Порівняння Sony DSX-A212UI vs Sony DSX-A112U

Типи носіїв даних, підтримувані автомагнітолою.

— Компакт-диски. Підтримка оптичних дисків зазвичай передбачає як мінімум сумісність з CD, дещо рідше зустрічається можливість роботи з DVD. Докладніше про цих типах див. «Типи дисків». Тут же відзначимо, що в наш час диски поступово витісняються більш компактними і функціональними носіями — зокрема, картами памяті та USB-пристроями; так що чимало сучасних магнітол, в тому числі висококласних, взагалі не мають оптичних приводів.

— Карти пам'яті. Можливість роботи зі змінними картами пам'яті, зазвичай формату SD або microSD; модуль для їх читання називають кардридером. Ця функція зручна насамперед тим, що такі карти підтримуються безліччю інших пристроїв — зокрема, ноутбуками і фото/відеокамерами. Кардридер полегшує обмін даними між цими пристроями: приміром, на карту пам'яті можна записати добірку музики з ноутбука. Зазначимо, що конкретний тип підтримуваних карт не завадить уточнити окремо — формат (micro)SD включає кілька різновидів, не цілком сумісних між собою.

— USB-накопичувач (фронтальний). Можливість роботи магнітоли з зовнішніми USB-носіями — «флешками», жорсткими дисками, MP3-плеєрами і т. ін. — для відтворення вмісту безпосередньо...з них. У цьому разі мається на увазі підключення таких носіїв до роз'єму USB, розташованому на передній панелі магнітоли — це зручно тим, що роз'єм знаходиться в безпосередній близькості, прямо під рукою.

— USB-накопичувач (тиловий). Підключення USB-накопичувачів (див. вище) через задню панель. Втім, зовнішнє пристрій при цьому підключається не прямо до тиловій панелі, а до виносного USB-роз'єму, який, зі свого боку, з'єднаний з задньою панеллю за допомогою кабелю. Такий роз'єм не займає місця на передній панелі, а розмістити його можна на поличці під приладовою панеллю і підключений накопичувач буде не стирчати з магнітоли, а охайно лежати на поличці. А от у штатних магнітолах (див. вище) «тилове» підключення може здійснюватися трохи інакше — там кабель від задньої панелі за допомогою спеціального конектора може підключатися до штатного USB-гнізда на панелі приладів.

— Підключення iPod/iPhone. Можливість підключення до магнітоли портативних пристроїв від Apple — насамперед плеєрів iPod і смартфонів iPhone — через спеціальний док-роз'єм. Навіть найпростіші варіанти такого підключення, крім відтворення музики, забезпечують ряд додаткових можливостей, зокрема, управління функціями плеєра (наприклад, перемикання треку) з панелі управління або пульта ДУ самої магнітоли. А найбільш прогресивні моделі мають фірмову систему CarPlay; детальніше про неї див. «Ф-ції управління».

— Підключення Android. Можливість підключення до магнітоли смартфонів та інших пристроїв на базі операційної системи Android. Способи підключення можуть розрізнятися: так, одні моделі магнітол підтримують тільки дротове з'єднання, інші можуть використовувати Bluetooth (див. «Мультимедіа»). Те ж стосується і набору функцій, доступних в кожному разі, цей момент варто уточнювати за офіційними даними виробника. Конкретні ж можливості включають пряме відтворення музики з телефону (з управлінням через магнітолу), роботу з вмістом його накопичувача, перегляд відео, використання магнітоли в якості автокомплекту для прийому дзвінків та ін. А у висококласних моделях зустрічається підтримка технології інтеграції смартфонів Android Auto; детальніше про неї див. «Ф-ції управління».

Можливість налаштовувати зріз високих частот, не зачіпаючи інших частотних діапазонів. Завдяки цьому можна поліпшити загальний тембр звучання, повністю прибравши високі частоти, якщо це потрібно (наприклад для сабвуфера). Причому такий спосіб регулювання значно простіше, ніж підстроювання окремих смуг еквалайзера (див. вище). Зазвичай, дана функція поєднується з регулюванням низьких частот (див. нижче).

Можливість налаштовувати зріз низьких частот, не зачіпаючи інших частотних діапазонів. Завдяки цьому можна повністю прибрати низькі частоти (наприклад для салонної акустики, коли за бас «відповідає» сабвуфер), не зачіпаючи інші частоти. Такий спосіб регулювання значно простіше, ніж налаштування окремих смуг еквалайзера (див. вище).

Тип регулятора гучності, передбачений в магнітолі. Найчастіше в цій ролі застосовуються поворотні ручки, сенсори або механічні кнопки; ось детальніший опис кожного з цих варіантів.

