Порівняння Yamaha R-N402 vs Yamaha R-S202

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати аудиоресивер. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого спеціально шукати ресивер з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Найменший опір динаміків акустичної системи, з яким аудиоресивер здатний нормально працювати.

Номінальний опір акустики, позначається також терміном «імпеданс», є одним із ключових параметрів при підборі компонентів аудіосистеми: для нормальної роботи необхідно, щоб імпеданс акустики відповідав характеристиками підсилювача. Якщо опір колонок буде більше — гучність звуку значно знизиться, якщо менше — в ньому з'являться спотворення, а в гіршому випадку можливі навіть перевантаження і поломки. Тому в характеристиках ресиверів зазвичай вказується саме мінімальний опір — адже підключення навантаження занадто низького імпедансу загрожує більш серйозними наслідками, ніж занадто високого.

Частота дискретизації цифро-аналогового перетворювача аудіосигналу, передбаченого в конструкції аудіоресивера.

Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) — це обов'язковий елемент будь-якої системи, призначеної для відтворення цифрового звуку. ЦАП являє собою електронний модуль, який переводить інформацію про звук в імпульси, що подаються на колонки. Технічні особливості такого перетворення такі, що чим вище частота дискретизації — тим більш якісним виходить сигнал на виході ЦАП, тим менше він спотворюється при перетворенні. Найбільш популярним варіантом в ресіверах на сьогодні є показник 192 кГц — він відповідає дуже високій якості звучання (DVD-Audio) і водночас дозволяє уникнути зайвого підвищення вартості пристроїв.

Формати звукових файлів, з якими здатний працювати ресивер. Серед таких можуть зустрічатися стислі з втратами (MP3, WMA і ін), стислі без втрат Lossless (FLAC, APE і ін) і формати без стиснення Uncompressed (DSD, DXD та ін).

Загалом стиск використовується для зменшення обсягу аудіофайлів. При стиску з втратами (найбільш поширений варіант) обрізається деяка частина звукових частот (переважно ті, що слабо сприймаються вухом), завдяки чому такі файли займають найменше місця. При стиску без втрат всі оригінальні частоти зберігаються; саме такий формат воліють багато любителі якісного звуку, однак подібні файли займають чимало місця, а різниця між звичайним стисненням і стисненням lossless стає явно помітною лише на високоякісної апаратури. Стиснені формати, зі свого боку, призначені переважно для професійної роботи зі звуком; для їх повноцінного відтворення потрібно аудіотехніка класу Hi-End, а обсяги таких матеріалів виходять дуже великими. Тим не менш, подібні стандарти досить популярні серед досвідчених аудіофілов.

Окремо варто торкнутися нестисненого формату DSD. Це стандарт і його безпосередні похідні DSF і DFF використовують кодування за допомогою так званої щільнісних-імпульсної модуляції. Вона вважається більш прогресивною, ніж традиційна частотно-імпульсна модуляція, і дає змогу досягти більш достовірного звучання, більш високого співвідношен...ня сигнал/шум і меншого числа перешкод при порівняно простий елементній базі.

Набір стрімінгових сервісів, що підтримуються ресивером.

Стрімінгові (потокові) сервіси призначені для трансляції контенту (у разі — переважно музики) через Інтернет. За такої трансляції аудіофайли не зберігаються на ресивері, а програються безпосередньо з відповідного ресурсу в Інтернеті; у наш час існує безліч таких ресурсів, що відрізняються за асортиментом музики та умовами доступу. У будь-якому випадку головними перевагами онлайн-стримінгу можна назвати широкий вибір контенту і моментальний доступ до бажаної композиції; деякі сервіси також можуть працювати як радіо, автоматично підбираючи музику відповідно до переваг виробника. Серед ключових ресурсів можна виділити Spotify, TIDAL, Qobuz, Amazon Music.

— AirPlay. Технологія передачі мультимедійних даних через бездротове з'єднання (Wi-Fi). Розроблена компанією Apple, призначена в основному для трансляції контенту з різною «яблучної» техніки (насамперед портативних гаджетів) на сумісні зовнішні пристрої. Дозволяє передавати файли (в режимі потокового аудіо, детальніше см. «Тюнер і відтворення»), а також зображення, текстові дані і навіть відео. Наявність AirPlay в аудиоресивере дасть змогу підключати до нього техніку Apple з підтримкою цієї технології — для прямого відтворення.

