Порівняння Dell OptiPlex 7010 SFF N008O7010SFF vs Dell OptiPlex 7010 MFF N007O7010MFF

Загальний тип комп'ютера. Крім класичних настільних моделей (у тому числі ігрового призначення), в наш час зустрічаються і більш незвичайні рішення: моноблоки, неттопи, мікрокомп'ютери. Ось особливості кожного типу:

— Настільний. Традиційні настільні ПК, іншими словами — моделі, які не належать ні до однієї з більш специфічних категорій. В більшості своїй є навіть не настільними, а швидше «підстільними» — виконуються у вертикальних корпусах, що розміщуються найчастіше під стільницею, горизонтальні системні блоки серед таких пристроїв зустрічаються вкрай рідко.

— Ігровий. Різновид настільних комп'ютерів, розрахований на професійних гравців і геймерів-ентузіастів. Подібні моделі обов'язково комплектуються потужною «начинкою», яка дає змогу з комфортом грати навіть в сучасні вимогливі ігри. Крім того, в них нерідко передбачаються різні додаткові функції, корисні з урахуванням спеціалізації: вбудовані інструменти для розгону, висококласні настроювані системи охолодження тощо. Ще одна особливість ігрових ПК — характерний дизайн, нерідко досить оригінальний: в «агресивному стилі», з підсвічуванням, незвичайною формою корпусу, прозорими вставками тощо.

— Моноблок. Моноблоки являють собою пристрої, які об'єднують в одному корпусі екран, електроніку системного блока, набі...р роз'ємів і акустику; простіше кажучи — це монітори з вбудованою комп'ютерної «начинкою». Така конструкція має дві основні переваги. По-перше, в системі від початку є дисплей, причому досить великий і такий, що оптимально підходить під її конфігурацію — так що користувачеві не потрібно шукати окремий екран. По-друге, такий комп'ютер займає дуже мало місця — лише трохи більше, ніж монітор з тією ж діагоналлю екрана; до того ж і відсутність окремого системного блока можна записати в переваги. З іншого боку, якщо в звичайному ПК «системник» і монітор можна вибрати окремо, на свій розсуд, то в моноблоках такої можливості немає — доводиться обходитися тими комбінаціями, які першопочатково пропонує виробник. Крім того, можливості з модифікації та апгрейду у таких моделей помітно скромніше, ніж у традиційних, а про заміну екрана мови взагалі не йде.

— Неттоп. Пристрої, також відомі як «міні-ПК». Мають невеликі розміри і скромне оснащення — зокрема, досить обмежений набір портів. Крім того, багато неттопів не відрізняються продуктивністю і розраховані переважно на роботу з документами, серфінг по Інтернету і інші нескладні завдання. Втім, зустрічаються і досить потужні продуктивні рішення. У будь-якому разі основна перевага неттопа — компактність.

— Мікрокомп'ютер. Згідно з назвою, комп'ютери цього типу мають надзвичайно мініатюрні розміри — за габаритами вони порівняні з «флешками» і виглядають швидше як портативні адаптери для зовнішніх екранів, ніж як самостійні пристрої. На корпусі такого «адаптера» зазвичай є власний HDMI-конектор, за допомогою якого здійснюється підключення до монітора або телевізора; цей же порт забезпечує живлення. А в корпусі найчастіше передбачається «мобільний» енергозберігальний процесор з вбудованою графікою, компактний SSD або eMMC накопичувач і бездротові модулі. Периферія на зразок клавіатур і мишей підключається переважно через Bluetooth, однак у багатьох моделях є дротові роз'єми на зразок USB, причому іноді — в цілком пристойній кількості (2, а то й 3). Загалом подібний пристрій може стати непоганою альтернативою планшета або ноутбука для тих, хто часто переміщується між різними робочими місцями — головне, щоб на цих місцях були відповідні екрани для підключення. Потужність мікрокомп'ютерів, закономірно, невисока, проте вони і не призначені для «важких» задач.

— Тонкий клієнт. Тонкими клієнтами називають комп'ютери, розраховані на використання в режимі терміналів для зовнішніх серверів. При цьому всі ресурсомісткі обчислення здійснює сервер, а функції тонкого клієнта обмежуються введенням вихідних даних і прийомом результатів. Більшість таких комп'ютерів взагалі не передбачають самостійної роботи, однак це не недолік, а особливість спеціалізації. Взагалі ж подібний формат роботи не застосовується в побуті і звичайній діловій сфері, проте ідеально підходить для деяких вузькопрофесійних завдань. А оскільки тонкому клієнту не потрібна висока продуктивність, можна зробити його максимально компактним, легким і недорогим.

Форм-фактор корпуса комп'ютера характеризує насамперед внутрішній об'єм. Основні форм-фактори ПК:

— Midi Tower. Представник сімейства tower (корпусу з вертикальною установкою) середніх розмірів — близько 45 см у висоту при ширині 15-20 см, з кількістю зовнішніх відсіків від 2 до 4. Найбільш популярний для домашніх ПК середнього класу.

— Mini Tower. Найбільш компактний «вертикальний» тип корпусу, при ширині 15-20 см має висоту близько 35 см і (зазвичай) не більше 2 відсіків із зовнішнім доступом. Використовується переважно для офісних ПК, які не потребують високої продуктивності.

