Порівняння Yukon Jaeger 1-4x24 vs Nikon Monarch 3 1-4x20

Діаметр об'єктива — передньої лінзи прицілу. Також цей параметр називають «апертура».

Цей параметр важливий насамперед для оптичних прицілів і їх спеціалізованих різновидів — «нічників» і тепловізорів (див. «Тип»). Чим більше об'єктив — тим більше світла в нього потрапляє, тим вище якість зображення і тим ефективніше пристрій буде працювати при слабкому освітленні, проте тим дорожче обійдеться така оптика. Тут варто зазначити, що вимоги до апертурі залежать ще й від ступеня збільшення: простіше кажучи, для невисоких кратностей особливо великі об'єктиви не потрібні. Тому відносно невеликі вхідні лінзи, діаметром у 25 – 35 мм і навіть менше, зустрічаються у всіх цінових категоріях класичної оптики — від бюджетної до топової. А порівнювати по апертурі можна лише моделі з однаковим максимальним збільшенням, та й то дуже приблизно — варто пам'ятати, що якість зображення сильно залежить ще й від загального якості компонентів прицілу.

Зі свого боку, для нічних прицілів, особливо на основі ЕОП (див. «Принцип роботи ПНБ»), велика апертура принципово важлива. Так що діаметр від 36 до 45 мм считаtтся для таких пристроїв дуже невеликим і зустрічається лише в деяких цифрових моделях, більшість же «нічників» оснащується об'єктивами на 46 мм і більше.

Що стосується коліматорів, то в них від апертури залежить переваж...но розмір простору, що потрапляє в приціл. Причому фактично видимий розмір можна змінювати, встановлюючи приціл ближче або далі до оці — принцип роботи коліматорів дає таку можливість. Відзначимо також, що для моделей з лінзами прямокутної або схожої з нею форми розмір об'єктива зазвичай вказується по діагоналі.

Діаметр вихідної зіниці, створюваного оптичною системою прицілу.

Вихідною зіницею називають проєкцію передньої лінзи об'єктива, побудовану оптикою в районі окуляра; це зображення можна спостерігати у вигляді характерного світлого гуртка, якщо дивитися в окуляр не впритул, а з відстані в 30 – 40 см. Діаметр цього гуртка можна обчислити, поділивши діаметр об'єктива на кратність (див. вище). Наприклад, модель 8х40 буде мати діаметр зіниці 40/8=5 мм. Даний показник визначає загальну світлосилу приладу і, відповідно, якість зображення при слабкій освітленості: чим більше діаметр зіниці, тим світліше буде «картинка» (зрозуміло, при однаковій якості лінз, т. до. воно теж впливає на яскравість).

Крім того, вважається, що діаметр вихідного зіниці повинен бути не менше, ніж у зіниці ока — а розмір останнього може змінюватися. Так, при денному світлі зіницю в оці має розмір в 2 – 3 мм, а в темряві — 7-8 мм у підлітків і дорослих і близько 5 мм у літніх людей. Цей момент варто врахувати при виборі моделі під конкретні умови: адже світлосильна оптика коштує дорого, і навряд чи має сенс переплачувати за великий зіницю, якщо приціл Вам потрібен виключно для денного застосування.

Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки). Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо приціл планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока, та й від окулярів він повинен знаходитися на деякій відстані, щоб не вдарити по склу за рахунок віддачі.

Діаметр області, видимої в приціл з відстані 100 м — іншими словами, найбільша відстань між двома точками, при якому їх можна одночасно побачити з цієї відстані. Також його називають «лінійним полем зору». Цей показник для багатьох користувачів зручніше, ніж кутове поле зору (кут між лініями, що з'єднують об'єктив і крайні точки видимого зображення) — він дуже наочно описує можливості приладу.

В прицілах з регулюванням кратності (див. вище) може зазначатися як весь діапазон ширини — від максимальної до мінімальної — так і тільки одне значення цього параметра. В останньому випадку зазвичай береться найбільша ширина поля зору, на мінімальної кратності.

Комплексний показник, що описує якість роботи будь-оптичної системи (в т. ч. прицілів) в сутінках — коли освітлення слабкіше, ніж вдень, але ще не настільки тьмяно, як глибоким ввечері або вночі. Мова йде насамперед про здатність бачити через прилад дрібні деталі.

Необхідність використання цього параметра пов'язана з тим, що сутінки є особливими умовами. При денному світлі видимість дрібних деталей визначається насамперед кратністю оптики, при нічному — діаметром об'єктива (див. вище); в сутінках ж на якість впливають обидва цих показника. Цю особливість і враховує сутінковий фактор. Його конкретне значення обчислюється як квадратний корінь з добутку кратності на діаметр об'єктива. Наприклад, для прицілу 8х40 сутінковий фактор буде становити корінь з 8х40=320, тобто приблизно 17,8. У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується мінімальний сутінковий фактор, що відповідає мінімальному ж збільшення.

