Порівняння TAGA Harmony inMOVE 5.0 vs TAGA Harmony TAV-506 v.2 Set

— Підлогова. Як випливає з назви, такі колонки розраховані на розміщення на підлозі й мають відповідну конструкцію: так, у більшості моделей корпус має велику висоту, підібрану з таким розрахунком, щоб під час розміщення на підлозі динаміки перебували на оптимальній висоті. Крім того, підлогова акустика конструюється з розрахунком впливу самої підлоги на звук; це дає можливість досягти рівності й хорошої глибини низьких частот. Підлогові АС загалом мають найбільшу потужність серед усіх типів і розраховані зазвичай на великі приміщення.

— Полична. Поличні АС мають відносно невеликі габарити й призначені для розміщення на полицях або підставках іншого типу, на значному підвищенні відносно підлоги (оптимальною вважається висота, яка приблизно відповідає розташуванню голови слухача). Перевагою такого розміщення вважається рівне звучання на всіх частотах. Крім того, такі моделі зазвичай мають меншу потужність, ніж підлогові, і добре підійдуть для невеликих приміщень — до того ж полички можна закріпити на стіні, як настінну колонку.

— Підлогова/полична. До цього типу належать багатоканальні (див. «Призначення») системи, у яких одна частина колонок розраховані на підлогове розміщення, інша — на полиці. До перших зазвичай належать фронтальні й, іноді, тилові колонки, а також сабвуфер, до других — центральний канал і тилова акустика невеликої потужності. Детальніше про підлогову й поличну інсталяції див. вище.

— Вбудована. Колонки, які призначені для монтажу прямо в стелю або стіну. Часто такі моделі взагалі не мають корпусу — його роль відіграють ніші, у які встановлюються динаміки. За формою корпусу, а саме монтажного отвору, така акустика може бути круглою, овальною, прямокутною та квадратною. Головною перевагою вбудованих систем є те, що вони займають мінімум місця в приміщенні, до того ж можуть бути зроблені практично невидимими, і загалом їх легше вписати в дизайн, ніж який-небудь інший тип. Водночас вбудовані колонки найскладніші в монтажі, вимагають участі кваліфікованого спеціаліста, а переставити невдало встановлений динамік також дуже складно.

— Настінна. Такі колонки за низкою характеристик вельми схожі з поличними (див. вище): зокрема, мають невеликі розміри й потужність і розраховані на встановлення на рівні вух слухача. Ключовою відмінністю є власна система кріплення, завдяки якій настінні моделі не вимагають поличок чи інших підставок і підвішуються прямо на стіну. Це зумовило іншу відмінність — акустичні характеристики: вони розраховані на те, що за колонкою буде знаходитися глуха стіна. Через це настінні моделі не варто ставити на полички, навіть якщо конструкція дає можливість — звучання буде далеким від оптимального. Крім варіантів з традиційною конструкцією, настінна акустика включає також так звані «дипольні» колонки: вони мають 2 динаміки, які спрямовані в різні сторони, і розраховані на розміщення на бічній стіні в домашніх кінотеатрах преміумкласу, для створення максимально об'ємного звука.

— Підвісна. Як випливає з назви, акустичні системи цього типу підвішуються до стелі чи іншої основи на гнучких кріпленнях — це можуть бути як троси, та й власні кабелі. Більшість стельових моделей належить до інформаційних (див. «Призначення»); це пов'язано з тим, що одним із найпростіших способів перекрити велике приміщення є установлення під стелею усеспрямованого динаміка. Водночас підвісними можуть виготовлятися і висококласні домашні системи: річ у тім, що подібне розміщення максимально віддаляє колонку від полиць, стін тощо,, і таким чином зводить до мінімуму спотворення, обумовлені сторонніми предметами (тим більше, що вони не завжди виготовляються з оптимальних з точки зору акустики матеріалів).

— Ландшафтна. Крім незвичного як для акустичних систем зовнішнього вигляду й стилізації під елементи ландшафтного дизайну, акустика цього типу може похвалитися також дуже стійкими корпусами. Так, колонки зазвичай не бояться перепадів температури, прямих сонячних променів або опадів. Водночас вони призначені для відтворення музики на відкритому просторі. Їх вільно можна встановити у дворі, багато виробників першопочатково комплектують свої рішення спеціальною системою кріплення для запобігання крадіжці акустичних систем.

— Лінійний масив. Лінійним масивом називають акустичні комплекси, у яких кілька колонок складені вертикально, безпосередньо одна над іншою. Завдяки цьому подібна система формує звукові хвилі циліндричної форми (а не сферичної, як у класичній акустиці). Такі хвилі відрізняються гарною «далекобійністю», гучність лінійних масивів у міру збільшення відстані знижується не так сильно, як у звичайних колонок. Це дає можливість добитися рівномірного й гучного звучання навіть на широких просторах на зразок стадіонів або концертних залів. А ось на невеликих відстанях (приблизно декількох метрів) подібні характеристики не потрібні. Тому основною сферою застосування лінійних масивів є концертна акустика (див. «Призначення»).

