Порівняння Razer BlackWidow Elite Yellow Switch vs Logitech G513 Linear Switch

Довжина кабелю, яким оснащена клавіатура з можливістю дротового підключення (див. «Тип підключення»).

При виборі за цим параметром варто враховувати насамперед відстань від пристрою до порту підключення: занадто короткий кабель може просто не дотягнутися до роз'єму, а занадто довгий може плутатися під рукою та створювати незручності. Що стосується конкретних значень, то еталонною довжиною вважається 1.8 м. Втім, зустрічаються кабелі як коротше, так і довше.

Традиційні клавіатури поділяються на три головні різновиди: стандартні, компактні й ультракомпактні. Головна відмінність між ними полягає в тому, що стандартні моделі є повнорозмірними і мають Num-блок — додатковий блок з цифровими клавішами й знаками арифметичних дій. Компактні моделі, відповідно, num-блоку не мають, а в ультракомпактних ще й блок стрілок або взагалі відсутній, або знаходиться під клавішею Enter у вигляді дуже невеликих клавіш.

І повнорозмірні, і компактні, і ультракомпактні клавіатури можуть мати різні типи розкладки. При цьому розташування букв і цифр над літерами у всіх типах розкладок однакове, відмінності полягають у формі й положенні додаткових клавіш (спецсимволи на зразок бекслеша, системне управління, модифікатори на зразок Shift і Alt тощо). Ось найпопулярніші варіанти:

— ANSI. «Американський» формат розкладки, характерними особливостями якого є, зокрема, однакова ширина обох клавіш Shift, однакове маркування і призначення клавіш Alt, однорядна клавіша Enter і розташований над нею бекслеш (який часто робиться трохи довше стандартної клавіші).

— ISO. «Європейський» формат розкладки. Клавіша Enter займає два ряди, при цьому зверху вона трохи довше, ніж знизу; лівий Shift коротше правого, поруч з ним розташований бекслеш; поряд з нижньою ч...астиною Enter може бути другий бекслеш або інша клавіша спеціального символу; правий Alt позначений як Alt Gr і призначений для введення додаткових символів європейських мов.

— KS. «Корейська» розкладка клавіатури передбачає дворядний Enter, як і в описаній вище ISO, проте у цьому варіанті довшою робиться нижня частина Enter, а не верхня. Бекслеш знаходиться над Enter, поруч з Backspace, а сама Backspace має ту ж довжину, що й стандартні клавіші (тобто помітно коротший, ніж в інших розкладках).

— JIS. Клавіатури з «японською» розкладкою мають дворядний Enter зі збільшеною довжиною верхньої половини — як у описаних вище ISO. Проте у цьому варіанті бекслеш розташовується не в лівій частині клавіатури, а в правій, поряд з Enter (там, де в ISO може розташовуватися додаткова клавіша символів). Можуть передбачатися додаткові клавіші символів — поряд з Backspace (як у KS) і/або зліва від правого Shift. Крім того, правий Alt може мати формат Alt Gr.

Крім компактних і повнорозмірних, існують також нетрадиційні формати клавіатур:

— Num-блок. Окремо виготовлений блок цифрових клавіш. За допомогою такого пристосування можна, зокрема, перетворити компактну клавіатуру в повнорозмірну. Крім того, таке поєднання може стати в нагоді для подорожей: запакувати Num-блок окремо від клавіатури простіше, ніж знайти місце для повнорозмірної «дошки». Ще один варіант застосування Num-блока — підключення до касового апарата, термінала тощо, для роботи в ролі клавіатури калькулятора або в аналогічній ролі.

— Кейпад. Спеціалізоване пристосування у вигляді невеликої (приблизно на 15 – 20 клавіш) клавіатури для однієї руки; зазвичай, доповнюється підставкою під руку, а часто — ще й бічними кнопками для великого пальця. Такі пристосування особливо зручні для ігор і застосовуються здебільшого саме для них — на кнопки кейпада можна прив'язати певні ігрові дії (зокрема ті, які зазвичай реалізуються через меню або сполучення клавіш на стандартній клавіатурі). Кейпад може як доповнювати основну клавіатуру, так і бути повністю окремим ігровим маніпулятором.

— Нестандартна. Клавіатури нестандартного формату, які не належать до жодного з описаних вище різновидів. Конкретна конструкція і застосування таких приладів може бути різним. Так, це можуть бути ігрові моделі у вигляді лівої половини стандартної клавіатури (саме ця частина переважно використовується в іграх); ультракомпактні моделі для планшетів (див. «Призначення»); клавіатури для телевізорів, доповнені спеціальними кнопками й розраховані на утримання в двох руках на манер геймпада тощо.

