Порівняння VOMZ PV1.2-6X24 vs Nikon Monarch 3 1-4x20

Кратність збільшення, забезпечувана прицілом. Цей параметр визначає, у скільки разів зображення будь-якого об'єкта в полі зору буде більше, ніж видиме неозброєним оком. Для моделей з можливістю зміни кратності (див. нижче) вказується весь доступний діапазон регулювання.

Сучасні приціли можуть випускатися у великому розмаїтті кратностей, винятком є лише коліматори (див. «Тип») — вони зазвичай дають збільшення 1х, тобто, по суті, ніяк не змінюють видиме зображення; більш високі значення зустрічаються вкрай рідко і зазвичай не перевищують 5х. В інших типах прицілів максимальна кратність від 2х до 5x означає, що дана модель розрахована на дуже невеликі дистанції застосування. Зі свого боку найбільш далекозорі» прилади можуть забезпечувати збільшення в 17 – 20х і навіть більше.

Варто враховувати, що висока кратність не тільки дозволяє краще розглянути віддалені і невеликі об'єкти, але і звужує поле зору. З урахуванням цього основні критерії вибору прицілу по кратності — це передбачувані дистанції застосування, а також розмір та тип цілей. Детальні рекомендації з цього приводу під різні ситуації можна знайти в спеціальних джерелах. А тут зазначимо, що ступінь збільшення помітно позначається на вартості прицілу — як сама по собі, так і через те, що для «далекобійної» оптики бажані більш великі (і, відповідно, більш до...рогі) об'єктиви. Водночас невисока кратність не обов'язково є ознакою дешевого пристрою — сама по собі вона означає лише те, що приціл розрахований на невеликі дистанції і великий кут огляду.

Що стосується моделей зі змінною кратністю, то чим ширше діапазон регулювання — тим більш сучасним і універсальним є прилад, тим нижче ймовірність, що для певної ситуації не знайдеться відповідної установки. З іншого боку, розширення діапазону ускладнює конструкцію, роблячи її більш дорогою і менш надійною.

Діаметр об'єктива — передньої лінзи прицілу. Також цей параметр називають «апертура».

Цей параметр важливий насамперед для оптичних прицілів і їх спеціалізованих різновидів — «нічників» і тепловізорів (див. «Тип»). Чим більше об'єктив — тим більше світла в нього потрапляє, тим вище якість зображення і тим ефективніше пристрій буде працювати при слабкому освітленні, проте тим дорожче обійдеться така оптика. Тут варто зазначити, що вимоги до апертурі залежать ще й від ступеня збільшення: простіше кажучи, для невисоких кратностей особливо великі об'єктиви не потрібні. Тому відносно невеликі вхідні лінзи, діаметром у 25 – 35 мм і навіть менше, зустрічаються у всіх цінових категоріях класичної оптики — від бюджетної до топової. А порівнювати по апертурі можна лише моделі з однаковим максимальним збільшенням, та й то дуже приблизно — варто пам'ятати, що якість зображення сильно залежить ще й від загального якості компонентів прицілу.

Зі свого боку, для нічних прицілів, особливо на основі ЕОП (див. «Принцип роботи ПНБ»), велика апертура принципово важлива. Так що діаметр від 36 до 45 мм считаtтся для таких пристроїв дуже невеликим і зустрічається лише в деяких цифрових моделях, більшість же «нічників» оснащується об'єктивами на 46 мм і більше.

Що стосується коліматорів, то в них від апертури залежить переваж...но розмір простору, що потрапляє в приціл. Причому фактично видимий розмір можна змінювати, встановлюючи приціл ближче або далі до оці — принцип роботи коліматорів дає таку можливість. Відзначимо також, що для моделей з лінзами прямокутної або схожої з нею форми розмір об'єктива зазвичай вказується по діагоналі.

Діаметр вихідної зіниці, створюваного оптичною системою прицілу.

Вихідною зіницею називають проєкцію передньої лінзи об'єктива, побудовану оптикою в районі окуляра; це зображення можна спостерігати у вигляді характерного світлого гуртка, якщо дивитися в окуляр не впритул, а з відстані в 30 – 40 см. Діаметр цього гуртка можна обчислити, поділивши діаметр об'єктива на кратність (див. вище). Наприклад, модель 8х40 буде мати діаметр зіниці 40/8=5 мм. Даний показник визначає загальну світлосилу приладу і, відповідно, якість зображення при слабкій освітленості: чим більше діаметр зіниці, тим світліше буде «картинка» (зрозуміло, при однаковій якості лінз, т. до. воно теж впливає на яскравість).