— AirPlay 2. Друга версія описаної вище технології AirPlay, випущена в 2018 році. Одним з основних нововведень, представлених у цьому оновленні, стала підтримка формату «мультирум» — можливість одночасно транслювати декілька окремих аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити на акустиці у вітальні музику для тренування з iPhone, на кухні — розслаблюючу мелодію з iPod, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва — Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на ресивер аудіосигнал з ПК або...мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Технологія Chromecast підтримує два режими — власне трансляцію через спеціальні програми (доступні для Windows, macOS, Android і iOS) і «відззеркалювання вмісту, відкритого в браузері Google Chrome. Втім, другий варіант для аудиоресиверов не актуальне, враховуючи специфіку їх застосування.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, першопочатково застосовується для побудови комп'ютерних мереж, проте з недавніх пір підтримує пряме з'єднання між пристроями. У аудиоресиверах може використовуватися в різних форматах: для мережевих функцій (потокового аудіо, Інтернет-радіо, DLNA і т. п), для трансляції контенту AirPlay або Chromecast (див. вище) і для підключення смартфона в якості пульта ДУ. Альтернативний варіант підключення до мереж — дротовий інтерфейс LAN (див. нижче), однак Wi-Fi зручніше за рахунок відсутності дротів і можливості роботи крізь перешкоди, включаючи стіни. Крім того, згадані AirPlay і Chromecast стандартно працюють саме через бездротовий канал.

— LAN. Роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж — «локалкам» і/або Інтернету. Саме по собі таке підключення менш зручно, ніж Wi-Fi (див. вище) через необхідності тягти дроти, проте підтримка LAN обходиться трохи дешевше, а зв'язок виходить більш швидкої і надійної (особливо при великій завантаженості каналів Wi-Fi).

— Bluetooth. Технологія прямої бездротового зв'язку між різними пристроями на рассстоянии в кілька метрів. Може використовуватися з різними цілями, однак основний спосіб застосування Bluetooth аудиоресиверах — передача аудіосигналу. При цьому, залежно від моделі, звук може передаватися як на ресивер (зі смартфон, планшет тощо), так і з ресівера на бездротову акустику або Bluetooth-навушники. Вважається, що бездротова передача погіршує якість звуку, однак цей момент у багатьох пристроях виправляють застосуванням різних прогресивних технологій зразок aptX. Інші варіанти використання Bluetooth включають дистанційне керування з гаджета і обмін файлами між таким гаджетом і вбудованою пам'яттю аудіоресивера.

— NFC-чип. Технологія NFC застосовується для бездротового зв'язку на малих відстанях (до 10 см). Потенційно вона має безліч варіантів застосування, проте в аудиоресиверах найчастіше застосовується як допоміжна, для спрощення з'єднання по Wi-Fi або Bluetooth. За наявності NFC в смартфоні або іншому гаджет досить піднести його до NFC-чіпом ресивера — і пристрої автоматично «пізнають» одна одну; далі залежно від налаштувань вони з'єднаються або автоматично, або після підтвердження від користувача. Крім цього, можуть передбачатися й додаткові «фішки» — наприклад, якщо на смартфоні в цей момент грала музика, він почне транслювати її на ресивер.

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. Аудиоресивер з DLNA здатний, наприклад, програвати музику безпосередньо з жорсткого диска комп'ютера в сусідній кімнаті або зі смартфона в руках користувача. Підключення до Мережі може здійснюватись як провідним (LAN), так і безпровідних (Wi-Fi) способом.

— USB A. Класичний роз'єм USB, знайомий більшості користувачів комп'ютерів і ноутбуків. У аудиоресиверах використовується переважно в якості входу для прямого відтворення музики з флешок та інших накопичувачів, інколи — також для оновлення прошивки і обміну файлами між зовнішнім накопичувачем і вбудованою пам'яттю. Можливі і інші формати застосування: наприклад, в деяких моделях є вихід Type A для передачі цифрового сигналу на зовнішній ЦАП.

