Порівняння Orange Crush Mini vs Marshall MS4

Номінальна потужність пристрою.

Нагадаємо, номінальною в акустиці називають найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність звуку або сигналу, яку пристрій може видати протягом необмежено довгого часу. Окремі скачки гучності можуть в рази перевищувати даний показник, проте ключовою характеристикою є саме середнє значення. А ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу апаратури (див. вище). Наприклад, для комбопідсилювачів в даному пункті зазвичай наводиться потужність вбудованих динаміків; можливості власного підсилювача за визначенням відповідають цій цифрі, так що для подібної апаратури номінальна потужність визначає виключно загальну гучність звучання. Також потужність акустики вказується і для кабінетів, проте тут вже стає актуальним інший момент — сумісність із зовнішнім підсилювачем (перш за все «головою»). Вихідна потужність цього підсилювача повинна бути не вище номінальної потужності кабінету, щоб уникнути перевантажень; а в ідеалі ці характеристики повинні збігатися — це дасть змогу використовувати динамік на повну потужність без спотворень звуку.

Для голови, відповідно, в даному пункті наводиться номінальна потужність на виході, яка визначає можливість роботи підсилювача з конкретним кабінетом або інший АС. Однак варто відзначити, що в якості номінальної для голів вказується максимально можливе значення потужності, яке досягається далеко не завжди. Наприклад, у багатьох моделях передбачається кілька звукових виходів – під пасивну...акустику з різним імпедансом (нагадаємо, стандартні значення імпедансу складають 2, 4, 8 і 16 Ом); а чим вище імпеданс підключеного динаміка — тим нижче буде фактична потужність. В інших головах є можливість обмеження максимальної потужності – наприклад, щоб на максимальному рівні пристрій видавав не 100 Вт, а 50 Вт або навіть 25 Вт. Іноді ці особливості поєднуються в одному пристрої.

У будь-якому разі при виборі за даним показником варто враховувати особливості планованого застосування апаратури. Наприклад, навряд чи має сенс купувати навіть 40-ватний «комбік» для практики в домашніх умовах – для цих цілей буде цілком достатньо 15 Вт, а то і менше. А якщо мова йде про ламповий пристрій, то в нашому прикладі максимальна рекомендована потужність і взагалі становитиме всього 5 Вт — специфіка лампових схем така, що при тій же номінальній потужності вони виходять ефективніше транзисторних в плані чутності. Для репетицій в групі без ударної установки (наприклад, дві гітари плюс бас) бажана потужність побільше, близько 40 «транзисторних» ват, а при наявності ударних — не менше 60 Вт. Транзисторні пристрої потужністю до 150 Вт і лампові до 40 – 50 Вт підійдуть для спеціалізованих репбаз і концертів в порівняно невеликих приміщеннях, а більш високі показники зустрічаються переважно в обладнанні для масштабних заходів. Докладні рекомендації щодо оптимальної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах..

Окремо варто згадати басові підсилювачі: вважається, що для нормального узгодження між собою потужність басового «комбіка» повинна бути в два рази вище потужності гітарного.

Кількість динаміків, передбачена в конструкції пристрою.

Даний параметр вказується в тих ситуаціях, коли динаміків більше одного. Його зміст може бути різним. Так, в одних моделях кілька динаміків передбачається для поділу на частотні смуги (див. «Кількість смуг»); при цьому невеликий високочастотний випромінювач може встановлюватися прямо перед низькочастотним (так звана коаксіальна схема). В інших пристроях кілька однотипних динаміків використовується для того, щоб забезпечити необхідну потужність звуку — з низки причин це буває краще, ніж встановлювати один потужний динамік.

Діаметр низькочастотного або низько-середньочастотного динаміка, встановленого в пристрої. Традиційно вказується в дюймах.

Конкретний сенс даного параметра може бути різним, залежно від кількості смуг (див. вище). У трьохсмугових системах мова йде про НЧ-динамік, в двосмугових – про динамік, що відповідає за низькі і середні частоти; а якщо підсилювач не має поділу на смуги, в даному пункті вказується діаметр основного випромінювача.

