Порівняння FiiO M3K vs FiiO X3-III

— Аудіо. MP3-плеєри у початковому, найбільш традиційному значенні — пристрої, призначені для відтворення музики та іншого аудіо. Зустрічаються моделі без дисплея, але багато з аудіоплеєрів оснащені екранами і можуть працювати з допоміжними форматами файлів — на кшталт TXT для відображення текстів пісень або JPG для перегляду обкладинок альбомів або навіть фотографій. Але власне програвач у них призначений для роботи зі звуком і не допускає відтворення відео.

— Медіаплеєр. До цього різновиду віднесені всі плеєри, які можуть відтворювати відео. Конкретні характеристики подібних моделей можуть відчутно відрізнятися — від портативних гаджетів з 1,5" – 2" дисплеями і підтримкою специфічних форматів до великих 4 – 5" пристроїв, здатних працювати з неконвертованими файлами. Але в будь-якому разі, якщо Вам потрібен кишеньковий плеєр з можливістю не тільки слухати музику, але й дивитися відео — варто вибирати саме з подібних моделей.

— Hi-Fi плеєр. Специфічний різновид аудіоплеєрів (див. вище), створений в розрахунку на максимальну якість відтворюваного звуку. Використовує висококласні комплектуючі і прогресивні схеми оброблення сигналу; через це коштують такі пристрої на порядок дорожче звичайних аудіоплеєрів, зате за якістю звуку вони порівнянні зі стаціонарними системами Hi-Fi класу. Практично обов'язковою для таких...моделей є підтримка хоча б одного lossless-формату на кшталт FLAC або APE, також тільки в подібних пристроях зустрічається можливість роботи в режимі ЦАП (див. «Функції/можливості»). Крім того, в конструкції можуть передбачатися спеціалізовані інтерфейси — наприклад, балансний або оптичний (див. «Виходи»). Завдяки всьому цьому пристрої даного типу можуть стати в нагоді як вимогливим аудіофілам, так і тим, хто професійно працює зі звуком.

Максимальний об'єм карти пам'яті, яку можна використовувати в плеєрі. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з типом карти (див. вище): для кожного типу є свої обмеження за об'ємом. Водночас можливості по роботі з ємними носіями обмежуються не тільки типом карти, але і апаратною частиною плеєра. Тому чимало моделей мають більш низький обмеження за обсягом, ніж передбачається картою пам'яті — наприклад, 128 ГБ моделі з підтримкою формату SDXC (теоретичний максимум по якому складає 2 ТБ).

Зазначимо, що зустрічається і зворотна ситуація — наприклад, коли в пристрої з максимальним об'ємом до 16 ГБ заявлена підтримка тільки карт microSD (теоретичний максимум 4 ГБ). Це зазвичай означає, що плеєр може працювати і з більш новими форматами (у нашому прикладі — як мінімум microSDHC), проте з якоїсь причини в офіційних характеристиках цей момент не згадано (наприклад, виробник міг помилитися в документації).

Модель цифро-аналогового перетворювача, встановленого в пристрої.

ЦАП є одним з ключових компонентів будь-якого плеєра: він перетворює цифрові дані, записані в звуковому файлі, в аналоговий звук, який через підсилювач подається на навушники. Від якості ЦАП безпосередньо залежить, наскільки точно звук на виході буде відповідати первинним сигналом, а також те, чи зможе плеєр працювати з сучасними форматами цифрового сигналу: багато з них вимагають високої обчислювальної потужності, яка є далеко не у всякому ЦАП.

Відзначимо, що модель ЦАП зазначається лише в тому разі, якщо це висококласний перетворювач з якістю звуку вище середнього. На сучасному ринку представлені, зокрема, ЦАП таких виробників: AKM, Cirrus Logic, ESS Sabre, Texas Instruments, Wolfson. А плеєри з таким оснащенням зазвичай належать до Hi-Fi пристроїв (див. «Тип»).

Також варто сказати, що кількість ЦАП може бути різним. Найпростіший варіант — один модуль на обидва канали звуку, однак зустрічаються плеєри, оснащені відразу двома перетворювачами — по одному на канал. Таке «поділ праці» позначається на вартості, зате знижує навантаження на кожен окремий ЦАП, що позитивно позначається на якості і достовірності звучання.

Частота дискретизації цифро-аналогового перетворювача, встановленого в плеєрі (див. «ЦАП»).

Частота дискретизації та розрядність є двома ключовими характеристиками цифрового аудіосигналу; чим вони вищі — тим якісніше звук, за інших рівних умов. Не вдаючись у технічні подробиці, сенс даного параметра можна описати так: для нормального відтворення звуку необхідно, щоб частота дискретизації у ЦАП плеєра була не нижче, ніж у відтворному файлі. В іншому випадку програвання виявиться неможливим, навіть якщо формат звуку підтримується плеєром. (Певний виняток становить сигнал DSD, докладніше про нього див. «Підтримує аудіоформати»).

