Порівняння Edifier S1000DB vs Edifier S760D

Кількість окремих колонок, передбачених в комплекті поставки. Здебільшого тут, по суті, вказується формат звуку, підтримуваний комплектом, йому ж відповідає і фактичне число колонок. Наприклад, комплект 2.0 включає звичайну пару стереоколонок (без сабвуфера); цього найчастіше вважається цілком достатньо для прослуховування музики. 2.1 — це дві основних колонки плюс сабвуфер, 5.1 — п'ять колонок (центр, пара фронт, пара тил) і сабвуфер. Тут варто зазначити, що 5.1 — це найбільш прогресивний формат, зустрічається у сучасної комп'ютерної акустики. Він вже дозволяє добитися ефекту об'ємного звуку «з усіх боків» і при цьому обходиться порівняно недорого. Більш великі комплекти — 7.1 тощо — варто шукати вже в акустиці загального призначення.

Специфічним випадком є моделі у вигляді однієї колонки. Зазвичай, вони являють собою стереосистеми (2.0), виконані в форматі «саундбаров» — двох динаміків (або двох комплектів динаміків) в одному загальному корпусі. У деяких ситуаціях подібні пристрої більш зручні, ніж окремі колонки; з іншого боку, саундбари більш громіздкі і не дають змогу змінювати взаємне розташування динаміків, підлаштовуючи звучання. Тому даний варіант в наш час зустрічається рідко.

Діапазон звукових частот, підтримуваний акустикою. Чим ширше цей діапазон, тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якісь із цих деталей на низьких або високих частотах залишаться «за кадром». Водночас людське вухо здатне чути частоти близько 16 – 22000 Гц, а з віком цей діапазон ще більше звужується. У сучасній аудіотехніці, особливо топового рівня, можуть зустрічатися більш широкі діапазони, однак з практичної точки зору в цьому немає особливого сенсу. Крім того, варто відзначити, що сам по собі широкий частотний діапазон не гарантує високоякісного звуку — багато що залежить також від АЧХ.

Електричне опір колонок змінному струму. Цей параметр важливий насамперед для нормальної сумісності з підсилювачем: занадто низький імпеданс динаміків може призвести до спотворень, перевантажень і навіть псування колонок, а надто високий — до зниження гучності звучання. Водночас абсолютна більшість сучасної комп'ютерної акустики має власні підсилювачі і підключається через лінійний вхід. Тому дані про імпедансі мають довідкове значення; на практиці цей показник може знадобитися тільки при підключенні колонок до «неродному» підсилювача потужності, в обхід штатного.

Загальна номінальна потужність колонок — сума номінальних потужностей всіх компонентів (фронтальних, тилових, центральних і т. ін.)

Під номінальною зазвичай мають на увазі найбільшу середню потужність звуку, яку колонки можуть видавати без перевантажень і пошкоджень. Окремі піки звучання можуть помітно перевищувати цей показник, проте саме середнє значення є ключовим зокрема, саме воно визначає загальну гучність акустики. Правда, тут варто мати на увазі, що в комплектах з сабвуфером на останній може припадати близько половини загальної потужності всієї системи, притому що фактична гучність визначається переважно основними колонками. На практиці це означає, що при рівній сумарної потужності акустика з сабвуфером може звучати помітно тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 20 Вт буде мати по 10 Вт на один основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 20 Вт з 10-ватним «сабом» на основні динаміки доведеться всього за 5 Вт.

Що стосується конкретних значень, то в самих тихих сучасних колонки для ПК потужність не перевищує 10 Вт. Показник у 10 – 25 Вт можна назвати відносно скромним, 25 – 50 Вт — середнім, а значення в 50 – 100 Вт і вище зустрічаються переважно в комплектах з сабвуферами, де значна частина потужності припадає саме на басовий динамік (хоча зустрічаються і звичайні с...тереоколонкі з подібними характеристиками).

