Порівняння Hamilton Beach HMD400 сірий vs Ninja HB150 чорний

— Ручний міксер. Всі міксери являють собою кухонні прилади, призначені насамперед для змішування і збивання рідин (рідкого тіста, омлетів, молочних коктейлів тощо). Такі прилади обов'язково комплектуються віничками-збивачами, проте, крім них, в комплект можуть входити й інші насадки (див. нижче). Ручні ж міксери, як випливає з назви, не використовують жодних підставок і під час роботи утримуються в руці. Це не дуже зручно для тривалих робіт, однак самі апарати виходять більш компактним і зручним у зберіганні, ніж стаціонарні міксери, та й коштують дешевше.

— Стаціонарний міксер. Різновид міксерів (див. вище), в конструкції яких передбачена підставка-основа для встановлення на стіл або іншу відповідну поверхню; на цій підставці зазвичай розміщується як сам виріб, та й чаша. Головна перевага стаціонарних міксерів перед ручними полягає в тому, що пристрій не потрібно тримати в руці під час роботи. Правда, підставка зазвичай не дозволяє працювати з великими чашами, а в деяких моделях її можна використовувати тільки з комплектними ємностями. Проте на противагу цьому може передбачатися можливість зняти міксер і використовувати в якості ручного. А ось однозначними недоліками даного різновиду можна назвати громіздкість і більш високу вартість.

– Стаціонарний міксер (незнімний). Різновид описаних вище міксерів, які не можуть відокремлюватися від підставки та передбачають виключно стаціонарне...настільне використання.

— Занурювальний блендер. Спрощений різновид описаних вище блендерів, що не має чаші: невеликий прилад з насадкою у вигляді ніжки-блендера (див. нижче), що утримується під час роботи в руках. Це буває не дуже зручно, особливо при тривалих роботах; з іншого боку, занурювальні блендери можна використовувати практично з будь-якими ємностями, тоді як у класичних ємність обмежена розміром комплектної чаші. Також у продажу існують занурювальні блендери без насадок. — Блендер. Прилади, що застосовуються переважно для подрібнення різних продуктів, розтирання пюре, колки льоду тощо. Блендер складається з основи, в якій знаходиться двигун і управляюча електроніка, і розташованої над нею чаші з лопатевим ножем. Чаша зазвичай робиться знімною; це дозволяє з легкістю зливати (або вивантажувати) одержаний продукт, а також полегшує миття.

— Блендер-суповарка. Різновид блендера, який крім своєї прямої функції вміє ще й варити. Здебільшого такі пристрої містять широкий список програм, що дозволяє урізноманітнити меню. Але кількість готового продукту обмежується об'ємом чаші — а він у таких блендерів близько 1,7 л.

— Подрібнювач. За принципом дії та застосування подрібнювачі аналогічні блендерам (див. вище). Основна відмінність полягає в компонуванні: чаша зазвичай знаходиться в нижній частині пристрою, і для її зняття необхідно спочатку зняти верхній блок і вийняти вісь з ножами. Подрібнювачі не настільки зручні, як блендери, однак простіше, компактніші і дешевші.

– Подрібнювач (ручний, механічний). Механічний подрібнювач продуктів не передбачає підключення до електромережі. Шинковка, подрібнення та змішування вмісту робляться в чаші приладу вручну, для чого застосовуються ножові леза.

— Овочерізка. Пристрої цього типу, по суті, являють собою механізовані кухонні терки. Згідно з назвою, вони розраховані переважно на роботу з овочами і оснащуються насадками, які дають хмогу терти, шаткувати та/або подрібнювати продукти. Це значно зручніше, ніж користуватися класичними ручними терками, а часто — ще й безпечніше: більшість овочерізок конструюються таким чином, щоб не допустити потрапляння пальців під насадки (тоді як у звичайній тертці є ризик зачепити ріжучу кромку під час роботи з маленькими шматочками продуктів).

— Спінювач. Основним і часто єдиним призначенням спінювачів є створення високої піни — наприклад, з молока при приготуванні молочних коктейлів або капучіно. Такі пристрої можуть бути стаціонарними — у них є власна ємність, яка кріпиться на основу зі збиваючою насадкою — або портативними — подібні моделі не мають штатної ємності і працюють на зразок занурювальних блендерів (див. вище).

— Спінювач (ручний капучинатор). Чаша зі спеціальним дисковим віничком для формування високої та пишної пінки. Застосовується ручний спінювач під час приготування молочних коктейлів та молочно-кавових напоїв. Підключення приладу до електричної мережі не потрібне.