— Поворотний регулятор. Традиційний регулятор у вигляді круглої ручки, що не втрачає популярності і в наш час — власне, саме він встановлюється в більшість сучасних автомагнітол. Така поширеність, крім того, обумовлена тим, що поворотна ручка сумісна і з цифровими, і з аналоговими схемами регулювання гучності — а значить, її можна застосовувати в пристроях будь-якого рівня, від топових до найпростіших і недорогих. Крім того, подібний регулятор помітно виділяється на панелі магнітоли, так що знайти і повернути його можна навіть на дотик, не відволікаючись зайвий раз від дороги. До недоліків поворотних ручок можна віднести хіба що деяку громіздкість порівняно з кнопками і сенсорами, однак цей момент вкрай рідко виявляється значущим.

— Механічні кнопки. Традиційні механічні кнопки — точніше, переважно одна двостороння кнопка-гойдалка, вертикальна або горизонтальна. На відміну від описаних вище поворотних ручок, можуть застосовуватися виключно з цифровими контурами керування гучністю; тому більшість магнітол з кнопками являє собою прогресивні пристрої з великим функціоналом і типорозміром не менш 2DIN (або екраном не менше 5", для штатних моделей). В таких випадках перевагу кнопо...к перед поворотними регуляторами полягає в тому, що «гойдалку» можна зробити дуже вузькою і встановити навіть на дуже тонкою рамкою екрана, тоді як для ручки потрібно досить широка додаткова панель. А якщо порівнювати даний варіант з сенсорами, то механічні кнопки коштують дещо дешевше, а керувати ними можна і наосліп, не відводячи погляду з дороги на панель магнітоли. З іншого боку, механіка схильна зношуватися по мірі використання, що знижує надійність; а багатьом користувачам кнопки просто подобаються менше, ніж сенсори. Через цих, а також деяких інших причин, цей варіант застосовується порівняно рідко.

— Сенсорні кнопки. Органи керування у вигляді сенсорів, які спрацьовують не від натискання, а від дотику. Як і механічні кнопки (див. вище), таке управління сумісно тільки з цифровим регулюванням гучності і застосовується в основному в прогресивних магнітолах з великими екранами. При цьому сенсори надають пристрою максимально прогресивний і «технологічний» зовнішній вигляд, привабливий для багатьох користувачів з чисто естетичної сторони. Головний недолік цього варіанта полягає в тому, що сенсорні кнопки зазвичай не виступають з панелі — так що знайти потрібний сенсор наосліп практично неможливо, і при управлінні магнітолою неминуче доводиться відволікатися від дороги. Втім, при більш-менш пристойних навичках водіння і належної уважності цей момент не є серйозним недоліком, так що даний тип управління у висококласних магнітолах використовується значно частіше традиційних кнопок.

— FM. Під цим терміном розуміють частину ультракороткохвильового (УКХ) діапазону в межах від 87,5 МГц до 108 МГц. Використовують частотну модуляцію, що дозволяє транслювати музику у форматі стерео з досить високою якістю звучання, а також передавати сигнали RDS (див. Підтримка RDS). На даний момент більшість музичних радіостанцій на території СНД мовить саме в цьому діапазоні. Недоліком FM є обмежена зона прийому — максимум кілька десятків кілометрів від мовить станції — тому їх можна слухати зазвичай в межах одного міста та прилеглих околиць.

— AM (англ. amplitude modulation — амплітудна модуляція) — радіомовлення, що використовують амплітудну модуляцію. Може здійснюватися в різних діапазонах, однак більшість комерційного мовлення ведеться на середніх хвилях у діапазоні 520-1610 кГц; на ці ж частоти розраховано більшість споживчих AM-приймачів, у тому числі в автомагнітолах. AM-мовлення має значно більшу дальність прийому, ніж FM (може обчислюватися сотнями кілометрів), однак якість звуку при цьому нижче, тому в даному форматі віщають в основному «розмовні» і новинні радіостанції.

— LW (англ. long wave) — мовлення на довгих хвилях у діапазоні 148-408 кГц. Таке мовлення має дальність прийому, обчислюється сотнями і навіть тисячами кілометрів, і майже не залежить від часу доби і атмосферних завад. Застосовується в основному на станціях загальнодержавного значення.

— MW (англ. medium wave) — мовлення на середніх хвилях у діапазоні 522-1720 кГц, фак...тично — те ж, що і AM (див. вище).

— SW (англ. short wave) — мовлення на коротких хвилях, здійснюється загалом наборі діапазонів, нижня межа якого знаходиться на рівні 2,5 МГц, а вища — 26,1 МГц. Особливості поширення коротких хвиль такі, що їх можна прийняти на протилежній стороні земної кулі, однак не завжди вдається почути в радіусі кількох десятків кілометрів від передавача. Тому короткохвильове мовлення застосовується в основному для закордонних трансляцій.

— УКВ. У цьому разі мається на увазі не весь УКХ-діапазон, а піддіапазон 65,9-74 МГц, використовує т. зв. модуляцію OIRT. У такому форматі першопочатково велося УКХ-мовлення в країнах Радянського союзу та Східної Європи, проте на даний момент не користується великою популярністю у зв'язку з розвитком FM. Технічно УКХ OIRT схоже з FM (див. вище); основними відмінностями є смуга займаних частот і неможливість передачі в OIRT сигналів RDS (див. Підтримка RDS).