Порівняння Bosch GOL 20 D Professional 0601068402 vs Intertool MT-3010

Дальність застосування, де пристрій залишається повністю працездатним без використання додаткових приймачів (див. нижче); іншими словами - радіус його дії без допоміжних пристроїв.

У деяких моделях може вказуватися діапазон, який демонструє мінімальну ( 3 см, 5 см) та максимальну дальність вимірювання. Але здебільшого вказується лише максимальне значення.

Конкретний зміст цього параметра визначається типом інструмента (див. вище). Наприклад, для оптичних нівелірів дальність вимірювань - це найбільша відстань, на якій оператор зможе нормально бачити поділ стандартної нівелірної рейки. Для лазерних нівелірів цей параметр визначає відстань від приладу до поверхні, на яку проєктується мітка, при якому ця проекція без проблем буде видно неозброєним оком; а в далекомірах йдеться про найбільшу дистанцію, що піддається виміру. Зазвичай дальність вимірів вказується для ідеальних умов, зокрема, за відсутності домішок у повітрі; на практиці вона може бути меншою через пил, туман, або навпаки, яскраве сонячне світло, що «перекриває» мітку. У той же час інструменти одного типу можна порівнювати за цією характеристикою.

Зауважимо, що вибирати прилад за радіусом дії варто з урахуванням особливостей тих завдань, які планується вирішувати за його допомогою: адже велика дальність вимірювань зазвичай відчутно позначається на габаритах, вазі, енергоспоживання та ціні, а потрібна вона дал...еко не завжди. Наприклад, навряд чи має сенс шукати сильний лазерний нівелір на 30-40 м, якщо Вам потрібен прилад для оздоблювальних робіт у стандартних квартирах.

Точність вимірювань, що забезпечується тим чи іншим різновидом нівеліра (див. «Тип»).

Точність в даному разі вказують за похибкою – тобто найбільшим відхиленням результатів вимірювання від фактичних значень вимірюваної величини. В нівелірах таке відхилення прийнято позначати в міліметрах на метр дистанції до рейки, мішені тощо. Це позначення більш практичне і інтуїтивно зрозуміле, ніж зазначення кутової похибки; зокрема, воно дає змогу з легкістю визначати максимальне відхилення для тієї чи іншої дистанції. Наприклад, якщо прилад має точність 0,3 мм/м, то на дистанції в 7 м відхилення мітки від того положення, де вона повинна бути, не буде перевищувати 0,3*7 = 2,1 мм.

Відповідно, чим менше цифра в даному пункті – тим більш високу точність забезпечує прилад. Низькі показники похибки особливо важливі на великих дистанціях — адже фактичне (лінійне) відхилення, як ми бачимо, зі збільшенням відстані зростає пропорційно. З іншого боку, збільшення точності неминуче позначається на вартості, а в деяких ситуаціях — також габаритах і вазі приладів, притому що реальна потреба в таких характеристиках виникає далеко не завжди. Характерний випадок якраз описаний в прикладі вище: 0,3 мм/м – це середня точність сучасного лазерного нівеліра, а відхилення в 2,1 мм, що отримується на дистанції в 7 м, можна порівняти з товщиною самої мітки. Якщо вже мова зайшла про конкретні цифри, відзначимо, що в оптичних нівелірах похибка зазвичай не перевищує 0,05 – 0,1 мм/м, в ротаційн...их — 0,1 – 0,15 мм/м, а в звичайних лазерних вона може варіюватися і становить від 0,2 мм/м до близько 1 мм/м.

Наостанок варто окремо торкнутися оптичних нівелірів. Для них наводиться ще й такий показник, як СКП — середньоквадратична похибка; а вона значно (на порядки) менше, ніж заявлена точність. Детальніше про СКП див. відповідний пункт нижче; тут же відзначимо, що середньоквадратична похибка характеризує тільки якість самого приладу, а точність в мм/м описує його ефективність в реальних умовах — при роботі зі стандартною нівелірною рейкою. Тобто при визначенні реальних можливих відхилень варто орієнтуватися не на СКП, а саме на даний показник.

Точність вимірювань, що забезпечується лазерним далекоміром (див. «Тип»)

Даний параметр традиційно вказується за похибкою – максимальному відхиленню отриманих результатів від фактичних значень, яке може виникнути через недосконалість приладу. Фізичні особливості лазерних далекомірів такі, що в подібних приладах похибка практично не залежить від відстані, що заміряється. Тому точність таких далекомірів вказується в міліметрах. При цьому високоточними у наш час в цілому вважаються моделі, де даний показник не перевищує 1,5 мм (в окремих моделях він становить всього 1 мм); але навіть в порівняно простих і недорогих пристроях практично не зустрічається відхилення більше 3 мм.

Загальні правила вибору за даним показником традиційні: чим точніше прилад — тим він, як правило, дорожче. Крім того, підкреслимо, що для побутових і навіть багатьох професійних задач описана вище різниця в точності не принципова. Тому спеціально шукати далекомір з мінімальною похибкою має сенс в тому разі, коли точність вимірювань «до міліметра» є принциповою. При цьому варто мати на увазі, що для подібних вимірювань потрібна відповідна акуратність розміщення і застосування самого приладу — інакше всі переваги будуть зведені нанівець похибками від некоректного встановлення і експлуатації.

Діаметр об'єктива, використовуваного в оптичному або цифровому нівелірі (див. «Тип»); також цей параметр називають «апертура».

Чим більше об'єктив – тим вище його світлосила і тим більш якісним (при інших рівних) виходить зображення, особливо в умовах слабкої освітленості. Це особливо актуально для оптичних приладів: якщо в цифрових моделях картинку на екрані можна поліпшити за рахунок програмного оброблення, то в чисто оптичних системах такі можливості недоступні. З іншого боку, збільшення апертури напряму впливає на вартість, причому за принципом «кожен наступний міліметр обходиться дорожче попереднього». Так що при виборі за даним параметром варто виходити з балансу між ціною і якістю.

