Порівняння Vaporesso GEN 220W vs Luxe 220W

Найменше напруження, яке батарейний мод може видавати на атомайзер.

Сенс цього параметра залежить від типу батарейного мода і функцій плати (див. вище). Так, у найпростіших механічних і електронних модах тут зазвичай вказується найменше значення, до якого може впасти напруга акумулятора перед тим, як він відключиться і потребує зарядки. Знаючи цей параметр, а також опір атомайзери, можна розрахувати мінімальну гарантовану потужність паріння.

Якщо ж мова йде про моду з регулюваннями на зразок варивольта або вариватта, то мінімальна напруга — це ще й найменше напруження, яке можна виставити в налаштуваннях вручну. Це може знадобитися для зниження потужності і, відповідно, інтенсивності паріння — наприклад, якщо заправка має дуже насичений смак, і рясний щільний пар буде надмірністю. У регульованих батарейних блоках чим нижча мінімальна напруга (при тому ж максимальному) — тим ширше діапазон регулювання, тим більше у вейпера можливостей по налаштуванню параметрів польоту. Детальніше про розрахунках потужності див. «Макс. напруга».

Найбільша напруга, яку батарейний мод може видавати на атомайзер.

Знаючи мінімальну (див. вище) і максимальну напругу, можна оцінити потужність нагріву, яку акумулятор здатен забезпечити при певному опорі атомайзера. Наприклад, якщо ми маємо батарейний мод з діапазоном напруги 3,3 – 4,8 В та атомайзер зі спіраллю 1,8 Ом, то сила струму на мінімальній напрузі буде становити 3,3/1,8 ≈ 1,8 А, а на максимальній 4,8/1,8 ≈ 2,7 А. Відповідно, найменша потужність нагріву буде становити 3,3*1,8 ≈ 6 Вт, а найбільша 4,8*2,7 ≈ 13 Вт. При цьому номінальна потужність акумулятора може бути і вищою, але не навпаки — фактична потужність не може бути вищою від номінальної. Скажімо, теоретично акумулятор з нашого прикладу в поєднанні з сабомним атомайзером на 0,15 Ом навіть на мінімальній напрузі повинен буде видавати струм 3,3/0,15= 22 А і потужність 3,3*22 = 72,6 Вт. Однак якщо в характеристиках заявлена потужність 50 Вт, то більш високих значень добитися не вийде, навіть якщо викрутити регулятор на максимум — при низьких опорах напруга на виході акумулятора сильно падає.

Наявність дисплея в конструкції електронної сигарети — якщо точніше, батарейного мода (див. «Тип»): ставити дисплей на атомайзер не має сенсу з цілого ряду причин, зокрема, тому, що там недостатньо місця. А ось на батарейному блоці, навіть невеликому, цілком можна розмістити екран. Зазвичай це найпростіша монохромна матриця (чорно-біла або в іншому забарвленні, скажімо, білі символи на синьому тлі), здатна виводити дані в одну, від сили два рядки. Однак навіть з таким оснащенням управління стає більш зручним і наочним: на екрані можуть виводитися різні цифрові та текстові дані, наприклад, виставлене значення напруги або потужності, режим роботи (вариватт/варивольт, якщо підтримуються обидва), заряд акумулятора, повідомлення про початок та закінчення зарядки, повідомлення про неполадки і т. ін. А в деяких моделях можуть передбачатися навіть прогресивні сенсорні дисплеї (див. нижче)

Наявність сенсорного дисплея в конструкції вейпа.

Дисплеї загалом зручні тим, що на них може виводитися різна додаткова інформація, що полегшує спостереження за режимом роботи і станом вейпа. А сенсорні дисплеї мають дві суттєві переваги перед звичайними. По-перше, через такий екран можна керувати вейпом; при цьому управління можна зробити дуже детальним, наочним і зручним — більш зручним, ніж через кнопки і звичайний екран. По-друге, сенсорні екрани мають досить великий розмір і можуть відображати не тільки букви і цифри, але і зображення. З іншого боку, таке оснащення обходиться недешево, а реальна необхідність в ньому виникає рідко; тому вейпи з сенсорними дисплеями особливого поширення не отримали.

Матеріал, з якого виконаний корпус пристрою.

