Порівняння Astell&Kern A&norma SR35 vs Astell&Kern SR25

Модель цифро-аналогового перетворювача, встановленого в пристрої.

ЦАП є одним з ключових компонентів будь-якого плеєра: він перетворює цифрові дані, записані в звуковому файлі, в аналоговий звук, який через підсилювач подається на навушники. Від якості ЦАП безпосередньо залежить, наскільки точно звук на виході буде відповідати первинним сигналом, а також те, чи зможе плеєр працювати з сучасними форматами цифрового сигналу: багато з них вимагають високої обчислювальної потужності, яка є далеко не у всякому ЦАП.

Відзначимо, що модель ЦАП зазначається лише в тому разі, якщо це висококласний перетворювач з якістю звуку вище середнього. На сучасному ринку представлені, зокрема, ЦАП таких виробників: AKM, Cirrus Logic, ESS Sabre, Texas Instruments, Wolfson. А плеєри з таким оснащенням зазвичай належать до Hi-Fi пристроїв (див. «Тип»).

Також варто сказати, що кількість ЦАП може бути різним. Найпростіший варіант — один модуль на обидва канали звуку, однак зустрічаються плеєри, оснащені відразу двома перетворювачами — по одному на канал. Таке «поділ праці» позначається на вартості, зате знижує навантаження на кожен окремий ЦАП, що позитивно позначається на якості і достовірності звучання.

Діапазон звукових частот, які здатний відтворювати плеєр. Чим ширше цей діапазон, тим повніше картина звуку, тим менша ймовірність, що пристрій «відріже» частина звукового спектру. Водночас при виборі за цим параметром варто враховувати кілька моментів.

По-перше, середньостатистична людське вухо здатне чути звуки приблизно від 16 Гц до 20 кГц; відхилення від цих цифр невеликі, а з віком діапазон ще більше звужується. На практиці це означає, що для нормальної чутності достатньо всього лише охопити цей проміжок. А більш широкі межі, зазначені в характеристиках плеєра, будуть скоріше маркетинговим ходом, ніж реально значущим моментом. По-друге, не варто забувати, що якість звуку визначається не тільки діапазоном, але і рядом інших характеристик плеєра — співвідношення сигнал/шум, амплітудно-частотною характеристикою і т. ін.; тому широкий діапазон сам по собі не гарантує приємного звуку. І по-третє, особливості чутного звуку багато в чому залежать також від застосовуваних навушників і їх частотного діапазону: всі переваги плеєра з широким частотним діапазоном можуть зійти нанівець, якщо частоти «обрізаються» навушниками.

Співвідношення між рівнем корисного сигналу (чистого звуку) і сторонніми шумами, що видається плеєром на виході. Цей параметр безпосередньо характеризує якість вбудованого підсилювача: він враховує переважно власні шуми електронних схем, і вище співвідношення сигнал/шум — тим менше цих шумів і тим чистіший звук.

Зазначимо, що у разі плеєрів дана характеристика часто є не особливо критичною: шум підсилювача може губитися на тлі навколишніх звуків, особливо в міській обстановці, і для таких ситуацій буває достатньо навіть найскромніших показників, на рівні 70 – 80 дБ. Водночас для Hi-Fi моделей (див. «Тип») цей момент є одним з найбільш важливих; у найбільш прогресивних пристроях співвідношення сигнал/шум може перевищувати 120 дБ.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, які видаються плеєром.

Даний параметр безпосередньо характеризує кількість спотворень, що вноситься пристроєм в оригінальний звук: чим нижче коефіцієнт — тим чистіше звук, тим менше таких спотворень. Повністю усунути їх неможливо, однак їх можна знизити до рівня, практично не сприймається людиною. Так, вважається, що викривлення на рівні 0,5 % вже непомітні навіть для досвідченого слухача. Водночас у сучасній аудіотехніці зустрічаються і набагато більш низькі значення — аж до десятитисячних доль відсотка. У разі плеєрів такі показники грають переважно рекламну роль — вони є ознакою високого рівня пристрої.

Зазначимо, що коефіцієнт гармонійних спотворень вказується переважно для Hi-Fi плеєрів (див. «Тип»), для яких критична максимальна чистота звуку; у звичайних моделях він має другорядне значення.

