Порівняння Discovery Trek AM DD 29 2020 frame 21 vs Winner Solid DX 29 2019 frame 22

Рік, до якого виробник відносить велосипед (точніше, модельний ряд, куди входить і дана модель).

Значення цього параметра полягає в тому, що модельний ряд оновлюється щороку, і два велосипеди з однаковою назвою, але різних років можуть відчутно відрізнятися за характеристиками і оснащенню. При цьому нові моделі (2024 року, 2023 року) зазвичай коштують дорожче, а старіші (2022 року, 2021 року тощо) продаються за зниженими цінами.

Варто враховувати, що пізніший рік випуску сам по собі не обов'язково означає прогресивніші характеристики — виробники можуть міняти їх і в бік спрощення. Так що модель минулих років може анітрохи не поступатися новим велосипедам.

Максимальне навантаження, допустима для велосипеда — іншими словами, найбільшу вагу, який він може нормально перенести в штатному режимі експлуатації. Зрозуміло, при підрахунку навантаження враховується вага як самого велосипедиста, так і додаткового вантажу, який він везе з собою.

Допустиме навантаження однозначно не можна перевищувати: навіть якщо велосипед не зламається відразу, нерозраховані навантаження можуть послабити конструкцію, і аварія може статися в будь-який момент. Також відзначимо, що бажано мати певний запас по вазі — хоча б в 15 – 20 кг: це може знадобитися на випадок перевезення важких вантажів і дасть додаткову гарантію у нештатних ситуаціях (наприклад, при попаданні колесом в яму). Враховуючи, що середня вага дорослої людини становить близько 70 – 80 кг, велосипеди з допустимим навантаженням до 100 кг можна віднести до «легковесам», від 100 до 120 кг — до середньої категорії понад 120 кг — до «тяжеловозам».

Під розміром рами мають на увазі відстань від точки кріплення сідла до точки кріплення каретки (осі з шестернями та педалями). Основними параметрами, що визначають вибір велосипеда за розміром рами, є зростання користувача, призначення велосипеда та передбачуваний стиль їзди. Варто також враховувати жіночу раму, яка відрізняється заниженою, що дає змогу з комфортом кататися навіть у спідниці чи сукні.

Зростання користувача є найбільш значущим фактором. Загалом що вищий користувач — то більше має бути рама. Універсальна формула, що дає змогу розрахувати конкретний розмір, має такий вигляд: довжину ноги від паху до п'яти в сантиметрах потрібно помножити на 0,6, а потім розділити на 2,5 — вийде приблизний розмір рами в дюймах. Але в характеристиках брендів рама може також вказуватися у звичному для вимірювання розміру вигляді XXS, XS, S, M, L, XL та XXL.

Однак слід враховувати, що це значення дуже умовне і приблизно, його можна використовувати тільки для простих велосипедів, не призначених для екстремальної їзди (наприклад, міських, див. «Призначення»). Якщо Ви вибираєте більше спеціалізовану модель (гірський, шосейний, BMX) — краще звернутися до таблиць для відпові...дного типу, т.к. розміри під одне зростання можуть відчутно відрізнятися залежно від призначення. Крім того, у різних виробників геометрія рами та методи виміру також бувають різними, а тому для максимально точного підбору рекомендується використовувати власні таблиці самих виробників.

Зазначимо, що оптимальний розмір рами не є абсолютним - у більшості випадків для одного і того ж зростання цілком підійдуть "сусідні" розміри. І тут варто звернути увагу на імовірний стиль їзди. Вважається, що для екстремального варіанта краще підходять невеликі, добре керовані рами, а для тривалого спокійного руху – більші та стійкіші.

— Сталь. Сталь відрізняється високою міцністю і жорсткістю, по стійкості до деформацій вона помітно перевершує інші сплави і поступається хіба що карбону. При цьому такі рами добре гасять вібрації, коштують недорого, а в разі поломки, легко ремонтуються. З іншого боку, сталь має велику вагу, вона в три рази важчий алюмінію, і в два рази — титану; тому подібні рами зустрічаються в основному серед недорогих гірських і міських велосипедів, для яких велика вага не є критичним. Також варто враховувати, що цей матеріал схильний до корозії разі пошкодження захисного покриття.

