Порівняння AKG P5 vs Rode NT1-A

— Вокальний (для караоке). У відповідності з назвою подібні моделі призначені насамперед для передачі людського голосу — під час співу, художнього читання тощо, коли важлива не тільки розбірливість мови, але і відтінки інтонацій. Саме такі мікрофони можна побачити на сцені під час концертів та інших подібних заходів, в обладнанні для караоке тощо. Також в цю категорію включені моделі, що допускають застосування ще й у ролі інструментальних (див. нижче).

— Петличний. Назва цього типу мікрофонів обумовлена традиційним способом кріплення — на комір, туди, де зазвичай знаходиться петлиця; для них характерні мініатюрні розміри і наявність кліпси для утримання на одязі. Подібні пристрої відомі насамперед як обладнання для телевізійних передач — вони використовуються учасниками телепрограм, щоб ті могли говорити, не займаючи руки більш великими мікрофонами. А деякі пристрої даного типу фактично являють собою «заготівлю для гарнітури», яка перетворюється в повноцінну гарнітуру при підключенні навушників.

— Для комп'ютера. Мікрофони, призначені для використання з повнорозмірними ПК. Такі мікрофони зазвичай мають капсуль на довгій ніжці, іноді гнучкій (див. нижче) і підставку для розміщення на поверхні столу. Їх основним призначенням є голосовий зв'язок з використанням комп'ютера, де найбільш важлива не стільки точність передачі деталей, скільки швидкіс...ть передачі даних та їх невеликі обсяги — тому якість звуку, зазвичай, виходить відносно невисокою.

— Для ноутбука. Як і описані вище мікрофони для ПК, «ноутбучні» моделі розраховані в основному на голосове спілкування і мають досить скромні характеристики. Їх ключовою відмінністю є спрямованість на використання з портативними пристроями, що виражено насамперед в компактних розмірах. Крім того, для багатьох подібних мікрофонів порт підключення одночасно відіграє роль кріплення для розміщення на корпусі ноутбука.

— Інструментальний. Мікрофони, призначені для підзвучування музичних інструментів — наприклад, саксофонів, акустичних гітар (не оснащених звукознімачами), перкусійних установок тощо. Слід враховувати, що, незважаючи на зовнішню схожість деяких моделей з описаними вище вокальними, «чисто інструментальні» мікрофони для обробки голосу підходять слабо, використовувати їх для цієї мети не рекомендується.

— Студійний. Мікрофони, призначені для застосування в студіях звукозапису. Зазвичай, розраховані на запис вокалу. Відрізняються високою якістю передачі звуку і відповідною вартістю.

— Головний. Мікрофони, призначені для носіння на голові — на зразок гарнітур (тільки в цьому випадку в конструкції відсутній навушник). Мають мініатюрні розміри і за специфікою застосування аналогічні петличним (див. вище), проте розташовуються ближче до рота і не залежать від одягу мовця. Це дозволяє застосовувати такі моделі в специфічних ситуаціях, коли петличний мікрофон непридатний — наприклад, для зйомок відеоролика при сильному рівні стороннього шуму.

— Для конференцій. Мікрофони, призначені для використання в конференц-залах, кімнатах для нарад, на трибунах і в інших подібних місцях. Конструкція подібних моделей може бути різною — капсуль на гнучкій ніжці (див. нижче), диск, що укладається прямо на стіл тощо. Однак у будь-якому разі даний різновид оптимізований під передачу мови і розрахований на максимальну зручність для мовця — щоб користувач не відволікався на підбір оптимального положення відносно мікрофона і відстані до нього.

— Для відеокамери. Мікрофони, призначені, згідно з назвою, для використання з відеокамерами, переважно професійними. Зазначимо, що технічно до входу відеокамери можна підключити будь-який мікрофон, співпадаючий по роз'ємам і основним характеристикам; однак у цю категорію включені тільки ті моделі, які розраховані на встановлення безпосередньо в спеціальне кріплення на корпусі камери.

