою, передбачає наявність електропомпи — однак вимикач такої помпи знаходиться не на панелі керування, а поруч з носиком, і натискається не рукою, а краєм чашки. Таким чином, для подачі води досить піднести чашку до носика, притиснувши вимикач, а коли води набралося достатньо — прибрати її, вимкнувши помпу. До недоліків даного способу можна віднести те, що слабо підходить для деяких видів посуду — зокрема, паперових та пластикових стаканчиків, які бувають занадто м'якими, щоб притиснути вимикач. Крім того, тримати посуд в руках не завжди зручно — гаряча вода може обпалювати руки через стінки. Так що найчастіше функція натискання чашкою поєднується з більш традиційною кнопкою подачі — це дозволяє вибирати найбільш зручний спосіб залежно від ситуації.