Крім того, вважається, що діаметр вихідного зіниці повинен бути не менше, ніж у зіниці ока — а розмір останнього може змінюватися. Так, при денному світлі зіницю в оці має розмір в 2 – 3 мм, а в темряві — 7-8 мм у підлітків і дорослих і близько 5 мм у літніх людей. Цей момент варто врахувати при виборі моделі під конкретні умови: адже світлосильна оптика коштує дорого, і навряд чи має сенс переплачувати за великий зіницю, якщо приціл Вам потрібен виключно для денного застосування.

Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки). Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо приціл планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока, та й від окулярів він повинен знаходитися на деякій відстані, щоб не вдарити по склу за рахунок віддачі.

Діаметр області, видимої в приціл з відстані 100 м — іншими словами, найбільша відстань між двома точками, при якому їх можна одночасно побачити з цієї відстані. Також його називають «лінійним полем зору». Цей показник для багатьох користувачів зручніше, ніж кутове поле зору (кут між лініями, що з'єднують об'єктив і крайні точки видимого зображення) — він дуже наочно описує можливості приладу.

В прицілах з регулюванням кратності (див. вище) може зазначатися як весь діапазон ширини — від максимальної до мінімальної — так і тільки одне значення цього параметра. В останньому випадку зазвичай береться найбільша ширина поля зору, на мінімальної кратності.

Комплексний показник, що описує якість роботи будь-оптичної системи (в т. ч. прицілів) в сутінках — коли освітлення слабкіше, ніж вдень, але ще не настільки тьмяно, як глибоким ввечері або вночі. Мова йде насамперед про здатність бачити через прилад дрібні деталі.

Необхідність використання цього параметра пов'язана з тим, що сутінки є особливими умовами. При денному світлі видимість дрібних деталей визначається насамперед кратністю оптики, при нічному — діаметром об'єктива (див. вище); в сутінках ж на якість впливають обидва цих показника. Цю особливість і враховує сутінковий фактор. Його конкретне значення обчислюється як квадратний корінь з добутку кратності на діаметр об'єктива. Наприклад, для прицілу 8х40 сутінковий фактор буде становити корінь з 8х40=320, тобто приблизно 17,8. У моделях з регулюванням кратності (див. вище) зазвичай вказується мінімальний сутінковий фактор, що відповідає мінімальному ж збільшення.

Найменшим значенням цього параметра для нормальної видимості в сутінках вважається 17. Водночас варто відзначити, що сутінковий фактор не враховує фактичного світлопропускання системи — а воно сильно залежить від якості лінз, застосування просвітлюючих покриттів (див. нижче) і т. ін. Тому реальне якість зображення в сутінках біля двох моделей з однаковим сутінковим фактором може помітно відрізнятися.

Ціна поділки барабанчиков, використовуваних в прицілі для введення поправок.

Ціна поділки для барабанчика поправок — це кут, на який зміщується точка влучення при повороті на 1 клацання («клік»). В даному випадку цей кут позначається в MOA — кутових хвилинах. Докладніше про цю одиниці див. «Вимірювальні одиниці прицілу»; а чим нижча ціна ділення — тим точніше можна налаштувати приціл першопочатково і вводити поправки в подальшому. Приміром, якщо цей показник становить 0,5 MOA — кожен клік буде зміщати точку попадання десь на 1,46 см на кожні 100 м дистанції (тобто на 2,91 см при дистанції 200 м, 4,4 см при 300 м і так далі); а 0,25 MOA вже буде давати лише 7,3 мм на клік на кожні 100 м.

Чим менше крок і точніше система регулювання — тим дорожче вона коштує. Тому при виборі варто брати до уваги особливості планованого застосування — насамперед розміри цілей і дистанцію до них; детальні рекомендації з цього приводу є в різних настановах із стрілецької справи. Якщо ж говорити про конкретних значеннях, то згадані 0,5 (1/2) МОА характерні в основному для недорогих і середніх прицілів, 0,25 (1/4) МОА є досить непоганим показником, а сама прогресивна оптика допускає регулювання з кроком в 0,125 (1/8) МОА.

Різновид покриття, використовується в лінзах прицілу. У будь-якому разі мова йде про т. зв. просветляющем покритті, яке являє собою найтоншу плівку (одно - або багатошарову) на поверхні лінзи, що контактує з повітрям. Властивості цієї плівки підібрані таким чином, щоб звести до мінімуму відображення світла від поверхні скла. Зміст даної функції полягає не стільки у зниженні яскравості відблисків, здатних демаскувати стрілка, скільки у підвищенні світлопропускання оптики і, відповідно, якості видимого через неї зображення.