Теоретично потужність акустики впливає ще й на її сумісність з конкретним підсилювачем: колонки не повинні поступатися йому за номінальної потужності, інакше можливі спотворення звуку і навіть пошкодження обладнання. Однак комп'ютерна акустика в абсолютній більшості випадків використовуються з власними підсилювачами, оптимально підібраними під встановлені в колонках динаміки. Так що цей момент стає актуальним лише в деяких специфічних випадках, наприклад, при заміні комплектного зовнішнього підсилювача (див. нижче) на інший.

Номінальна потужність кожної окремої тиловий колонки, передбаченої в акустичній системі. Зазвичай таких колонок дві.

Цей параметр актуальне виключно для багатоканальних систем на зразок 5.1 (див. «Кількість колонок») — в більш простий акустиці тилові канали не використовуються. Про номінальної потужності загалом див. «Сумарна потужність», тут же відзначимо, що в разі тилових каналів цей показник має другорядне значення: потужність тилових колонок підбирається виробником відповідно з потужністю інших компонентів акустики, щоб всі колонки нормально працювали «у поєднанні».

Номінальна потужність центральної колонки, передбаченої в акустичній системі. Зазвичай така колонка всього одна, і її потужність відповідає загальній потужності на центральний канал.

Загалом цей параметр актуальне для систем з розширеним форматом звучання — 5.1 (див. «Кількість колонок») і порівняно рідкісних 3.1; у звичайних стереосистемах 2.0 окремий центральний канал не передбачається. Про номінальної потужності загалом див. «Сумарна потужність», тут же відзначимо, що у випадку центрального каналу цей показник має другорядне значення: потужність центральної колонки підбирається виробником відповідно з потужністю інших компонентів акустики, щоб всі колонки нормально працювали «у поєднанні».

Номінальна потужність комплектного сабвуфера акустичної системи.

Нагадаємо, сабвуфер — це спеціалізований динамік для низьких і наднизьких частот; такий динамік особливо корисний для ігор і фільмів, саме для такого контенту найбільш важливі добре виражені баси. Відповідно, від потужності такого динаміка залежить насиченість і (до певної міри) загальну якість звучання низьких частот. «Саби», зазвичай, підбираються під потужність решти компонентів системи, однак комплекти зі схожою загальною потужністю основних каналів можуть все-таки відрізнятися за характеристиками сабвуферів.

Також варто відзначити, що потужність цього компонента може становити досить значну частину від сумарної потужності всієї акустики: у деяких моделях близько половини загальних ватт» (а то й більше) припадає саме на сабвуфер. Це варто враховувати при порівнянні; більш докладно див. «Сумарна потужність».

Фазоінвертором називають трубку особливої конструкції, що з'єднує внутрішній об'єм корпусу колонки з зовнішнім простором. За рахунок точно підібраною довжини така трубка покращує звучання низьких частот, робить його більш насиченим і рівномірним. Головний недолік фазоінвертора полягає в тому, що через руху повітря в трубці може виникнути гул; втім, виробники конструюють колонки так, щоб максимально знизити ймовірність цього явища.

Зазначимо, що наявність фазоінвертора особливо корисно для сабвуферів, однак ця функція може зустрічатися і в стереоколонках загального призначення — з тих же міркувань.

— Bluetooth. Технологія, застосовувана для бездротового з'єднання різних пристроїв. Дає змогу передавати звук, з цією метою найчастіше застосовується в комп'ютерних колонках. Така можливість особливо корисна при використанні колонок з технікою, що має власні модулі Bluetooth — насамперед з ноутбуками і моноблоками; можливе підключення і до компактних гаджетів на зразок смартфона або планшета (хоча з такими пристроями зазвичай зручніше використовувати спеціалізовані колонки з автономним живленням). А для комп'ютерів, які не мають Bluetooth, випускаються окремо адаптери, що підключаються. Радіус дії такого підключення становить як мінімум кілька метрів; зручність від відсутності зайвих дротів — очевидна. Правда, варто враховувати, що звичайне з'єднання по Bluetooth досить сильно стискає звук і може погіршити його якість. Тому якщо цей момент для вас критичний — варто вибрати колонки з підтримкою одного з варіантів aptX або ж з версією Bluetooth вище. Кожне наступне «покоління» має додаткові можливості.

