Порівняння Bosch ALR 900 Raker 060088A000 vs AL-KO Combi Care 38 P Comfort

Тип визначає спосіб роботи і, відповідно, загальне призначення і специфіку застосування аератора.

— Вертикутер (ножовий). Назва походить від англійського «vertical cutter» — «вертикальне лезо». У відповідності з цим, робочим інструментом вертикуттера є горизонтальний вал зі встановленими на ньому вертикальними лезами. У процесі роботи такий агрегат залишає в землі характерні прорізи, які сприяють проникненню в грунт повітря, вологи та поживних речовин. При цьому леза підрізають коріння трави, таким чином стимулюючи їх ріст в розпушений грунт і, відповідно, ріст самої трави. Крім того, вертикутери добре (краще, ніж описані нижче скарифікатори) підходять для видалення сміття з поверхні землі. Вони легко справляються як з «лежачим» сміттям на кшталт трісок або жолудів, так і з сухою травою, моховим покривом і т. ін. Тому основним призначенням таких агрегатів є очищення запущених, давно не оброблюваних газонів, яким потрібна інтенсивна обробка. Зазначимо, що також до вертикутерів належать ручні пристосування (див. «Тип двигуна») з робочим інструментом у вигляді характерних коліс-«зірочок»: за специфікою роботи вони являють собою щось середнє між грабельними і ножовими моделями, однак зуби «зірочок» більше схожі на ножі, ніж на вусики скарифікаторів, та й проникають глибше.

— Скарифікатор (грабельний). Аератори даного типу працюють за принципом дротяних граблів: як і у вертикутерів,...вони використовують робочий інструмент у вигляді валу, однак на валу встановлені не леза, а дротові «вусики». Таким чином, більшість скарифікаторів не стільки впливають на грунт, скільки прочісують газон, видаляючи з нього сміття на кшталт торішнього листя або сухої трави. Втім, є моделі, які здатні проколювати грунт; проте навіть у них глибина проникнення досить невелика — до 5 мм. Загалом такі агрегати призначені в основному для підтримки в здоровому стані вже «окультурених» газонів, яким не потрібна інтенсивна обробка.

— Комбінований. Моделі, що допускають застосування і в якості ножового, і в якості грабельного аератора. Особливості обох типів докладно описані вище. А реалізувати їх функції в одному аераторі можна за рахунок використання змінних валів: встановивши відповідний вал, власник може перетворити агрегат або в вертикутер, або скарифікатор. Зазначимо, що до комбінованих належать тільки ті агрегати, які першопочатково укомплектовані робочими інструментами різних типів. Якщо ж можливість заміни передбачена, але вал в комплекті всього один, аератор буде віднесений до одного з описаних вище типів.

Тип двигуна, встановленого в аераторі.

— Електричний (мережа). Електричні двигуни з живленням від мережі. Головними перевагами всіх електричних двигунів, незалежно від типу живлення, є невисока вартість як самих агрегатів, та й електричної енергії, простота в обслуговуванні, абсолютний мінімум матеріалів (зазвичай, докуповувати щось для такого мотора доводиться тільки при збоях в роботі або поломці), а також невисокий рівень шуму і відсутність викидів в атмосферу. З недоліків, порівняно з бензиновими, можна відзначити відносно невисоку потужність. Втім, в даній категорії зустрічаються і досить солідні за показниками потужності моделі, у яких можуть виникнути проблеми хіба що при найбільш складних роботах. А ось однозначним недоліком мережевих аераторів є необхідність наявності поблизу розетки і різні незручності, зумовлені наявністю дротів живлення. Правда, довжина дроту може бути досить великою і багато агрегатів цього типу цілком підходять для обробки газону середніх розмірів у дворі приватного будинку, на крайній випадок можна використовувати подовжувач.

— Електричний (акумулятор). Електричний двигун із живленням від акумулятора. Для таких моделей характерні всі описані вище переваги електричних моторів; акумулятор же робить пристрій максимально автономним, даючи змогу працювати навіть при повній відсутності розеток поблизу. Та й відсутність мережевого шнура, який може плутат...ися під ногами, також можна віднести до переваг. З іншого боку, акумуляторні агрегати коштують помітно дорожче і важать більше аналогічних моделей з живленням від мережі, потужність їх нижча, ніж у бензинових, а час роботи виходить обмеженим — причому після вичерпання заряду батареї її потрібно заряджати, що займає досить багато часу. Правда, останнє може частково компенсуватися застосуванням змінних батарей і можливістю докупити запасний акумулятор — з таким розрахунком, щоб одна батарея заряджалася, поки друга використовується. В будь-якому випадку, акумуляторні моделі зустрічаються порівняно рідко; звертати увагу на такі аератори варто в тому випадку, якщо потрібен автономний агрегат, однак бензинові апарати з тих чи інших причин не підходять.

