Порівняння Con Brio CB-359 1.8 л vs Con Brio CB-322 2 л

Номінальний обсяг термоса — максимальна кількість вмісту, який він може гарантовано вмістити.

Цей параметр безпосередньо пов'язаний з типом (див. вище). Так, ємність до 500 мл є цілком нормальною для термокружки, фляги або дитячого термоса, проте вважається невеликий для класичного термоса і тим більше глечика або термос для їжі. У категорію «від 500 до 1000 мл» відноситься більшість традиційних і харчових моделей; для кухлів, фляг і дитячих термосів це фактично максимальний об'єм. Серед глечиків чимало і стандартних варіантів — від 1000 до 1500 мл. Об'єм в від 1500 до 2000 мл вважається досить великим, а найбільш солідні моделі вміщують більше 2 л.

У будь-якому разі великий об'єм дозволяє вмістити більше пиття або їжі, проте зворотною стороною цього є збільшення габаритів, ваги та ціни самого термоса. Тому при виборі не варто гнатися за максимальною місткістю, а виходити з реальних потреб. Наприклад, на дві чашки кави цілком вистачить моделі в 400 – 500 мл, а для чаювання на привалі на 3 – 4 чоловік бажано мати модель не менше ніж на 1000 мл. Більш детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах; особливо вони корисні тим, хто вибирає термос для дальніх туристичних походів.

Тип основної кришки, передбаченої в термосі. Основна кришкою в даному випадку — це пристосування, яке безпосередньо закриває робочий об'єм посудини; поверх нього може встановлюватися додатковий ковпак, який нерідко грає ще й роль чашки. В сучасних термосах зустрічаються такі види основних кришок: закручується (гвинтові), клапан, кришка, відкидна кришка, кришка-поїлка, помпа (насос), пробка. Ось особливості кожної з них.

— Закручується (гвинтове). Суцільна (без отворів) кришка-закрутка, закріплюється за допомогою різьби. Такі кришки дуже прості і водночас надійні, однак через класичну закрутку не можна пити або зливати вміст — її доводиться знімати повністю. Зустрічається і більш прогресивна конструкція, що дозволяє зливати вміст, не виймаючи закрутку — досить частково відкрутити; однак це досить специфічний варіант, який використовується нечасто. В будь-якому разі, закрутки зустрічаються в основному серед класичних і харчових термосів (див. «Тип»), для яких згадані нюанси не мають вирішального значення.

— Клапан. Кришка (найчастіше на різьбі), оснащена клапаном, через який може вільно виливатися рідкий вміст термоса. Такі кришки складніше і дорожче «глухих» закруток (див. вище), однак для доступу д...о вмісту, не потрібно щоразу викручувати закрутку, досить відкрити клапан. Це не тільки забезпечує додаткову зручність, але і знижує втрати тепла. Завдяки цим перевагам клапани надзвичайно популярні в класичних термосах, також вони нерідко використовуються в термокружках (див. «Тип»). До недоліків даного варіанта можна віднести те, що пропускний отвір клапана зазвичай робиться досить вузьким і легко забивається домішками (наприклад, чайною заваркою або кавовою гущею). Тому використовувати клапан можна тільки для рідини без подібних домішок (це стосується і харчових термосів, які теж можуть оснащуватися клапанами). Втім зустрічаються моделі з двома різними клапанами в комплекті, для напоїв різної консистенції та ароматів.

— Кришка. Кришками в даному випадку називають пристосування, які не мають різьблення (на відміну від описаних вище закруток) і утримуються на місці виключно силою тертя або засувкою. Конструкція кришок може бути різною: одні охоплюють шийку зовні, інші при закриванні вдавлюються всередину; зустрічаються і більш специфічні варіанти. У будь-якому разі кришки легко знімаються і надягають назад, однак не дуже надійні — приміром, перевертати такі судини не рекомендується. Тому даний варіант зустрічається в основному в термокружках і термосах для їжі (див. «Тип»), для яких згадані недоліки не критичні.

— Відкидна кришка. Різновид описаних вище кришок, яка при відкриванні не знімається повністю, а відкидається в сторону на спеціальному кріпленні. Завдяки цьому знижується ймовірність втрати: по суті, втратити кришку можна тільки разом із самим термосом; а для утримання кришки у відкритому положенні зазвичай передбачається защіпка, пружина або інше подібне пристосування. З іншого боку, кріплення кілька позначається на ціні і габаритах судини. Цей недолік найменше критичний, для фляг і кухлів (див. «Тип»), і саме серед цих типів найчастіше зустрічаються відкидні кришки.

— Кришка-поїлка. Кришка (звичайна або на різьбі), доповнена спеціальним отвором для пиття. Така конструкція дозволяє пити з посудини, не знімаючи кришку; а у «вільний» час отвір прикривається заслінкою або іншим подібним пристроєм. Кришки-поїлки надзвичайно популярні в термокружках і автокружках (див. «Тип»): вони дають змогу з комфортом пити з кухля водночас зводять до мінімуму втрати тепла і ймовірність розлити вміст.