— Full Tower. Корпус зі встановленням у вертикальному положенні, один з найбільших форм-факторів для ПК на сьогоднішній день: ширина становить 15-20 см, висота — 50-60 см, кількість відсіків із зовнішнім доступом може досягати 10. Найчастіше в цьому форм-факторі виконуються прогресивні ПК високої продуктивності.

— Desktop. Корпуси, розраховані на встановлення безпосередньо на робочому столі. Часто мають можливість горизонтального встановлення — з таким розрахунком, щоб зверху на корпус можна було поставити монітор — хоча зустрічаються і моделі, що встановлюються строго вертикально. У будь-якому разі «десктопні» моделі мають відносно невеликі розміри.

— Cube Case. К...орпуси, які мають кубічну або близьку до неї форму. Можуть мати різні розміри і призначатися під різні типи материнських плат, цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. В будь-якому разі, подібні корпуси мають досить оригінальний зовнішній вигляд, що відрізняється від традиційних «тауерів» і «десктопів».

Модель чипсета, використовуваного в штатній комплектації ПК.

Чипсет можна описати як набір мікросхем, що забезпечує спільне функціонування центрального процесора, оперативної пам'яті, пристроїв введення-виведення і т. ін. Саме такий набір мікросхем лежить в основі будь-якої материнської плати. Знаючи модель чипсета, можна знайти і оцінити його детальні характеристики; більшості користувачів така інформація нема чого, проте для фахівців вона буває вельми корисною.

Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.

Тактова частота процесора, встановленого у ПК.

Теоретично вища тактова частота позитивно впливає на продуктивність, оскільки дає змогу процесору здійснювати більше операцій за одиницю часу. Однак цей показник досить слабко пов'язаний із реальною продуктивністю. Справа в тому, що фактичні можливості CPU сильно залежать від низки інших факторів – загальної архітектури, об'єму кешу, кількості ядер, підтримки спеціальних інструкцій тощо. За підсумком порівнювати за цим показником можна лише чипи з однієї або з подібних серій (див. «Процесор»), а в ідеалі –ще й одного покоління. І це досить приблизно.

Тактова частота процесора під час роботи в режимі TurboBoost або TurboCore.

Технологія Turbo Boost використовується в процесорах Intel Turbo Core — AMD. Суть даної технології і там, і там однакова: якщо частина ядер працює під високим навантаженням, а частина простоює, то частина завдань передається з більш завантажених ядер на менш завантажені, що покращує продуктивність. При цьому звичайно збільшується тактова частота процесора; це значення та зазначається у цьому пункті. Детальніше про тактовій частоті загалом див. вище.

Результат, показаний процесором ПК в тесті (бенчмарку) Passmark CPU Mark.

Passmark CPU Mark — комплексний тест, що дозволяє оцінити продуктивність CPU в різних режимах і з різною кількістю потоків. Результати виводяться у балах; чим більше балів — тим вище загальна продуктивність процесора. Для порівняння: станом на 2020 рік в бюджетних рішеннях результати вимірюються сотнями балів, в моделях середнього рівня вони варіюються від 800 – 900 до більше ніж 6 000 балів, а окремі топові чипи здатні показати 40 000 балів і більше.

Об'єм основного накопичувача, що поставляється в комплекті з ПК. Для моделей з комбінованими сховищами (наприклад, HDD+SSD, див. «Тип накопичувача») основним в даному випадку вважається більш ємний жорсткий диск; а якщо в комплекті два HDD, то вони зазвичай мають однакову ємність.

З чисто практичного боку, чим більше даних вміщує накопичувач — тим краще. Так що вибір за даним показником впирається переважно в ціну: велика ємність неминуче означає і більш високу вартість. Крім того, нагадаємо, що SSD-модулі в перерахунку на гігабайт місткості коштують помітно дорожче жорстких дисків; так що порівнювати по поєднанню обсягу та вартості можна тільки носії одного типу.

Що стосується конкретної місткості, то обсяг до 250 ГБ і менше в сучасних ПК можна зустріти основному серед SSD. Жорсткі диски такого об'єму практично не зустрічаються, для них ємність від 250 до 500 ГБ все ще вважається досить скромною. 501 – 750 ГБ є досить непоганим значенням для SSD і серед них переважно і використовується. 751 ГБ – 1 ТБ — значний показник для SSD і середній рівень для жорстких дисків, 1,5 – 2 ТБ є досить солідною ємністю навіть для HDD. А дуже висока ємність — більше ніж 2 ТБ — як ні парадоксально, зустрічається навіть серед чистих SSD: такі накопичувачі встанов...люються в висококласні робочі станції, де швидкість роботи не менш важлива, ніж ємність.

Кількість у комп'ютері внутрішніх відсіків під комплектуючі форм-фактора 2,5". Цей форм-фактор популярний, зокрема, серед SSD-накопичувачів, а також компактних («ноутбучних») жорстких дисках.

Приділяти увагу кількістю внутрішніх відсіків 2.5" має сенс перш за все в тому випадку, якщо ви купуєте конфігурацію без накопичувачів або в майбутньому плануєте апгрейд ПК. При цьому варто відзначити, що накопичувачі рекомендується встановлювати не підряд, а через один слот для ефективності охолодження; так що в ідеалі кількість слотів має бути вдвічі більше числа встановлюваних пристроїв.