— USB B. Дана різновид USB роз'єму має майже квадратну форму, помітно відрізняється від популярного USB A. найпоширеніший спосіб її використання — підключення до комп'ютера в якості периферійного пристрою, для управління аудиоресивером з ПК. Однак зустрічаються й інші варіанти — зокрема, використання даного роз'єму в ролі входу для цифрового аудіосигналу.

— Кардридер. Пристрій для читання карт пам'яті — найчастіше різних різновидів SD, хоча конкретні типи сумісних карт не завадить уточнити окремо, так само як і можливості по роботі з ними. Загалом дана функція аналогічна USB Type A (див. «Входи»). Найчастіше вона застосовується для прямого відтворення з карт пам'яті, але можливі і інші варіанти використання — наприклад, копіювання музики з ноутбука на вбудований накопичувач ресивера через карту пам'яті.

— Інтернет-радіо. Можливість «прийому» Інтернет-радіостанцій за допомогою ресивера. Подібні передачі аналогічні звичайному радіомовлення, проте здійснюються не в радіоефірі, а за допомогою Всесвітньої мережі; таке мовлення ведуть багато великі радіостанції, також є чимало спеціалізованих мережевих каналів. Одним з ключових переваг Інтернет-радіо є відсутність обмежень по дальності, що дозволяє слухати мовлення практично з будь-якої точки світу і забезпечує широкий вибір. А для додаткової зручності можуть передбачатися інструменти пошуку та сортування Інтернет-станцій (за жанрами, мов, популярності тощо).

— Формати без втрат (lossless). Підтримка ресивером форматів аудіо, які використовують стиснення без втрат (lossless). На відміну від стиснення з втратами (у тому MP3), при такому стисненні звук не урізається, всі його деталі максимально зберігаються. У наш час існує кілька lossless-форматів, серед яких FLAC і APE; конкретний набір стандартів, з якими сумісний плеєр, варто уточнити окремо. Однак у будь-якому разі ця функція буде корисна тим, хто цінує максимально повне і достовірне звучання.

— Формати без стиснення (uncompressed). Підтримка ресивером форматів аудіо, які не передбачають стиснення даних. Більшість таких стандартів належить до професійних, вони забезпечують дуже високу якість і достовірність звуку, однак і місця займають чимало. В якості прикладу форматів без стиснення можна назвати DSD і DXD.

— RS-232. Також відомий як COM-порт. Службовий роз'єм для управління аудиоресивером, застосовується для підключення пристрою до комп'ютера або спеціалізованому обладнанню. Таке управління може давати більше можливостей, ніж використання штатної панелі керування або пульта ДУ.

— Підтримка I2S. Наявність в ресивері входу та/або виходу під цифровий аудіосигнал у форматі I2S. Цей формат призначений в основному для передачі сигналу всередині аудіопристроїв, однак іноді він застосовується і для зв'язку між пристроями; останнє і мається на увазі в даному випадку. Стандартного роз'єму інтерфейс I2S не має, він може використовувати порти різного типу,...зокрема, BNC, RJ-45 (LAN) і навіть HDMI. У будь-якому разі призначення цього роз'єму аналогічно коаксіальному S/P-DIF (див. «Входи», «Виходи»); при цьому стандарт I2S, з одного боку, забезпечує більш високу якість і перешкодозахищеність, з іншого — зустрічається рідше і помітно впливає на вартість пристроїв.

— Multi Zone. Можливість одночасної передачі сигналів з різних джерел на акустичні системи, розташовані в різних місцях (зонах). Наприклад, у великому будинку можна одночасно транслювати в одну кімнату музику з плеєра, а в іншу — радіопрограму. Ще один варіант використання Multi-Zone — розважальні центри з кількома приміщеннями різного типу (наприклад, стіл для настільного тенісу, роллердром і кафе).

