Порівняння Xiaomi MiJia Robot Vacuum Mop P vs Xiaomi Xiaowa E20

Номінальна потужність, споживана пилососом; в моделях з регулюванням потужності (див. нижче) у цьому разі враховується максимальне значення. Фактично мова йде про характеристики встановленого двигуна — саме він є основним, а в більшості пилососів — і взагалі єдиним споживачем енергії.

Вища потужність сприяє збільшенню сили всмоктування та підвищенню загальної ефективності прибирання; крім того, потужніший агрегат простіше оснастити місткою ємністю для пилу. З іншого боку, напряму порівнювати за цим параметром можна тільки пилососи одного типу з однаковими видами пилозбірників (про те й інше див. вище). І навіть у таких варіантах фактична потужність всмоктування (див. нижче) може бути різною — але ж саме вона визначає реальну ефективність. Тим не менш, загальна потужність також дає змогу в цілому оцінити можливості пилососа, в тому числі в порівнянні: наприклад, модель 1500 Вт буде значно перевершувати за ефективністю аналог на 800 Вт (хоча не можна сказати точно, наскільки саме). А ось що однозначно залежить від цього показника — так це енергоспоживання.

Що стосується конкретних значень потужності, то вони багато в чому пов'язані з типом пристрою. Наприклад, у ручних моделей, роботів і вертикальних агрегатів потужність невелика — не більше 1500 Вт (а часто — помітно менше). Такі значення досить популярні й серед інших видів пилососів (звичайних, промислових, господарських тощо), однак серед них зустрічаються і солідніші...показники — 1500 – 1750 Вт, 1750 – 2000 Вт і навіть понад 2000 Вт.

Сила всмоктування (тяга), забезпечувана пилососом. Указується за максимальним розрідженням (негативним тиском), яке агрегат може створити на робочій насадці.

Відзначимо, що даний параметр іноді плутають з описаною вище потужністю всмоктування, яка вказується у ватах. Так, тяга до деякої міри визначає ефективність роботи агрегата — однак ця ефективність залежить також від продуктивності (повітряного потоку). А потужність всмоктування, яка вказується у ватах, враховує обидва ці параметри — вона визначається перемножуванням тяги на продуктивність (докладніше див. вище). З цієї причини не існує строгого зв'язку між силою і потужністю всмоктування: приміром, розрідження в 25 000 Па може зустрічатися в моделях на 250 Вт, 200 Вт і навіть 150 Вт потужності.

Що стосується практичного значення даної характеристики, то в цілому вища сила всмоктування дає змогу ефективніше працювати при високому опорі — наприклад, при обробленні килимів з довгим ворсом. З іншого боку, більше число паскалей (при тому ж числі ват) означає менший повітряний потік і, відповідно, меншу ефективність при великих об'ємах робіт на невисокому опорі (наприклад, прибиранні великих кімнат з паркетними підлогами). У світлі цього звертати увагу на даний показник має сенс переважно в тих випадках, коли висока сила всмоктування є для вас принциповою. В інших же випадках варто оцінювати можливості пилососа за потужністю всмоктування у ватах.

Зазначимо, що з ряду причин сила всмоктування...найчастіше уточнюється для роботів-пилососів (див. «Тип»). Для таких моделей значення в 1500 Па і нижче вважається дуже невеликим, 1500 – 2000 Па — середнім, 2000 – 2500 Па — високим, більше 2500 Па — дуже високим.

Також варто сказати, що вказування сили всмоктування нерідко використовується як рекламний хід для поліпшення враження про товар. Наприклад, сама по собі потужність всмоктування 150 Вт є досить скромною; але при цьому тяга такого пилососа може становити 25 000 Па — досить вражаючий показник, особливо для недосвідченого покупця, який проте має досить опосередковане відношення до реальної ефективності. Особливо часто подібні хитрощі застосовуються серед вертикальних моделей і вже згаданих роботів — ці різновиди першопочатково не відрізняються високою потужністю в ватах. Для багатьох подібних агрегатів в характеристиках і зовсім вказується лише розрідження в паскалях, без уточнення потужності всмоктування. Це ще більше посилює враження: наприклад, в характеристиках скромного робота цифра «3000 Па» виглядає набагато переконливіше, ніж «40 Вт». Однак, знову ж таки, до реальних можливостей агрегата такі цифри мають досить слабке відношення, і якщо вони не доповнюються даними про потужність всмоктування у ватах — розглядати їх варто виключно як приманку для не дуже досвідченого покупця.