Кодеки та додаткові технології обробки звуку підтримуються плеєром з підключенням по Bluetooth. Спочатку передача звуку через Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу, що може сильно зіпсувати враження під час прослуховування музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC, LHDC. Зрозуміло, для використання якоїсь із технологій її мають підтримувати не лише плеєр, а й Bluetooth-пристрій, з яким він використовується. А ось основні особливості кожного з варіантів:

- aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається через Bluetooth. Згідно заяв творців, дає змогу досягти якості, порівнянного з Audio CD (16-bit/44.1kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 може дати помітне поліпшення звучання.

- aptX HD. Розвиток та вдосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні переважно на аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

- aptX L...ow Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений для розрахунку не стільки на поліпшення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не є критичними для прослуховування музики, проте при перегляді відео може виникнути помітна розсинхронізація між зображенням та звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна сприйняття людиною.

- aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є наприклад званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей контенту, що транслюється, і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання та підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються.

- AAC. Bluetooth-кодек, який застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більше просунутим стандартам на кшталт aptX або LDAC: якість звуку під час використання AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більше просунутих форматах.

- LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек Sony. За пропускною здатністю та потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що ця максимальна якість, яка має сенс передбачати бездротову передачу — подальше поліпшення буде просто непомітним для людського вуха.

- LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) – це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, глибиною бітової до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування просунутими форматами цифрового звуку.

— Підтримка CUE. Здатність плеєра розпізнавати і використовувати файли формату .cue. Першопочатково такі файли застосовувалися як списки треків на Audio CD, в них записувалася послідовність треків, їх тривалість і назва; у наш час файлом .cue часто супроводжуються альбоми та збірки, записані за принципом «всі треки поспіль в одному аудіофайлі». Якщо плеєр підтримує CUE, то такий аудіофайл на ньому можна слухати як набір окремих треків, перемикаючись між ними за бажанням — плеєр буде брати з файлу .cue дані про точку початку кожного треку і автоматично промотувати відтворення. Іншими словами, формат прослуховування буде таким же, як і при відтворенні музики у форматі «один файл на трек».

— Формати без втрат (lossless). Підтримка плеєром форматів аудіо, які використовують стиснення без втрат (lossless). На відміну від стиснення з втратами (у тому ж MP3), при такому стисненні звук не урізається, всі його деталі максимально зберігаються. У наш час існує декілька lossless-форматів, найбільш популярними є FLAC і APE (див. «Підтримує аудіоформати»); конкретний набір стандартів, з якими сумісний плеєр, варто уточнити окремо. Однак у будь-якому разі ця функція буде корисна тим, хто цінує максимально повне і достовірне звучання. При цьому варто врахувати два нюанси. По-перше, файли lossless мають досить великий об'єм — о...дин альбом може займати кілька сотень мегабайт. По-друге, для того, щоб повною мірою оцінити такий звук, потрібні високоякісні навушники, а в ідеалі — і плеєр рівня Hi-Fi (див. «Тип»).

— Формати без стиснення (uncompressed). Підтримка плеєром форматів аудіо, які не передбачають стиснення даних. Більшість таких стандартів належить до професійних, вони забезпечують дуже високу якість і достовірність звуку, однак і місця займають чимало. В якості прикладу форматів без стиснення можна назвати DSD і DXD (див. «Підтримує аудіо»).

— Робота в режимі ЦАП. Можливість роботи плеєра в режимі цифро-аналогового перетворювача (ЦАП) — коли пристрій приймає цифровий аудіосигнал із зовнішнього джерела (зазвичай USB-порту комп'ютера і видає на вихід аналоговий звук. Дана функція зустрічається переважно в Hi-Fi моделях (див. «Тип»). Вона буде корисна насамперед при виведення звуку з ПК, ноутбуків або портативних гаджетів: власні звукові карти в таких моделях нерідко бувають досить «слабкими», і при використанні зовнішнього ЦАП можна досягти набагато кращої якості звуку.

— Еквалайзер.Дана функція дозволяє регулювати гучність звучання окремих смуг частот, змінюючи таким чином загальне забарвлення звуку. Еквалайзери в сучасних плеєрах можуть мати різну кількість смуг — від 2 (низькі та високі частоти) у найпростіших моделях до 8 – 10 в прогресивних. У будь-якому разі така налаштування може стати в нагоді як для налаштування звучання під власні уподобання, так і для компенсації недоліків підключених навушників або колонок — якщо вони «провалюють» певні смуги частот. Крім того, у багатьох плеєрах є набір передналаштувань еквалайзера (пресетів), зазвичай розрахованих на різні стилі музики — «Класика», «Рок», «Поп» і т. ін.