Модель використовуваних в клавіатурі перемикачів (світчів) – механізмів перемикання, встановлених під кожною окремою клавішею. Ці подробиці вказуються в тому разі, якщо в конструкції використана прогресивна механіка, що позиціонується як більш досконалий варіант, ніж традиційні перемикачі. Такою механікою оснащуються переважно геймерські клавіатури.

Найбільш популярні в наш час бренди перемикачів – Cherry MX, що вважається класикою жанру для високоякісної механіки; Gateron, який практично не поступається йому; не такі прогресивні, зате і дешевші Kailh та Razer, а також ультрабюджетні Outemu. У всіх цих брендів різні види свитчів мають різний колір штока, за ним можна визначити особливості клавіатури. Також варто сказати, що сучасні механічні перемикачі поділяються на три основні різновиди: лінійні, тактильні та з клацанням.

– Лінійні (Linear). Такі рішення найближче до звичайних мембранних клавіатур: хід клавіші виходить рівномірним по всій довжині, з мінімальним опором і відсутністю точки чіткого спрацьовування. Існує думка, що лінійна «механіка» оптимально підходить для ігор, де доводиться мати справу з швидкими і частими натисканнями; однак на практиці цей момент...багато в чому залежить від особистих смаків користувача, ніщо не заважає застосовувати такі клавіатури і для роботи з текстами.

– Тактильні (Tactile). Перемикачі з чітко вираженою точкою спрацьовування-свого роду перешкодою на шляху проходження клавіші. Така «перешкода» дає змогу чітко визначити навпомацки, спрацювала клавіша чи ні. Тактильні клавіатури цінуються насамперед тими, кому доводиться набирати великі обсяги текстів.

– Тактильно-аудіальні (Clicky). У таких світчах точка спрацьовування відчувається не тільки на дотик, але і на слух: спрацьовування клавіші супроводжується чітко чутним клацанням, яке часто порівнюють зі звуком клавіш друкарської машинки. Завдяки цьому даний варіант також вельми популярний серед користувачів, що мають справу з текстами. Деякі вважають світчі цього типу не дуже придатними для ігор, оскільки вони нібито не особливо зручні при частих швидких натисканнях; однак якісний перемикач типу Clicky в цьому плані не поступається лінійному, і вибір залежить виключно від особистих переваг. А ось до однозначних недоліків таких клавіатур можна віднести досить гучний звук клацання, який в деяких ситуаціях може бути зайвим.

Що стосується конкретних кольорів, то ось їх особливості:

– Red (Червоний). Перемикачі лінійного типу з мінімальним опором. Популярні, зокрема, серед професійних геймерів, які мають справу з динамічними іграми і намагаються всіма засобами прискорити свою реакцію на ігрові події. З іншого боку, невисоке зусилля підвищує ймовірність випадково натиснути непотрібну кнопку.

— Black. Ще один різновид лінійних перемикачів. Мають більш тугий хід в порівнянні з Red, що, з одного боку, потребує дещо більших зусиль, з іншого — зводить до мінімуму ймовірність випадково натиснути не ту клавішу.

— Blue. Перемикачі формату «clicky», з тактильною віддачею і клацанням.

— Brown. Перемикачі з тактильною віддачею, але без «кліка». Механіка Brown відмінно підходить для тих ситуацій, коли хочеться мати клавіатуру з тактильним відгуком і водночас потрібно уникнути зайвого шуму (хоча звук все одно виходить більш гучним, ніж на мембранній клавіатурі). Крім того, вона вважається непоганим варіантом для тих, хто тільки починає знайомство з механічними клавіатурами.

— Silver. Лінійні перемикачі, створені в розрахунку на максимальну швидкість спрацьовування. Мають дуже низький хід – близько 1 - 1,2 мм — а також дуже невелике зусилля натискання, що сприяє високій швидкості роботи. Водночас використання такої клавіатури потребує певної навички, оскільки навіть невелике зусилля від випадкового дотику зазвичай призводить до спрацьовування клавіші.

Кількість додаткових клавіш, передбачених у конструкції клавіатури.

Такі клавіші не належать до стандартної розкладки і призначені для швидкого доступу до специфічних функцій або окремих додатків — наприклад, для керування медіаплеєром або відкриття пошти одним натисненням кнопки. Ця функція зручна тим, що команди з додаткових клавіш зазвичай розпізнаються системою незалежно від того, що знаходиться на екрані — завдяки цьому, приміром вам не доведеться закривати текстовий редактор для перемикання треку в плеєрі.

Зазначимо, що в даному випадку мова йде саме про окремих клавішах, мають строго визначене призначення і відповідне маркування. Програмовані кнопки, клавіша Fn (див. нижче) і функції основних клавіш, які реалізуються через Fn, в даному пункті не враховуються.

