Порівняння Pioneer PLX-500 vs Reloop RP-2000M

Тип звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром.

— MM (з рухомим магнітом). Найпоширеніша в наш час різновид картриджів. Електричний сигнал в таких пристроях створюється за рахунок коливання рухомого магніту, пов'язаного з голкою звукознімача, між спеціальними котушками. Такі картриджі дають хороший рівень вихідного сигналу, завдяки чому сумісні з найпростішими фонокорректорами, вони прості в налаштуванні, а голки у багатьох моделях допускають заміну силами самого користувача.

— MC (з рухомою котушкою). Звукознімачі, у яких магніти зроблені нерухомими, а створення сигналу забезпечує рухома котушка, яка коливається від коливань голки. Подібна конструкція дозволяє зменшити масу рухомих частин (порівняно з MM), що позитивно позначається на точності та достовірності звукопередачі: MC-картриджі здатні передавати практично всі нюанси звучання. З іншого боку, рівень вихідного сигналу у них невеликий, що висуває підвищені вимоги до якості фонокорректоров і помітно позначається на вартості. Так що звукознімачі цього типу характерні в основному для висококласної техніки.

— MI (з рухомим залізним елементом). Досить екзотичний тип звукознімачів: котушки і магніти в них зроблені нерухомими, а вібрація голки приводить в рух мініатюрний шматочок магнітного матеріалу (наприклад, заліза), який рухається між котушок і змінює їх індуктивність. В теорії такі картриджі здат...ні змагатися з MC по загальній якості і деталізації звуку, при цьому технологія MI дає змогу досягти високого рівня сигналу на виході, завдяки чому не потребує дорогих фонокоррекоров. Однак на практиці подібні звукознімачі з низки причин зустрічаються рідко.

У будь-якому разі для нормальної роботи програвача необхідний фонокоректор під відповідний тип звукознімача; фонокоректор може бути і вбудованим (див. «Можливості»), однак якщо використовується зовнішнє обладнання, для його підбору необхідно знати тип звукознімача.

Ефективна довжина комплектного тонарма – відстань від точки кріплення (осі обертання) до голки.

Даний показник важливий в першу чергу для поворотних тонармів: чим більша довжина — тим нижча кутова похибка, тим менша розбіжність між напрямком руху доріжки та поздовжною віссю звукознімача (докладніше див. «Тип») і тим нижчий рівень відповідних спотворень. Крім того, велика довжина знижує резонансну частоту та зменшує ймовірність появи спотворень. З іншого боку, довший тонарм виходить важчим, що потребує певних технічних хитрощів і може негативно вплинути на чистоту звуку. Тому велика довжина далеко не завжди є гарантією високої якості – варто звертати увагу ще й на вагу (див. нижче).

Фонокорректором називають передпідсилювач особливої конструкції, що використовується під час роботи зі звукознімачами для вінілових платівок. Першопочатково звук на платівках таких записаний з спотворенням амплітудно-частотної характеристики, а саме з наростанням гучності від низьких частот до високих; це пов'язано з технічними особливостями процесу запису. Відповідно, фонокоректор не тільки підсилює сигнал до рівня, достатнього для подачі на підсилювач потужності, але також коригує амплітудно-частотну характеристику, «витягаючи» баси і знижуючи гучність ВЧ. А вбудований фонокоректор дозволяє підключати плеєр до підсилювача потужності безпосередньо, без використання проміжного обладнання. Правда, за характеристиками вбудовані передпідсилювачі-коректори поступаються зовнішнім. Тому в деяких моделях з даною функцією може передбачатися режим «байпас», що дозволяє пускати сигнал в обхід вбудованого фонокорректора на зовнішній, більш прогресивний. А також зустрічаються і зовсім програвачі вінілу без фонокорректора.

— Регульована противага. Можливість регулювати положення противаги, встановленої на протилежному від картриджа кінці тонарма. Це дає змогу змінювати баланс тонарма, налаштовуючи притискну силу (див. вище); наявність регульованої противаги вкрай бажана, якщо з програвачем планується використовувати «нерідні» звукознімачі.

— Антискейтинг. Наявність системи антискейтинга в конструкції тонарма. Особливості роботи вінілового програвача такі, що при відтворенні виникає додаткова сила, що притискає голку до внутрішньої сторони канавки. Це призводить до дисбалансу в звучанні стереоканалів і нерівномірного зношування канавок. Для компенсації цього явища і застосовується антискейтинг — система, яка «тягне» тонарм в протилежному напрямку, до зовнішнього краю платівки. В основі антискейтинга можуть лежати противаги, пружини, магніти або інші пристосування, однак у будь-якому разі ця функція вважається вельми бажаною для сучасних «вертушок». Тим не менш, вона є не скрізь: приміром, у бюджетних моделях антискейтинг може не передбачатися для зниження вартості, а в топових пристроях він може бути присутнім, але не вказуватися в характеристиках.

