ТОП-5 смартфонів на «чистому» Android

Після повернення з небуття, Nokia деякий час кидало з боку на бік, поки вони, нарешті, знайшли свою нішу. Тепер компанія зосередилася на випуску недорогих і часто стильних смартфонів на базі чистого Android, які одними з перших на ринку отримують оновлення системи. Новинка 2020 року Nokia 2.3 ідеально ілюструє цей вектор: вона коштує в районі $100, оновлюється однією з перших і вміло виділяється на тлі одноманітних китайських трубок з переливчастими задніми кришками.

Замість традиційного блискучого пластику, який мімікрує під скло у флагманських моделях, корпус Nokia 2.3 виготовлений з пластику під метал» з ребристим покриттям з полімеру. А стримана темно-зелена і пісочна забарвлення надають його спокійній зовнішності відчуття завершеності. Навряд чи він отримає свою статуетку на конкурсі краси серед смартфонів, але фанати точно знайдуться. Ми в їх числі. Майже всю центральну панель займає 6.2-дюймовий IPS дисплей з роздільною здатністю 1520 на 720 точок. Так, це не FullHD+ дисплей, як ми звикли, а всього лише HD+. З іншого боку пікселі не такі вже помітні з відстані полувытянутой руки зернистість малопомітна.

В якості центрального процесора смартфона виступає чипсет початкового рівня MediaTek Helio A22, доповнений 2 ГБ оперативної пам'яті і вбудованим сховищем на 32 ГБ з підтримкою карт пам'яті. Взагалі начинка не сама потужна, але завдяки чистому Android система працює досить плавно і чуйно. Інше питання, що через півроку-рік користування цього напевно буде мало. Враховуючи ціну і дизайн можемо тільки пошкодувати, що Nokia не випустила варіант з 3 ГБ ОЗП і, скажімо, 64 ГБ внутрішньої пам'яті. Вийшло б не набагато дорожче.

Крім усього іншого, Nokia 2.3 пропонує потенційним покупцям простий набір з аудиороз'єму, FM-радіо, функції розпізнавання облич і окрему клавішу виклику Асистента Google. Сканер відбитку пальця, порт USB-C та інші «надмірності» урізали в догоду низькою ціною. Зате не дуже наворочений екран економно витрачає ресурси батареї. Виробник обіцяє до двох днів роботи від одного заряду якщо включити фірмову фічу «Адаптивна батарея», у нас на тестах він жив майже три дні.

В останні роки Meizu переживала не найкращі часи і вважала за краще зосередитися на внутрішньому ринку. І коли справи пішли в гору, колись популярний бренд повернувся в наші краї з парочкою нових смартфонів. Серед них герой сьогоднішнього огляду, бюджетний апарат Meizu M10, який на тлі конкурентів виділяється за рахунок чистого ОС Android.

Серцем Meizu M10 є процесор MediaTek P25, постійної пам'яті 32 ГБ, тому її бажано розширити установкою карти пам'яті (макс. 128 ГБ). Оперативної пам'яті 3 ГБ, якраз вистачає для того, щоб система працювала в міру плавно і могла утримувати тлі кілька додатків. Інтерфейс не подлагивает і демонструє стабільність як личить «чистому андроїду», анімації плавні, без артефактів. У смартфоні встановлений досить великий IPS-дисплей діагоналлю 6.5 дюймів з роздільною здатністю 1600х720 пікселів. Співвідношення сторін — модні нині 20:9. За фактом екран «безрамковий» і займає більшу частину фасаду смартфона, однак рамки зверху і знизу цілком помітні.

Основний модуль камери Meizu M10 на 13 МП з апертурою f/2.2 і фазової автофокусуванням PDAF. Інші два модулі по 2 МП з апертурою f/2.0. Перший допомагає робити портретні знімки, а другий — не ясно. Мабуть маркетингова потрійна камера дозволяє краще продаватися смартфону. Якість фотографій в повній мірі відповідає ціні, але дивує результатами. Вдень при хорошому освітленні виходять досить непогані фотографії, однак часто втрачається деталізація. А от вночі, коли нічого хорошого від цієї камери не чекаєш, вона примудряється здивувати в міру низьким рівнем шумів, високою деталізацією і натуральної передачею кольору.

