Навантаження
Максимальне навантаження, яку здатна винести покришка в штатному робочому стані (встановлена і накачана до робочого тиску). Зазвичай, даний параметр наводиться з деяким запасом — з поправкою на те, що під час їзди можуть виникати короткочасні високі навантаження, що перевищують вагу, що припадає на колесо при рівномірному русі. Так що якщо навантаження на покришку близька до максимального показника, але не перевищує його — можна не переживати про цілісність шин (зрозуміло, при використанні їх в рамках призначення). Мало того, навіть при значному перевищенні допустимого навантаження (на 20 – 30 кг) виріб, швидше за все, не лопне відразу. Однак перевищення навантаження однозначно не можна допускати: при підвищеному навантаженні ймовірність «вибуху» покришки різко зростає, причому вище всього вона на високій швидкості, на нерівностях і в різких поворотах — тобто у найбільш травмонебезпечних ситуаціях.
При визначенні навантаження на кожне колесо потрібно визначити загальну масу велосипеда і їздця, а також врахувати, що на заднє колесо припадає близько 65 % ваги, на переднє — близько 35 %. Для спрощення підрахунків, якщо особлива точність не потрібна, можна брати для заднього колеса 2/3 ваги, для переднього — 1/3. Наприклад, якщо вага людини становить 80 кг, а велосипеда — 10 кг, загальна вага складе 90 кг, і на переднє колесо доведеться навантаження приблизно в 30 кг, на заднє — 60 кг. Втім, сучасні велопокришки «дорослого» призначення у більшості своїй мають досить ви...сокі показники максимального навантаження — нерідко в 120 кг і більше. Так що уважно придивлятися до даного показника має сенс в основному в специфічних ситуаціях: якщо велосипед потрібен для дуже великого і масивного людини, якщо мова йде про дитячому велосипеді («дитячі» покришки можуть мати вельми скромні обмеження по навантаженню), або якщо планується возити важкі вантажі. Якщо говорити про вантаж, то його вага розподіляється по колесах залежно від того, де знаходиться вантаж. При розміщенні на задньому (багажник або «велоштани») або передньому колесі (корзина міського велосипеда) вага додається до навантаження на відповідне колесо, а якщо велосипедист несе на собі рюкзак, то вага загальну вагу рюкзака і людини розподіляється по описаній вище пропорції.
Бортувальний трос
Матеріал бортувальних тросів, що використовуються в покришці.
Бортувальний трос — це жорсткий трос, пропущений по краю покришки (з тієї її частини, яка безпосередньо стикається з ободом. Він дозволяє покришці підтримувати форму і забезпечує їй щільне прилягання до обода. Виконуватися такий елемент може з різних матеріалів:
—
Сталевий. Бортувальний трос із сталевого дроту — класичний і найбільш поширений в сучасних моделях варіант. Така конструкція досить практична і водночас обходиться недорого. Вона не має деяких переваг, характерних для кевлара (див. нижче), однак здебільшого це не критично.
—
Кевларовий. Кевларове волокно легше сталевого дроту, що дає виграш у вазі в середньому близько 100 г на покришку. Саме цей варіант з низки причин вважається оптимальним для безкамерних моделей (див. нижче). Крім того, воно дозволяє дуже компактно скласти покришку (буквально «сплющити» її) без втрати робочих якостей. Тому моделі з такими тросами іноді також називають «фолдінговими». Однак і коштують вони помітно дорожче покришок з традиційними матеріалами.
Захист від проколів
Наявність додаткової
захисту від проколів в конструкції покришки.
Така захист являє собою шар спеціального матеріалу (щільна гума, кевлар і т. ін.), розміщеного між кордом і протектором, за рахунок чого збільшується загальна товщина покришки від зовнішньої частини протектора до камери. В результаті багато які гострі предмети невеликого розміру (зразок гвоздика або осколки скла), які могли б пробити звичайну покришку, не представляють небезпеки для захищеної моделі. Зрозуміло, така конструкція не дає абсолютної гарантії від проколів, до того ж додатковий шар зазвичай не поширюється на боковини; однак за інших рівних умов «захищені» покришки однозначно надійніше незахищених. Їх однозначними недоліками можна назвати більш високу вартість, а також дещо більшу вагу.
Світловідбиваюча смуга
Наявність світловідбиваючої смуги в конструкції покришки.
Така смуга, зазвичай, наноситься на бічні сторони виробу. Як випливає з назви, вона добре відображає світло — зокрема, від автомобільних фар. Завдяки цьому, при освітленні збоку покришки сильно «відсвічують», роблячи велосипедиста більш помітним на дорозі — а це важливо при їзді в темний час доби.
Вага
Загальна вага покришки.
Даний показник позначається на загальній вазі велосипеда, проте цей вплив настільки незначно, що здебільшого ним можна знехтувати — тим більше що різниця між схожими за розміром і застосування покришками може складати якісь десятки грамів, а то і грами. Фактично звертати увагу на вагу має сенс в основному при застосуванні в професійних гонках, де боротьба йде за десяті частки секунди — і, відповідно, кожен зайвий грам може виявитися вирішальним. Якщо ж покришки купуються для простішого використання — наприклад, аматорських «покатушок» дорогами або навіть по пересіченій місцевості — даного параметру можна не приділяти багато уваги.