Кількість окремих динаміків, передбачених у кожній колонці. Не варто плутати цей параметр з описаним нижче кількістю смуг — за одну смугу можуть відповідати декілька динаміків; вважається, що це може поліпшити деякі параметри звучання, до того ж дозволяє добитися високої потужності при відносно невеликих габаритах колонки. В іншому ж кількість динаміків є скоріше довідковим, ніж практично значущим показником.

За наявності в комплекті АС колонок з різною кількістю динаміків зазвичай вказується максимальне значення даного параметра (найчастіше — по фронтальній колонці). При цьому пасивні випромінювачі (при їх наявності, див. «Особливості конструкції») в підрахунку не враховуються.

Кількість окремих частотних смуг, на яке звук розділяється при відтворенні через АС. Для кожної такої смуги передбачається окремий динамік, а іноді — кілька (докладніше див. «Кількість динаміків»).

Серед багатосмугових моделей споживчого рівня найчастіше зустрічаються варіанти на 2 або 3 смуги — НЧ/ВЧ і НЧ/СЧ/ВЧ відповідно. Більша кількість, зазвичай, свідчить про високий клас акустики, т. до. вона точніше здатна відтворювати сигналу і, відповідно, складніше влаштована. Але є і невеликі сателіти з одним динаміком (однополосні) на випадок невимогливого слухача.

Відзначимо, що, крім цілих, випускаються моделі з дробовим кількістю смуг — наприклад, 2.5 або 3.5. Така маркування говорить про наявність в конструкції динаміка, відповідає відразу за дві смуги: наприклад, модель 2.5 має окремі динаміки для НЧ і ВЧ плюс комбінований НЧ+ВЧ (за конструкцією аналогічний НЧ, але навантажений ще й середніми частотами).

Чутливість акустичної системи.

Цю характеристику вказують на підставі того, яку гучність звуку акустика здатна видати при підведенні до неї сигналу визначеної стандартної потужності. Простіше кажучи, чим вище чутливість АС — тим голосніше вона буде звучати під час тієї ж вихідної потужності підсилювача. Таким чином, чутлива акустика може ефективно використовуватись у поєднанні з порівняно малопотужними «усилками». З іншого боку, низька чутливість теж має свої переваги: вона дозволяє досягти більш рівномірного АЧХ і знижує ймовірність перевантаження підсилювача. У найменш чутливих сучасних АС даний показник не перевищує 84 дБ, у найбільш чутливих він становить 95 – 96 дБ і більше.

Зазначимо, що на практиці звертати увагу на цей параметр доводиться тоді, коли акустику планується використовувати з окремо підібраним підсилювачем потужності. Тому для активних систем (див. «Тип») чутливість має чисто довідкове значення, і при виборі її, зазвичай, можна не враховувати.

Частота кросовера, передбаченого в конструкції АС.

Кросовер встановлюється виключно в моделі з декількома смугами (див. «Кількість смуг»). Це електронний фільтр, який забезпечує поділ вхідного аудіосигналу на окремі частотні діапазони і направляє кожен діапазон на «свій» комплект динаміків. А частота кросовера показує, де проходить межа між цими діапазонами. Якщо смуг більше двох — то і таких меж буде кілька: наприклад, для чотирисмугової системи може бути зазначено «0.15 / 0.8 / 2.8 кГц» або «0.12 / 1 / 3.8».

Здебільшого даний параметр має в основному довідкове значення: частоти вбудованого кросовера підбираються під робочі характеристики динаміків, встановлених в АС.

Номінальна потужність однієї фронтальної колонки АС. Детальніше про номінальної потужності див. «Сумарна номінальна потужність» нижче. Тут же відзначимо, що чим вище потужність, тим голосніше може звучати компонент системи — зрозуміло, при правильно підібраному підсилювачі. Крім того, і для узгодження з підсилювачем цей параметр дуже важливий: бажано, щоб вихідна потужність на відповідному каналі підсилювача була не більше, ніж потужність колонки. Якщо вхідний сигнал буде потужнішим — можливі спотворення в звучанні і навіть ушкодження динаміків, а якщо слабкіше — то гучність звучання знизиться (іншими словами, не можна буде використовувати весь потенціал акустики), але цей момент буде критичний лише для прослуховування на максимальній гучності.

Номінальна потужність тиловий колонки АС. Детальніше про номінальної потужності див. «Фронт» вище.

Номінальна потужність центральної колонки АС. Детальніше про номінальної потужності див. «Фронт» вище.

Найбільша номінальна потужність підсилювача, з яким колонки здатні безпечно працювати. Занадто висока потужність вхідного сигналу може пошкодити динаміки, тому при підключенні варто стежити за тим, щоб характеристики підсилювача не перевищували можливостей колонок. Варто відзначити, що даний параметр може бути декілька вище сумарної номінальної потужності акустики (див. нижче), оскільки у цьому разі йдеться лише про збереження обладнання, а не про відсутність спотворень у звучанні.