— Підтримка aptX. Особливість, що зустрічається в колонках з Bluetooth (див. вище). Кодек aptX застосовується для поліпшення якості звуку, що передається по такому з'єднанню; за заявою творців, він дає змогу добитися якості, порівнянного з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Таким чином, якщо звичайне Bluetooth-з'єднання може помітно погіршити звучання навіть MP3-файлів з пристойним бітрейтом (не кажучи...вже про lossless-формати), то при використанні цього кодека якість звуку нерідко обмежується вже не властивостями каналу, а властивостями вихідного файлу і самої акустики. Зрозуміло, для роботи aptX він повинен підтримуватися не тільки колонками, але і джерелом сигналу.

— Підтримка aptX HD. Підтримка колонками кодека aptX HD — оновленої версії оригінального aptX (див. вище). Даний стандарт дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). З іншого боку, його підтримка обходиться дорожче; а відмінності від оригінального aptX стають помітні тільки на дуже високоякісних аудіоматеріалах, для яких комп'ютерні колонки використовуються рідко. Тому дана функція особливого поширення не отримала.

— NFC-чип. Технічно NFC являє собою універсальну бездротову технологію з радіусом дії до 10 см, яка допускає дуже багато варіантів застосування. Проте в комп'ютерних колонках дана технологія використовується переважно для прискорення підключення по Bluetooth (див. вище): досить піднести до чипу колонок інший NFC-пристрій (наприклад, смартфон) — і чипи «впізнають» один одного і автоматично налаштують з'єднання, користувачу залишається лише підтвердити його.

— USB-A. Порт USB, що дає змогу підключати до колонок зовнішні периферійні пристрої — насамперед накопичувачі на кшталт «флешок». Найчастіше таке підключення використовується для відтворення музики з зовнішніх накопичувачів — іншими словами, наявність USB-A перетворює колонки в автономний музичний центр. Нерідко передбачається також можливість зарядки портативних гаджетів (наприклад, смартфонів) від цього порту. З іншого боку, варто враховувати, що колонки з цією особливістю коштують помітно дорожче аналогічних моделей без USB, а за якістю звуку можуть поступатися їм через наявність додаткової електроніки, яка може створювати перешкоди.

— Кардридер. Власний пристрій для читання карт пам'яті, найчастіше стандарту SD. Колонки з кардридером можуть працювати подібно автономному музичному центру: музику з карти пам'яті можна відтворювати навіть без участі комп'ютера. При цьому сам кардридер використовується тільки колонками, можливості читання карти пам'яті комп'ютером зазвичай в таких моделях не передбачається. Також варто мати на увазі, що слот для карт пам'яті і електроніка, що «обслуговує» його, є потенційним джерелом перешкод, так що колонки з цією функцією можуть поступатися за якістю звуку аналогам без картрідера (при більш високій вартості).

— FM-приймач. Наявність вбудованого FM-тюнера дає можливість використовувати акустичну систему в ролі радіоприймача — для прийому і відтворення радіопередач FM-діапазону. При цьому варто врахувати, що для впевненого прийому, скоріш за все, знадобиться зовнішня антена; кабель для підключення іноді входить у комплект, а ось саму антену потрібно купувати окремо.

— Регулювання ВЧ. Можливість окремо змінювати гучність звучання високих частот. Фактично являє собою максимально спрощений варіант еквалайзера: дає можливість налаштувати загальне забарвлення звуку, змінюючи рівень ВЧ відносно решти спектру частот. Найчастіше використовується в поєднанні з регулюванням НЧ (див. нижче), але може передбачатися і як єдине частотне регулювання.

— Регулювання НЧ. Можливість окремо змінювати гучність звучання низьких частот. Аналогічно описаному вище регулюванню ВЧ, використовується для налаштування загального забарвлення звуку. При цьому досить багато моделей із цією функцією мають лише регулятор НЧ (без регулятора ВЧ). Але не варто плутати цю функцію з регулювання рівня сабвуфера. Уданому разі мається на увазі саме регулювання нижніх частот всієї системи.