Сучасні приціли можуть оснащуватися такими видами покриттів:

— Що просвітлює. У цьому разі мається на увазі найпростіший варіант — неповне одношарове покриття. Термін «неповне» означає, що покриття є не на всіх поверхнях лінз (хоча просвітлених поверхонь може бути і декілька). Коштує таке просвітлення недорого, проте і якість зображення виходить відносно невисоким — зокрема, тому, що одношарова плівка найбільш ефективна лише для частини видимого спектра кольорів.

— Повне просвітлення. Повне просвітлення означає, що всі поверхні лінз, що контактують з повітрям, мають спеціальне покриття; в цьому випадку воно одношарове. Таке покриття дорожче, ніж просте покриття, але і якість «картинки» при його використанні вище, оскільки спотворення світла на переходах між склом і повітрям зводяться до мінімуму.

— Багатошарове. Неповне покриття, що просвітлює (див. вище), що використовує багатошарові плівки. Завдяки кільком верств...ам просвітлення охоплює весь видимий спектр, що дає змогу досягти більш світлого зображення з меншим спотворенням кольорів в порівнянні з одношаровими покриттями; щоправда, і ціна таких приладів вище.

— Повне багатошарове просвітління. Найбільш прогресивний варіант: багатошарове покриття на всіх поверхнях лінз, використовуваних в конструкції прицілу. Особливості повного і багатошарового покриття окремо описані вище. Тут же відзначимо, що їх поєднання характерне для прицілів високого класу, оскільки воно забезпечує максимально якісне зображення, однак і обходиться недешево.

Розташування прицільної сітки в оптичному прицілі (див. «Тип»).

Така сітка може встановлюватися або у першій фокальній площині, FFP (грубо кажучи, в районі об'єктива), або в другій, SFP (в районі окуляра). При цьому для прицілів з фіксованою кратністю різниця між цими варіантами полягає лише в ціні, тому в них використовується тільки більш проста і дешева SFP. А ось в моделях з регулюванням кратності цей параметр безпосередньо впливає на особливості застосування, цю різницю і розберемо детальніше:

— У 1-й фокальній площині (FFP). Ключове перевага сіток в першій фокальній площині полягає в тому, що їх видимий розмір при зміні кратності також змінюється прямо пропорційно. На практиці це означає, що кутові розміри окремих елементів, сітки залишаються незмінними незалежно від виставленої ступеня збільшення. Тобто, наприклад, якщо між двома сусідніми точками заявлено відстань в 1 MRAD — то воно буде складати 1 MRAD у всьому діапазоні регулювання кратностей. А значить, працювати з сіткою для вимірювання дистанцій і взяття поправок можна по одним і тим же правилам, не звертаючи уваги на обрану ступінь збільшення. Таким чином, приціли FFP набагато зручніше і простіше у використанні, ніж SFP. З іншого боку, такі моделі помітно складніше і дорожче; а багато мисливські сітки — наприклад, дуплекс або класичний хрест (см «Тип сітки») — взагалі не має сенсу встановлювати в першу фокальну площину....У світлі всього цього даний варіант зустрічається порівняно рідко і тільки в моделях середнього і топового рівнів, призначених для високоточної стрільби.

— У 2-й фокальній площині (SFP). Найбільш поширений варіант розміщення прицільних сіток, у тому числі в прицілах змінної кратності. Така популярність зумовлена, насамперед, простотою конструкції і невисокою вартістю. Проте зворотною стороною цих переваг є додаткові складності при використанні кутомірних елементів, сітки. Річ у тім, що в SFP-прицілах видимий розмір таких елементів при зміні кратності залишається незмінним — а це означає, що розміри окремих деталей на різних ступенях збільшення будуть відповідати різним кутам. Якщо точніше, то кутові розміри в таких системах змінюються в зворотній пропорції щодо кратності: наприклад, якщо на кратності 5x відстань між двома сусідніми точками становить 6 МОА, то на 15х воно зменшиться до 2 MOA. Таким чином, «істинний» кутовий розмір, вказаний в характеристиках, елементи розмітки мають лише на строго певної кратності, в інших же випадках цей розмір потрібно перераховувати за спеціальними формулами. Водночас варто відзначити, що якщо сітка не має спеціальних кутомірних елементів — то для неї цей недолік стає практично неактуальним; в якості прикладів можна навести мисливські сітки типу «напівхрест» (традиційний, не «пеньок») і «хрест з колом» (див. «Тип сітки»).