В цілому більш потужні динаміки зазвичай робляться більшими – інакше складно було б досягти необхідних показників гучності. Однак жорсткої залежності тут немає, і одна і та ж потужність цілком може поєднуватися з різним діаметром. У таких варіантах варто виходити з того, що більший випромінювач є кращим з акустичної точки зору — збільшення розміру сприяє більш повному і насиченому звучанню середніх і особливо низьких частот. З іншого боку, збільшення розмірів неминуче позначається на габаритах і вазі всього пристрою. Ну і не варто забувати, що загальна якість звуку залежить не тільки від діаметра динаміка, але і від великої кількості інших параметрів.

Що стосується конкретних розмірів, то стандартним варіантом для акустики під електричні та акустичні гітари вважається 10" і 12"; однак зустрічаються динаміки і меншого розміру (10", 8" і навіть менше). А ось великі в...ипромінювачі на 15" застосовуються переважно в рішеннях для бас-гітар (хоча серед таких пристроїв також зустрічається різноманітність діаметрів). Зрозуміло ці цифри є відносними, при їх оцінці варто також враховувати потужність акустики. Наприклад, для гітарної моделі на 10 — 15 Вт згадані 12" – це максимально доступний розмір динаміка, а вже для пристроїв на 50-100 Вт його можна назвати середнім. Також відзначимо, що непоганою заміною одному великому випромінювачу можуть стати кілька дрібніших, що забезпечують ту ж сумарну потужність; так що, наприклад, 8" динаміки можна зустріти навіть в рішеннях на 200 Вт і більше — тільки таких динаміків зазвичай встановлюється кілька.

Кількість каналів, передбачена в комбопідсилювачі або окремій «голові» (див. «Тип»).

Даний параметр вказується тільки в тому разі, якщо пристрій має більше одного каналу. Канал в даному разі можна описати як свого роду «шлях» для аудіосигнала, що має свій специфічний набір налаштувань. Якщо таких «шляхів» кілька — то кожен з них можна налаштувати на свій розсуд і перемикатися між варіантами звучання буквально одним натисканням кнопки (в крайньому разі — перемиканням інструменту на інший вхід). Найбільш характерний приклад застосування даної функції виглядає так: один канал застосовується для чистого звуку, а другий — для «перевантаження» з використанням вбудованого дісторшена або овердрайву (див. «Ефекти»). Без поділу на канали звук доводилося б змінювати або переналаштуванням підсилювача (всякий раз виставляючи параметри заново, що просто незручно), або використанням зовнішніх «примочок» (а це не завжди є оптимальним варіантом з низки інших причин).

Що стосується числа каналів, то в багатоканальних моделях їх найчастіше яксамераз два — це дає згадані додаткові можливості і водночас не особливо впливає на вартість пристрою. Цей варіант є оптимальним для музикантів-початківців, проте зустрічається і в професійній апаратурі. Збільшення числа каналів дає змогу передбачити більш прогресивні варіанти передвстановлених налаштувань (наприклад, «чистий дзвінкий», «чистий теплий», «Crunch» і «Overdrive»), проте помітно усклад...нює і здорожує конструкцію. Тому чим більша дана кількість – тим менше моделей з такими характеристиками представлено на ринку. Максимальний показник, що зустрічається в сучасних гітарних підсилювачах – 6; подібну кількість можна зустріти в окремих професійних моделях, переважно з цифровою елементною базою (див. «Тип»).

Тип лінійного входу, передбаченого в підсилювачі.

Лінійний вхід використовується для подачі звуку із зовнішнього джерела на гітарний підсилювач («комбік» або «голову»). При цьому вхідний звуковий сигнал надходить на вхід підсилювача потужності і через нього – на вбудований динамік або зовнішній кабінет. У будь-якому разі дана функція дає змогу об'єднати «живий» звук інструменту з додатковим супроводом: наприклад, до лінійного входу можна підключити плеєр із записаною партією ударних і баса і розучувати партію гітари під супровід – або виступати в форматі «людина-оркестр».

