Порівняння Yamaha P-121 vs Casio Privia PX-350M

— Стаціонарний. Стаціонарні інструменти мають власну підставку і призначені на установку прямо на підлогу. При цьому, згідно з назвою, подібні моделі розраховані на постійне перебування на одному місці й погано підходять для регулярних переміщень навіть в межах однієї кімнати, не кажучи вже про більш далеких дистанціях. Втім, це не недолік, а лише характерна особливість подібних корпусів. А ось однозначним недоліком стаціонарних інструментів можна назвати їх досить високу вартість. З іншого боку, такі моделі максимально схожі з справжніми фортепіано за зовнішнім виглядом, компонуванні та оснащення: клавіатура, зазвичай, розташовується на стандартній висоті, а в нижній частині корпусу встановлюються педалі (причому їх зазвичай цілих три, повний набір). Та й передбачити в такому інструменті високоякісний звук і велика кількість можливостей значно простіше, ніж в портативному — виробнику не потрібно особливо стежити за компактністю і зниженням ваги.

— Портативний. Портативними називають цифрові піаніно, виконані у вигляді переносних клавіатур і позбавлені підставок; для гри таку клавіатуру потрібно покласти на стіл або іншу опору. Зовні такі інструменти схожі з синтезаторами, а іноді майже не відрізняються від них. Водночас, на відміну від синтезаторів, портативні цифрові піаніно мають переважно повнорозмірні клавіатури на 88 клавіш, а оснащуються дисплеями рідко. А з точки зору функціоналу відм...інності полягають у тому, що цифрові піаніно більш орієнтовані на традиційну музику: вони можуть передбачати порівняно небагато тембрів, часто не підтримують автоакомпанементу (див. нижче), однак забезпечують досить високу якість звуку. Якщо ж порівнювати портативні моделі зі стаціонарними, то ключова перевага даного варіанта очевидно — інструмент можна з відносною легкістю переносити з місця на місце і навіть возити з собою, за наявності відповідного чохла. Недолік також закономірно випливає з конструкції — без додаткової опори грати на такому інструменті буде вкрай складно, а роль такої опори може зіграти далеко не всякий предмет меблів. Так що портативного цифрового піаніно практично не обійтися без стійки (див. «Комплектація»).

Наявність вбудованих педалей в конструкції цифрового піаніно.

Педалі є обов'язковим елементом оснащення класичного фортепіано, відповідно, нерідко передбачаються і в цифрових аналогах. Власне, ця функція практично обов'язкова для моделей стаціонарної компонування (див. «Корпус»). А ось в портативних, навпаки, вбудовані педалі не зустрічаються — їх просто ніде встановлювати, для таких моделей випускаються зовнішні підключаються педалі (див. нижче).

Традиційне число вбудованих педалей — три, інші варіанти в електроінструменті практично не зустрічаються. Відзначимо, що в багатьох моделях конкретні функції педалей можуть змінюватися залежно від виставленого тембру або навіть вручну, за бажанням музиканта.

Кількість клавіш, передбачене на клавіатурі цифрового піаніно.

Від кількості клавіш залежить безпосередній діапазон інструменту — тобто набір нот, який можна брати на ньому, не вдаючись до октавного перенесення або транспонированию (див. нижче). Більшість цифрових піаніно мають 88 клавіш — це стільки ж, скільки на звичайному фортепіано; таким чином, діапазони в електронних інструментах найчастіше збігаються зі справжніми піаніно. Проте, випускаються і зменшені моделі — зазвичай на 61 або 73 клавіші (як у більшості синтезаторів). Така кількість клавіш зустрічається у двох видах цифрових піаніно — у недорогих моделях початкового рівня і в деяких професійних інструментах, розрахованих переважно на «жанрову» музику (рок, госпел тощо), а не на класичні фортепіанні партії.

Кількість голосів, підтримуване цифрових піаніно — якщо точніше, максимальну кількість голосів, яка інструмент здатний відтворити одночасно.

Цей параметр не варто плутати з кількістю нот, яке одночасно можна взяти на клавіатурі. Річ у тім, що в багатьох тембрах для кожної ноти використовується відразу кілька голосів (тон-генераторів) — тільки так можна досягти більш-менш достовірного звучання. Таким чином, необхідна кількість голосів може бути в рази вище числа нот — наприклад, на найпростіший акорд з 3 нот може знадобитися 9, а то і 12 голосів. Крім того, тон-генератори задіюються для відтворення партій автоакомпанементу і вбудованих композицій (див. нижче), і тут вже число голосів може вимірюватися десятками.

У світлі всього цього поліфонія на менш ніж 90 голосів характерна переважно для порівняно простих і недорогих інструментів, не розрахованих на складні завдання. Найменший показник, що зустрічається в сучасних цифрових піаніно — це 32 голоси. Більш-менш солідному інструменту бажано мати не менше 96 голосів, а в топових моделях цей показник може досягати 256.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у цифровому піаніно.

