Порівняння Cadence QR 80.3 vs Kicx SP 4.80AB

— A. Підсилювачі з аналоговою обробкою сигналу. Пристрій їх електронних схем така, що струм через підсилювальний каскад не переривається в процесі роботи (на відміну від класу B). За рахунок цього сигнал на виході максимально точно повторює сигнал на вході, і навіть на малих потужностях мінімальний рівень спотворень. Це дозволяє застосовувати подібні підсилювачі навіть в Hi-Fi системи. З іншого боку, пристрої класу А споживають повну потужність постійно, незалежно від того, чи видають вони сигнал чи ні, при цьому їх енергоспоживання дуже значно, а ККД (відповідно, і вихідна потужність) досить низькі. Крім того, даний клас відрізняється значним тепловиділенням — особливо на «холостому ходу», коли споживана потужність переробляється переважно в тепло.

— A/B. Цей клас підсилювачів належить до аналогових пристроїв. Якщо не вдаватися в технічні подробиці, можна сказати, що він поєднує принципи роботи класів А (висока якість звуку при низькому ККД) і B (хороша енергоефективність, проте відносно невисока якість звучання). Як наслідок — пристрої класу A/B мають більш високий ККД і менше тепловиділення, ніж «чистий» клас А, і, хоча дещо програють йому в якості звучання, але значно перевершують за цим показником «чистий» клас B. Серед таких підсилювачів також зустрічаються моделі рівня Hi-Fi.

— D. Підсилювачі, що використовують цифрову обробку сигналу. Гол...овною їх перевагою є високий ККД, що забезпечує хорошу потужність на виході (значно вище, ніж у A/B-класу). Крім того, розміри таких пристроїв досить компактні. Водночас якість звуку на виході трохи нижче, він більше схильний до викривлення, а при однаковій якості звуку і інших рівних модель класу D буде коштує відчутно вище, ніж A/B. До цієї схеми належать багато одноканальні (див. «Кількість каналів») підсилювачі, призначені для сабвуферів — саме в цьому випадку потужність значно важливіше чистоти сигналу.

— B/D. Незважаючи на назву, що натякають на гібридну схему роботи, дані підсилювачі є гібридом класів B і D, а цифровими пристроями, що мають деякі конструктивні відмінності від традиційних моделей класу D (див. вище). За заявою деяких виробників, ці відмінності дають змогу забезпечити більш високий ККД, ніж у аналогових класів (див. вище), при меншому рівні спотворень, ніж у звичайному класі D. Однак і коштують подібні пристрої досить дорого.

— G. Різновид аналогових підсилювачів, призначена для збільшення ККД подібних пристроїв і, відповідно, забезпечення високої потужності. Конструкція моделей класу G заснована на тому, що підсилювач дуже рідко використовується на повну потужність. Для оптимізації роботи в таких моделях використовується два варіанти напруги для живлення вихідного каскаду, що перемикаються залежно від рівня (простіше кажучи — гучності) сигналу на вході. При невисокій гучності використовується низьковольтний, а для забезпечення високої потужності пристрій перекладається на високовольтний. Це не тільки значно підвищує ККД, але і забезпечує хорошу якість звуку, однак самі підсилювачі складні за конструкцією і дороги.

Кількість звукових каналів, яке може обробляти підсилювач. Найменша кількість — 1 канал (т. зв. моноблоки); у разі автомобільних підсилювачів подібні моделі використовуються переважно для підключення сабвуферів. При цьому вважається, що використовувати моноблок повністю виправдано тільки на низькоомних навантажень (до 4 Ом), для більш високих опорів можна розглянути варіант підключення по мостовій схемі до підсилювачу (якщо конструкція такого дозволяє; див. «Мостове підключення).

