Порівняння Teac TN-3B vs Audio-Technica AT-LPW30

Модель звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром. Звукознімач є однією з найбільш важливих деталей будь-якого вінілового програвача, саме від його якості багато в чому залежить якість вихідного звуку. Знаючи назву моделі, можна знайти детальні дані по ній та визначити, наскільки Вас влаштовує конкретно цей картридж.

Тип звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром.

— MM (з рухомим магнітом). Найпоширеніша в наш час різновид картриджів. Електричний сигнал в таких пристроях створюється за рахунок коливання рухомого магніту, пов'язаного з голкою звукознімача, між спеціальними котушками. Такі картриджі дають хороший рівень вихідного сигналу, завдяки чому сумісні з найпростішими фонокорректорами, вони прості в налаштуванні, а голки у багатьох моделях допускають заміну силами самого користувача.

— MC (з рухомою котушкою). Звукознімачі, у яких магніти зроблені нерухомими, а створення сигналу забезпечує рухома котушка, яка коливається від коливань голки. Подібна конструкція дозволяє зменшити масу рухомих частин (порівняно з MM), що позитивно позначається на точності та достовірності звукопередачі: MC-картриджі здатні передавати практично всі нюанси звучання. З іншого боку, рівень вихідного сигналу у них невеликий, що висуває підвищені вимоги до якості фонокорректоров і помітно позначається на вартості. Так що звукознімачі цього типу характерні переважно для висококласної техніки.

— MI (з рухомим залізним елементом). Досить екзотичний тип звукознімачів: котушки і магніти в них зроблені нерухомими, а вібрація голки приводить в рух мініатюрний шматочок магнітного матеріалу (наприклад, заліза), який рухається між котушок і змінює їх індуктивність. В теорії такі картриджі здатні...змагатися з MC по загальній якості і деталізації звуку, при цьому технологія MI дає змогу досягти високого рівня сигналу на виході, завдяки чому не потребує дорогих фонокоррекоров. Однак на практиці подібні звукознімачі з низки причин зустрічаються рідко.

У будь-якому разі для нормальної роботи програвача необхідний фонокоректор під відповідний тип звукознімача; фонокоректор може бути і вбудованим (див. «Можливості»), однак якщо використовується зовнішнє обладнання, для його підбору необхідно знати тип звукознімача.

Форма голки в звукознімачі (картриджі), яким укомплектований програвач.

— Конічна. Ще може мати назвати сферична. Найпростіший різновид голок для вінілових програвачів. Такі голки коштують недорого, проте і якість звуку при їх використанні відносно невисока — за рахунок того, що форма голки досить слабко збігається з формою канавки на платівці.

— Еліптична. Еліптичні голки мають більш вузьку форму порівняно з конічними (сферичними), що покращує контакт і дозволяє, зокрема, точніше відтворювати високі частоти, а також знижує знос пластинки. Завдяки непоганому співвідношенням вартості і якості даний варіант дуже популярний.

— Лінійна. Найбільш прогресивний різновид: гостро заточені голки складної форми, максимально точно повторюють контури борозенок на платівці і мають найбільшу серед усіх типів площа контакту. Зворотною стороною цього є складність у виробництві і, відповідно, висока вартість.

Вага звукознімача (картриджа), що постачається в комплекті з програвачем.

Вага картриджа визначає особливості балансування тонарма для виставлення оптимальної сили притискування. Втім, комплектні звукознімачі зазвичай оптимально сумісні з відповідними тонармами, так що з юстуванням програвача проблем не виникає. А ось при покупці змінного картриджа на даний параметр варто звернути увагу: бажано, щоб новий звукознімач не надто відрізнявся за вагою від комплектного, інакше діапазону регулювання тонарма може не вистачити для правильного балансу.

Форма комплектного тонарма (при вигляді зверху). В сучасних програвачах можуть зустрічатися як прямі, так і S-подібні або J-подібні тонарми. Не можна однозначно сказати, який з них краще: перевагою першого варіанта вважається невелика вага, другого і третього — велика довжина і низька резонансна частота, що знижує ймовірність виникнення перешкод. А тому на практиці вибір залежить від конкретної ситуації і особистих вподобань.

