Порівняння Kurzweil KA110 vs Yamaha DGX-660

— Стаціонарний. Стаціонарні інструменти мають власну підставку і призначені на установку прямо на підлогу. При цьому, згідно з назвою, подібні моделі розраховані на постійне перебування на одному місці й погано підходять для регулярних переміщень навіть в межах однієї кімнати, не кажучи вже про більш далеких дистанціях. Втім, це не недолік, а лише характерна особливість подібних корпусів. А ось однозначним недоліком стаціонарних інструментів можна назвати їх досить високу вартість. З іншого боку, такі моделі максимально схожі з справжніми фортепіано за зовнішнім виглядом, компонуванні та оснащення: клавіатура, зазвичай, розташовується на стандартній висоті, а в нижній частині корпусу встановлюються педалі (причому їх зазвичай цілих три, повний набір). Та й передбачити в такому інструменті високоякісний звук і велика кількість можливостей значно простіше, ніж в портативному — виробнику не потрібно особливо стежити за компактністю і зниженням ваги.

— Портативний. Портативними називають цифрові піаніно, виконані у вигляді переносних клавіатур і позбавлені підставок; для гри таку клавіатуру потрібно покласти на стіл або іншу опору. Зовні такі інструменти схожі з синтезаторами, а іноді майже не відрізняються від них. Водночас, на відміну від синтезаторів, портативні цифрові піаніно мають переважно повнорозмірні клавіатури на 88 клавіш, а оснащуються дисплеями рідко. А з точки зору функціоналу відм...інності полягають у тому, що цифрові піаніно більш орієнтовані на традиційну музику: вони можуть передбачати порівняно небагато тембрів, часто не підтримують автоакомпанементу (див. нижче), однак забезпечують досить високу якість звуку. Якщо ж порівнювати портативні моделі зі стаціонарними, то ключова перевага даного варіанта очевидно — інструмент можна з відносною легкістю переносити з місця на місце і навіть возити з собою, за наявності відповідного чохла. Недолік також закономірно випливає з конструкції — без додаткової опори грати на такому інструменті буде вкрай складно, а роль такої опори може зіграти далеко не всякий предмет меблів. Так що портативного цифрового піаніно практично не обійтися без стійки (див. «Комплектація»).

Кількість голосів, підтримуване цифрових піаніно — якщо точніше, максимальну кількість голосів, яка інструмент здатний відтворити одночасно.

Цей параметр не варто плутати з кількістю нот, яке одночасно можна взяти на клавіатурі. Річ у тім, що в багатьох тембрах для кожної ноти використовується відразу кілька голосів (тон-генераторів) — тільки так можна досягти більш-менш достовірного звучання. Таким чином, необхідна кількість голосів може бути в рази вище числа нот — наприклад, на найпростіший акорд з 3 нот може знадобитися 9, а то і 12 голосів. Крім того, тон-генератори задіюються для відтворення партій автоакомпанементу і вбудованих композицій (див. нижче), і тут вже число голосів може вимірюватися десятками.

У світлі всього цього поліфонія на менш ніж 90 голосів характерна переважно для порівняно простих і недорогих інструментів, не розрахованих на складні завдання. Найменший показник, що зустрічається в сучасних цифрових піаніно — це 32 голоси. Більш-менш солідному інструменту бажано мати не менше 96 голосів, а в топових моделях цей показник може досягати 256.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у цифровому піаніно.

Незважаючи на назву, цифрові піаніно вкрай рідко конструюються в розрахунку на імітацію звуку фортепіано — електронна «начинка» дозволяє передбачити в них і інші тембри звучання. Крім того, навіть фортепіано має свої різновиди — приміром, серед роялів виділяють 6 основних класів, від великого концертного до мініатюрного. Так що вбудовані тембри можуть охоплювати як різні види фортепіано, так і інші інструменти та звукові ефекти.

Велика кількість і різноманітність тембрів в цифрових піаніно загалом не настільки великі, як у синтезаторах, однак і в даній категорії зустрічаються досить «заряджені» моделі, на сотню тембрів і більше (в самих багатофункціональних ця кількість може перевищувати 900). Втім, спеціально шукати «мультиинструментальную» модель стоїть в тому випадку, якщо Ви не мають наміру обмежуватися звуком фортепіано і хотіли б мати більшу свободу вибору. При цьому варто пам'ятати, що конкретний набір тембрів може бути різним.

Якщо ж інструмент купується виключно як піаніно — то тут, навпаки, варто звернути увагу насамперед на рішення з невеликим числом тембрів. Такі моделі не тільки обходяться дешевше «універсалів» — вони можуть ще й звучати краще (за рахунок того, що тембрів мало і виробник може уважніше підійти до якості звучання кожного вбудованого «інструмента»).

Кількість спеціальних тембрів, передбачене в конструкції інструмента.

