Порівняння Denon AVR-X2600H vs Yamaha RX-V585

Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) — це обов'язковий елемент будь-якої системи, призначеної для відтворення цифрового звуку. ЦАП являє собою електронний модуль, який переводить інформацію про звук в імпульси, що подаються на колонки. Технічні особливості такого перетворення такі, що чим вище частота дискретизації — тим більш якісним виходить сигнал на виході ЦАП, тим менше він спотворюється при перетворенні. Найбільш популярним варіантом в ресіверах на сьогодні є показник 192 кГц — він відповідає дуже високій якості звучання (DVD-Audio) і водночас дозволяє уникнути зайвого підвищення вартості пристроїв.

Ще один показник, що визначає загальну якість роботи цифро-аналогового перетворювача аудіосигналу. Детальніше про перетворювачі див. «Частота дискретизації аудіо ЦАП»; тут же відзначимо, що розрядність стандартно виражається в бітах, і чим вона вища — тим точніше сигнал на виході ЦАП відповідає вихідного сигналу і тим менше в нього вноситься спотворень. На сьогодні вважається, що показник в 16 біт забезпечує цілком прийнятну якість сигналу, а 24-бітний ЦАП підходять навіть для техніки преміумрівня.

У цьому разі мається на увазі функція автоматичної настройки кожного окремого звукового каналу за рівнем і затримці — з таким розрахунком, щоб всі разом вони забезпечували об'ємне звучання, максимально відповідне задумом творців фільму або музичної композиції. Необхідність такого налаштування пов'язана з тим, що практично жодне приміщення (не житловий, ні навіть спеціалізоване) не є акустично ідеальним: на поширення звуку впливає матеріал стін, покриття підлоги, меблі (дивани, шафи тощо) та інші фактори. Тому одне тільки технічно правильне розташування динаміків не гарантує повноцінного об'ємного звуку.

Зазвичай, для автоматичної настройки використовується мікрофон, розміщений у запланованому місці розташування слухача. У процесі калібрування пристрій через акустику видає тестові звукові сигнали і «слухає» через мікрофон особливості звуку, при необхідності самостійно змінюючи параметри аудіо.

Подібна функція здатна значно спростити підготовку до роботи — адже основну частину установки пристрій самостійно проведе. Однак потрібно враховувати, що навіть у самих прогресивних моделях ресіверів алгоритми автоматичного калібрування не ідеальні. Як наслідок, велика ймовірність того, що автоматично виставлені параметри не будуть відповідати смакам найвимогливіших аудіофілов. Крім того, достовірність калібрування сильно залежить ще й від характеристик використовуваного мікрофона — а варіанти з високою якістю звукопередачі можуть обійтися досить дорого.

Дана функція забезпечує автоматичне налаштування рівня гучності звуку при його різких змінах. Така потреба буває пов'язана, наприклад, з тим, що один фільм може вміщати і діалоги, і інтенсивні спецефекти; в результаті на невисокою гучності розмови буває може бути погано чути, а на високій звук може періодично «бити по вухах» і турбувати оточуючих. Крім того, при перегляді ТБ багато хто напевно стикалися з рекламними роликами, виконуваними відчутно голосніше основної програми. Автоматичне регулювання рівня збільшує гучність при невисокій потужності аудіосигналу і знижує її при високій, допомагаючи таким чином уникнути неприємних відчуттів від занадто гучного звуку і водночас зберегти нормальну чутливість.

Можливість імітації багатоканального (наприклад, 5.1) звучання традиційних двоканальних навушниках. Для цього зазвичай використовується декодер Dolby Headphone, обробляє звук таким чином, що чутний в навушниках звук сприймається як багатоканальний зокрема, вірогідне положення його джерел можна визначити набагато точніше. А враховуючи, що сучасні навушники Hi-Fi класу за якістю звучання не поступаються акустики (а коштують відчутно дешевше) — ця функція цілком може стати в нагоді навіть вимогливим аудіофілам.

Підтримка аудиоресивером функції eARC — розширеної версії зворотного аудіосигналу (ARC), використовуваного при з'єднанні HDMI (див. нижче).