Номінальний об'єм пилозбірника, встановленого в пилососі.

Цей показник багато в чому залежить від типу агрегата (див. вище). Приміром, у більшості ручних побутових моделей ємність не перевищує 0,5 л. Об'єм контейнера у вертикальних пилососах і роботах може бути дещо більше — серед першого різновиду є досить багато моделей на 1 – 2 л і навіть більше, а серед другого — на 0,6 – 1 л і дещо більше. Для звичайних пилососів мінімальний показник фактично становить близько 0,8 – 1 л; великою популярністю у таких пристроях користуються пилозбірники на 1 – 2 л і 2 – 4 л; максимальна ж ємність фактично становить 4 – 6 л — агрегати аналогічного компонування, але більшої місткості, прийнято відносити вже до господарських. Зі свого боку, серед господарських моделей зрідка зустрічаються відносно невеликі ємності, проте в пилососах цього типу ємність в цілому досить велика — вона може досягати 26 – 50 л і навіть більше; те ж стосується промислових (будівельних) агрегатів.

В цілому більш великий пилозбірник дає змогу довше працювати без перерв; з іншого боку, місткий контейнер сам по собі займає більше місця — і, відповідно, позначається на габаритах, вазі і ціні. Так що при виборі за даним параметром варто враховувати факт...ичні особливості застосування пилососа. Тут можна навести такий приклад: для повноформатного прибирання середньої міської квартири потрібна ємність близько 1 – 1.5 л. Таким чином, скажімо, мішок на 4 л дає змогу з достатньою ефективністю провести два таких прибирання, не розвантажуючи пилосос. Існують більш детальні рекомендації щодо оптимальних об'ємів пилозбірника, в тому числі для специфічних варіантів прибирання; ці рекомендації можна знайти в спеціальних джерелах.

Ємність резервуару для води або мийного засобу, яким оснащений або укомплектований пилосос з функцією вологого прибирання (див. «Прибирання»).

Велика ємність дає змогу пропрацювати довше, не заправляючи ємність. З іншого боку, збільшення резервуару відповідним чином впливає на розміри, вагу і вартість агрегату. У світлі цього виробники вибирають даний параметр з урахуванням загальної спеціалізації і «вагової категорії» конкретної моделі. Так, в роботах (див. «Тип») об'єм бака для води за визначенням невеликий — навіть у найважчих моделях він не перевищує 650 мл. А ось інші різновиди пилососів можуть помітно відрізнятися за цим параметром.

В цілому для агрегатів, що не належать до роботів, ємність в 1 л і менше вважається дуже скромною, 1 – 2 л — невеликою, 2 – 3 л — середньою, більше 3 л — вище середньої. Однак тут, знову ж, багато чого залежить від типу. Наприклад, у звичайних побутових пилососах ємність не перевищує 2,5 л, а для господарських моделей це дуже небагато — у них в більшості варіантів ємність бака становить від 3 л і вище.

Тип регулятора потужності, передбаченого конструкцією пилососа.

Саме по собі регулювання потужності дає змогу налаштувати режим роботи під поточну ситуацію. Наприклад, для чищення товстого килима краще використовувати пилосос на повну, а на делікатному покритті дивана або крісла, можливо, потужність краще знизити. Типи регуляторів потужності розрізняють за розташуванням, варіанти можуть бути такими:

— На корпусі. Найпопулярніший варіант серед сучасних пилососів. Головною перевагою моделей з такою конструкцією є те, що вони не потребують спеціальних шлангів (на відміну від описаних нижче агрегатів з регулюванням на ручці). Правда, встановлення на корпусі не дуже зручне для класичних пилососів (див. «Тип») — для зміни налаштувань доводиться кожен раз нахилятися до корпусу; однак для більшості користувачів цей момент не критичний.