— Пряме підключення (By-pass/Direct). Можливість подачі сигналу, що надходить на вхід аудіоресивера, безпосередньо на каскади підсилення, в обхід всіх додаткових регуляторів (тембру, балансу тощо). Пряме підключення не тільки зводить до мінімуму спотворення в оброблюваному сигналі, але і забезпечує максимально близьке до оригіналу звучання, що дозволяє вимогливим слухачам оцінити майстерність звукоінженерів. Для такого підключення може застосовуватися як окремий комплект роз'ємів Main (див. «Входи»), так і звичайний лінійний інтерфейс, перемикається в режим By-Pass/Direct спеціальним регулятором.

— Управління зі смартфона. Можливість управління ресівером зі смартфону, планшету або іншого гаджета зі спеціальним додатком. З'єднання при цьому зазвичай здійснюється по Wi-Fi або Bluetooth, а конкретні можливості і особливості такого управління можуть бути різними, залежно від моделі. Тим не менш, додаток нерідко виявляється більш зручним і наочним варіантом, ніж використання панелі керування або навіть традиційного пульта ДУ; а деякі функції ресивера можуть бути доступні тільки через смартфон.

— Голосової асистент. Можливість управління приймачем за допомогою того чи іншого голосового асистента. Варто зазначити, що власні голосові помічники подібної техніки не передбачаються, і мова йде про сумісність з зовнішніми пристроями, що мають дану функцію (наприклад, зі смартфоном або планшетом). Найбільш популярними в наш час є голосові асистенти Google Assistant, Apple Siri і Amazon Alexa.

— Підключення iPod/iPhone. Розширені можливості по роботі з портативними пристроями від Apple — насамперед iPhone і iPod touch, нерідко також iPad. Конкретний набір таких можливостей може бути різним, його в кожному випадку варто уточнювати окремо. Так, в одних моделях «яблучний» гаджет можна підключити за допомогою дока або спеціального кабелю і використовувати в ролі джерела сигналу, керуючи відтворенням з пульта або панелі ресивера і при цьому заряджаючи гаджет. В інших пристроях підключення здійснюється по Wi-Fi або Bluetooth, при цьому iPhone/iPod може працювати не тільки як джерело сигналу, але і як пульт ДУ (див. «Управління зі смартфона»). Можуть передбачатися і інші додаткові функції, наприклад, синхронізація мультимедійних бібліотек ресивера і пристрої Apple.

— mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм, який широко застосовується в сучасній аудіотехніці та іншої електроніки, переважно портативною. Технічно вхід mini-Jack може використовуватися для різних типів сигналу, однак на практиці в аудиоресиверах він найчастіше відіграє роль лінійного інтерфейсу і використовується в основному для підключення згаданої портативної техніки — наприклад, аудіоплеєрів.

— Вхід на підсилювач (Main). Вхід, призначений для підключення зовнішнього джерела безпосередньо до підсилювача потужності (фактично — в режимі By-pass/Direct, див. «Комунікації»). У різних моделях входи Main можуть розрізнятися за типом інтерфейсу, найчастіше використовується або RCA («тюльпан»), або XLR. Перший варіант надзвичайно широко поширений в сучасній висококласної аудіотехніці завдяки невисокій вартості, простоті і хорошій якості з'єднання, однак за чистотою сигналу та стійкості до перешкод (особливо по роботі з довгими дротами) він все ж програє XLR. Також варто відзначити, що роз'єми-«тюльпани» можуть застосовуватися і для основного лінійного входу — докладніше див. «RCA»; не варто плутати цей вхід з Main (тим більше що вони можуть відрізнятися за технічними параметрами — наприклад, вхідного імпедансу).

— Phono. Спеціальний вхід для підключення програвачів вінілових дисків; часто має індекс, який вказує на т...ип сумісного звукознімача, наприклад «Phono MM» або «Phono MM/MC». Особливістю «вінілу» є те, що звук, що поступає із звукознімачів, потрібно пропускати через фонокоректор. Власне, наявність входи Phono якраз і означає, що ресивер оснащений вбудованим фонокорректором і до нього можна підключати «вертушку» безпосередньо, без додаткового обладнання.