Незважаючи на назву, цифрові піаніно вкрай рідко конструюються в розрахунку на імітацію звуку фортепіано — електронна «начинка» дозволяє передбачити в них і інші тембри звучання. Крім того, навіть фортепіано має свої різновиди — приміром, серед роялів виділяють 6 основних класів, від великого концертного до мініатюрного. Так що вбудовані тембри можуть охоплювати як різні види фортепіано, так і інші інструменти та звукові ефекти.

Велика кількість і різноманітність тембрів в цифрових піаніно загалом не настільки великі, як у синтезаторах, однак і в даній категорії зустрічаються досить «заряджені» моделі, на сотню тембрів і більше (в самих багатофункціональних ця кількість може перевищувати 900). Втім, спеціально шукати «мультиинструментальную» модель стоїть в тому випадку, якщо Ви не мають наміру обмежуватися звуком фортепіано і хотіли б мати більшу свободу вибору. При цьому варто пам'ятати, що конкретний набір тембрів може бути різним.

Якщо ж інструмент купується виключно як піаніно — то тут, навпаки, варто звернути увагу насамперед на рішення з невеликим числом тембрів. Такі моделі не тільки обходяться дешевше «універсалів» — вони можуть ще й звучати краще (за рахунок того, що тембрів мало і виробник може уважніше підійти до якості звучання кожного вбудованого «інструмента»).

Наявність функції автоакомпанементу в цифровому піаніно.

Автоакомпанемент являє собою мелодію певного стилю, що програється інструментом під управлінням користувача. Таке управління здійснюється лівою рукою: музикант бере певні акорди в лівій частині клавіатури, і електроніка інструменту налаштовує мелодію автоакомпанементу в тональність взятого акорду. Таким чином, дана функція дозволяє супроводжувати основну партію повноцінним акомпанементом, при цьому від музиканта потрібно лише ставити акорди.

Серед цифрових піаніно, на відміну від синтезаторів, дана функція зустрічається рідко. Це пов'язано з загальною спеціалізацією даного класу інструментів (не в останню чергу — професійне заняття музикою, в т. ч. у складі ансамблю чи оркестру). Тим не менш, автоакомпанементом можуть оснащуватися і відносно прості, і висококласні цифрові піаніно.

Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково записане в пам'ять цифрового піаніно.

Різні стилі автоакомпанементу відрізняються один від одного так само, як відрізняються один від одного різні мелодії — темпом, розміром, ритмічним малюнком, набором використовуваних інструментів і т. ін. Відповідно, чим більше стилів першопочатково є в інструменті — тим ширший вибір у музиканта і тим вище ймовірність знайти варіант, оптимально підходить під певну ситуацію. Правда, навіть велика кількість стилів не дає гарантії, що серед них виявиться відповідний; крім того, відзначимо, що при однаковій кількості стилів їх конкретний набір у різних інструментах теж може бути різним. Втім, на цей випадок можуть передбачатися користувальницькі стилі (див. нижче).

Резюмуючи, можна сказати так: якщо планується інтенсивно працювати з автоакомпанементом, крім кількості стилів не завадить уточнити їх конкретний асортимент.

Наявність режиму навчання в цифровому піаніно.

Як випливає з назви, даний режим призначений для навчання грі. При цьому, зазвичай, він передбачає різні рівні складності — від самого базового, для тих, хто тільки починає освоювати «клавіші», до прогресивного, що дозволяє тренувати техніку і покращувати вже наявні навички виконання. Однак у будь-якому разі принцип навчання один: інструмент самостійно підказує учневі, на які клавіші потрібно натискати в той чи інший момент. Такі підказки можуть виконуватися у вигляді підсвічування (див. вище) або у вигляді зображення на дисплеї. Подібний метод сумнівний з точки зору класичного академічного навчання, однак, безсумнівно, більш зручний і швидкий, ніж читання нотного запису. Тим більше, що інструмент може грати ще й роль екзаменатора — запускати підказки в оригінальному темпі мелодії і перевіряти, наскільки точно учень потрапляє по нотах.

Також відзначимо, що режим навчання передбачає обов'язкову наявність метронома (див. нижче).

Діапазон, у якому може змінюватися темп звуку, відтвореного інструментом. Мова може йти як про вбудованої мелодії або записаної на секвенсорі партії, так і про автоаккомпанементе, навчальній програмі або метрономе. Детальніше про всі ці функції див. відповідні пункти глосарію. Тут же відзначимо, що зміна темпу нерідко потрібне на практиці — наприклад, щоб прискорити першопочатково «мляве» супровід або сповільнити навчальну програму, складну для освоєння на оригінальному темпі.

Темп традиційно позначається в ударах в хвилину. Класичний, «академічний» діапазон охоплює варіанти від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), однак у сучасних цифрових піаніно робочий діапазон темпів нерідко буває значно ширше.