— Для диктофона. Специфічний різновид мікрофонів, призначений виключно для використання з диктофонами. Така техніка, зазвичай, оснащується власними вбудованими мікрофонами, однак їх можливостей в деяких випадках може не вистачати; а серед висококласних професійних диктофонів зустрічаються пристрої, які взагалі не мають мікрофона. Зовнішні мікрофони зазвичай підключаються по інтерфейсу 3.5 мм mini-Jack або через фірмовий роз'єм (див. нижче), при цьому однією з їх відмінних особливостей є відсутність дроту: штекер монтується прямо на корпусі мікрофона і відіграє роль не тільки роз'єму, але і кріплення. Зрозуміло, для подібних пристроїв характерні також мініатюрні розміри.

— Для телефона/планшета. У цю категорію включені спеціалізовані мікрофони, що першопочатково позиціонуються як аксесуари для смартфонів або планшетів. Зазвичай, вони схожі з описаними вище диктофонними в тому плані, що кріпляться прямо на корпус пристрою, не використовуючи додаткових дротів. Основна ж їх специфіка в порівнянні з тими ж моделями для диктофонів полягає в способі підключення — зазвичай для цього використовується універсальний роз'єм на зразок 30pin/Lightning, microUSB або фірмового інтерфейсу (детальніше див. нижче).

— Для відеовиробництва. Мікрофони, призначені для використання в процесі відеозапису. Фактично даний різновид включає дві підгрупи, кожна зі своєю спеціалізацією. Перша — це мікрофони, які можна умовно назвати «репортерськими». Зазвичай, до них належать динамічні (див. «Тип») моделі з всебічною спрямованістю (див. нижче) і гарною чутливістю. Ці особливості дають змогу «чути» не лише голос репортера, але і звуковий фон навколо нього; крім того, не потрібно точно витримувати положення мікрофона щодо обличчя, що особливо корисно при опитуванні інших людей. Також «репортерські» моделі мають міцні корпуси і загалом непогано захищені від різних неприємностей (хоча і не обов'язково є повністю стійкими до вологи і ударів). Другий різновид моделей для відеовиробництва — «звукооператорські»: такі мікрофони часто можна побачити на знімальних майданчиках встановленими на довгі штанги. Вони, зі свого боку, зазвичай робляться одно- або двонаправленими (для максимальної фільтрації сторонніх звуків), а за типом найчастіше належать до конденсаторних і забезпечують досить високу якість і достовірність передачі звуку.

— Підвісний. Мікрофони, розраховані на встановлення підвісним способом — наприклад, на стелі. Подібні моделі призначені в основному для підзвучування хорового співу, театральних вистав та інших ситуацій, в яких інші типи мікрофонів (що стоять на стійці, утримуються в руці або навіть чіпляються на голову) не дуже зручні.

— Вимірювальний. Вимірювальні мікрофони призначені для калібрування звукових інсталяцій. З їх допомогою можна швидко і точно налаштувати тонкомпенсацію для музичного інструменту, гучномовця, звукозаписувального обладнання тощо. Ключовими особливостями вимірювальних мікрофонів є широкий частотний діапазон (20 - 40 000 Гц) і висока стабільність частотних характеристик. Вимірювальний мікрофон проводить замірювання рівня шумів і виявляє звукові аномалії. Правильно налаштована, за допомогою вимірювального мікрофона, звукова інсталяція буде повністю відповідати акустичним особливостям конкретно взятого приміщення.

— Динамічний. «Звичайні», або котушкові, динамічні мікрофони використовують систему з діафрагми (мембрани) і котушки, яка поміщена в магнітне поле. Від звукових коливань мембрана, а з нею і котушка, приходять в рух, і в котушці виробляється електричний сигнал. Подібні моделі відносно недорогі, міцні й надійні, до того ж непогано справляються навіть з дуже гучними і різкими звуками; крім того, вони компактніші й легше іншого типу динамічних мікрофонів — стрічкових (див. нижче). Їх головним недоліком є слабка ефективність на високих частотах.