Зазначимо, що в більшості популярних аудіоформатів застосовується частота дискретизації 44,1 кГц, і її гарантовано підтримують всі сучасні портативні плеєри. Так що цей параметр актуальне переважно для Hi-Fi моделей (див. «Тип»), що працюють з сучасними форматами цифрового звуку.

Розрядність цифро-аналогового перетворювача, встановленого в плеєрі (див. «ЦАП»).

Розрядність, поряд з частотою дискретизації, є однією з ключових характеристик цифрового аудіосигналу; чим вона вища — тим якісніше звук, за інших рівних умов. Не вдаючись у технічні подробиці, в даному випадку значення цього параметра можна описати так: для нормального відтворення звуку необхідно, щоб розрядність у ЦАП плеєра була не нижче, ніж розрядність відтвореного цифрового звуку, інакше програвання виявиться неможливим.

Варто відзначити, що розрядність, використовувана в більшості популярних музичних форматів зразок MP3, підтримується всіма сучасними плеєрами. Так що цей параметр актуальне переважно для Hi-Fi плеєрів (див. «Тип»), що працюють з сучасними стандартами цифрового звуку.

Діапазон звукових частот, які здатний відтворювати плеєр. Чим ширше цей діапазон, тим повніше картина звуку, тим менша ймовірність, що пристрій «відріже» частина звукового спектру. Водночас при виборі за цим параметром варто враховувати кілька моментів.

По-перше, середньостатистична людське вухо здатне чути звуки приблизно від 16 Гц до 20 кГц; відхилення від цих цифр невеликі, а з віком діапазон ще більше звужується. На практиці це означає, що для нормальної чутності достатньо всього лише охопити цей проміжок. А більш широкі межі, зазначені в характеристиках плеєра, будуть скоріше маркетинговим ходом, ніж реально значущим моментом. По-друге, не варто забувати, що якість звуку визначається не тільки діапазоном, але і рядом інших характеристик плеєра — співвідношення сигнал/шум, амплітудно-частотною характеристикою і т. ін.; тому широкий діапазон сам по собі не гарантує приємного звуку. І по-третє, особливості чутного звуку багато в чому залежать також від застосовуваних навушників і їх частотного діапазону: всі переваги плеєра з широким частотним діапазоном можуть зійти нанівець, якщо частоти «обрізаються» навушниками.

Співвідношення між рівнем корисного сигналу (чистого звуку) і сторонніми шумами, що видається плеєром на виході. Цей параметр безпосередньо характеризує якість вбудованого підсилювача: він враховує переважно власні шуми електронних схем, і вище співвідношення сигнал/шум — тим менше цих шумів і тим чистіший звук.

Зазначимо, що у разі плеєрів дана характеристика часто є не особливо критичною: шум підсилювача може губитися на тлі навколишніх звуків, особливо в міській обстановці, і для таких ситуацій буває достатньо навіть найскромніших показників, на рівні 70 – 80 дБ. Водночас для Hi-Fi моделей (див. «Тип») цей момент є одним з найбільш важливих; у найбільш прогресивних пристроях співвідношення сигнал/шум може перевищувати 120 дБ.

Чим вище потужність, тим більш гучний звук можна отримати на навушниках, за інших рівних умов. Крім того, більш висока потужність дозволяє підключати до пристрою «вуха» з більш високим опором (хоча жорсткої залежності тут немає, і моделі з однаковою вихідною потужністю можуть мати різні обмеження по опору навушників). Однак у випадку звичайних (не Hi-Fi) плеєрів даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим: зазвичай, потужності підсилювача в таких моделях цілком достатньо, щоб «розгойдати» більшість навушників споживчого рівня. А ось для Hi-Fi пристроїв (див. «Тип») моделей вихідна потужність має ключове значення: вона визначає сумісність з високоомними «вухами» студійного класу. Докладну довідку щодо цього питання можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальний опір (імпеданс) навушників, з якими може нормально працювати плеєр.

Більшість навушників споживчого класу має опір 16 або 32 Ом, його підтримують майже всі сучасні плеєри. Тому звертати увагу на цей параметр варто лише в тому випадку, якщо ви плануєте використовувати пристрій з високоякісними «вухами» студійного або аудіофільского класу. Характерною особливістю таких навушників є високий опір, який обчислюється вже сотнями ом, і для них підійде не будь-плеєр.

Також уточнити допустимий опір навушників не завадить, якщо ви купуєте пристрій Hi-Fi класу (див. «Тип»). Деякі з таких моделей мають досить високу мінімальний опір і не сумісні зі стандартними 16-омними (а іноді і 32-омними) «вухами».