— Міксер для коктейлів. Різновид описаних вище стаціонарних міксерів, використовуваний для приготування мілкшейків та інших аналогічних коктейлів. Основне призначення такого пристрою — збивання піни, найчастіше з молока і молочних продуктів. Чаша в таких моделях традиційно виконується з металу — це, окрім іншого, дає можливість безпечно готувати коктейлі з додаванням колотого льоду; а самі міксери мають характерну конструкцію, з високою ніжкою-опорою та тримачем для склянки.

— Портативний блендер. Компактна модель блендера невеликої потужності, який призначений для приготування невеликих порцій коктейлів - на одного. Такий блендер оснащується вбудованим батарейним блоком, що дає можливість використовувати пристрій в тих місцях і ситуаціях, де немає можливості живитися від мережі 230 В. Портативний блендер можна взяти з собою в похід, подорож або далеку поїздку. Батарейний блок портативного блендера має потребу в регулярному підзаряджанні. Для цього на корпусі блендера зазвичай передбачається роз'єм USB або microUSB.

Об'єм основної чаші в комплекті з пристроєм.

Докладніше про основну чашу див. «Ємності». А від її обсягу безпосередньо залежить кількість продукту, який можна завантажити в пристрій за один раз. З іншого боку, містка чаша має відповідні габарити та вартість, а також висуває підвищені вимоги до потужності двигуна. Тому вибирати за цим параметром варто з урахуванням реальних потреб. А також варто врахувати, що для стаціонарних міксерів з чашею здебільшого під об'ємом мається на увазі загальний розмір, а не корисний. І при приготуванні чашу необхідно заповнювати не більше ніж на 2/3 (тут вже індивідуально і треба дивитися інструкцію до товару).

Номінальна потужність приладу, по суті — потужність двигуна, встановленого в ньому.

Чим вище цей показник — тим продуктивніше дана модель, тим краще вона підходить для «важких» робіт і тим більше варіантів застосування може бути передбачено в конструкції. Наприклад, у разі міксерів (див. «Тип пристрою) потужність до 250 Вт вважається достатньою для рідких продуктів; для більш солідних завдань, на зразок замішування крутого тіста, варто звернути увагу на більш потужні моделі. Детальні рекомендації щодо оптимальної потужності можна знайти в спеціальних джерелах.

Зазначимо, що потужні пристрої, зазвичай, комплектуються і більш міцними насадками, здатними витримувати високі навантаження.

Гранична швидкість обертання робочої частини насадки, яку може підтримувати пристрій. Режим максимальних обертів призначений для подрібнення і перемішування твердих речовин. При активації спеціального "турборежиму" відбувається короткочасне включення максимальних обертів, що дозволяє блендеру/міксеру подрібнювати горіхи, сушені продукти і багато іншого. Додатково максимальні обороти задіюються в імпульсному режимі, який використовується для колки льоду.

Кількість швидкостей обертання насадок, передбачене в міксері/блендері.

Наявність декількох швидкостей дозволяє налаштувати режим роботи приладу під ту чи іншу ситуацію. Наприклад, рідкий омлет можна збивати на високій швидкості, а от для замішування тіста краще вибрати більш повільний режим. Чим більше швидкостей передбачено в приладі, тим воно досконаліше, тим точніше можна його налаштувати під певну задачу. У нескладних побутових моделях зазвичай передбачається від 3 до 6 налаштувань, в самих прогресивних пристроях їх кількість може досягати двох десятків.

Функція, що зустрічається серед блендерів-суповарок та спінювачів-капучинаторів. Підігрів використовується для того, щоб готувати теплі страви. А для блендерів-суповарок нерідко поєднується і з підтримкою температури.

Програми автоматичного приготування, передбачені в конструкції приладу. Такими програмами оснащуються переважно класичні блендери і блендери-суповарки (див. «Тип»).

— Суп. Програма для готування традиційних супів. Для таких страв інгредієнти необхідно розрізати на невеликі шматочки, а не розмішувати в пюре або кашку, що і враховується в програмі. При цьому в блендері-суповарке можна відразу зварити суп, не вивантажуючи подрібнених продуктів, а звичайні блендери забезпечують тільки подрібнення.

— Крем-суп. Програма для готування крем-супів (супів-пюре) Інгредієнти для крем-супу подрібнюються досить ретельно; при цьому, на відміну від пюре, він містить досить багато рідини. З розрахунком на це і складається програма. Зазначимо, що супи-пюре можуть бути як гарячими, та й холодними; першу різновид можна приготувати тільки в блендері-суповарке, другу — і в звичайному блендері.

— Пюре. Програма для готування різних пюре — зокрема, фруктових і овочевих. Пюре зазвичай більш щільні, ніж крем-супи, оскільки містять менше рідини, і для їх приготування потрібно більше висока потужність. Крім того, такі страви готуються або з сирих, або заздалегідь оброблених інгредієнтів, тому з готуванням пюре однаково ефективно справляються і блендери-суповарки, і звичайні блендери.

