Порівняння Pro-Ject Phono Box DS2 USB vs Pro-Ject Tube Box DS2

Фонокоректори, робочі схеми яких виконані на основі ламп.

Одним з головних переваг подібних аудіопристроїв вважається горезвісний «теплий ламповий звук», який багато меломанів вважають найбільш приємним і природним. Водночас цей момент досить неоднозначний. Річ у тім, що сам по собі рівень гармонійних спотворень в лампових схемах в рази вище, ніж у транзисторних, однак ці спотворення досить специфічні — вони досить приємні для людського слуху і додають звуку характерну «атмосферність». А ось однозначним перевагою лампової техніки є хороший запас по перевантаженню. З іншого боку, подібні пристрої значно дорожче і складніше транзисторних, вони вимагають прогріву після включення, а самі лампи потрібно періодично міняти (в середньому раз на кілька років). Як наслідок, таких фонокорректоров в наш час випускається порівняно небагато, і вони розраховані в основному на принципових любителів лампової техніки.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача, встановленого в фонокорректоре.

Згідно з назвою, АЦП відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить від звукознімача, в цифровий сигнал — наприклад, для передачі через S/P-DIF (див. «Виходи»). Принцип такого перетворення полягає в тому, що початкова синусоїда аналогового сигналу розбивається на окремі фрагменти-«сходинки», і дані про кожною «сходинки», закодовані в цифровому вигляді. Частота дискретизації описує кількість таких фрагментів на одну секунду оригінального звуку. Чим вона вища — тим меншою буде ширина кожної окремої «сходинки» і тим точніше цифровий сигнал буде відповідати оригінальної синусоїді.

В сучасних фонокорректорах частота дискретизації становить не менше 48 кГц — це дещо вище, ніж в популярному стандарті Audio CD. У найбільш прогресивних моделях цей показник досягає 192 кГц, що порівнянно з висококласним DVD-Audio.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»)

Цей параметр описує співвідношення між середнім рівнем вихідного сигналу і середнім рівнем власних шумів пристрою. Чим він вищий — тим чистішою виходить звучання, тим менше в ньому сторонніх перешкод. З іншого боку, варто пам'ятати, що загальна якість звуку, забезпечуване фонокорректором, залежить від цілого ряду інших параметрів. У підсумку прогресивна модель з високою якістю звуку може мати більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж бюджетне пристрій.

Відзначимо, що в універсальних фонокорректорах (див. «Призначення») співвідношення сигнал/шум для MM-звукознімачів зазвичай вище, ніж для МС; це пов'язано з технічними особливостями тих і інших.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Чим нижче цей показник, тим менше спотворень дає фонокоректор, тим більш достовірним виходить сигнал на виході. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, але можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Так, вважається, що рівень гармонік в 0,5 % і нижче вже не чути навіть «тренованим вухом». Проте варто також враховувати, що на якість чутного звуку впливають також спотворення від інших компонентів аудіосистеми. Тому коефіцієнт гармонік фонокорректора повинен бути не просто нижче 0,5 %, а як можна більш низьким. Непоганим показником вважаються значення в соті частки відсотка, відмінним — в тисячні і нижче.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 35 дБ (56,2 х), а «голова» видає 5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткової обробки буде становити 5*56.2 = 281 мВ. Відповідно, вхідна чутливість підсилювача потужності, з якими планується використовувати цю модель, повинна бути не більше 281 мВ (втім, стандартним мінімумом для таких підсилювачів вважається 150 мВ).

Відзначимо, що рівень вихідного сигналу у ММ-звукознімачів помітно вище, ніж у MC, тому коефіцієнти підсилення для них загалом нижче (хоча бувають і винятки).

Вхідний імпеданс фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Вхідний імпеданс — це опір змінному струму на вході Phono. Це один з параметрів, що визначають сумісність фонокорректора з конкретним звукознімачем. Загальне правило говорить, що вхідний імпеданс коректора повинен бути більше вихідного опору звукознімача. А найпопулярніша формула для точних розрахунків «10:1»: вхідний опір має бути в 10 разів вище вихідного опору «голови». У деяких ситуаціях оптимальним може виявитися й інше співвідношення імпедансів; докладніше ці моменти описані в спеціальних джерелах. Однак у випадку MM стандартним варіантом є як раз 4,7 кОм на «голові» і 47 кОм на вході фонокорректора.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»)

Цей параметр описує співвідношення між середнім рівнем вихідного сигналу і середнім рівнем власних шумів пристрою. Чим він вищий — тим чистішою виходить звучання, тим менше в ньому сторонніх перешкод. З іншого боку, варто пам'ятати, що загальна якість звуку, забезпечуване фонокорректором, залежить від цілого ряду інших параметрів. У підсумку прогресивна модель з високою якістю звуку може мати більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж бюджетне пристрій.

Зазначимо, що схеми під MC-картриджі зазвичай дають більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж під MM; це пов'язано з технічними особливостями тих і інших.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Чим нижче цей показник, тим менше спотворень дає фонокоректор, тим більш достовірним виходить сигнал на виході. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, проте можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Так, вважається, що рівень гармонік в 0,5 % і нижче вже не чути навіть «тренованим вухом». Проте варто також враховувати, що на якість чутного звуку впливають також спотворення від інших компонентів аудіосистеми. Тому коефіцієнт гармонік фонокорректора повинен бути не просто нижче 0,5 %, а як можна більш низьким. Непоганим показником вважаються значення в соті частки відсотка, відмінним — в тисячні і нижче.

Вхідний імпеданс фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Вхідний імпеданс — це опір змінному струму на вході Phono. Це один з параметрів, що визначають сумісність фонокорректора з конкретним звукознімачем. Загальне правило говорить, що вхідний імпеданс коректора повинен бути більше вихідного опору звукознімача. А найпопулярніша формула для точних розрахунків «10:1»: вхідний опір має бути в 10 разів вище вихідного опору «голови». Втім, в деяких ситуаціях оптимальним може виявитися й інше співвідношення імпедансів; докладніше ці моменти описані в спеціальних джерелах.

Існують моделі з змінним вхідним імпедансом, детальніше див. «Регулювання».