У Meizu M10 дводіапазонний Wi-Fi-модуль, GPS, Bluetooth 4.2. Мережа смартфон ловить без проблем. На жаль, безконтактної оплати тут немає, але з огляду на ціну так і бути, закриємо очі на це. Підводячи підсумки можна сказати, що у Meizu вийшов міцний, але нічим не виділяється смартфон початкового рівня. У ньому все в міру: непоганий екран, достатня для повсякденних завдань продуктивність, цілком стандартна камера. На тлі конкурентів він виділяється за рахунок не захаращена системи, але тут важливо враховувати, що Meizu не є учасником програми Android One, тому далеко не факт, що смартфон буде блискавично отримувати важливі системні оновлення.

У модельному ряду Xiaomi розібратися не так вже просто через те, що багато моделей з різними назвами по суті дублюють один одного або є дещо зміненими аналогами для іншого ринку. Така ж ситуація і з Mi A3, який по суті є близнюком так і не доехавшего до нас смартфона Xiaomi Mi CC9e. Відрізняє їх, як ви могли здогадатися, наявність девстевнно чистого Android без стронних лаунчер, купи встановлених додатків і калькуляторів з вшитою рекламою.

У смартфона цілком стандартна для середини 2020 року начинка: 4 ГБ оперативної пам'яті, вбудоване сховище на 128 ГБ, відеоприскорювач Adreno 610 і новий восьмиядерний процесор Snapdragon 665, в якому інженери Qualcomm зробили наголос на роботі штучного інтелекту і фотографічних можливостях. Фотографує Mi A3 дійсно здорово з урахуванням свого класу: жодних замыливаний, зниження деталізації, пересвітла та інших болячок бюджетних камер тут немає. Навіть вночі потрійна камера знімає цілком пристойно.

З інших фішок моделі виділимо підтримку швидкої зарядки, якісну фронтальну камеру на 48 МП, дводіапазонний, Wi-Fi, Dual-GPS для більш точного позиціонування, підтримку карт пам'яті, корпус з скла і металу і вмонтований прямо в екран сканер відбитків пальців. Правда, він тут не найшвидший (на розблокування йде 1 – 2 секунди) і зрідка не спрацьовує, тому після звичайних спритних датчиків доведеться звикати. Сюди б ще NFC для повного щастя, але це була б зовсім казка.

Цікаво, що замість IPS-матриці використовується AMOLED, яка видає трохи більше соковиту і барвисту картинку і при цьому непогано економить батарею. Шкода лише, що роздільна здатність всього 1560x720, на таке можна було б закрити очі в трубці за $100, але мова йде про міцне апараті вдвічі дорожче. Також нам не дуже сподобався дизайн апарата, перлова задня кришка блищить, як вилитий в калюжу бензин, а синя надто насичена і отруйна. Можливо ми просто придираємося, а пора відпочити і перекусити.

Одночасно зі своїм першим 5G-смартфоном компанія HMD Global випустила дві схожі простіші моделі, одна з яких і потрапила до нас на огляд. Nokia 5.3 цікава відразу з кількох причин. Смартфон працює на чистому Android 10 без будь-яких фірмових оболонок. Крім того, для виклику Google Асистента виділена окрема кнопка: помічник швидко вчиться, запам'ятовуючи бажання і звички користувачів, що робить його використання дійсно зручним.

Nokia 5.3 оснащений 6.55-дюймовим IPS дисплеєм з роздільною здатністю HD+ 1600х720 точок. З приводу розмірів пікселів питання спірне, більшість людей не бачить особливої різниці між HD і Full HD на такій діагоналі. Зрештою, у більшості з нас набагато більші дисплеї моніторів і ноутбуків досі Full HD, і нічого. Але якщо пошукати в коробці чек з ціною, стане зрозуміло що за ці $200 Nokia можна вимагати більшого. В іншому дисплей досить якісний, з непоганим запасом яскравості, натуральної передачею кольору і пристойною контрастністю.

Апарат працює на базі того самого Snapdragon 665, який зараз використовується буквально в кожному апараті за $200. Враховуючи, що оперативки тут 4 ГБ (плюс сховище на 64 ГБ з підтримкою карт пам'яті), смартфон працює швидко і плавно. І це не дивно, адже головний розрахунок Nokia 5.3 робиться на «чистий» Android 10 і сертифікацію в програмі Android One. Саме це дає гарантію, що смартфон добре оптимізований, а оновлення будуть регулярно прилітати протягом трьох років.