— FM-приймач. Вбудований тюнер для прийому радіопередач на FM-діапазоні. Саме цей діапазон використовує переважна більшість сучасних музичних радіостанцій, оскільки він дозволяє транслювати звук у форматі стерео. Втім, деякі моделі плеєрів підтримують і інші стандарти — наприклад, AM, в якому широко представлені станції «розмовного» жанру. Для прослуховування радіо зазвичай потрібне підключення навушників — їх дріт відіграє роль антени.

— Запис з FM-приймача. Можливість запису радіопрограм, що приймаються власним тюнером плеєра (див. вище). Ця функція стане в нагоді, якщо ви хочете «зберегти для історії» якусь подію з трансляції — цікаве ток-шоу, живий виступ улюбленої групи в студії радіостанції, дзвінок в прямий ефір тощо.

— Диктофон. Можливість роботи плеєра в режимі диктофона — на запис звуку. Зазвичай, при цьому використовується вбудований мікрофон. Загальний функціонал такого запису помітно скромніше, ніж у спеціалізованих диктофонах, однак для нескладних завдань він цілком може стати в нагоді.

— Вбудований динамік. Власний вбудований динамік дозволяє слухати музику без навушників або колонок. У деяких ситуаціях — наприклад, при спільному перегляді фільму з екрану плеєра — дана функція може виявитися дуже корисною. Правда, варто враховувати, що можливості вбудованого динаміка зазвичай досить скромні, в результаті гучність і якість звуку виходять невисокими.

— Цифрова камера. Власна цифрова камера, що дозволяє використовувати плеєр для зйомки фото і відео. Якість зйомки здебільшого невисока, проте зустрічаються і винятки — деякі моделі плеєрів за цим показником не поступаються смартфонам середнього класу. Крім того, камери в даному випадку призначені не стільки для високохудожньої зйомки, скільки для «фіксації моменту». Також варто відзначити, що розташування камери може бути різним. Найчастіше вона встановлюється на тильній стороні, але зустрічаються і плеєри з фронтальними камерами, що дозволяють знімати селфі і користуватися відеозв'язком. А найбільш прогресивні плеєри (зазвичай моделі з ОС, див. вище) можуть мати пару камер — основну і фронтальну.

Підтримка плеєром технології Bluetooth.

Ця технологія розроблена для прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Способи її реалізації у плеєрах бувають різними. Найпоширеніший варіант – це трансляція звуку на бездротові навушники, акустику або інше аналогічне обладнання (при цьому вкрай бажана наявність aptX, див. «Функції/можливості»). Також можуть передбачатися інші способи застосування — зокрема обмін файлами з іншими пристроями та дистанційне управління (плеєром або з плеєра). Конкретний набір додаткових функцій слід уточнювати окремо.

Актуальними нині є бездротові протоколи Bluetooth від 4-ї ревізії та новіші:

• Bluetooth v 4.0. У ревізії 4.0 з'явився режим з'єднання Bluetooth Low Energy (BLE) із низьким енергоспоживанням. Цей стандарт зв'язку призначений переважно для передачі невеликих об'ємів інформації — зокрема, службових пакетів даних підтримки з'єднання. При цьому творцям вдалося поєднати економне споживання енергії та велику дальність зв'язку – вона може досягати 100 м, що позитивно позначається на стабільності підключення.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток та вдосконалення Bluetooth 4.0. У розрізі плеєрів ключовим нововведенням в даній версії стала покращена захищеність від перешкод при роботі поряд з пристроями мобільного зв'язку формату 4G (LTE) (у більш ранніх стандартах сигнали Bluetooth і LTE могли перекриватися, що призводило до збоїв).
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розви...ток стандарту Bluetooth, що представив в основному низку загальних поліпшень надійності та захищеності від перешкод з'єднання.
• Bluetooth v 5.0. Масштабне оновлення Bluetooth, випущене у 2016 році. Одним із найпомітніших нововведень стало введення двох додаткових режимів роботи Bluetooth LE: режиму підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності) та режиму збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості). Ключова перевага цих нововведень полягає в покращенні загальної надійності зв'язку, збільшенні її дальності та зменшенні кількості розривів.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення ревізії v 5.0, в якому, крім загальних покращень якості та надійності зв'язку, з'явилася можливість визначати напрямок, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому розташування підключених пристроїв визначається з точністю до сантиметра, що позитивно позначається на якості бездротового з'єднання.
• Bluetooth v 5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth покоління 5. Основними нововведеннями в даній версії стали низка покращень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE та новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на кількох пристроях.
• Bluetooth v 5.3 ввели в ужиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання.
• Bluetooth v 5.4 представили на початку 2023 року. У цій редакції наростили радіус дії та швидкість обміну даними. Також у Bluetooth v 5.4 удосконалили енергозберігаючий режим BLE. Ця версія протоколу використовує нові функції безпеки для захисту даних від несанкціонованого доступу, має підвищену надійність з'єднання за рахунок вибору найкращого каналу для зв'язку та запобігає втратам з'єднань через перешкоди.