— Динамічний (стрічковий). Різновид описаних вище динамічних мікрофонів, в яких мембрана сполучена не з котушкою, а з тонкою (в кілька мікрон) металевою стрічкою, звідси і назва. Історично це перший тип мікрофонів з динамічним принципом роботи, однак внаслідок ряду недоліків він поступово втратив широку популярність, поступившись місцем котушковим варіантам. Такими недоліками є насамперед великі розміри і маса, складність і дорожнеча у виробництві, а також дуже малий вихідний опір, що ускладнює роботу з підсилювачами. Водночас для стрічкових моделей характерна надзвичайно висока точність звукопередачі по всьому діапазону частот, що дозволяє використовувати їх в студіях звукозапису, на висококласних концертах і т. ін. Більшість сучасних моделей даного типу належить до професійних моделей, зокрема, студійних (див. «Призначення»).

— Конденсаторни...й. Назва даного типу обумовлено тим, що мікрофон фактично являє собою конденсатор, в якому роль однієї з обкладок грає чутлива мембрана (зазвичай виконана з металізованого полімеру). За рахунок вібрації мембрани (під дією звукових коливань) змінюється відстань між обкладками і, відповідно, ємність конденсатора — ці коливання ємності і забезпечують електричний сигнал. Конденсаторні мікрофони мають рівномірну звукопередачу по всьому діапазону частот, з мінімумом спотворень, завдяки чому дана технологія знайшла широке застосування в професійній аудіотехніці. Варто враховувати, що для роботи такого пристрою необхідне додаткове живлення — т. зв. «фантомне» (стандартна напруга — 48 В). Однак це не можна назвати однозначним недоліком, оскільки підсилювачі, ресивери та інша висококласна техніка часто робиться з урахуванням цієї вимоги. А ось з явних недоліків можна назвати високу ціну, чутливість до ударів і суворі вимоги до температури і вологості; останнє робить конденсаторні мікрофони слабо придатними до застосування на відкритому повітрі.

— Конденсаторний (ламповий). Специфічний різновид описаних вище конденсаторних мікрофонів. Використовують той самий принцип звуковидобування (з усіма перевагами і недоліками), однак підсилювальний елемент в подібних моделях, згідно з назвою, побудований на електронних лампах. Технічно такий підсилювач вносить в сигнал більше спотворень, ніж транзисторний, однак ці спотворення надають звучанню характерного забарвлення, приємного для багатьох слухачів. Простіше кажучи, виходить той самий горезвісний «теплий ламповий звук»; при цьому досягнення такого ефекту за допомогою мікрофона обходиться дешевше, ніж за рахунок лампового підсилювача, та й з низки технічних причин цей варіант нерідко виявляється оптимальним. Практично всі лампові мікрофони мають студійне призначення (див. вище). Головний їхній недолік — висока ціна (в кілька разів більше, ніж у «звичайних» конденсаторних аналогів). Крім того, такі моделі мають свої особливості живлення; для постачання енергією в комплекті зазвичай поставляється спеціальний адаптер, який також відповідає за управління додатковими функціями на зразок зміни діаграми спрямованості.

— Електретний. За конструкцією подібні мікрофони схожі з описаними вище конденсаторними, однак їхня конструкція включає пластину з т. зв. електрети — речовини з особливими електричними властивостями. Це дає низку переваг: електретні мікрофони можуть без особливих труднощів використовуватися на відкритому повітрі, їх можна зробити більш компактними, та й у виробництві такі моделі дешевші; при цьому якість звукопередачі може бути цілком подібним до конденсатних. Як наслідок, ця технологія зустрічається в найрізніших моделях — від мініатюрних петличних і найпростіших комп'ютерних до студійних (див. «Призначення»). Зазначимо також, що електретні мікрофони також вимагають зовнішнього живлення, однак не завжди це фантомні 48 В — для деяких різновидів досить невеликої кількості енергії, яке може забезпечити компактний акумулятор або живлення через кабель 3.5 мм mini-Jack.

Діаграма спрямованості однонаправленого мікрофона (див. вище). Зустрічаються моделі з перемиканням ДС.

Сама по собі така діаграма — це графік залежності чутливості від напрямку, побудований в так званій полярній системі координат. Для односпрямованих моделей існує три основних варіанти форми лінії на такому графіку:

— Кардіоїдна. Діаграма, за формою схожа на перевернутий символ серця (звідси і назва). Мікрофони з такими характеристиками охоплюють досить широку зону спереду, що ускладнює фільтрацію сторонніх джерел звуку, що знаходяться поряд з основним джерелом. Водночас вони абсолютно нечутливі до звуку, що йде з задньої сторони.