Найменшим значенням цього параметра для нормальної видимості в сутінках вважається 17. Водночас варто відзначити, що сутінковий фактор не враховує фактичного світлопропускання системи — а воно сильно залежить від якості лінз, застосування просвітлюючих покриттів (див. нижче) і т. ін. Тому реальне якість зображення в сутінках біля двох моделей з однаковим сутінковим фактором може помітно відрізнятися.

Один з параметрів, що описують якість видимості через оптичний прилад в умовах слабкого освітлення. Відносну яскравість позначають діаметр вихідної зіниці (див. вище), зведений у квадрат; чим більше це число, тим більше світла пропускає приціл. Водночас цей показник не враховує якості лінз та їх покриттів, що використовуються в конструкції. Тому порівнювати два прицілу за відносної яскравості можна лише приблизно, оскільки навіть при рівних значеннях фактичну якість зображення може помітно відрізнятися. Також відзначимо, що звертати увагу на цей параметр має сенс лише в тому випадку, якщо приціл планується використовувати в сутінках.

Що стосується конкретних значень, то в «сірих» моделях відносна яскравість не перевищує 100, в найбільш «яскравих» вона може становити 300 і більше. Детальні рекомендації щодо вибору за цим параметром для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же варто сказати, що відносна яскравість не пов'язана з ціновою категорією прицілу напряму: схожі за даним показником моделі можуть значно відрізнятися за ціною.

Різновид покриття, використовується в лінзах прицілу. У будь-якому разі мова йде про т. зв. просветляющем покритті, яке являє собою найтоншу плівку (одно - або багатошарову) на поверхні лінзи, що контактує з повітрям. Властивості цієї плівки підібрані таким чином, щоб звести до мінімуму відображення світла від поверхні скла. Зміст даної функції полягає не стільки у зниженні яскравості відблисків, здатних демаскувати стрілка, скільки у підвищенні світлопропускання оптики і, відповідно, якості видимого через неї зображення.

Сучасні приціли можуть оснащуватися такими видами покриттів:

— Що просвітлює. У цьому разі мається на увазі найпростіший варіант — неповне одношарове покриття. Термін «неповне» означає, що покриття є не на всіх поверхнях лінз (хоча просвітлених поверхонь може бути і декілька). Коштує таке просвітлення недорого, проте і якість зображення виходить відносно невисоким — зокрема, тому, що одношарова плівка найбільш ефективна лише для частини видимого спектра кольорів.

— Повне просвітлення. Повне просвітлення означає, що всі поверхні лінз, що контактують з повітрям, мають спеціальне покриття; в цьому випадку воно одношарове. Таке покриття дорожче, ніж просте покриття, але і якість «картинки» при його використанні вище, оскільки спотворення світла на переходах між склом і повітрям зводяться до мінімуму.

— Багатошарове. Неповне покриття, що просвітлює (див. вище), що використовує багатошарові плівки. Завдяки кільком верств...ам просвітлення охоплює весь видимий спектр, що дає змогу досягти більш світлого зображення з меншим спотворенням кольорів в порівнянні з одношаровими покриттями; щоправда, і ціна таких приладів вище.

— Повне багатошарове просвітління. Найбільш прогресивний варіант: багатошарове покриття на всіх поверхнях лінз, використовуваних в конструкції прицілу. Особливості повного і багатошарового покриття окремо описані вище. Тут же відзначимо, що їх поєднання характерне для прицілів високого класу, оскільки воно забезпечує максимально якісне зображення, однак і обходиться недешево.

Тип прицільної марки (сітки), передбачений у приладі. Зустрічаються моделі, котрим зазначено відразу кілька варіантів: це передбачає можливість перемикання з-поміж них.

Щодо конкретних різновидів, то в коліматорах усі марки мають загальну специфіку — вони мають забезпечувати зручність швидкого прицілювання на порівняно невеликих дистанціях. А ось сітки оптичних та інших аналогічних прицілів можна умовно поділити на мисливські та тактичні (снайперські). Перші відносно прості і мають мінімум додаткових елементів, оскільки розраховані на невеликі відстані та порівняно великі цілі; а другі призначені для високоточної стрілянини, військового та поліцейського застосування, а тому обов'язково доповнюються різними елементами для вимірювання кутів та взяття поправок «на ходу», у тому числі між пострілами.