Багатоканальні моделі зазвичай мають парне число каналів — два або чотири (до 8, однак такі варіанти є скоріше винятком). Однак зустрічаються пристрої з непарною кількістю — найчастіше це означає, що один з каналів призначений для підключення сабвуфера.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 2 Ом. Детальніше див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на навантаження, підключену за мостовою схемою. Детальніше про номінальної потужності див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

При мостовому підключенні динамік приєднується не до одного каналу, а одночасно до двох — використовується «плюсовій» роз'єм одного каналу та «мінусовій» іншого. Якщо в підсилювачі передбачено такий формат роботи, то така пара каналів працює в протифазі, за рахунок чого потужність підсумовується. Це дозволяє підключати до підсилювача динаміки, потужність яких в два рази перевищує номінальну потужність пристрою: наприклад, при 150 Вт на канал мостовим способом можна підключити акустику на 300 Вт. Якщо каналів 4 і більше, з'являється можливість використання декількох динаміків за схемою «міст». Зазвичай це прямо вказується в характеристиках, наприклад, запис «2х300 Вт» в пункті «Мостове підключення» означає можливість роботи з двома динаміками, кожен на 300 Вт.

Вимоги по опору навантаження при підключенні мостовим способом такі ж, як і при звичайному; докладніше див. «Максимальний опір».

Найбільша потужність вихідного сигналу, забезпечуваного підсилювачем. Варто відзначити, що даний показник не стандартизований, і різні виробники можуть розуміти під ним різні величини — наприклад, найбільшу потужність короткочасних, в частки секунди, піків (стрибків потужності), найбільшу потужність, яку підсилювач здатний перенести протягом декількох секунд, або навіть потужність, при якій пристрій вийде з ладу. Тому порівнювати різні моделі між собою за максимальної потужності не має сенсу. А ось при підборі акустики під підсилювач (або навпаки) даний параметр може виявитися дуже корисним: бажано, щоб максимальна потужність динаміка була вищою, ніж у підсилювача, як мінімум в два рази. Це знизить ризик того, що стрибок потужності зашкодить акустику.

Один з основних параметрів, що визначають якість звучання підсилювача загалом: він описує співвідношення корисного сигналу (простіше кажучи, «чистого звуку) і різних сторонніх шумів. При цьому враховуються практично всі шуми — як зумовлені зовнішніми причинами (наприклад, електричними «наведеннями»), так і створювані самим пристроєм (наприклад, за рахунок нагріву під час роботи). Відповідно, чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше чутливість різних перешкод і тим чистішою виходить звук (зрозуміло, при нормальних параметрах роботи). Середнім показником для автоакустики вважається 95-100 дБ, проте в сучасних моделях це значення може бути відчутно вище.

Водночас цей параметр не є критичним для моноблоків, розрахованих на сабвуфери — більшість перешкод є високочастотними і на низькочастотному динаміку будуть просто не чути. Якість звуку в цьому випадку сильно залежить від характеристик динаміка (набагато більше, ніж у багатоканальних моделях), і з «безшумністю» підсилювача пов'язано слабо.

- DSP процесор. Процесор цифрової обробки звуку підвищує загальну якість звучання та забезпечує додаткові можливості щодо його регулювання. Одна з найважливіших функцій DSP – тимчасова корекція: вона дає змогу так налаштувати роботу акустики, щоб звук динаміків, розташованих на різній відстані від користувача, доходив до нього одночасно. Подібне узгодження помітно покращує враження від звучання.

Наявність процесора помітно позначається на ціні підсилювача, проте здебільшого це виправдана плата за якість звуку. А ось однозначним недоліком «процесорних» моделей є складність у монтажі та налаштуванні, для цього найкраще звернутися до фахівця.

— Регулювання фаз. Можливість зміщувати сигнали, що надходять на різні канали підсилювача, по фазі відносно один одного; зсув по фазі в даному випадку — це невелике, в долі секунди, запізнювання сигналу на одному з каналів відносно іншого. Необхідність подібного встановлення пов'язана з тим, що колонки на різних каналах (включаючи сабвуфер) можуть перебувати на різній відстані від слухача; через це, а також через особливості обробки сигналу, звук від них може доходити з деякою розсинхронізацією. За рахунок регулювання фаз можна усунути це явище і досягти максимально якісного звучання.

