Порівняння HIMO C20 vs LikeBike Flash

Максимальне навантаження, допустима для велосипеда — іншими словами, найбільшу вагу, який він може нормально перенести в штатному режимі експлуатації. Зрозуміло, при підрахунку навантаження враховується вага як самого велосипедиста, так і додаткового вантажу, який він везе з собою.

Допустиме навантаження однозначно не можна перевищувати: навіть якщо велосипед не зламається відразу, нерозраховані навантаження можуть послабити конструкцію, і аварія може статися в будь-який момент. Також відзначимо, що бажано мати певний запас по вазі — хоча б в 15 – 20 кг: це може знадобитися на випадок перевезення важких вантажів і дасть додаткову гарантію у нештатних ситуаціях (наприклад, при попаданні колесом в яму). Враховуючи, що середня вага дорослої людини становить близько 70 – 80 кг, велосипеди з допустимим навантаженням до 100 кг можна віднести до «легковесам», від 100 до 120 кг — до середньої категорії понад 120 кг — до «тяжеловозам».

Наявність або відсутність у велосипеда системи амортизації, а також тип цієї системи.

— Без амортизації (rigid). У таких моделях колеса закріплені безпосередньо на жорстких елементах рами, будь-які приладдя для амортизації відсутні. За рахунок цього конструкція велосипеда проста, вага невеликий, велосипедист максимально відчуває всі особливості рельєфу дороги, а також досягається максимальний ККД педалювання, що важливо, наприклад, для шосейних моделей (див. «Призначення»). Водночас жорсткість конструкції є «палицею з двома кінцями». З одного боку, «почуття дороги» важливо для BMX і деяких різновидів гірських моделей (див. «Призначення»); з іншого — відсутність амортизації значно збільшує навантаження на конструкцію, так і на самого їздця, призводить до підвищеного зношування, втоми і деякого ризику травм на нерівних дорогах.

— Амортизація передньої вилки (hard tail). Найбільш популярний тип амортизації у дорослих велосипедах (див. «Вікова група»), особливо міського та гірського типу (див. «Призначення»). Згідно з назвою, до таких велосипедах амортизуюче приладдя встановлено тільки на передній вилці, заднє колесо жорстко закріплено. Наявність амортизатора кілька збільшує вагу конструкції і ускладнює її обслуговування, однак переваги такої схеми відчутно перекривають недоліки: hard-tail'и поєднують хорошу керованість, «почуття дороги» і комфорт пр...и їзді, в т. ч. і на пересіченій місцевості.

— Задня вилка. Велосипеди, в яких амортизовано тільки заднє колесо переднє ж жорстко закріплено. Задній амортизатор покликаний забезпечити додатковий комфорт при попаданні на різні нерівності, а відсутність переднього амортизатора знижує загальну вартість машини. Даний варіант зустрічається переважно в моделях міського призначення, включаючи електровелосипеди (див. «Застосування»); в інших різновидах використання задній амортизації не є практичним.

— Двопідвісний (full suspension). Велосипеди, оснащені амортизаторами на обох колесах — виделкою спеціальною підвіскою спереду і ззаду. Такі моделі максимально комфортні для їзди по пересіченій місцевості, оскільки найкраще гасять вібрації, що відчуваються велосипедистом, і забезпечують найкраще зчеплення з нерівною трасою. Водночас наявність заднього амортизатора «з'їдає» частину енергії, що надходить від педалей, і для їзди доводиться витрачати більше сил. Щоб уникнути цього в багатьох двухподвесних велосипедах можуть передбачатися локаути передньої і задньої підвіски (див. нижче), однак full suspension в будь-якому разі ускладнює конструкцію, збільшує її вагу та ціну. А тому даний тип амортизації зустрічається відносно рідко, переважно в окремих різновидах гірських велосипедів (зокрема, для крос-кантрі та фрірайду; див. «Призначення»).

Тип амортизації передньої вилки (за наявності такої, см «Амортизація»). Всі системи амортизації в велосипедах працюють на два напрямки: гасіння коливань (демпфірування) і поглинання енергії ударів (амортизація). Відповідно, у них є дві основних складових: демпфер і амортизатор. Залежно від особливостей конструкції цих елементів виділяють такі типи амортизації:

— Пружинно-еластомірна. В цьому випадку відіграє роль амортизатора пружна пружина, а роль демпфера — стрижень з пружного, добре стискального матеріалу, т. зв. еластомеру. Даний тип з'явився як розвиток звичайних пружинних систем амортизації, він більш довговічний, однак погано придатний для низьких температур — пружність еластомеру в таких умовах знижується, що негативно позначається на характеристиках системи.

— Пружинно-масляна. Системи, що використовують як пружину амортизатора, а як демпфер — масляний картридж. Така конструкція більш стійка до низьких температур, ніж пружинно-еластомірна, і загалом має досить непогані характеристики, завдяки чому досить широко застосовується в різних типах велосипедів. Головним недоліком є більш висока (в середньому) вартість.