Серед конкретних видів сіток, найбільш популярних у наш час - хрест з поділами, BDC, дуплекс, хрест, напівхрест, хрест з точкою, хрест з колом, ялинка, далекомір, точка, коло з точкою і коло з двома точками. Ось основні особ...ливості кожної з них:

— Хрест із розподілами. Один з найбільш популярних різновидів «тактичних» сіток, які застосовуються в оптичних прицілах. Ключовим елементом є перехрестя, лініями якого нанесені додаткові точки. Відстань між точками відповідає строго певному кутовому розміру; спочатку воно становило 1 MRAD (1 "mil", звідси і назва), проте в сучасних прицілах можуть зустрічатися й інші значення, їх варто уточнювати за інструкцією. Крім того, подібні сітки можуть відрізнятися за кількістю точок, по наявності потовщень на лініях (як в описаних нижче дуплексах) і т. п. Як би там не було, така сітка дуже зручна для оцінки відстаней та внесення поправок на льоту, багато професійні стрілки вважають її чи не ідеалом для високоточної стрілянини, у тому числі на далекі дистанції, до того ж оригінальний хрест із поділами (Mil-Dot) широко використовується військовими та поліцейськими снайперами по всьому світу.
Відзначимо також, що існує і коліматорний різновид "мільдотів" - в даному випадку сітка має вигляд кола з точкою посередині і декількома точками під нею, з інтервалом в той же 1 MRAD. Однак при використанні коліматорів реальна необхідність у внесенні вертикальних поправок виникає рідко, і даний варіант не набув широкого поширення.

- Дуплекс. Сітки для оптичних та нічних прицілів (див. «Тип»), що мають вигляд класичного перехрестя з різною товщиною ліній: у центрі вони тонкі, а біля країв — помітно товщі. Сенс такого поєднання полягає в тому, що тонкі лінії не «загрозять» поле зору у точки прицілювання, а товсті залишаються видимими навіть за несприятливих умов (наприклад, у сутінках) і дають змогу прицілитися хоча б приблизно. Крім того, товщина великих ліній і відстань між їх краями може відповідати чітко визначеним кутам, що дає змогу застосовувати деякі з таких прицілів ще і як найпростіші кутомірні інструменти. Втім, ці можливості дуже обмежені, і в цілому «дуплекси» є класичними сітками мисливського типу.

- Напівхрест. Сітка мисливського призначення, основні елементи якої мають Т-подібну форму. Один із різновидів різновид напівхрестів — «німецька сітка», вона ж «пеньок» — складається з вертикальної лінії від краю до центру прицілу та двох горизонтальних ліній, що не доходять до неї; точка прицілювання відповідає верхній точці центрального «пенька», а по товщина ліній та відстані між ними можуть уточнюватися в документації – це дає змогу проводити найпростіші виміри кутів. Більше сучасний різновид напівхреста — перехрестя, в якому одна лінія (від центру до верхнього краю) значно тонша за інші, а то й відсутня взагалі.

- Крапка. У чистому вигляді точка застосовується виключно в прицілах коліматорних (див. «Тип»). Це надзвичайно зручний для таких приладів варіант: у полі зору стрілка немає жодних зайвих деталей, тільки мітка, що чітко показує, куди саме наведено зброю — більшого при застосуванні коліматорів часто й не потрібно. До недоліків точки порівняно з іншими мітками в прицілах цього можна віднести меншу помітність, особливо при яскравому зовнішньому освітленні. Втім, багато прицілів дають змогу виставити досить високу яскравість мітки, а іноді ще й збільшувати її розмір, підвищуючи помітність. Також зазначимо, що для точки може уточнюватися кутовий розмір, що може стати в нагоді для швидкої оцінки дистанцій.
Крім цього, точка може застосовуватися також в оптичних та нічних прицілах, однак у таких випадках вона зазвичай застосовується як доповнення до іншої шкали – наприклад, додатково виділяє перетин ліній у напівхресті.

- Коло з точкою. Ще один різновид марок, що використовується в коліматорах як основний, а в інших типах прицілів - як доповнення до перехрестя або іншої більш традиційної сітки. Втім, останнє зустрічається рідко, тому зупинимося на першому варіанті. Порівняно з іншою популярною «коліматорною» міткою — точкою — коло перекриває більше видимого простору, проте воно дуже добре помітне і нерідко виявляється зручнішим при стрільбі навскидку або різкому повороті зброї убік. Крім того, і для кола, і для точки в ньому нерідко вказується точний кутовий розмір, що дає розширені (порівняно зі звичайною точкою) можливості застосування прицільної марки в якості найпростішої кутомірної (далекомірної) шкали.

- Коло з 2 точками. Різновид описаного вище кола з точкою, що має другу, додаткову точку зазвичай нижче першої, на строго певному кутовому відстані від неї. Це розширює можливості застосування прицілу в ролі імпровізованого далекоміра, а також дає змогу «з ходу» брати поправку при стрільбі на далекі дистанції — достатньо прицілитися по другій, нижній точці. Втім, подібні можливості для коліматорів потрібні вкрай рідко, тож і цей варіант особливого поширення не набув.