Певний асортимент вбудованих тембрів є обов'язковим для будь-якого цифрового піаніно; детальніше про них див. вище. Однак конкретний список цих тембрів може бути різним, і далеко не завжди він включає варіанти, необхідні користувачу. На цей випадок і передбачається можливість створення користувацьких тембрів. Конкретний спосіб створення може бути різним: в одних моделях тембри підвантажуються з комп'ютера або USB-флешки, в інших можна створювати модифікації наявних у пам'яті «інструментів» (наприклад, застосовуючи певні фільтри і ефекти), в третіх — виставляти всі параметри звуку вручну, домагаючись унікального звучання. Втім, найбільш популярним є перший варіант.

У будь-якому разі наявність користувальницьких тембрів значно розширює можливості інструменту. Вибирати ж модель за їх кількістю стоїть на основі того, скільки оригінальних тембрів необхідно буде постійно тримати в пам'яті.

Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково записане в пам'ять цифрового піаніно.

Різні стилі автоакомпанементу відрізняються один від одного так само, як відрізняються один від одного різні мелодії — темпом, розміром, ритмічним малюнком, набором використовуваних інструментів і т. ін. Відповідно, чим більше стилів першопочатково є в інструменті — тим ширший вибір у музиканта і тим вище ймовірність знайти варіант, оптимально підходить під певну ситуацію. Правда, навіть велика кількість стилів не дає гарантії, що серед них виявиться відповідний; крім того, відзначимо, що при однаковій кількості стилів їх конкретний набір у різних інструментах теж може бути різним. Втім, на цей випадок можуть передбачатися користувальницькі стилі (див. нижче).

Резюмуючи, можна сказати так: якщо планується інтенсивно працювати з автоакомпанементом, крім кількості стилів не завадить уточнити їх конкретний асортимент.

Кількість користувальницьких стилів автоакомпанементу, яке можна одночасно зберігати у пам'яті цифрового піаніно.

Про автоаккомпанементе і вбудованих стилях див. вище. Тут же відзначимо, що цих стилів може виявитися недостатньо — адже потреби музиканта можуть не збігатися з рішеннями виробника. На цей випадок і передбачається можливість записати в пам'ять інструменту користувальницькі стилі супроводу, поряд зі штатними. Способи створення і запису таких стилів можуть бути різними, однак найчастіше їх потрібно завантажувати з зовнішнього джерела — з флешки або комп'ютера. Втім, деякі моделі дають змогу складати акомпанемент і вручну.

Звертати увагу на кількість користувальницьких стилів варто насамперед у тому випадку, якщо планується інтенсивно працювати з автоакомпанементом.

Діапазон, у якому може змінюватися темп звуку, відтвореного інструментом. Мова може йти як про вбудованої мелодії або записаної на секвенсорі партії, так і про автоаккомпанементе, навчальній програмі або метрономе. Детальніше про всі ці функції див. відповідні пункти глосарію. Тут же відзначимо, що зміна темпу нерідко потрібне на практиці — наприклад, щоб прискорити першопочатково «мляве» супровід або сповільнити навчальну програму, складну для освоєння на оригінальному темпі.

Темп традиційно позначається в ударах в хвилину. Класичний, «академічний» діапазон охоплює варіанти від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), однак у сучасних цифрових піаніно робочий діапазон темпів нерідко буває значно ширше.

Наявність в цифровому піаніно функції октавного перенесення.

Дана функція дає можливість «зрушити» звук на певне число октав вгору або вниз, наприклад, таким чином, щоб на клавішах першої октави звучав басовий регістр, або навпаки, перша октава «з'їхала» нижче, у баси, а на її місці звучали ноти другої або навіть третьої октави.

Дана функція помітно розширює діапазон інструменту, даючи змогу брати ноти, першопочатково не охоплені клавіатурою. Це особливо важливо для інструментів на 61 або 73 клавіші (див. «Кількість клавіш»), однак октавне перенесення нерідко зустрічається і в повнорозмірних 88-клавішних моделях — він може виявитися зайвим при поділі клавіатури (див. вище), коли доступний для кожної руки діапазон помітно скорочується, а партія може бути дуже низької або дуже високої. Втім, є й інші варіанти застосування перенесення — наприклад, щоб при грі оновленого варіанта мелодії не доводилося переміщатися з звичних октав.

Наявність контролера висоти тону (Pitch Bend) в конструкції цифрового піаніно.

Такий контролер дозволяє плавно змінювати висоту відтворної ноти в невеликих межах (зазвичай, до півтони вгору або вниз). При цьому управління здійснюється за допомогою колеса, важеля або іншого аналогічного елемента, що дозволяє музикантові вручну регулювати швидкість і межі зміни частоти (в тому числі створювати ефект «подрагивающей по частоті ноти). Дана функція дозволяє імітувати прийоми гри на деяких інструментах (наприклад, підтяжку струн на гітарі і надає нестандартне звучання тембрів, в яких подібних ефектів першопочатково не передбачалося.