— На ручці. Регулятор потужності на ручці пилососного шланга зручний тим, що управління знаходиться прямо під рукою, і змінювати потужність можна буквально одним рухом пальця, не нахиляючись до корпусу. Однак у такої зручності є і зворотна сторона. Так, деякі з таких пилососів можна повноцінно використовувати тільки зі спеціальними шлангами; при встановленні класичного шланга (без регулятора) пристрій в кращому випадку буде працювати на повну потужність, без підлаштування, в гіршому — взагалі не увімкнеться. Спеціальний шланг зазвичай входить в ко...мплект, але от пошук заміни для нього може виявитися досить важкою (і витратною) справою. В інших моделях застосовується бездротовий пульт, його наявність помітно впливає на ціну агрегата.

— На корпусі і ручці. Пилососи, що поєднують обидва описаних вище варіанти. В комплекті такого агрегата, зазвичай, постачається шланг з регулятором на ручці, однак за потреби можна встановити звичайний шланг і змінювати потужність перемикачем на корпусі. Таке управління найбільш універсальне, однак і коштує дорожче кожного з описаних вище варіантів.

Наявність в пилососі індикатора заповнення пилозбірника.

Загальний сенс цієї функції зрозумілий вже з назви: це покажчик, що повідомляє користувачеві про заповнення пилозбірника. При цьому зазначимо, що особливості роботи такого покажчика можуть бути різними. Найпростіший варіант — механічне або електричне пристосування, яке спрацьовує тоді, коли кількість сміття в пилозбірнику наближається до критичного. Прогресивніші індикатори можуть відображати конкретний ступінь заповнення в будь-який момент часу; в прогресивних пилососах з цією метою можуть застосовуватися навіть складні електронні системи, з виведенням показань на дисплей або світловий покажчик.

Відзначимо, що найбільшою популярністю ця функція користується в моделях з мішками (див. «Пилозбірник»), оскільки без індикатора контролювати заповненість такого пилососа доводилося б вручну — відкриваючи відсік пилозбірника і на дотик перевіряючи, наскільки щільно наповнений мішок. У системах циклон спеціальні індикатори заповнення зустрічаються досить рідко, а в аквафільтрах — ще рідше: і там, і там часто використовуються прозорі матеріали, що дають змогу бачити кількість сміття всередині, не відкриваючи пилосос.

Система картографії передбачається у багатьох сучасних роботах. Вона дає змогу визначити розміри приміщення і розташування різних перешкод, наявних у ньому, а також фіксувати маршрут, пройдений пилососом. Зустрічаються різні за своїм принципом роботи системи, серед яких виділяються три типи. Методи побудови карти за даними з датчика або камери належать до базового рівня. А ось побудова карти за допомогою лазерного далекоміра (лідара) дає більш точні результати і зводить пристрій до категорії вище. Відповідно, наявність такої системи позначається на загальній вартості, проте дає цілу низку переваг. По-перше, помітно підвищується ефективність прибирання: робот запам'ятовує, які ділянки вже прибрані, і приділяє максимум уваги необробленим зонам. По-друге, пересування здійснюються за оптимальними траєкторіями, найкоротшими шляхами; це сприяє економії енергії і збільшує час роботи без підзарядки. По-третє, з'являється можливість ефективно прибирати великі простори складної форми (наприклад, всю квартиру цілком). А якщо пилосос управляється через додаток на смартфоні або іншому гаджет — створена карта відображається в цьому додатку, що дає різні додаткові можливості: коригування зібраних даних, управління пристроєм в реальному часі, побудова маршрутів, обмеження прибирання через додаток (див. вище) тощо.

Що стосується способів побудови карт (і подальшої навігації), то в наш час зустрічаються переваж...но такі варіанти:

— Камерою. Такі системи працюють за рахунок того, що робот за допомогою цифрової камери «оглядає» приміщення, запам'ятовуючи його форму і розташування предметів. Досить простий, недорогий і при цьому практичний спосіб: як правило, камера доповнюється алгоритмом розпізнавання предметів, завдяки чому вона здатна «впізнавати» занесені в пам'ять перешкоди незалежно від їх положення в просторі. Це особливо корисно при наявності предметів, які часто переміщуються з місця на місце — на зразок стільців. Крім того, якщо карта відображається в додатку на смартфоні — вона має вигляд не просто умовної схеми, а реального зображення, що дуже зручно. До недоліків даного варіанта можна віднести хіба що дещо меншу точність, ніж у датчиків і тим більше далекомірів. Однак у більшості випадків цей момент не має вирішального значення, а в деяких моделях інформація з камери може доповнюватися даними з сенсорів, що й зовсім зводить цей недолік до нуля.