— Повітряно-масляна. Комбіновані системи, що складаються з циліндра з повітрям, що працює на амортизацію, і масляного картриджа, який відіграє роль демпфера. З'явилися як розвиток «чисто» повітряних систем, що мали...серйозний недолік: навіть при якісному обслуговуванні ущільнювачі досить швидко зношувалися, що могло вивести амортизатор з ладу. Повітряно-масляні системи більш довговічні і прості в обслуговуванні, при цьому досить ефективні і важать небагато. Останнє особливо цінно для крос-кантрі (див. «Призначення»), де потрібно поєднувати амортизацію з невисоким вагою машини.

Можливість скласти велосипед. Ця функція значно спрощує зберігання і транспортування — можна з легкістю перевозити велосипед в багажнику авто, поїзді і т. ін. Водночас складана конструкція неминуче програє в міцності цілісної нескладною, а тому такі велосипеди зустрічаються досить рідко і розраховані на нескладні умови на зразок міської їзди.

Кількість швидкостей (передач), передбачених у конструкції велосипеда. Кожна передача має своє т. зв. передаточне число — його в даному випадку можна описати як кількість оборотів, яке робить ведена шестерня (задня, на колесі) за один оборот провідної (пов'язаної з педалями).

Різні значення передавальних чисел будуть оптимальними для різних умов: так, наприклад, високі передачі забезпечують хорошу швидкість, проте слабо підходять для подолання перешкод, оскільки зусилля на педалях значно зростає і падає частота їх обертання. Науково ж доведено, що велосипедист розвиває максимальну потужність при частоті обертання педалей порядку 80-100 об/хв. Таким чином, наявність у велосипеді декількох швидкостей дозволяє оптимально підстроювати його під різні режими руху і особливості трас, щоб забезпечувати оптимальне зусилля на педалях і частоту їх обертання. Наприклад, по рівному асфальту краще всього їхати на високій передачі, а при подоланні підйому або виїзді на грунтовку можна знизити її, щоб ефективно подолати опір.

Кількість передач в класичних системах безпосередньо пов'язане з кількістю зірок системи (на каретці з педалями) та касети (на задньому колесі); його можна отримати, перемноживши два числа — наприклад, 3 зірки системи і 6 на касеті дають 18 передач. Однак є й т. зв. планетарні втулки — там зірок по одній, а перемикання передач здійснюється механізмом, вбудованим в задню втулку.

Зазначимо, що оптимальна кількість пе...редач залежить від призначення велосипеда (див. вище), і далеко не завжди потрібно мати їх кілька. Так, у гірських моделях, залежно від спеціалізації, може бути від 8 до 30 передач, в шосейних — в межах 20-30, а деякі недорогі міські велосипеди і більшість BMX взагалі не мають системи перемикання передач.

Кількість зірок (шестернею) різного розміру у касеті велосипеда. Касета — це частина задньої втулки, безпосередньо взаємодіє з ланцюгом, простіше кажучи — шестерня або набір шестерень з кріпленням на втулку. У класичних системах перемикання швидкостей від кількості зірок касети безпосередньо залежить кількість передач (докладніше див. «Швидкостей»); одна зірка використовується або у велосипедах з однією швидкістю, або в планетарних втулках (докладніше про них див. «Зірок системи»).

Модель перемикача передач (дерайлера), встановленого на касету заднього колеса в штатній комплектації велосипеда. Про те, навіщо потрібно знати модель тієї чи інший комплектуючої велосипеда, детальніше див. п. «Модель касети».

Максимальний запас ходу електровелосипеда (див. "Застосування") - найбільша відстань, яку можна проїхати на ньому при використанні електродвигуна на одному заряді акумулятора.

Як правило, в характеристиках вказується запас ходу при найбільш економному способі використання акумулятора: в режимі допомоги педалюванню (див. «Режими роботи») та порівняно невисокій швидкості. Відповідно, на практиці цей параметр може виявитися нижчим від заявленого, особливо якщо їхати в режимі повноцінної електротяги. Тим не менш, за запасом ходу можна оцінювати і порівнювати між собою різні моделі.

Зазначимо, що спеціально шукати модель із запасом ходу більше ніж 50 км має сенс у тому випадку, якщо плануються тривалі поїздки без підзарядки в дорозі. Для епізодичних «покатушок» можна звернути увагу на машини з меншою автономністю – вони простіші та дешевші.

Ємність акумулятора, яким оснащений електровелосипед (див. «Застосування»), виражена в ампер-годинах.

Від ємності акумулятора безпосередньо залежить час роботи на заряд і, відповідно, запас ходу. Тим не менш, на практиці навряд чи має сенс оцінювати ці параметри за кількістю ампер-годин. По-перше, фактична автономність буде залежати не тільки від характеристик акумулятора, але і від потужності двигуна (яка визначає енергоспоживання машини). По-друге, реальна кількість запасеної в батареї енергії залежить не тільки від ємності в ампер-годинах, але і від номінального напруги; більш достовірної одиницею в цьому сенсі є ват-години, детальніше див. п. «Ємність акумулятора» нижче. Так що при виборі краще орієнтуватися не стільки на кількість ампер-годин, скільки на прямо заявлений виробником запас ходу.