- Хрест. Особливості марки цього залежать від того, про який тип прицілів йдеться - оптичному/нічному або коліматорному (див. «Тип»). У класичній оптиці хрест — це найпростіше перехрестя тонких ліній однакової товщини. Звичайно, за загальною спеціалізацією такі сітки належать до мисливських, проте вони зустрічаються також у досить просунутому різновиді прицілів - спортивних моделях для бенчреста (стрільби зі верстата на максимальну дальність і точність). Зручність хреста при такому застосуванні полягає в тому, що лінії мають мінімальну товщину та практично не закривають огляд. У «нічниках» цей тип сітки — зазвичай одне із кількох доступних вибір варіантів. А ось у коліматорах хрест багато в чому аналогічний колу з точкою — він передбачається як одна з великих, добре помітних міток із чітко визначеним кутовим розміром.

— Хрест із крапкою. Сітка у вигляді перехрестя двох ліній (як правило, досить тонких), у місці перетину яких нанесена добре видима точка. Саме в такому вигляді зазвичай використовується і в коліматорних, і в інших типах прицілів. У першому випадку подібна марка фактично є трохи модифікованою версією звичайного хреста (див. вище). А в оптиці наявність точки дає змогу додатково виділити перехрестя, що буває зручним у деяких ситуаціях; загальне призначення таких прицілів, зрозуміло, мисливське.

— Хрест із колом. Марка у вигляді хреста, доповненого колом. Також може застосовуватися в різних типах прицілів і має свою спеціалізацію. У класичній оптиці подібна сітка має мисливське призначення, хоча зустрічаються і різновиди з додатковими мітками, що розширюють «тактичні» функції. І навіть за відсутності таких міток у характеристиках зазвичай уточнюється кутовий розмір кола, що дає додаткові можливості за імпровізованим виміром дистанцій. Також відзначимо, що сам хрест може бути як звичайним, і дуплексним (див. вище). Аналогічна ситуація і в нічних прицілах, проте там хрест із колом зазвичай є лише одним з доступних варіантів мітки. Що стосується коліматорів, то в них може застосовуватися як повноцінне перехрестя в колі, наприклад і кільце з променями, що виступають з нього; у будь-якому разі така марка буває більш помітною, ніж звичайний хрест.

- BDC. Ця прицільна сітка отримала назву від англійського словосполучення Bullet Drop Compensation, що перекладається як компенсація падіння кулі. Балістична сітка BDC дає змогу коригувати на дальність з урахуванням траєкторії падіння кулі. Калібрується під конкретний боєприпас і заточена під швидке прицілювання на різні відстані з використанням одного типу куль. Маркерами відстаней у балістичній сітці служать хеш-мітки, кола чи точки. Головна ознака їх розміщення - розмітка по вертикалі має різні проміжки, що збільшуються донизу. Додаткова дистанційна шкала нерідко розміщується в таких сітках на шестигодинному плечі. Також зазвичай вказується боєприпас, під який сітка відкалібрована (калібр, маса кулі, навішування).

- Ялинка. Інформативна прицільна сітка, що нагадує за своєю структурою ялинку. Власне, звідси й походить назва цього типу сітки. Кожен масив крапок на її «шістьгодинному» плечі довший за попередній — мітки збільшуються по ширині, якщо дивитися на них зверху-вниз від центрального перехрестя. Ці маркери служать для внесення поправок на вітровий знесення, що дуже важливо під час прицільного вогню на далеких відстанях. Найчастіше сітка типу «ялинка» зустрічається у мисливських гібридах, тактичних прицільних пристосуваннях та прицілах для військових гвинтівок.

- Далекомірна. До цього типу віднесені всі сітки, які не належать до жодного з описаних вище типів і передбачають спеціальну розмітку для вимірювання кутів та відстаней. Конкретний дизайн такої розмітки може бути різним, проте загальний принцип роботи скрізь однаковий: далекомірні мітки дають змогу визначити кутовий розмір видимого предмета, а якщо лінійний розмір цього предмета відомий, можна без особливих зусиль оцінити відстань до нього (хоч би приблизно). Для кожного різновиду далекомірної сітки існують свої правила використання.

Наявність в прицілі спеціальної підсвічування для прицільної марки.

Коліматорні моделі, «нічники» і тепловізори (див. «Тип») мають дану функцію за визначенням — власне, сама прицільна марка в них є або світлову мітку на лінзі (у першому випадку), або набір пікселів на екрані (в інших). А ось для традиційної оптики ця особливість є далеко не обов'язковою і призначається в основному для специфічних випадків — наприклад, коли темна мета знаходиться на темному ж фоні, через що неподсвеченная сітка стає практично непомітною. Варто враховувати, що для роботи підсвічування зазвичай потрібна батарейка; існують системи, які не потребують живлення (тритієва підсвічування), однак у цивільних прицілах вони практично не зустрічаються.