— Датчиками. Створення карти за рахунок роботи різних спеціальних датчиків. Найчастіше такі системи використовують сенсори перешкод і захисту від падіння (див. «Функції робота»), що працюють у зв'язці з інерціальним модулем, що визначає поточне положення робота в просторі. Отримуючи сигнал з певного датчика, робот зберігає дані про точку спрацьовування; з таких точок в результаті і формується карта. Це досить надійний спосіб, цілком придатний для «внутрішнього» використання самим роботом; за точністю він поступається далекомірній картографії (див. нижче), однак і обходиться дешевше. До недоліків даного типу побудови карт можна віднести деяку незручність при управлінні через додаток: на екрані смартфона карта відображається у вигляді умовної схеми, не завжди зручної для користувача. Крім того, пилососи з подібними системами нездатні заздалегідь реагувати на зміну обстановки — ця зміна визначається лише при черговому спрацьовуванні датчика.

— Далекоміром (лазером). Побудова карти за допомогою лазерного далекоміра — лідара. Як правило, такий далекомір охоплює простір на всі 360° навколо пилососа, скануючи простір з високою частотою (сотні і навіть тисячі вимірів у секунду у всіх напрямках). Це дає змогу створювати досить точні карти за невеликий час і при мінімумі переміщень в просторі. Крім того, далекомір використовується не тільки при первісній побудові карти, але і при подальшій роботі — завдяки цьому робот моментально реагує на зміни в обстановці та коригує траєкторію руху. Головний недолік таких систем — досить висока вартість. Крім того, як і у випадку датчиків, при управлінні пилососом зі смартфона карта відображається у вигляді умовної схеми, що дещо менш зручно, ніж при використанні камер.

— Далекоміром+камера. Це найбільш прогресивний і функціональний варіант: лазер забезпечує високу точність визначення відстаней і швидку реакцію на зміни в обстановці, а камера дає змогу створювати не просто схеми, а реалістичні зображення приміщень, зручні при управлінні через смартфон. Головний недолік таких комбінованих систем — досить висока вартість; тому зустрічаються вони вкрай рідко, переважно в роботах-пилососах преміумкласу.

Спосіб обмеження простору, що обробляється, передбачений в пилососі-роботі.

Інша назва цієї функції — «віртуальна стіна». Її загальний сенс досить очевидний: «стіна» (або декілька стін) дає змогу обмежити переміщення робота по поверхні, що обробляється. Це може знадобитися, наприклад, якщо прибирання потрібно провести в межах кімнати без дверей, або якщо частина підлоги зайнята дрібними предметами, які не потрібно прибирати (наприклад, деталями пазлу, який збирається). А ось конкретні можливості подібного обмеження напряму пов'язані зі способом, яким воно здійснюється. Зазначимо, що функція зустрічається переважно у роботах-пилососах середнього класу та топових моделях. Бюджетні роботизовані «прибирачі» часто не мають функції обмеження зон оброблюваного простору — така у них відсутня.

Ось основні варіанти, що зустрічаються в сучасних роботах:

