Порівняння ALTEK SC-LH3-30 vs ALTEK AC-VG-25

— Відкритий. Відкритими називають колектори, які працюють без додаткового тиску в системі циркуляції води. Зазвичай, такий пристрій оснащується баком у верхній частині, в який заливається запас води; після цього вода самопливом, за дією сили тяжіння, надходить до точок водорозбору. На перший погляд, відкриті системи не дуже зручні: їх потрібно ставити вище (причому натиск буде залежати від різниці висот між колектором і точков водозабору), при цьому необхідно продумати спосіб заповнення резервуара (підвести до нього шланг з насосом), а призначення таких пристроїв обмежується гарячим водопостачанням і нагріванням басейнів. З іншого боку, подібні колектори максимально прості, недорогі, не вимагають підключення до мережі і здатні працювати навіть при повній відсутності електрики (поки є вода в баці).

Ще один варіант конструкції пристрою без бака, що працюють від циркуляційного насоса. Однак вони зустрічаються рідше, в основному серед моделей для підігріву басейнів (див. «Призначення»).

— Закритий. Закриті колектори припускають роботу під високим тиском (близько 5 – 6 бар) і розраховані на безпосереднє вбудовування в систему гарячого водопостачання. Для нагріву при цьому зазвичай використовується непрямий принцип роботи — передача тепла від води в колекторі до води в системі ГВП через спеціальний теплообмінник.

Такі пристрої помітно складніше і дорожче відкритих, причому як сам...і по собі, так і в установці. Водночас вони більш універсальні й ефективні, можуть застосовуватися як для ГВП, так і для опалення. До того ж встановити обігрівач можна на будь-якій висоті — цей момент не впливає на тиск в системі, на відміну від відкритих конструкцій.

Штатний спосіб монтажу, передбачений конструкцією колектора.

Говорячи про монтажі, варто відзначити, що всі сонячні колектори розраховані на установку під кутом до горизонту. Саме за рахунок цього можна досягти того, що кут падіння сонячних променів буде максимально близький до перпендикуляру — і, відповідно, ефективність приладу буде близька до максимальної. Тому і горизонтальні, і вертикальні моделі по суті встановлюються в однаковому положенні — похилому; різниця між цими варіантами полягає в тому, що служить опорою для колектора. Детальніше див. відповідні пункти.

— Похилий. Колектори, розраховані на установку на спеціальну підставку (раму). Завдяки цій рамі поглинаюча поверхня розташовується під потрібним кутом до горизонту, сама ж підставка розрахована на установку на рівній горизонтальній поверхні. Якщо ви плануєте розмістити колектор на такій поверхні — наприклад, на плоскому даху або на землі поруч з будинком — варто звернути увагу саме на похилі моделі.

— Горизонтальний. Горизонтальними називають пристрої, які не укомплектовані підставками і загалом не розраховані на використання підставок. Такі колектори укладаються безпосередньо на поверхню даху, необхідний кут нахилу при цьому забезпечується виключно за рахунок нахилу поверхні. Відповідно, основною сферою застосування горизонтальних моделей є будинки з похилими покрівлями, куди неможливо встановити похилий коле...ктор. Недоліком даного варіанта є те, що кут розташування пристрою безпосередньо залежить від кута нахилу даху.

— Універсальний. Колектори, що допускають установку і горизонтальним і похилим способом. Докладніше про цих варіантах див. відповідні пункти, а їх поєднання в одній моделі дозволяє користувачеві вибирати оптимальний варіант, залежно від ситуації. Втім, подібна універсальність обходиться недешево, а на практиці потрібно вкрай рідко — сонячний колектор зазвичай купується в розрахунку на строго певне місце установки, і з вибором спеціалізованого варіанта (похилий або горизонтальний), зазвичай, не виникає проблем. Внаслідок цього подібні моделі зустрічаються вкрай рідко. Також відзначимо, що підставка для похилої установки може не входити в комплект, її знадобиться придбати окремо.

