Тип телефону насамперед визначає його призначення та функціональні можливості:
—
Стаціонарний телефон. У цьому випадку мається на увазі класичний «домашній телефон», який найчастіше встановлюють в квартирах для приватного використання. Це може бути як простий апарат, єдине функціональне призначення якого — набирати і приймати дзвінки, так і більш складні пристрої, додатково оснащені дисплеєм і електронної записником, сучасним цифровим автовідповідачем, функцією АВН та ін
—
Системний телефон. В цю категорію потрапляють вже більш складні і багатофункціональні пристрої, які, зокрема, можуть програмувати офісні міні-АТС, організовувати конференції, перемикати дзвінки на внутрішні номера мережі, а також виконувати ряд інших функцій. Відповідно, подібні апарати найчастіше використовуються у великих офісах, коли як в домашніх умовах їх функціональні можливості можуть виявитися просто не затребуваними.
АВН — це функція
автоматичного визначення номера абонента. Як тільки на телефон надходить вхідний дзвінок, завдяки цій функції на дисплеї відразу ж буде виведений номер абонента, що дозволяє користувачеві дізнатися, хто дзвонить ще до того, як він зніме трубку. Але при цьому є один нюанс, який багато опускають: при запиті номери у АТС, телефон відразу ж встановлює з'єднання, тобто з цієї хвилини для абонента на іншому кінці дроту починається тарифікація дзвінка.
Конструкція цих телефонів передбачає можливість вертикального
монтажу апарата на стіну. Зазвичай, моделі цього типу мають більш компактні розміри, довгий шнур, а в окремих випадках передбачають також розташування клавіш на трубці.