Оживляє зовнішність смартфона задня кришка з приємним на дотик матовим покриттям, незвично спокійними кольорами (нічого не блищить і не мерехтить!) і стильним круглим блоком камери в дусі Huawei Mate 30. Камера складається з чотирьох модулів: 13-мегапіксельний головний модуль з об'єктивом f/1.8, 5-мегапіксельний сверхширокоугольник, 2-мегапіксельний макро-об'єктив і 2-мегапіксельний сенсор для аналізу глибини знімається сцени. Корисність останніх сумнівна, але зате цифра «4» виглядає солідно. До речі, смартфон не вміє писати відео у 4K, а 1080p не може в 60 к/c. У каплеобразном вирізі дисплея розмістилася 8-мегапіксельна камера для автопортретів зі світлосилою f/2.0.

У плані автономності Nokia 5.3 працює, як і очікуєш від смартфона з батареєю на 4000 мАгод: півтора-два дні в режимі активного використання, до трьох діб якщо потрібно чисто зателефонувати, відповісти в телеграмі і послухати музику по дорозі додому. З інших плюшок зазначимо порт USB-C, чітко спрацьовує сканер відбитків і ... все. І знаєте, це трохи засмучує. Одна справа коли компанія пропонувала такий же набір на трубці за $100 (мова про відмінну Nokia 5.1 Plus, яку зараз піди знайди), інша справа ― апарати за $200, які зазвичай не купують мамі або бабусі, і до яких у нас інші вимоги. А тут екран ніби й непоганий, але чому не Full HD? NFC банально проігнорували, про швидку зарядку забули. Якщо ці фактори для вас не так важливі, як дизайн, чистота системи і своєчасність оновлення, то можна сміливо брати. В іншому випадку ми б дивилися в бік Huawei або Xiaomi.

Google за її бачення «ідеальних смартфонів» не штурхав тільки ледачий, а власників трубок серії Pixel можна було заносити в червону книгу. Але ось сталося диво і четверте покоління Pixel вийшло практично еталонним. Особливо старша модель XL, якій дістався екран побільше і батарея потужніший.

Зовні четвертий Pixel нагадує новий iPhone 11 Pro, тільки замість вирізу-чубчика зверху залишилася незвично толстаяа рамка, а блок камери на задній кришці виглядає трохи акуратніше. Цікаво, що це перший смартфон серії, в якому встановлена не поодинока, а подвійна камера з оптичної та електронної стабілізації зображення, фазовим автофокусом і вдосконаленими програмними алгоритмами і нейронних процесором Pixel Neural Core. Загалом Pixel 4 — це топовий камерафон, який особливо хороший в частині зйомки відео і нічний фотографії.

В Pixel 4 XL встановили високоякісну 6.3 дюймову OLED матрицю з роздільною здатністю 3040x1440 і частотою оновлення в 90 Гц. Подібні екрани потроху входять в моду, на них і грати приємніше, і банально перегортати іконки в меню. Матриця підтримує режими HDR, Always On і Ambient EQ, який автоматично налаштовує яскравість і перенесення кольорів, залежно від навколишнього освітлення. Апаратна частина топова, але з застереженнями. З одного боку в ролі процесора використовується потужний Snapdragon 855, з іншої оперативної пам'яті 6 ГБ. В той час, як у багатьох конкурентів за ці гроші коштують 8, а то і 12 ГБ. Ще погано, що максимальний об'єм пам'яті навіть у старшої моделі складає всього 128 ГБ, а підтримки карт пам'яті немає.

І це єдиний привід для жалю. В іншому смартфон хороший: корпус надійно захищений від попадання вологи (клас IP68), на вибір є швидка і бездротової зарядки, а всередині корпусу нарешті оселився NFC-чип. Крім того Pixel 4 XL оснащений більш швидким новим голосовим помічником Google, прогресивною системою управління жестами Motion Sense і розумними новими додатками на зразок оновленого «Диктофона», який здатний виробляти транскрипцію голосу в текст в режимі реального часу. А ще тут наворочені датчики Face ID для розблокування по обличчю, які використовуються замість стандартного дактилоскопічного датчика. Було б зручніше мати в рукаві обидві опції.