— Реверсне відтворення. Функція реверса дає змогу прокручувати платівку в зворотному напрямку, відтворюючи звук «задом наперед». Подібна можливість навряд чи буде потрібна аудіофілам, зате вона дуже цінується діджеям...и, оскільки розширює арсенал доступних звукових ефектів. Зазвичай, для реверса необхідний прямий привод (див. вище), хоча зустрічаються і винятки.

— Автостоп. Система, яка автоматично зупиняє диск і піднімає тонарм по закінченню відтворення платівки. Це дає змогу запобігти додаткового зносу голки за рахунок руху по платівці «вхолосту». Втім, у деяких ситуаціях (наприклад, при програванні кількох платівок поспіль) автостоп незручний, тому він може робитися таким, що відключається.

— Автовідтворення. Наявність у програвачі автоматичного відтворення. У таких моделях користувачеві не потрібно вручну рухати тонарм. По суті, досить встановити платівку, натиснути на кнопку — і диск почне обертатися, тонарм сам опуститься на потрібну позицію, а після закінчення відтворення платівка зупиниться, тонарм підніметься (за рахунок автостопу, див. вище) і повернеться на вихідну. Подібні системи роблять програвач максимально зручним, однак помітно позначаються на його вартості, а також (як і будь-яка додаткова електроніка) є потенційним джерелом спотворень.

— Вбудована акустика. Наявність у програвачі власної акустичної системи, що складається з динаміків і підсилювача потужності. Таке оснащення дає змогу прослуховувати платівки без використання зовнішнього обладнання; фактично моделі з акустикою являють собою автономні музичні центри, хіба що працюють не на касетах/дисках/флешках, а на вінілових дисках. Водночас характеристики вбудованих підсилювачів і динаміків загалом помітно скромніші, ніж у зовнішніх, до того ж додаткова електроніка в корпусі програвача може вносити спотворення в сигнал. Тому моделі з вбудованою акустикою має сенс купувати в тому випадку, якщо чистота і висока якість звуку не є критичними — наприклад, для прослуховування старих платівок.

— Швидкість 78 об/хв. Можливість роботи програвача на швидкості 78 обертів за хвилину. На сьогоднішній день подібні платівки майже не випускаються, проте вони були дуже популярні до 60-х років XX століття. Тому для прослуховування вінтажних аудіозаписів знадобиться «вертушка» з підтримкою даної швидкості. Зазначимо, що для роботи на 78 об/хв може знадобитися додаткове оснащення (наприклад, шків для пасової передачі або спеціальний звукознімач).

— Запис на носій. Можливість підключення до програвача зовнішнього носія і запису на нього відтворюваного звуку в цифровому вигляді. Зазвичай, мова йде про USB-накопичувачі (такі, як флешки); відповідно, для їх підключення передбачається порт USB Type A. Однак можуть підтримуватися і інші види носіїв, наприклад, карти пам'яті. Прямий запис на носій швидше, ніж оцифрування через комп'ютер (див. «Порт USB (type B) вище), однак звук в цьому разі записується «як є», без можливості покращення якості та фільтрації спотворень.

— Встановлення другого тонарма. Можливість встановлення на програвач додаткового тонарма, який може помітно відрізнятися від основного як за власними особливостями, так і за характеристиками звукознімача. Дана можливість виправдана в тому разі, якщо програвач планується використовувати в різних режимах, які неможливо охопити одним звукознімачем. Приміром, на другий тонарм можна встановити недорогий звукознімач, який не шкода «вбивати» на старих затертих платівках, або картридж на 78 об/хв для вінтажних записів. Зазначимо, що в деяких моделях додаткових тонармів може бути більше одного.

— Вирівнювання маятником. Система автоматичного вирівнювання програвача, заснована на маятнику (підвісі). Дана функція зустрічається виключно в моделях преміумкласу, створених у розрахунку на найвищу точність механіки. У таких моделях сам програвач встановлюється на спеціальній стійці на підлозі, а до нижньої його частини підвішується масивний (кілька десятків кілограмів) маятник. Поки маятник висить строго вертикально, диск програвача знаходиться в строго горизонтальному положенні; а завдяки великій масі підвіс практично не відхиляється від вертикалі при дрібних вібраціях підлоги (наприклад, від людей, що ходять поруч). Ця функція розрахована насамперед на досвідчених аудіофілів, які бажають отримати максимально точне і достовірне звучання.