— micro-Jack (2.5 мм). Роз'єм micro-Jack належить до категорії TRS-з'єднань (Tip, Ring, Sleeve). Діаметр штекера становить 2,5 мм — це найменший за діаметром роз'єм TRS. З'єднання micro-Jack (2.5 мм) характерне для мобільних пристроїв і компактної портативної аудіотехніки. Роз'єм має зворотну сумісність з mini-Jack (3,5 мм) і Jack (6,35 мм), але для цього слід використовувати відповідні перехідники. Звичайно, при використанні перехідників слід враховувати, що наявність додаткового з'єднання знижує загальну якість аудіосигналу. Щоб не допустити зниження якості, деякі з MP3-плеєрів оснащуються виходом micro-Jack паралельно з mini-Jack або Jack.

— mini-Jack (3.5 мм). З'єднання mini-Jack (3.5 мм) — найпоширеніший різновид інтерфейсу TRS (Tip, Ring, Sleeve). Виходом mini-Jack оснащується переважна більшість MP3-плеєрів споживчого класу. Роз'єм mini-Jack має штекер діаметром 3,5 мм — це середній (проміжний) різновид TRS-з'єднань. Вихід mini-Jack здатний забезпечити передачу аудіосигналу досить високої якості. З'єднання mini-Jack готове задовольнити запити як початківців, так і досвідчених меломанів.

— Pentaconn (4.4 мм). З'єднання Pentaconn — 5-контактний балансний вихід. Завдяки цьому з'єднанню до MP3-плеєра можна підключати потужні підсилювачі або ЦАП. Додатково роз'єм підходить і для підключення хороших високоомних навушників. Pen...taconn використовує збільшений у порівнянні з mini-Jack штекер, його діаметр становить 4,4 мм, він міцніше і надійніше 3,5-міліметрового з'єднання. Балансне підключення Pentaconn дає можливість працювати з аудіосигналами підвищеної потужності. Завдяки цьому з'єднанню можна передавати сигнал на досить велику відстань.

— Коаксіальний. Коаксіальне з'єднання (S/PDIF) забезпечує можливість передачі аудіосигналу підвищеної якості. В алгоритмі коаксіального сигналу відсутня стадія аналогового цифрового перетворення, що позитивно позначається на якісних характеристиках звуку. Для коаксіального з'єднання можуть використовуватися роз'єми RCA або TOSLINK. Коаксіальний вихід зустрічається переважно в MP3-плеєрах класу Hi-End. Це дорога техніка, яка потребує використання досить дорогих аксесуарів. Але натомість такі плеєри забезпечують високоякісне звучання, розраховане на професійних музикантів і досвідчених меломанів.

— Оптичний. Оптичне з'єднання представлене роз'ємом TOSLINK і оптоволоконним кабелем. Суть оптичного підключення полягає в тому, що аудіосигнал перетворюється з електричного в оптичний. На зворотному кінці кабелю оптика трансформується назад в цифрове звучання. Перебуваючи в оптичному вигляді сигнал перестає піддаватися наведенням та іншим перешкодам. Оптичний сигнал не втрачає вихідної якості навіть при передачі на великі відстані. MP3-плеєри з оптичним виходом забезпечують можливість прослуховувати аудіо у високій якості. Переважна більшість MP3-плеєрів з роз'ємом TOSLINK — це моделі преміумкласу, здатні задовольнити запити музикантів, меломанів і досвідчених аудіофілов.

Максимальний час роботи плеєра на одному заряді акумулятора в режимі відтворення аудіо. На цей пункт варто звернути увагу насамперед в тому випадку, якщо Вам доведеться довго користуватися пристроєм без можливості зарядити батарею. При цьому потрібно враховувати, що виробники зазвичай вказують «ідеальне» час роботи: при постійній відносно невисокою гучності, без роботи з екраном і іншими додатковими функціями, які також витрачають заряд. А це означає, що на практиці автономність плеєра може бути трохи нижче заявленої. Тим не менш, цей параметр дозволяє досить точно оцінити придатність плеєра до тривалої роботи без підзарядки, а також цілком підходить для порівняння різних моделей між собою.