— Високовольтний вхід. Такий вхід стане в нагоді в тому випадку, якщо в магнітолі відсутній спеціальний роз'єм (лінійний вихід) для підсилювача — він до...зволяє використовувати при підключенні сигнал, що йде на динаміки. Такий сигнал значно потужніший, ніж на лінійному виході, і виведення його на штатний лінійний вхід підсилювача може зіпсувати пристрій; високовольтний вхід без проблем впорається з завданням. Потрібно враховувати, однак, що високовольтне підключення є скоріше запасним варіантом, ніж повноцінною заміною лінійного входу. Річ у тім, що до надходження на зовнішній підсилювач сигнал проходить через власний підсилювач магнітоли, що вносить додаткові спотворення.

— Функція посилення басу (Bass Boost). Як випливає з назви, ця функція призначена для посилення звуку на низьких частотах, що забезпечує більш потужне, насичене звучання басу. Вона буде особливо корисна, якщо підсилювач планується використовувати з сабвуфером. Найбільш прості варіанти передбачає посилення басу без регулювань, більш прогресивні моделі дають змогу підлаштувати діапазон частот і ступінь посилення.

— Фільтр інфранизьких частот (ФІНЧ). Ця функція актуальна насамперед при підключенні підсилювача до сабвуфера; вона дозволяє звести до мінімуму відтворюваний інфразвук — коливання, частота яких нижча порога чутності людини. Цілей у такого регулювання кілька. По-перше, інфразвук високої потужності може стати причиною поганого самопочуття і навіть проблем зі здоров'ям. По-друге, на його відтворення буде витрачатися частина потужності, що негативно позначиться на чутному звуці. По-третє, наднизькі частоти сильно зношують дифузор і можуть навіть пошкодити динамік. У деяких підсилювачах ФІНЧ має підстроювання по частотах.

— Фільтр низьких частот (ФНЧ). Завдяки цій функції користувач може окремо змінювати гучність звучання низьких частот, підлаштовуючи звук під власні уподобання та особливості обстановки. Особливо вона буде корисна, якщо підсилювач використовується і для основної акустики, і для сабвуфера — фільтр НЧ фактично буде працювати як регулятор гучності для останнього.

— Фільтр високих частот (ФВЧ). Фільтр високих частот використовується для тонкого налаштування звучання — він дозволяє окремо регулювати гучність високих частот, не зачіпаючи інші, і міняти таким чином їхню частку в загальній звуковій картині.

Можливість підключення до підсилювача пульта ДУ. Зазначимо, що функціонал пультів для підсилювачів відчутно відрізняється від інших типів електроніки. По-перше, підключення найчастіше здійснюється провідним способом. По-друге, сам пульт забезпечує мінімум регулювань — найчастіше він керує тільки функцією Bass Boost (див. «Функції»), даючи змогу оперативно підлаштувати рівень баса залежно від відтвореного треку. Однак управління з пульта все одно відчутно зручніше, ніж зміна налаштувань панелі на корпусі підсилювача.

Номінал запобіжника, встановленого в підсилювачі — це сила струму, при досягненні якої запобіжник спрацьовує, розмикаючи ланцюг і вимкнути пристрій, щоб уникнути неприємних наслідків (див. «Захист — Захист від замикання»). У деяких моделях може встановлюватися кілька запобіжників — в цьому випадку це зазвичай прямо вказується в характеристиках, а сила струму, необхідна для спрацьовування захисту, відповідає сумі номіналів. Наприклад, номінал, позначений «4х25 А», відповідає чотирьом запобіжників, що спрацьовує при силі струму понад 100 А.

Даний параметр визначає насамперед особливості підключення живлення: бажано, щоб запобіжник на відповідній ділянці бортової мережі авто був більшого номіналу, ніж в підсилювачі, інакше він може перегоріти на цілком нормальною для пристрою силі струму. Крім того, номінал запобіжника пов'язаний з номінальною потужністю підсилювача і може стати в нагоді, якщо у Вас є сумніви в достовірності зазначених виробником даних. Є спеціальні формули, які дозволяють обчислити максимально можливу номінальну потужність залежно від номіналу запобіжника і класу пристрою (див. вище).