— Лазерний датчик. Досить популярний варіант — завдяки простоті, невисокій вартості, а також зручності застосування на практиці. Як правило, при встановленні лазерний обмежувач достатньо поставити на підлогу і направити в потрібну сторону. З іншого боку, такі пристрої погано підходять для створення меж складної форми. Класичний формат роботи лазерного обмежувача — лінійний: дверний отвір або приміщення перегороджується прямим променем, який сприймається роботом як межа оброблюваної зони. Крім того, в деяких моделях може передбачатися також круговий режим, коли датчик фо...рмує «заборонену зону» у вигляді кола або сектора певного діаметра; такий формат роботи дає змогу, зокрема, відгороджувати кути приміщень і невеликі ділянки біля стін (характерний приклад — місце розміщення собачої або котячої миски на кухні). Якщо ж потрібно створити межу іншої, специфічнішої форми — для цього в кращому випадку буде потрібно декілька датчиків (притому що в комплекті зазвичай постачається один обмежувач — якщо взагалі постачається); а в гіршому випадку це виявиться і зовсім неможливим. Також варто враховувати, що дальність дії лазера в лінійному режимі зазвичай обмежується 3 – 4 метрами; цього найчастіше цілком вистачає для житлових приміщень і невеликих офісів, однак для великого простору може виявитися недостатнім. А живлення випромінювачів зазвичай здійснюється від батарейок або акумуляторів, заряд яких обмежений.

— Магнітна стрічка. Обмежувач у вигляді стрічки з магнітного матеріалу, що укладається на підлогу. Така стрічка фіксується спеціальним датчиком і сприймається роботом як межа, яку не можна перетинати; для надійної фіксації вона, як правило, робиться самоклейкою, а інтенсивність магнітного поля в більшості випадків забезпечує ефективну роботу через килими та інші аналогічні покриття. Однією з ключових переваг таких обмежувачів є те, що з відрізків стрічки можна сформувати «заборонену зону» практично будь-якої форми: довжину відрізків можна вибирати на свій розсуд, а максимальна загальна довжина обмежується лише наявним під рукою запасом стрічки. Крім того, даний тип обмежувачів не потребує живлення. До недоліків цього варіанта можна віднести насамперед складність укладання в деяких умовах (наприклад, під суцільним ковроліновим покриттям). Крім того, до комплекту в кращому випадку входить зовсім невелика кількість стрічки; а багато пилососів і зовсім нею не комплектуються, так що магнітну «межу» потрібно купувати додатково.

— Через додаток. Найпрогресивніший спосіб обмеження прибирання: межі робочої зони задаються на смартфоні або іншому гаджеті через додаток, що використовується також для загального управління роботом. Практично всі моделі з цією функцією мають також функцію побудови карти приміщення (див. нижче) — готова карта відображається в додатку, і на ній користувач може за своїм бажанням задати межі робочої зони. Найпростіший варіант таких меж — окремі прямі лінії, проте в управляючих додатках нерідко передбачаються і більш широкі можливості: ламані лінії і багатокутники з окремих відрізків, стандартні фігури (коло, овал, прямокутник) і навіть можливість намалювати межу від руки. У будь-якому разі даний спосіб обмеження надзвичайно зручний і функціональний, однак роботи-пилососи з подібною можливістю обходяться недешево — переважно через наявність складної системи картографування.

Види голосових асистентів, підтримувані роботом-пилососом.

Згідно з назвою, сама по собі ця функція дає змогу управляти роботом за допомогою голосових команд. Проте підкреслимо, що мова в даному разі йде не про систему розпізнавання голосу, вбудовану в сам пилосос, а про сумісність із зовнішнім пристроєм, на який встановлений відповідний голосовий асистент — смартфоном, планшетом, «розумною» колонкою тощо. Таким чином, для використання голосового управління неминуче буде потрібен додатковий пристрій; з іншого боку, з пошуком такого пристрою в наш час не виникає проблем. А сам по собі подібний спосіб управління нерідко виявляється зручнішим, ніж команда з пульта ДУ або пошук потрібної опції в управляючому додатку.

Що стосується конкретних асистентів, то найбільшою популярністю в наш час користуються (за алфавітом) Amazon Alexa, Apple Siri, Google Assistant. А в роботах-пилососах може передбачатися сумісність як з одним з них, так і з декількома відразу. Конкретний функціонал управління, доступного через голосовий помічник, для кожної моделі варто уточнювати окремо. Також варто звернути увагу на мови, що підтримуються: для Siri мову потрібно вибрати в налаштуваннях, для Google Assistant доступне автоматичне розпізнавання мов (може знадобитися певне налаштування), а в Alexa (станом на початок 2021 року) підтримка російської мови взагалі не передбачена.