— Помпа (насос). Кришка (класична або на різьбі) з вбудованою помпою. Найчастіше ця помпа приводиться в дію спеціальною кнопкою: при натисканні на цю кнопку з носика надходить порція рідини, при цьому термос не потрібно нахиляти. Однак подібні пристосування досить складні і громіздкі, тому їх має сенс застосовувати тільки в термосах-глечиках (див. «Тип»): розмір і вага помпи виходить невеликим порівняно з габаритами самого глечика, а нахиляти такий термос буває непросто — легше скористатися насосом.

— Пробка. Класична пробка, яка щільно встановлюється в шийку термоса і утримується в ньому без різьби або інших подібних засобів. Від описаних вище кришок пробки відрізняються великою товщиною, а також тим, що вони вставляються в шийку зсередини (тоді як кришка може охоплювати посудину зовні). Пробки дуже прості у використанні, проте мають невисоку надійність, яка ще більше знижується по мірі зносу. Внаслідок цього даний варіант практично вийшов з ужитку.

Матеріал, з якого виготовлена колба — внутрішня ємність термоса, яка зазвичай безпосередньо контактує з розташованим всередині продуктом. Серед найбільш популярних сучасних матеріалів — нержавіюча сталь, скло, пластик і кераміка; ось їхні основні особливості:

— <Нержавіюча сталь. Головною перевагою цього матеріалу є висока міцність: такі термоси добре переносять струсу і падіння, а тому для піших походів і поїздок в складних умовах рекомендується вибирати саме моделі з металевими колбами. Теплопровідність стали досить висока, що не сприяє збереженню тепла; тим не менше, більшість виробників використовують різні технічні хитрощі, які дають змогу компенсувати цей момент. Тому головним недоліком можна назвати схильність стали до окислення: хоча такі термоси цілком безпечні для здоров'я, з часом у них може з'явитися характерний запах. Особливо це може бути неприємно при заварюванні різних специфічних чаїв — смак і аромат відчутно псуються.

— Скло. Головною перевагою скла перед нержавіючої сталлю є повна хімічна інертність: такі колби не окислюються і не набувають з часом неприємного запаху. Це робить їх ідеально підходящими для продуктів, де аромат має велике значення — наприклад, трав'яних сумішей. Крім того, цей матеріал краще утримує тепло. З іншого боку, міцність скла відчутно нижче, і для походів такі термоси підходять досить слабо — в основно...му скляні колби ставляться в моделі, не розраховані на складні умови.

— Пластик. Даний матеріал відрізняється невисокою вартістю і порівняно слабкою теплопровідністю (що сприяє збереженню тепла). З іншого боку, пластикова поверхня погано переносить тривалий контакт з гарячими рідинами: вона може виділяти неприємні запахи або навіть шкідливі речовини. У світлі цього пластикові колби зустрічаються порівняно рідко — в основному в гуртках-термосах, які за визначенням не розраховані на тривале зберігання гарячих напоїв, а також в недорогих харчових термосах.

— Кераміка. Матеріал, багато в чому схожий зі склом: кераміка не реагує з вмістом термоса, не впливає на його смак і запах, проте боїться сильних ударів. При цьому надійність цього матеріалу дещо вище, ніж у скла — з іншого боку, кераміка і коштує дорожче. Тому особливого поширення цей варіант не отримав.

Матеріал, з якого виготовлений корпус — зовнішня частина термоса, всередину якої і поміщається колба.

— Пластик. Одним з головних переваг цього матеріалу є невисока вартість. Крім того, йому можна надати будь-який колір, а низька теплопровідність сприяє кращому збереженню температури. З іншого боку, пластикові корпусу помітно поступаються сталевим по міцності і надійності, а на їх поверхні легко з'являються подряпини, через що виріб по мірі зносу втрачає товарний вигляд. Тому пластик використовується в основному в недорогих моделях термосів.

— Нержавіюча сталь. Сталь трохи дорожче пластику, проте значно міцніше і надійніше. Крім того, сталева поверхня має стильний зовнішній вигляд, який довго зберігається завдяки стійкості до подряпин. З недоліків даного матеріалу, крім ціни, можна відзначити високу теплопровідність; цей момент виробники зазвичай компенсують різними хитрощами, які додатково збільшують ціну. Тим не менш, загалом сталь є дуже вигідним матеріалом по співвідношенню ціни і якості, і саме з неї виконуються корпусу в більшості сучасних термосів.

Наявність в конструкції термоса спеціального ременя, що дозволяє із зручністю носити ємність на плечі. Ця функція зазвичай зустрічається в моделях великої ємності, насамперед харчових (див. «Тип»): носити важкий термос таким способом значно легше, ніж в руках, та й зручніше — самі руки залишаються вільними. Найчастіше плечовий ремінь кріпиться до самого термосу, проте в деяких моделях він може бути частиною комплектного чохла (див. нижче).