— Хромомолібденова сталь (Cro-Mo). Прогресивний різновид описаної вище сталі. Самі по собі хромомолібденовиє сплави характеризуються високою міцністю та надійністю, а рами, виготовлені з них, можуть мати різну товщину стінок (залежно від навантаження, на яку наражається той чи інший ділянку) — це дозволяє знизити вагу. Завдяки цьому Cro-Mo сплави зустрічаються навіть серед досить прогресивних шосейних велосипедів, також вони популярні в туристичних моделях. Водночас і коштують такі рами помітно більше звичайних сталевих.

— Алюміній. Власне, у велосипедах застосовується не чистий алюміній, а різноманітні сплави на його основі. Вони трохи відрізняються за характеристиками, однак мають ряд загальних особливостей, головною з яких є невисокий вага у поєднанні з непоганими характеристиками...міцності. Завдяки цьому алюмінієві сплави широко застосовуються в шосейних велосипедах, а також у гірських моделях туристичного класу (див. «Призначення»). Головним недоліком цих матеріалів є твердість: вони гірше гасять вібрації, ніж сталь, через що слабо підходять для моделей без амортизації (див. нижче), а при сильному ударі така рама швидше зламається, а не зігнеться.

— Карбон. Композитний матеріал з вуглецевого волокна, скріпленого смолою. Застосовується у висококласних велосипедах, оскільки коштує досить недешево, проте відрізняється дуже високою міцністю в поєднанні з невеликою вагою. Причому властивості карбону дають змогу посилювати міцність не просто в окремих дільницях, а у певних напрямках, що сприяє ще більшій надійності. Зазначимо, що карбонові рами можуть бути як цільними (монолітними), так і складовими — в останньому випадку окремі елементи з'єднуються металевими деталями, що знижує вартість, однак робить конструкцію чутливою до корозії. Також варто враховувати, що якість карбону загалом залежить від цінової категорії велосипеда, і порівняно недорогі рами можуть бути чутливими до сильними точкових ударів. Ремонту даний матеріал майже не піддається.

— Титан. Досить прогресивний матеріал, що поєднує високу міцність, пружність (що забезпечує м'яке гасіння вібрацій), стійкість до корозії і вельми невелику вагу. Однак і вартість таких рам досить висока, а тому вони застосовуються в основному в гірських та шосейних велосипедах преміумкласу.

— Магнієвий сплав. Цей матеріал примітний насамперед досить низькою вагою (в рази легше алюмінію), при цьому має непогані характеристики жорсткості та пружності, добре гасить вібрації, а ціна його відносно невисока. Водночас для магнієвих сплавів характерний ряд істотних недоліків. Зокрема, вони погано переносять удари, особливо точкові, а також надзвичайно чутливі до корозії навіть при дрібних пошкодженнях захисного покриття, через що такі рами досить вимогливі до догляду і зберігання.

Тип амортизації передньої вилки (за наявності такої, см «Амортизація»). Всі системи амортизації в велосипедах працюють на два напрямки: гасіння коливань (демпфірування) і поглинання енергії ударів (амортизація). Відповідно, у них є дві основних складових: демпфер і амортизатор. Залежно від особливостей конструкції цих елементів виділяють такі типи амортизації:

— Пружинно-еластомірна. В цьому випадку відіграє роль амортизатора пружна пружина, а роль демпфера — стрижень з пружного, добре стискального матеріалу, т. зв. еластомеру. Даний тип з'явився як розвиток звичайних пружинних систем амортизації, він більш довговічний, однак погано придатний для низьких температур — пружність еластомеру в таких умовах знижується, що негативно позначається на характеристиках системи.

— Пружинно-масляна. Системи, що використовують як пружину амортизатора, а як демпфер — масляний картридж. Така конструкція більш стійка до низьких температур, ніж пружинно-еластомірна, і загалом має досить непогані характеристики, завдяки чому досить широко застосовується в різних типах велосипедів. Головним недоліком є більш висока (в середньому) вартість.