Наявність у програвачі електронного модуля, що дає змогу змінювати тональність відтворюваного звуку, іншими словами — робити його вище або нижче на певний інтервал, простіше кажучи змінювати швидкість відтворення. Також дана функція відома як «контролер пітча». Вона актуальна насамперед для діджейських «вертушок», оскільки дає змогу зводити треки, записані в різних тональностях. Деякі домашні програвачі також мають регулятор темпу, однак його можливості значно скромніше, а реальна необхідність у подібній функції виникає рідко.

Діапазон частот, які програвач здатний видавати на вихід при використанні штатного звукознімача.

Чим ширший частотний діапазон — тим повнішою буде картина звуку, тим менше низьких і/або високих частот залишиться за кадром. Однак з практичної точки зору розширювати діапазон за межі значень 16 – 22000 Гц, не має сенсу — саме в цих межах людське вухо чує звук (та й то не всяке). Висококласної аудіотехніці, включаючи програвачі, зустрічаються і більш широкі діапазони; проте такі характеристики є свого роду «побічним ефектом» висококласної техніки, який виробники використовують в рекламних цілях.

Крім того, зазначимо, що великий діапазон частот ще не є гарантією високоякісного звучання: звукова картина залежить від безлічі інших параметрів, починаючи від амплітудно-частотної характеристики і закінчуючи сторонніми наведеннями.

Номінальна потужність, споживана програвачем під час роботи у штатному режимі.

Сучасні вертушки вельми економічні: у більшості моделей, навіть оснащених вбудованою акустикою (див. «Можливості»), споживана потужність не перевищує 15 Вт, і про який-небудь серйозний вплив на перевантаження електромереж (а також рахунки за електрику) говорити не доводиться. Виняток становлять окремі пристрої преміумкласу, в яких вага опорного диска (див. нижче) досягає декількох десятків кілограм, і для обертання подібної маси потрібна відповідна потужність двигуна.

Матеріал, використовуваний для заснування програвача — або, як його ще називають, опорного столу.

Основа фактично являє собою корпус програвача, на ньому зверху кріпляться тонарм, опорний диск і привод. Відзначимо, що в комплект сучасних вертушок може входити як тільки основа, так і основу з тонармом, а найбільш великий варіант, званий повною комплектацією, включає ще й звукознімач. Що стосується матеріалів для підстави, то вони повинні відповідати специфічним вимогам, зокрема, бути досить важкими для зниження сторонніх вібрацій, що передаються на пристрій. Ось найбільш поширені матеріали:

— Пластик. Головне і, у випадку з вініловими програвачами, практично єдине перевага пластику — простота у виробництві і, відповідно, невисока вартість. Водночас робочі характеристики такого матеріалу досить скромні, тому він є прерогативою недорогих «вертушок».

— Акрил. Технічно акрил є різновидом описаного вище пластику, проте загалом даний матеріал набагато більш прогресивний по робочим характеристикам, при цьому коштує відносно недорого і може мати оригінальний зовнішній вигляд (зокрема, робитися прозорим). Акрилові столи характерні для досить солідних моделей.

— Метал. Металеві підстави відрізняються масивністю і високою міцні...стю, однак і коштують недешево, а тому зустрічаються переважно в програвачах преміумкласу.

— MDF/ДВП. Деревно-волокнисті плити, крім непоганих акустичних характеристик, примітні приємним зовнішнім виглядом, особливо підходящим для пристроїв в стилі «ретро». Такий матеріал може використовуватися в досить дорогих моделях.

— Карбон. Висококласний матеріал, що відрізняється високою міцністю і досить стильним зовнішнім виглядом. З іншого боку, він має відносно невелику вагу, що доводиться компенсувати значною товщиною таких підстав, а це впливає на вартість (притому що сам матеріал і так недешевий). Тому особливого поширення карбон не отримав.

— Граніт. Натуральний граніт — дуже важкий і добре гасить вібрації, але при цьому і дуже дорогий матеріал. Він використовується надзвичайно рідко, в основному в програвачах преміумкласу, причому не тільки заради практичних характеристик, але і для того, щоб підкреслити рівень пристрої.

Діаметр диска, на якому встановлюється платівка.

Стандартний діаметр вінілової платівки на 33 об/хв становить 12", або 300 мм. Діаметр опорного диска може відрізнятися від цього значення як в ту, так і в іншу сторону; при звичайному прослуховуванні музики це не грає особливої ролі, а от для діджейської «вертушки» бажано, щоб диск був ширше — за рахунок цього зручніше керувати обертанням.