— XLR (балансні). Лінійний аудіовхід, використовує балансне підключення через XLR — характерний цілий роз'єм з 3 контактами; один вхід складається з пари таких роз'ємів, під лівий і правий канал стерео. Особливість балансного підключення полягає в тому, що кабель XLR сам гасить надходять на нього зовнішні перешкоди; а роз'єм забезпечує щільний контакт і нерідко доповнюється фіксатором для надійності. Все це дозволяє добиватися високої якості з'єднання і максимальної чистоти звуку навіть при використанні довгих дротів. Проте зустрічаються такі входи нечасто — це пов'язано не стільки з їх вадами, скільки з тим, що аудіоресивери рідко використовуються як приймачі лінійного балансного аудіосигналу.

— Коаксіальний S/P-DIF. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує для підключення електричний коаксіальний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»). Такий кабель, на відміну від оптичного (див. нижче), до певної міри піддається електромагнітних перешкод, однак більш надійний і не потребує особливої акуратності. А пропускної здатності з'єднання вистачає для передачі багатоканального звуку аж до 7.1. Відзначимо, що, незважаючи на ідентичність роз'ємів, коаксіальний цифровий інтерфейс не сумісний з аналоговим RCA (див. нижче); і навіть кабелі для S/P-DIF рекомендується використовувати спеціалізовані.

— Оптичний. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує підключення по оптоволоконному кабелю TOSLINK. За пропускної спроможності вона повністю аналогічна коаксіальному інтерфейсу (див. вище), але вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — наприклад, випадково наступивши на такий кабель можна пошкодити його.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Інтерфейс, що застосовується переважно у професійній аудіотехніці. Може використовувати різні види роз'ємів, однак найчастіше реалізується через XLR. Детальніше про це роз'ємі і принципі балансного підключення див. «XLR (балансні»)», проте не варто плутати два цих інтерфейсу: AES/EBU працює з цифровим сигналом, що передаються по одному кабелю незалежно від кількості каналів.

— Композитний (відео). Вхід, призначений для підключення композитного відеосигналу. Використовує такий же роз'єм RCA, як і багато звукові входи, однак найчастіше виділяється жовтим кольором кольору. Сигнал передається в аналоговому форматі, через один кабель, що дозволяє спростити підключення, однак обмежує пропускну здатність; через це даний стандарт не підходить для роботи з HD. Тим не менш, він досить популярний в сучасній відеотехніки, крім того, зустрічається навіть у застарілих пристроїв (зразок відеомагнітофонів VHS). Зазначимо, що композитні входи в сучасних аудиоресиверах не передбачаються — їх роль грають штатні лінійні входи RCA (див. нижче).

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. Теоретично може застосовуватися для різних цілей, однак на практиці переважно використовується аналогічно коаксіальному S/P-DIF, для аналогового цифрового аудіосигналу. Роз'єми BNC більш надійні в з'єднанні за рахунок байонетного фіксатора; зустрічається також різновид з різьбовою фіксацією.

— Критичний. Службовий вхід, що дозволяє ресивера включатися і вимикатися одночасно з іншими компонентами аудіосистеми. Такий вхід підключається до триггерному виходу керуючого пристрою (наприклад, підсилювача), і при включенні і виключенні цього пристрою на ресивер надходить керуючий сигнал. Це позбавляє користувача від необхідності окремо керувати включенням кожного пристрою.

— Вхід управління (ІК). Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. Такий приймач може знадобитися в тих випадках, коли сигнал з пульта не дістає до вбудованого ІК-датчика ресивера. Зазначимо, що роль зовнішнього датчика можуть грати інші компоненти системи, сумісні з пультом ДУ і мають ІК-виходи управління — наприклад, плеєри або тюнери.

Виходи, передбачені в конструкції пристрою. Відзначимо, для ресіверів (див. «Тип») наявність виходів на пасивну акустику є обов'язковим за визначенням, а програвачі таких виходів, навпаки, не мають. Тому наявність/відсутність подібних роз'ємів окремо не вказується.