Сам по собі зворотний аудіоканал дозволяє міняти місцями» HDMI-вихід AV-ресивера і HDMI-вхід телевізора або іншого зовнішнього пристрою — таким чином, це пристрій перетворюється в джерело аудіосигналу, а ресивер починає працювати як приймач. Подібний функціонал розрахований в основному на ті випадки, коли телевізор приймає сигнал не з ресивера, а з іншого джерела (вбудованого тюнера, медіаплеєра, флешки тощо), однак звуковий супровід при цьому потрібно вивести на зовнішню акустику саме через ресивер. Без ARC для цього довелося б використовувати додаткове з'єднання (наприклад, через оптичний інтерфейс), тоді як зворотний аудіоканал дозволяє обійтися без зайвих дротів: один і той самий HDMI-кабель використовується для передачі відео/аудіо з ресівера на телевізор, і для передачі аудіо з телевізора на ресивер. Також переваги ARC перед традиційними аудиоинтерфейсами полягають у більш високої пропускної здатності, а також можливості використовувати функцію CEC (управління сполученими пристроями з одного пульта).

Конкретно ж eARC був представлений одночасно зі стандартом HDMI 2.1 і отримав ряд удосконалень у порівнянні зі звичайним ARC. Ось головні з них:

— Збільшена майже в 40 разів пропускна здатність, що дозволяє передавати об'ємний звук формату 5.1 і 7.1 без стиснення, а також...працювати з HD-аудіо та «обьектно-орієнтованими» багатоканальними кодеками Dolby Atmos і DTS:X (див. «Декодери»).
— Технологія Lip Sync Correct, усуває рассинхронизацию між відео і звуком.
— Власний протокол для автоматичного визначення звукових форматів, підтримуваних обома підключеними пристроями, і вибору оптимального варіанта.

Зрозуміло, для використання eARC його повинен підтримувати як ресивер, так і телевізор, до якого він підключений.

Можливість використання ресівера для одночасної передачі сигналів від різних джерел на екрани і акустичні системи, розташовані в різних місцях (зонах). Наприклад, у великому будинку можна одночасно транслювати фільм з Blu-ray плеєра на екран у великій кімнаті, телепередачу — на телевізор на кухні і радіопрограму на колонки в бібліотеці. Ще один варіант використання Multi-Zone — розважальні центри з кількома приміщеннями різного типу (наприклад, кінозал, роллердром і кафе).

Максимальна потужність звуку, що може видати підсилювач потужності (за наявності такого в ресивері, див. «Тип») на один канал акустичної системи. Тут варто зазначити, що в даному випадку прийнято вказувати т. зв. RMS (Rated Maximum Sinusoidal), або номінальну потужність. Номінальної вважається найбільша потужність, яку підсилювач гарантовано здатний без перерв видавати протягом години без будь-яких збоїв чи поломок. Короткочасні стрибки рівня сигналу можуть значно перевищувати це значення, однак основним показником є все ж номінальна потужність.

Потужність підсилювача багато в чому визначає гучність звучання підключеній акустичної системи. На практиці гучність також залежить від характеристик колонок — чутливості, імпедансу і т. ін.; однак за інших рівних умов одна і та сама акустика на більш потужному підсилювачі буде звучати голосніше. Крім того, цей параметр також впливає на сумісність колонок і підсилювача — вважається, що різниця в номінальних потужностях цих компонентів не повинна перевищувати 10-15% (а в ідеалі потужності взагалі повинні збігатися). А оскільки для різних приміщень потрібні колонки різної потужності, це впливає і на вибір підсилювача для тієї чи іншої обстановки; конкретні рекомендації по співвідношенню характеристик приміщення і потужності акустики можна знайти в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що, якщо підсилювач може працювати з навантаженням різного опору (див. «Допустимий опір акусти...ки»), то для різних варіантів і потужність на канал буде різною — чим нижчий опір, тим вище потужність. В характеристиках ж в цьому випадку зазвичай вказується максимальне значення цього параметра — тобто потужність при мінімально допустимому опорі.

Цей показник визначає кількість сторонніх шумів, якими супроводжується звук, видаваний підсилювачем ресивера. Він зручний тим, що враховує практично всі можливі значущі шуми — як створювані самим пристроєм, так і обумовлені зовнішніми причинами. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше потужність перешкод порівняно з основним сигналом, тим чистіше буде звучати підсилювач. Показник у 70-80 дБ вважається нормальним для більшості споживчої електроніки, проте в AV-ресіверах, зазвичай представляють собою пристрої преміумкласу, його можна назвати хіба що задовільним. У найбільш прогресивних моделях цей показник може значно перевищувати 100 дБ.