Основне застосування, на яке розрахований сонячний колектор. Відхилятися від цих рекомендацій вкрай небажано: від призначення залежать специфічні особливості конструкції і функціонування, і в «нерідною» режимі пристрій в кращому випадку виявиться неефективним, а в гіршому — може вийти з ладу і навіть призвести до аварій.

— ГВП. Застосування в системах гарячого водопостачання — класичний варіант, під який робиться абсолютна більшість сучасних сонячних колекторів. Конкретний спосіб вбудовування в систему ГВП може бути різним: зокрема, відкриті моделі використовують прямий нагрів води, закриті — непрямий (докладніше див. «Вид»). Однак хай там що, сонячний нагрів може виявитися дуже зручним для забезпечення гарячої води. Він може грати як допоміжну роль (для економії енергії при основному нагріванні або як запасний варіант на випадок відключення гарячої води), так і основну (наприклад, на заміській дачі або іншому аналогічному місці, де гарячої води немає першопочатково).

— Опалення та ГВП. Пристрої, розраховані на застосування і для гарячого водопостачання, для опалення. Про ГВП докладніше див. відповідний пункт; однак не все, описане там, справедливо для даної категорії. Для того, щоб колектор можна було ефективно вбудувати в систему опалення, він повинен відповідати певним додатковим вимогам. Насамперед, таке застосування допускається тільки для закритих пристроїв (див. «Вид») — опалю...вальний контур працює під досить високим тиском і примусовою циркуляцією, відкрита схема роботи тут непридатна. По-друге, «опалювальний» колектор повинен допускати використання цілий рік (див. «Додатково») — адже найбільш гостро питання опалення стоїть саме в холодний сезон, а працювати при низькій зовнішній температурі можуть далеко не всі моделі.

— Підігрів басейну. У цю категорію включені сонячні колектори високої продуктивності, що допускають застосування для обігріву води в басейні, а також для інших цілей, що вимагають постійного надходження великої кількості гарячої води — наприклад, роботи систем «тепла підлога» або набору ванни. Зрозуміло, вони можуть застосовуватися і в більш традиційному форматі — наприклад, для систем ГВП; проте основною спеціалізацією залишаються все ж описані завдання, пов'язані з великим споживанням нагрітої води.

Матеріал, з якого виконаний абсорбер — шар, що поглинає сонячну енергію. Це основна робоча частина колектора, від її конструкції багато в чому залежать загальні робочі властивості пристрою.

У більшості сучасних моделей, незалежно від типу, абсорбер виконується з міді зі спеціальним покриттям. Цей метал відрізняється високою теплопровідністю, завдяки чому він ефективно передає тепло на теплоносій. А покриття застосовується для того, щоб поліпшити поглинання сонячного світла, знизити його відображення і, відповідно, досягти хороших показників ККД.

Ще один варіант, що зустрічається в сонячних колекторах — алюміній. Він обходиться трохи дешевше міді, важить менше, проте поступається їй за теплопровідності і робочим характеристикам.

Загальна площа поглинаючої поверхні колектора. Для комплектів з декількома колекторами (див. «Кількість колекторів») указується площа для одного пристрою.

Зазначимо, що сенс цього показника залежить від типу колектора (див. відповідний пункт). У плоских пристроях мова йде саме про робочої площі — в розмірі поверхні, яка піддається сонячному світлу. В трубчастих моделях (вакуумних, термосифонних), де роль абсорбера грають трубки, враховується загальна площа поверхні трубок — у тому числі та, яка під час роботи знаходиться «в тіні» і не нагрівається сонцем. Для того, щоб задіяти і цю поверхню роботу, можуть застосовуватися спеціальні рефлектори, однак вони є далеко не у всіх трубчастих колекторів.