Цей параметр актуальне насамперед для батарейних модів: вони можуть виконуватися з найрізноманітніших матеріалів, тоді як атомайзери різноманітністю не відрізняються (стандартний варіант — нержавіюча сталь, за поодинокими винятками; докладніше див. нижче). Власне, для готових комплектів (у т. ч. POD-систем, див. «Тип») у даному пункті якраз і вказується матеріал батарейного мода. Ось детальніший опис конкретних варіантів:

— Нержавіюча сталь. Самий, мабуть, найпопулярніший матеріал для електронних сигарет і їх комплектуючих — всіх видів і цінових категорій. При відносно невисокій вартості нержавіюча сталь міцна, надійна, довговічна і не схильна до подряпин і корозії. З недоліків даного матеріалу можна відзначити хіба що досить велику вагу, однак цей момент деякі, навпаки, вважають гідністю: масивний металевий корпус створює враження солідності і якості. Також сталь, як і будь-який метал, може холодити шкіру при низькій температурі повітря і ковзати в руках; проте, щоб уникнути всього цього на корпусі можуть передбачатися різні накладки (наприклад, з гуми або софт-тач пластику), що усувають цей недолік.

— Цинковий сплав. Ще один досить популярний матеріал, фактично представляє собою компромісний варіант між «нержавійкою» і алюмінієм. Цинк важить менше стали і коштує дешевше алюмінієвих сплавів; при цьому даний матеріал відмінно п...ротистоїть корозії і має високу міцність, що і зумовило його поширеність.

— Алюміній. Ледь не самий прогресивний метал з точки зору практичних характеристик: алюміній легкий, міцний і абсолютно нечутливий до корозії. Основний його недолік — досить висока ціна, притому що описані переваги рідко є вирішальними в порівнянні з тією ж сталлю або цинком. Тому алюмінієві корпуси зустрічаються досить рідко; водночас варто відзначити, що цей матеріал зустрічається не тільки в батарейних модах, але і в атомайзерах.

— Пластик. Недорогий матеріал, що має невелику вагу і здатний приймати найрізноманітніші забарвлення. Втім, на цьому переваги пластику, по суті, вичерпуються: по міцності і стійкості до подряпин він помітно поступається металів, а від сильного нагрівання може оплавитися. Правда, існують прогресивні сорти пластику, проте замість них в вейпах більшість виробників вважає за краще використовувати сталь або інший метал. Як наслідок, пластикові корпусу зустрічаються рідко, причому переважно серед моделей початкового рівня.

— Мідь. Матеріал, що використовується переважно як дизайнерський — для додання корпусу незвичайного зовнішнього вигляду (мідь має характерний червонуватий відтінок). З точки зору практичних властивостей такі корпуси схожі зі сталевими зокрема, вони міцні, масивні і стійкі до подряпин. З іншого боку, мідь гірше переносить вологу, на ній можуть з'явитися розводи навіть від постійного контакту з шкірою. Однак головний недолік цього матеріалу — висока ціна, вона і зумовила специфіку його застосування.

— Латунь. Ще один метал, що використовується переважно з естетичних, а не з практичних міркувань. За властивостями подібна до описаної вище міді і відрізняється лише кольором (відтінки жовтого) і дещо більшою стійкістю до окислення (хоча все залежить від конкретного виду латуні).

— Дерево. Дерев'яні корпуси цікаво виглядають завдяки характерному забарвленню і візерунків. Водночас цей матеріал не дуже практичний: він схильний тріщин і розколів від ударів, легко дряпається, а від тривалого впливу вологи може набрякнути і пожолобитися. До того ж коштують дерев'яні корпусу досить дорого (частково це плата саме за стиль). Так що вибирати батарейний мод в подібному оформленні варто лише в тих випадках, якщо можливість «виділитися з натовпу» для вас важливіше описаних недоліків.

— Кераміка, Спеціальна високоміцна кераміка відрізняється високою стійкістю до зносу: подряпати такий корпус дуже складно, завдяки чому він довгий час виглядає як новий. З іншого боку, цей матеріал може тріснути від удару (тоді як метал з великою ймовірністю лише злегка погнеться). Тому керамічні корпуси зустрічаються вкрай рідко — тим паче, що і коштують вони недешево.