— Вихід передпідсилювача (Pre-Amp). Передпідсилювач являє собою електронний блок, призначений для посилення звуку до лінійного рівня. Відповідно, виходи даного типу фактично являють собою лінійні виходи для виводу звуку на зовнішній підсилювач потужності, активну акустику і т. ін. Для програвачів (див. «Тип») це основні аналогові аудіовиходи, а в ресіверах виходи Pre-amp можна застосовувати в тому числі для підключення обладнання, що працює паралельно з пасивними колонками, що дає додаткові можливості щодо розширення аудіосистеми. Найчастіше в даному інтерфейсі використовуються парні роз'єми RCA («тюльпани»), по одному на кожен канал стереозвуку; рідше — балансні XLR, теж парні, про них докладніше див. «Входи».

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення сабвуфера — спеціалізованого динаміка, розрахованого на низькі частоти. Зазвичай використовує інтерфейс RCA («тюльпан»), але можуть бути й інші варіанти. У будь-якому разі на даний вихід сигнал надходить з кросовера, який «обрізає» середні і високі частоти, залишаючи баси, з якими і працює динамік. Це спрощує підключення і позбавляє від необхідності шукати зовнішнє обладн...ання для нормальної роботи сабвуфера — наприклад, той самий кросовер (хоча для пасивних «саба» може знадобитися зовнішній підсилювач).

— Коаксіальний S/P-DIF. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує для підключення електричний коаксіальний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»). Такий кабель, на відміну від оптичного, до певної міри піддається електромагнітних перешкод, однак більш надійний і не потребує особливої акуратності. А пропускної здатності з'єднання вистачає для передачі багатоканального звуку аж до 7.1. Відзначимо, що, незважаючи на ідентичність роз'ємів, коаксіальний цифровий інтерфейс не сумісний з аналоговим RCA; і навіть кабелі для S/P-DIF рекомендується використовувати спеціалізовані.

— Оптичний. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує підключення по оптоволоконному кабелю TOSLINK. За пропускної спроможності вона повністю аналогічна коаксіальному інтерфейсу, проте вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — наприклад, випадково наступивши на такий кабель можна пошкодити його.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Інтерфейс, що застосовується переважно у професійній аудіотехніці. Може використовувати різні види роз'ємів, однак найчастіше реалізується через XLR. Детальніше про це роз'ємі і принципі балансного підключення див. «Входи — XLR (балансні»)», проте не варто плутати два цих інтерфейсу: AES/EBU працює з цифровим сигналом, що передаються по одному кабелю незалежно від кількості каналів.

— Композитний (відео). Даний вихід, зазвичай, передбачається у моделях, оснащених відеовходом такого самого стандарту. Про композитних роз'ємах загалом див. «Входи». Тут же відзначимо, що роль композитних аудіовиходів у цьому разі відіграють основні виходи ресівера, до яких підключена акустика — простіше кажучи, звук, супроводжуючий відео, виводиться прямо на штатні колонки аудіосистеми.

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. Теоретично може застосовуватися для різних цілей, однак на практиці переважно використовується аналогічно коаксіальному S/P-DIF (див. сооответствующій пункт), для аналогового цифрового аудіосигналу. Роз'єми BNC більш надійні в з'єднанні за рахунок байонетного фіксатора; зустрічається також різновид з різьбовою фіксацією.

— Критичний. Критичний вихід використовується для автоматичного включення інших компонентів аудіосистеми, підключених до ресивера. При включенні самого ресівера на цей вихід надходить керуючий сигнал, який «будить» підключений пристрій (наприклад, підсилювач) і позбавляє Вас від необхідності включати і його вручну. Зрозуміло, для використання даної функції зовнішнє пристрій повинен бути забезпечений тригерним входом.

— Вихід управління (ІК). Вихід управління дозволяє використовувати вбудований ІЧ-приймач ресивера для управління з пульта ДУ іншими компонентами аудіосистеми — наприклад, підсилювачем в іншій кімнаті, поза зоною досяжності пульта. При такій схемі роботи аудиоресивер фактично відіграє роль виносного датчика, приймаючи команди і передаючи їх через вихід управління на інший пристрій. Зазначимо, що сама наявність подібних входів і виходів не гарантує сумісність різних пристроїв, особливо якщо вони випущені різними виробниками; деталі спільного використання варто уточнювати по офіційній документації.