— Бензиновий. Двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ) на бензині. Такі двигуни забезпечують більш високу потужність, ніж описані вище електричні, при цьому вони повністю автономні і не залежать від наявності розеток поблизу. З іншого боку, ДВЗ помітно дорожчі (та і бензин для них обходиться недешево), складніші в обслуговуванні, сильно шумлять і виробляють вихлопні гази. Тому подібні двигуни застосовуються тільки в найбільш продуктивних аераторах, призначених для обробки великих площ— саме для таких агрегатів поєднання високої потужності з автономністю є практично обов'язковим. Зазначимо, що бензинові моделі належать або до вертикутерів, або до комбінованого типу (див. вище); «чистих» скарифікаторів серед них не зустрічається, оскільки грабельному аератору висока потужність просто не потрібна.

— Без двигуна (ручний). Аератори, які не мають ніякого двигуна і працюють за рахунок мускульної сили користувача. Зазвичай являють собою пристосування у вигляді рамки з робочим валом і ручкою, за допомогою якої оператор штовхає перед собою конструкцію. Такі агрегати максимально прості, компактні, легкі і недорогі, але і функціонал у них вельми скромний — наприклад, про збір сміття з оброблюваної ділянки не йдеться.

Ширина смуги, оброблюваної аератором за один прохід. Чим більше цей показник, тим швидше працює пристрій, тим менше проходів доведеться зробити для обробки певної ділянки. З іншого боку, широкий захоплення помітно позначається на габаритах всієї конструкції і ускладнює роботу в важкодоступних місцях, а то і зовсім робить її неможливою. Тому при виборі моделі по ширині захвату варто враховувати не тільки загальні розміри ділянки, але також його конфігурацію і наявність тісних ділянок — іноді краще буває пожертвувати продуктивністю аератора заради його маневреності і прохідності.

Найбільша глибина, на яку під час роботи здатна проникнути в землю насадка аератора.

Цей параметр актуальне насамперед, для моделей, що підтримують функції вертикуттера (див. «Тип») — сам формат роботи подібних агрегатів передбачає «вгризання» в землю. Для скарифікаторів ж глибина обробки часто взагалі не вказується, оскільки вони працюють в основному над поверхнею.

Найбільша висота обробки, забезпечувана аератором.

Цей параметр описує, на яку максимальну висоту над поверхнею газону можна підняти робочу насадку. Практичне значення він має виключно для моделей з функціями скарифікатора (див. «Тип»): саме цей різновид аераторів дозволяє під час роботи залишати недоторканим простір між робочою насадкою і поверхнею ґрунту. Це може знадобитися, наприклад, при прибиранні сміття з раніше засипаного добривом газону. А от у випадку вертикуттерів максимальна висота впливає тільки на зручність транспортування: чим вище можна підняти насадку — тим більш високі перешкоди агрегат може подолати, не зачепивши його ножами.

Кількість регулювань глибини насадки, передбачених у конструкції аератора. Відзначимо, що мова може йти не тільки про глибину, але і, в разі скарифікаторів, висотою обробки (докладніше див. вище). У будь-якому разі чим більше установок глибини (висоти) — тим ширший вибір у оператора, тим точніше він може підібрати оптимальне значення для тієї чи іншої ситуації.

Спосіб регулювання глибини обробки (для вертикуттерів) або висоти (для скарифікаторів, див. «Тип»). Зазвичай, таке регулювання здійснюється за рахунок налаштування підвіски (простіше кажучи — зміни положення коліс), а її види можуть бути наступними.

— Синхронна. Спосіб, який передбачає регулювання всіх чотирьох коліс відразу. Зручний тим, що користувачеві не доводиться здійснювати великої кількості дій — достатньо застосувати перемикач (наприклад, пересунути важіль), і потрібна висота буде виставлена на всіх колесах аератора. З іншого боку, синхронні системи дещо дорожче і складніше ручних.

— Ручна. При ручному регулюванні одночасно поміняти положення всіх коліс аератора неможливо: у деяких моделях необхідно окремо регулювати кожну вісь, у деяких — кожне колесо. Даний варіант простіше і дешевше, ніж синхронна регулювання, однак не настільки зручний.

Швидкість обертання вала аератора в штатному режимі роботи.

Виробники підбирають оберти вала з таким розрахунком, щоб пристрій гарантовано міг впоратися з тими завданнями, на які вона розрахована. Так що здебільшого даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим. Водночас для вертикуттерів (див. «Тип») він може мати і практичне значення: більш низька швидкість, при тій же потужності, забезпечує більш високе тягове зусилля і дозволяє краще справлятися з щільними грунтами і товстими кореневищами. Так що для подібних умов варто вибирати модель з оборотами нижче, а для сприятливої обстановки — навпаки, вище (високі обороти позитивно позначаються на продуктивності).

Конструкція робочого механізму, передбаченого в аераторі, простіше кажучи — кількість і види робочих елементів, встановлених на валу. Для вертикуттерів (див. «Тип») такими елементами є леза, для скарифікаторів — пружинні зубці. Для комбінованих моделей в даному випадку вказується конструкція обох робочих валів, наприклад «14 ножів/20 пружинних зубів».