— Суперкардіоїдна. Подібні мікрофони охоплюють спереду більш вузьку сферу, ніж «класичні» кардіоїдні, що полегшує спрямоване захоплення звуку. Зворотною стороною цього є певна (хоч і досить невисока) чутливість до звуку, що йде безпосередньо ззаду.

— Гіперкардіоїдна. Гіперкардіоїдна діаграма ще більше звужує зону чутливості мікрофона спереду (порівняно з суперкардіоїдною), однак розширює цю зону позаду.

Опір мікрофона змінному струму; також цей параметр називають «імпеданс». Це одна з найважливіших характеристик, що визначає сумісність з підсилювачем або іншим пристроєм, до якого підключається мікрофон: якщо імпеданс не відповідає оптимальному, можливі втрати в потужності сигналу. Тут є свої особливості, що залежать від призначення тієї чи іншої моделі (див. вище). Так, для мікрофонів, застосовуваних з комп'ютерами, ноутбуками, диктофонами та телефонами/планшетами імпеданс може взагалі не вказуватися — характеристики таких моделей підбираються з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити нормальну сумісність з відповідними пристроями. А ось у професійній аудіотехніці для підбору використовуються особливі правила; детальніше з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, нормально сприймаються і оброблюваних мікрофоном.

Чим ширше цей діапазон, тим повніше сигнал, тим менше ймовірності, що занадто високі або низькі частоти будуть втрачені через недосконалості мікрофона. Однак у цьому випадку варто враховувати деякі нюанси. Перш за все: сам по собі великий діапазон частот ще не гарантує високої якості звуку — багато також залежить від типу мікрофона (див. вище) і його амплітудно-частотної характеристики, не кажучи вже про інших компонентів аудіосистеми. Крім того, велика ширина теж не завжди реально необхідна. Наприклад, для нормальної передачі людської мови достатнім вважається діапазон 500 Гц – 2 кГц, що вже набагато загального діапазону, яке сприймається людським вухом. Цей загальний діапазон, зі свого боку, складає в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і до того ж звужується з віком. Не варто забувати і про особливості апаратури, до якої підключений мікрофон: навряд чи варто спеціально шукати модель з великим діапазоном, якщо, наприклад, підсилювач, до якого її планується підключати, сильно «обрізає» частоти зверху і/або знизу.

Чутливість описує потужність сигналу на виході мікрофона при обробці ним певної гучності звуку. В даному випадку під чутливістю мається на увазі співвідношення напруги на виході до звукового тиску на мембрану, виражене в децибелах. Чим більше це число, тим вище чутливість. Зазначимо, що зазвичай, величини в децибелах — від'ємні, тому можна сказати так: чим ближче число до нуля, тим чутливіше мікрофон. Наприклад, модель на -38 дБ за цим параметром перевершує модель на -54 дБ.

Варто враховувати, що сама по собі висока чутливість не означає високої якості звукопередачі — вона лише дозволяє пристрою «чути» більш слабкий звук. І навпаки, низька чутливість не є однозначною ознакою поганого мікрофона. Вибір же за цим параметром залежить від особливостей застосування: чутливе пристрій стане в нагоді для роботи з неголосними звуками і в тих випадках, коли необхідно вловити найдрібніші нюанси того, що відбувається, а «слабкий» мікрофон зручний при високій гучності звуку або при необхідності фільтрувати слабкі сторонні шуми. Зустрічаються моделі з регулювання чутливості (а для моделей з виходом на навушники може бути передбачена регулювання гучності навушників).

Максимальний звуковий тиск, що сприймається мікрофоном, при якому коефіцієнт гармонійних коливань не перевищує 0,5% — простіше кажучи, найбільша гучність звуку, при якій не виникає помітних перешкод.