— Повітряно-масляна. Комбіновані системи, що складаються з циліндра з повітрям, що працює на амортизацію, і масляного картриджа, який відіграє роль демпфера. З'явилися як розвиток «чисто» повітряних систем, що мали...серйозний недолік: навіть при якісному обслуговуванні ущільнювачі досить швидко зношувалися, що могло вивести амортизатор з ладу. Повітряно-масляні системи більш довговічні і прості в обслуговуванні, при цьому досить ефективні і важать небагато. Останнє особливо цінно для крос-кантрі (див. «Призначення»), де потрібно поєднувати амортизацію з невисоким вагою машини.

Хід передньої вилки велосипедах з амортизованою підвіскою (див. «Амортизація»). Грубо кажучи, ходом вилки є максимальна відстань, на яку може скоротитися її розмір при стисненні під час роботи на амортизацію. Чим більше хід вилки — тим більш якісну амортизацію та «м'яку» їзду вона забезпечує, однак великий хід потрібна далеко не для всіх велосипедів. Навіть у рамках одного типу (див. «Призначення»), залежно від специфіки застосування і стилю їзди, оптимальні значення ходу вилки будуть різними — наприклад, гірських велосипедів для фрірайду необхідна хороша амортизація, а для крос-кантрі, навпаки, великий хід вилки буде зайвим.

Загалом, якщо Ви не плануєте екстремальної їзди по пересіченій місцевості або виконання велотрюков, цей параметр не має критичного значення. Однак при виборі велосипеда для серйозних занять тим чи іншим видом велоспорту варто уточнити рекомендовані значення ходу вилки (за спеціальній літературі або у професіоналів) і переконатися в тому, що бажана модель відповідає їм.

Можливість відключити амортизуючу систему передньої вилки (при її наявності, див. «Амортизація»). Хоча амортизація і гасить струсу, забезпечуючи комфорт при їзді, вона має також досить серйозний недолік — знижується ефективність передачі енергії з педалей на колесо. Відключивши амортизацію, можна значно підвищити ККД в умовах, де пом'якшення вібрацій менш важливо, ніж хороша ефективність педалювання — наприклад, при їзді по рівній дорозі, або при русі в гору.

— Алюміній. У цьому разі алюміній є найбільш простим і простим варіантом. В його переваги можна записати невелику вагу; з іншого боку, за відсутності амортизації кермо з такою вилкою сильно схильне до вібрацій, а за довговічністю алюміній дещо поступається сталі.

— Сталь. Ще один порівняно простий варіант, який водночас вважається більш прогресивним, ніж описаний вище алюміній, і зустрічається навіть у досить дорогих велосипедах професійного рівня. Це пов'язано з тим, що сталь помітно міцніше і довговічніше, оскільки не так схильна до «втоми металу». Правда, і важать такі вилки дещо більше алюмінієвих.

— Хромомолібденова сталь. Різновид сталі, що відрізняється більш прогресивними характеристиками, ніж більш традиційні сорти. Серед основних переваг таких сплавів — висока міцність і надійність; при цьому, завдяки таким властивостям, окремі елементи вилок можна зробити більш тонкими, а самі вилки — більш легкими, ніж звичайні сталеві. Головний недолік Cro-Mo сталі — досить висока вартість.

— Карбон. Легкі та високоміцні вилки з вуглецевого волокна ефективно гасять дрібні нерівності дорожнього полотна під колесами байка і трохи пружинять на невеликих ямах, забезпечуючи тим самим амортизацію на вибоїстих дорогах. Вилка з карбону полегшує конструкцію передньої частини велосипеда. Найчастіше вона зустрічається на борту «шосерів» та «гравійників», рідше встановлюється у позашляхових фетбайках. Вразливе місце – карбонові вилки...ламаються під впливом сильних точкових ударів.

Модель подседельного штиря, використовуваного у велосипеді.

Зазвичай, ця інформація вказується в тому випадку, якщо в якості подседельного штиря використовується високоякісна деталь. Знаючи назву, можна знайти її детальні характеристики та описи; це навряд чи буде потрібно для нескладної повсякденної їзди, однак може виявитися зайвим при професійному застосуванні.