— Готування на парі. Програма для готування різних продуктів на пару. Така обробка вважається більш прогресивної та «здорової», ніж класична варіння в киплячій воді, вона дозволяє...зберегти більше корисних речовин, та й просто краще підходить для деяких продуктів. Без нагрівача готування на парі неможлива, тому ця програма зустрічається виключно у блендери-суповарках.

— Соуси. Програма для готування різних соусів. Зазначимо, що соусів існує безліч; тому на які саме з них розрахований даний режим — варто уточнювати окремо.

— Молочна каша. Програма для готування каш та інших страв на молоці. Одна з особливостей такої готування полягає в тому, що молоко потрібно гріти дбайливо, щоб воно не пригоріло і не втекло; це враховується в даній програмі. Зустрічається вона тільки в блендери-суповарках.

— Смузі. Програма для приготування смузі — густих напоїв на основі фруктів, овочів або ягід з додаванням соку і різних інгредієнтів (молока, горіхів тощо). Такі напої смачні самі по собі, крім того, їх цінують шанувальники здорового харчування: смузі легко засвоюється, в ньому зберігається максимум корисних речовин. По консистенції смузі зазвичай нагадує сік з м'якоттю або крем-суп; однак це саме напій, він повинен бути досить рідким для пиття через трубочку.

— Колка льоду. Програма для приготування крижаної крихти. Лід — досить міцне і щільне речовина, він може створювати великого навантаження на леза. У світлі цього для колки льоду нерідко застосовується імпульсний режим (див. вище).

— Самоочищення. Додаткова програма для очищення блендера від забруднень. Зазвичай, для використання самоочищення потрібно залити в пристрій теплу мильну воду, включити програму, після чого вилити воду і сполоснути або ретельно протерти чашу. Це значно зручніше, ніж знімати ємність і мити її вручну в раковині — тим більше, що програма працює таким чином, щоб вимивати залишки продуктів навіть із самих важкодоступних місць у чаші.

Крім описаних вище, в сучасних блендери можуть передбачатися й інші програми — наприклад, «дитяче харчування» або «розігрів».

Наявність штовхача в стаціонарному блендері. Такий аксесуар дає змогу через верхній отвір в колбі для дозаправки інгредієнтів здійснювати ретельніше змішування шляхом проштовхування переробленої маси ближче до ножів. Також штовхач в якійсь мірі дасть можливість позбутися налиплих на стінках колби шматочків, що не перетерлися. У деяких моделях він виконаний у вигляді лопатки, яка призначена саме для перемішування.

Матеріал, з якого виготовлена чаша стаціонарного блендера (див. «Тип пристрою») або насадки-блендера (див. «Насадки»). Найбільшого поширення набули такі матеріали:

— Пластик. Пластик характеризується невисокою вартістю, легкістю в обробці, невеликою вагою і цілком достатніми для кухонного використання показниками міцності — випадково розколоти пластикову чашу можна тільки при досить невдалому збігу обставин (хоча роняти її все ж не рекомендується). Однак гласним перевагою таких чаш є те, що вони зазвичай робляться прозорими — таким чином, Ви зможете бачити, що відбувається в блендері, і з легкістю контролювати стан продукту. З істотних недоліків цього матеріалу варто відзначити чутливість до подряпин, які призводять до помутніння чаші і погіршення зовнішнього вигляду пристрою загалом. При цьому подряпини з'являються не тільки від грубої чищення (наприклад, із застосуванням абразивних засобів), але і в процесі повсякденного використання — від твердих частинок продуктів, взаємодіючих зі стінками чаші.

— Скло. Скляні чаші, як і пластикові, робляться прозорими і дуже зручні для спостереження за вмістом блендера. При цьому вони набагато більш стійкі до подряпин, не втрачають прозорості в процесі експлуатації і без проблем переносять навіть досить жорстку очищення; помутніння ж зазвичай обумовлені поверхневими забрудненнями, які без проблем видаляються. З іншого боку, скло коштує дорожче пласт...ику, важить більше, а головне — більш чутливо до ударів: така чаша може розколотися від падіння, яке пластик переніс би без проблем.

— Метал. Металеві чаші примітні високою міцністю (зазвичай, вони без серйозних наслідків переносять падіння), а також стильним зовнішнім виглядом. Водночас по зручності використання вони програють пластиковим — адже металеві непрозорі стінки, і простежити за процесом роботи блендера можна, тільки зазирнувши зверху. Так і стоїть цей матеріал дорожче пластику. Як наслідок, він застосовується відносно рідко, переважно в досить дорогих пристроях.