Параметр, що визначає максимальну кількість одночасно натиснутих клавіш, сигнал з яких клавіатура здатна обробити і передати на комп'ютер. Замість символу "решітки" в абревіатурі KRO вказується цифра, що показує Допустиме число одночасно натиснутих кнопок. Більшість мембранних клавіатур випускаються в класі 2kro і 3kro, механічні моделі зазвичай стартують з позначки 6kro. Маркування NKRO свідчить про можливість видати сигнал з необмеженої кількості клавіш в один присід.

Колір букв кирилиці, нанесених на клавіатуру.

Цей колір зазвичай вибирається з таким розрахунком, щоб букви були добре помітні. На функціонал клавіатури цей момент не впливає, і вибір в даному випадку залежить в основному від особистих уподобань. Втім, є і практичний момент: для недосвідчених користувачів, не освоїли сліпий набір, бажано, щоб букви максимально виділялися на тлі клавіш.

Окремий випадок являють собою прозорі літери — вони застосовуються в клавіатурах, оснащених підсвічуванням (див. нижче), завдяки чому такі символи при включеній підсвічуванні виявляються видно навіть у темряві.

Спосіб регулювання гучності, передбачений в клавіатурі (якщо така можливість взагалі не передбачена).

— Через Fn. Регулювання з використанням клавіші Fn (див. вище): збільшення і зменшення гучності здійснюється шляхом одночасного натискання Fn і однією з основних клавіш клавіатури (зазвичай з ряду F1 – F12), Головна перевага такого управління полягає в тому, що воно дозволяє не перевантажувати клавіатуру додатковими органами управління — це, зі свого боку, позитивно позначається на габаритах і вартості. Недолік — необхідність одночасно натискати дві клавіші, що не завжди зручно.

— Дод. клавіші. Управління за допомогою додаткових клавіш, спеціально призначених для роботи з гучністю. Дуже зручний і практичний варіант: додаткові клавіші зазвичай мають цілком однозначну маркування, при цьому вони займають менше місця і обходяться дешевше, ніж колесо або сенсорний повзунок (див. нижче).

— Колесом. Управління за допомогою механічного коліщатка, обертанням якого вгору-вниз, вліво-вправо забезпечується зміна гучності. Досить зручний з точки зору користувача варіант — наочний, інтуїтивно зрозумілий і доступний навіть наосліп. Водночас колесо може займати досить багато місця, та й на вартості клавіатури воно помітно позначається.

— Сенсорний повзунок. Управління за допомогою сенсорної поверхні, рухом...пальця в ту або іншу сторону. Сенсор займає мінімум місця, виглядає акуратно і загалом зазвичай непогано вписується в загальний дизайн клавіатури, однак обходиться недешево. Тому даний варіант зустрічається вкрай рідко, в основному у висококласних клавіатурах геймерської або мультимедійної спрямованості.

Кількість USB-портів в конструкції клавіатури.

Наявність цих портів фактично дозволяє застосовувати клавіатуру як USB-хаба — для підключення до комп'ютера різної периферії. Таке підключення зручно тим, що роз'єми знаходяться в буквальному сенсі, під рукою, не потрібно тягнутися до системнику. Кількість портів відповідає числу USB-пристроїв, яке можна одночасно підключити до клавіатури без використання пристроїв та іншого додаткового обладнання.

Тип аудиороз'єму, передбаченого в конструкції клавіатури (якщо така функція в ній взагалі є).

Аудіороз'єм на клавіатурі нерідко виявляється більш зручний, ніж гніздо на корпусі ПК: він знаходиться прямо під рукою користувача, для підключення аудіопристроїв (навушники, мікрофони тощо) не потрібно тягнутися до системного блоку. Конкретні ж види роз'ємів можуть бути такими:

— Mini-Jack (2x3.5 мм). Набір з двох гнізд стандарту 3.5 мм mini-Jack. Саме під такі роз'єми робляться штекери в більшості сучасних навушників, а також спеціалізованих комп'ютерних колонок і мікрофонів. Зазначимо, що кожне з гнізд має свою спеціалізацію: одне (зазвичай зеленого кольору) є виходом для навушників/колонок, друге (червоне) — входом для мікрофона або мікрофонного штекера гарнітури). Такий же принцип підключення аудіопристроїв використовується і в більшості сучасних звукових карт, так що і в клавіатурах даний варіант найбільш популярний.

— Mini-Jack (4-pin 3.5 мм). Специфічний різновид роз'єму типу 3.5 мм mini-Jack, має 4 контакту (замість стандартних 3). Призначається в основному для підключення мобільних гарнітур: подібні гарнітури, на відміну від комп'ютерних, мають один штекер, через який працюють і навушники і мікрофон. Втім, до 4-контактного роз'єму можна підключити і звичайні «вуха» — така можливість допускається конструкцією. Роз'єми цього типу зустрічаються в основному в клавіатурах для планшетів, а також в деяких геймерських моделях.