Все вищевикладене означає, що порівнювати між собою по площі абсорбера можна тільки колектори одного типу і схожої конструкції. Якщо ж говорити про такому порівнянні, то велика площа, з одного боку, забезпечує велику ефективність і швидкість нагріву, а з іншого — відповідним чином позначається на габаритах пристрою і розмірі простору, необхідному для його установки. Тут, знову ж таки, є своя специфіка, залежно від типу. Так, загальна площа плоского колектора приблизно відповідає площі робочої поверхні; вона трохи більше, але ця різниця невелика. А ось в трубчастих моделях зустрічається парадокс, коли загальна площа виходить менше площі абсорбера. Втім, в цьому немає нічого сверхьестественного, якщо врахувати особливості конструкції і виміру тієї та іншої площі.

Апертурна площа колектора; в комплектах з декількох пристроїв (див. «Кількість колекторів») вказується для одного колектора.

Апертурна площа — це, фактично, робоча площа пристрою: розмір простору, безпосередньо освітлюється сонцем. У плоских моделях (див. «Тип») цей розмір відповідає розміру скляного «вікна» на передній стороні колектора; при цьому апертурна площа зазвичай або дорівнює площі абсорбера (див. відповідний пункт), або трохи менше (через те, що краю «вікна» можуть прикривати краю поглинаючої поверхні. А ось в трубчастих колекторів (вакуумні, термосифонних) апертурна площа може вимірюватися по-різному, залежно від наявності рефлектора. Якщо він є, робоча площа дорівнює площі абсорбера, так як трубки опромінюються з усіх боків. Якщо ж рефлектор не передбачений, то апертурна площа береться як сума площ проєкцій всіх трубок; довжина проєкції при цьому відповідає довжині трубки, ширина — внутрішньому діаметру скляної колби або зовнішньому діаметру внутрішньої трубки, залежно від конструкції.

Апертурна площа — один з найбільш важливих параметрів для сучасних сонячних колекторів, саме до нього прив'язуються багато робочі характеристики. При цьому, перераховуючи ці характеристики на 1 м2 апертурної площі, можна порівнювати між собою різні моделі (в тому числі і що належать до різних типів).

Загальна площа колектора. Якщо колекторів в комплекті кілька, даний показник наводиться для одного пристрою.

Загальна площа визначає насамперед габарити колектора і кількість місця, яке потрібно для його установки (при цьому варто врахувати, що при однаковій площі конкретні розміри різних моделей можуть бути різними). При цьому, якщо мова йде про горизонтальному розміщенні (див. «Монтаж»), то загальна площа колектора буде відповідати площі простору, яке він займе після установки. А ось при похилому монтажі основу всієї конструкції займає дещо меншу площу — це обумовлено специфікою установки.

Окремо варто торкнутися зв'язку між загальною і робочої (апертурна) площі. Нагадаємо, практичні характеристики сонячного колектора визначаються насамперед його апертурної площею, докладніше про неї див. відповідний пункт. При цьому в плоских моделях (див. «Тип») робоча площа неминуче буде менше загальної, а ось в трубчастих буває і навпаки — в деяких випадках площа робочої поверхні всіх трубок може перевищувати площу самого пристрою. Нічого дивного в цьому немає, таке явище пов'язано з геометричними особливостями конструкції.

Загальна кількість трубок, передбачене в конструкції відповідного колектора (вакуумного або термосифонного, див. «Тип»).

Цей параметр багато в чому залежить від площі пристрої: для великого колектора і трубок потрібно більше. Втім, жорсткої залежності тут немає, пристрої схожого розміру можуть розрізнятися за кількістю трубок. Загалом даний параметр є досить специфічним, він використовується в деяких формулах розрахунку необхідної потужності колектора.

Максимальний робочий тиск теплоносія, на яке розрахований колектор. Даний параметр вказується тільки для закритих моделей (див. «Вид») — відкриті за визначенням працюють при атмосферному тиску.

Максимальний тиск, допустимий для вибраного колектора, повинно бути не нижче, ніж робочий тиск в системі нагріву (ГВП, опалення і т. ін.), до якої його планується підключити. А в ідеалі варто вибрати пристрій з запасом по тиску хоча б в 15 – 20 % — це дасть додаткову гарантію на випадок різних збоїв і неполадок, та й загальна надійність у такого колектора буде вище, ніж у підібраного «впритул» (за інших рівних умов, зрозуміло).