Основний матеріал, який використовуваний в конструкції комплектного тонарма.

- Алюміній. Це досить легкий і міцний матеріал, що має середні характеристики з точки зору якості звуку: він не наприклад добре гасить сторонні вібрації, як карбон, однак для «вертушки» початкового і середнього рівня цього цілком достатньо, в дорогих моделях можна використовувати інші способи усунення перешкод, а коштує алюміній помітно дешевше.

- Карбон. Висококласний матеріал, що відрізняється меншою вагою та більше просунутими антирезонансними властивостями, ніж описаний вище метал. Головний недолік карбону – досить висока вартість.

- Пластик. Пластик відрізняється невисокою вартістю, проте це, мабуть, єдина його ключова перевага: робочі характеристики цього матеріалу виходять досить скромними. А тому й застосовується він вкрай рідко — переважно в програвачах стилю «ретро», де пластиковий тонар є необхідною деталлю з погляду дизайну.

Ефективна довжина комплектного тонарма – відстань від точки кріплення (осі обертання) до голки.

Даний показник важливий в першу чергу для поворотних тонармів: чим більша довжина — тим нижча кутова похибка, тим менша розбіжність між напрямком руху доріжки та поздовжною віссю звукознімача (докладніше див. «Тип») і тим нижчий рівень відповідних спотворень. Крім того, велика довжина знижує резонансну частоту та зменшує ймовірність появи спотворень. З іншого боку, довший тонарм виходить важчим, що потребує певних технічних хитрощів і може негативно вплинути на чистоту звуку. Тому велика довжина далеко не завжди є гарантією високої якості – варто звертати увагу ще й на вагу (див. нижче).

Спосіб перемикання швидкості обертання диска, передбачений у програвачі.

— Ручне. Даний варіант зустрічається тільки в моделях з ремінним приводом (див. вище). Він передбачає перекидання пассіка на інший шків, за рахунок чого змінюється передаточне число і, відповідно, швидкість обертання. Подібний спосіб не такий швидкий і зручний, як автоматика, однак дає змогу обійтися без зайвих електронних схем (подібну особливість цінують багато аудіофілів, оскільки додаткова електроніка може створювати перешкоди і погіршувати якість звучання).

— Електронне Перемикання швидкостей, що здійснюється за рахунок зміни параметрів роботи електродвигуна — зазвичай, користувачеві досить натиснути на кнопку або пересунути регулятор. Такий спосіб набагато швидше і зручніше механічного, а для моделей з прямим приводом (див. вище) взагалі є єдиним можливим варіантом. Однак електроніка, яка відповідає за перемикання швидкості, позначається на вартості програвача і може стати джерелом додаткових перешкод; втім, останнє можна компенсувати встановленням управляючих схем у зовнішньому блоці живлення (див. нижче).

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача, встановленого в програвачі. Для прослуховування вінілу за звичайною схемою (картридж – фонокоректор – підсилювач потужності – акустика) перетворення аналогового сигналу, що поступає із звукознімачів, в цифровий формат не потрібно. Ця функція (і, відповідно, характеристики АЦП) актуальні лише при запису на комп'ютер або змінний носій, а також при застосуванні цифрового аудіовиходу (див. «Можливості»).

Аналоговий звук при оцифруванні розкладається на окремі «шматки» (семпли), і дані по кожному семплом записуються в цифровому вигляді. Частота дискретизації описує, скільки семплів припадає на кожну секунду конвертованого звуку; чим вона вище (за інших рівних) — тим ближче до оригіналу буде цифровий аудіосигнал. Найскромніші перетворювачі в сучасних «вертушках» здатні працювати на частоті дискретизації 44 (точніше, 44,1) кГц — якість такого запису відповідає Audio CD і вже може бути неможливо відрізнити від висококласного вінілу. А в найбільш прогресивних цей показник досягає 48 кГц (рівень DVD і DAT).