Що стосується конкретних значень, то вони в сучасних приладах можуть становити від 30 мм до 46 – 48 мм, а більшість моделей (як оптичних, так і цифрових) належать до діапазону 32 – 40 мм.

Середньоквадратична похибка вимірювань, що виникає при роботі оптичного або цифрового нівеліра.

Цей показник помітно нижче відхилення, зазначеного в пункті «Точність»: якщо точність вказують в міліметрах на метр, то СКП — в міліметрах на кілометр (точніше, так званий «кілометр подвійного ходу» — маршрут довжиною 500 м, пройдений туди і назад). Ніяких протиріч тут немає: СКП описує виключно похибку, яка обумовлена недосконалістю конструкції самого приладу і виникає при абсолютно ідеальних умовах вимірювання, в той час як точність характеризує вже систему «нівелір – рейка» і описує відхилення, актуальні для реальних умов. Тому СКП в цілому є формальним параметром, використовуваним для поділу нівелірів на групи точності — високоточні, точні і технічні. До першої категорії належать пристрої з СКП до 1 мм/км, до другої — до 3 мм/км, до третьої — всі менш точні. Мінімальні групи точності, необхідні для тих чи інших видів робіт, описані в спеціальних джерелах — зокрема, нормативних документах та інструкціях.

Найменша фокусна відстань оптичного або цифрового нівеліра (див. «Тип»).

Під фокусною відстанню в даному разі мається на увазі найменша дистанція до нівелірної рейки або іншого об'єкта, при якій прилад може чітко на ньому сфокусуватися. У більшості сучасних нівелірів ця відстань не перевищує 1,5 м, а в окремих моделях і взагалі становить близько 20 см. Так що з практичного боку це швидше довідковий, ніж реально значимий параметр — адже подібні прилади використовуються на значно більших дистанціях. Водночас при схожих основних характеристиках менша фокусна відстань, як правило, означає більш прогресивну і якісну оптику.

Ширина поля зору, що забезпечується об'єктивом оптичного або цифрового нівеліра(див.

За загальними законами оптики підвищення кратності збільшення веде до зменшення кута зору; однак моделі з однаковою кратністю можуть і відрізнятися за даним показником. При цьому, з одного боку, чим більш великий простір бачить оператор-тим зручніше робота з приладом, особливо в процесі наведення на нівелірну рейку або іншу конкретну мету. З іншого-різниця між конкретними варіантами невелика і на практиці вкрай рідко виявляється принциповою. Характерний приклад: більшість 24-кратних нівелірів мають кут огляду від 1° 20' до 1° 30', що при відстані в 100 м відповідає діаметру видимого простору приблизно від 2,32 м до 2,61 м.як бачимо, різниця в діаметрах становить всього лише близько 29 см, а при менших робочих дистанціях вона зменшується пропорційно.

Таким чином, з цієї точки зору кут огляду є скоріше довідковим, ніж реально значущим при роботі параметром. У той же час варто відзначити, що більш широке поле зору нерідко є ознакою більш просунутого інструменту, що має, зокрема, більший об'єктив — а ця особливість дає цілком практичні преімушества (докладніше див.

Робочий діапазон компенсатора, встановленого в нівелірі.

Компенсатор – це пристосування для згладжування дрібних відхилень приладу, встановленого в робоче положення. Ця функція особливо важлива для оптичних і цифрових моделей, в яких переважно і застосовується. Не варто плутати її з автовирівнюванням: останнє використовується при первинному встановленні нівеліра, а компенсатор поглинає дрібні поштовхи, що виникають вже в процесі роботи (характерний приклад — вібрація грунту від важкої будівельної техніки поблизу). А діапазон вказується за максимальним відхиленням від горизонталі, яке здатний усунути подібний механізм.

Ці значення в сучасних нівелирах невеликі, вони обчислюються в кутових хвилинах і зазвичай складають від 12 – 15' до 30'. При цьому чим ширше діапазон компенсатора – тим він ефективніше, тим сильніші поштовхи і вібрації здатний згладити; з іншого боку, підвищення ефективності неминуче позначається на ціні. Також відзначимо, що компенсатори можуть відрізнятися за типом демпфера (див. нижче).

Тип демпфера, яким оснащений компенсатор нівеліра.

Нагадаємо, компенсатори використовуються для того, щоб захистити встановлений в горизонталь прилад від дрібних поштовхів і вібрацій (наприклад, на нестабільних грунтах або біля важкої будівельної техніки). А демпфер являє собою «серце» компенсатора — механізм, що безпосередньо відповідає за вирівнювання; основою такого механізму є маятник, який знаходиться вертикально при нерухомому положенні приладу і починає гойдатися при відхиленнях від горизонталі. Щоб повернути нівелір в робоче положення, потрібно зупинити цей маятник; різні типи демпферів розрізняються саме за способом гальмування, варіанти тут можуть бути такими:

— Магнітний. Гальмування здійснюється за рахунок поля від постійного магніту. При кожному проходженні маятника повз такого магніту розгойдування сповільнюється, поки не зупиняється взагалі.

— Повітряний. Правильніше було б назвати даний спосіб «ваговим»: для роботи компенсатора використовується масивний вантаж, закріплений в нижній частині маятника.

Самі по собі обидва описаних принципи не мають принципових відмінностей ні в точності, ні в ефективності роботи. Вважається, що для високоточних нівелірів краще підходить повітряний демпфер, для менш точних пристроїв (з так званою технічною точністю) — магнітний; однак на практиці все залежить від загальної якості виготовлення конкретного приладу.