Чим вище цей показник — тим краще мікрофон підходить для роботи з гучним звуком. Тут варто враховувати, що децибел — нелінійна величина; іншими словами, збільшення гучності з 10 дБ до 20 дБ або з 20 до 40 дБ не означає її підвищення у 2 рази. Тому при оцінці зручніше звертатися до порівняльними таблицями рівня шуму. Ось деякі приклади: рівень в 100 дБ приблизно відповідає мотоциклетного двигуна або шум у вагоні метро; 110 дБ — вертольоту; 120 дБ — роботи відбійного молотка; 130 дБ, порівнянні зі звуком реактивного літака на розгоні, вважаються больовим порогом для людини. При цьому багато висококласні мікрофони здатні нормально працювати при звуковому тиску до 140 – 150 дБ — а це рівень шуму, здатний завдати людині фізичні ушкодження.

Тип живлення, що використовується мікрофоном під час роботи.

- Фантомне. Живлення напругою 48 В, необхідне роботи конденсаторних мікрофонів, і навіть деяких різновидів електретних(див. «Тип»). При стандартному варіанті з'єднання електрика подається тим же кабелю, яким мікрофон підключається до приймаючого пристрою; відповідно, для нормальної роботи подібних моделей необхідні підсилювачі, ресивери або інша техніка з мікрофонним входом, що має фантомне живлення. Втім, відсутність такого входу також не є непереборною перешкодою - деякі мікрофони мають адаптери, що дозволяють отримувати фантомне живлення з мережі 230 В (докладніше див. "У комплекті"). Іншою альтернативою є комбінований варіант "фантомне/акумулятор", описаний нижче. В цілому ж цей спосіб живлення зручний тим, що дає змогу не перейматися зарядом акумулятора, проте свобода пересування обмежується довжиною мережевого шнура.

- Акумулятор. Живлення від акумуляторної батареї, що перезаряджається. Зазначимо, що воно найчастіше слабо підходить для аналогових конденсаторних моделей - необхідні 48 В важко забезпечити за рахунок невеликої портативної батареї. А ось в електретних мікрофонах акумуляторне живлення використовується досить часто. Ще одна сфера застосування акумуляторів – моделі з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»), в яких авто...номне живлення потрібно як мінімум для роботи передавача. У будь-якому випадку акумулятор зручний відсутністю зайвих дротів. Його, звичайно, потрібно періодично заряджати, але енергоспоживання у мікрофонів зазвичай мале і час автономної роботи навіть у найскромніших моделях досягає кількох годин.

- Фантомне/акумулятор. Мікрофони цього типу можуть працювати як від фантомного живлення, наприклад і від власного вбудованого акумулятора (докладніше про те та інше див. вище). Це робить їх надзвичайно універсальними та дає змогу застосовувати незалежно від наявності входів із фантомним живленням або відповідних адаптерів. Щоправда, треба враховувати, що робочі характеристики під час використання різних джерел живлення можуть дещо відрізнятися; цей момент зазвичай вказується в офіційних даних.

- Батарейки. Живлення від змінних елементів стандартного типорозміру — найчастіше АА (пальчикові батарейки). Головною перевагою таких мікрофонів можна назвати швидку заміну елементів живлення під час розрядки. У комплект поставки батареї зазвичай не входять і купуються окремо. Втім, це дає перевагу можливість самостійно вибрати тип і марку змінних елементів живлення.

Зазначимо, що при підключенні по USB необхідне для роботи живлення мікрофон отримує через цей самий роз'єм; для таких моделей тип живлення окремо не вказується.

Матеріал, з якого виконаний корпус мікрофона.

— Пластик. Головними перевагами пластику є невисока вартість, невелика вага і повна нечутливість до корозії. Водночас він вважається менш надійним, ніж метал, через відносно невисокої міцності (існують високоміцні різновиди пластиків, однак у випадку мікрофонів зазвичай простіше використовувати все-таки метал). Тому даний матеріал популярний в основному серед моделей, для яких важлива легкість і мініатюрність — насамперед петличні, головних і тих, що встановлюються на відеокамеру (див. «Призначення»). Також він часто зустрічається в комп'ютерних і ноутбучних пристроях, а ось пластикові мікрофони для вокалу зазвичай належать до початкової цінової категорії.

— Метал. Метал обходиться дорожче пластику і має більшу вагу. З іншого боку, металеві мікрофони значно міцніше і надійніше, до того ж мікрофон в такому корпусі справляє враження «солідності» (не в останню чергу саме за рахунок масивності). Цей варіант популярний серед вокальних, студійних і інструментальних мікрофонів середнього і вищого класу.