Для лінійного входу можуть використовуватися різні типи роз'ємів:

— Mini-Jack (3.5 мм). Гніздо під стандартний штекер 3.5 мм mini-Jack. Такий інтерфейс застосовується переважно в портативній аудіотехніці, в стаціонарних пристроях більш популярні Jack 6.35 мм і RCA.

— Jack (6.35 мм). Роз'єм, який аналогічний за конструкцією mini-Jack 3.5 мм і відрізняється лише розмірами. Власне, через розміри даний тип штекера практично не зустрічається в портативній аудіотехніці, зате досить популярний в стаціонарній. Теоретично роз'єм типу Jack може використовуватися для балансного підключення (див. нижче), однак в гітарних комбопідсилювачах частіше зустрічається звичайний небалансний вхід.

— RCA. Роз'єм під коаксіальний кабель зі штекером типу «тюльпан». Застосовується виключно у стаціонарній аудіотехніці. Стандартний вхід RCA...складається з двох гнізд (під стереозвук, лівий і правий канал), але в гітарних комбопідсилювачах роз'єм всього один, оскільки використовувати стерео в даному разі немає сенсу — достатньо й одного каналу.

— Балансний XLR. Характерний роз'єм круглої форми з трьома контактами, досить великого розміру. Термін «балансний» описує специфіку передачі сигналу: вона здійснюється не по двох, як при звичайному підключенні, а по трьох проводах, два з яких працюють у протифазі. За рахунок цього більша частина перешкод, що наводяться на дріт, гаситься сама собою, без використання будь-яких спеціальних фільтрів, що дає змогу застосовувати кабелі великої довжини без шкоди для якості сигналу. Балансне підключення зустрічається переважно у професійній аудіотехніці. Як і у разі з описаним вище RCA, стандартний вхід XLR включає два роз'єми (лівий і правий канал стерео), але в гітарних «комбіках» використовується спрощена версія, на один роз'єм.

Деякі комбопідсилювачі оснащуються відразу декількома видами лінійних входів — наприклад, Jack і RCA. Зазвичай це означає наявність окремих роз'ємів кожного типу. Теоретично кілька входів дають змогу одночасно підключати кілька джерел сигналу, однак на практиці таку можливість варто уточнити окремо.

Тип виходу на навушники, передбаченого в конструкції підсилювача.

Навушники будуть корисні перш за все в ситуації, коли не можна шуміти — наприклад, при вправах на гітарі в пізній час. А варіанти їх підключення можуть бути такими:

— Mini-Jack (3.5 мм). Вихід під стандартний штекер 3.5 мм mini-Jack. Таким штекером оснащується більшість сучасних навушників, особливо початкового і середнього рівня. Однак за якістю і надійності з'єднання він помітно поступається більш великому Jack 6.35 мм (див. нижче), тому в комбоусилителях зустрічається порівняно рідко.

— Jack (6.35 мм). Роз'єм досить великого розміру, розрахований переважно на стаціонарну аудіотехніку. Як основний спосіб підключення рідко зустрічається серед навушників, переважно це професійні моделі. Водночас підключити в таке кубло навушники з роз'ємом 3.5 мм mini-Jack можна за допомогою найпростішого перехідника (у багатьох «вухах» такі перехідники навіть включаються в стандартний комплект поставки); а саме з'єднання виходить щільним, надійним і з мінімумом перешкод від точки контакту. Завдяки цьому більшість «комбіків» використовує саме цей тип роз'єму.

Тип виходу (виходів) на кабінет, передбаченого в конструкції пристрою.

Нагадаємо, кабінетами називають спеціалізовану пасивну акустику для гітарних підсилювачів; докладніше див. «Тип». Відповідно, виходи на таку акустику за визначенням є практично у всіх «головах» (див. там же); виняток становлять лише одиничні моделі, які призначені для використання з навушниками і не мають повноцінних підсилювачів потужності. Крім цього, даний тип виходів зустрічається і в багатьох повноцінних «комбіках», а також деяких активних кабінетах. При цьому формат його використання може бути різним: в одних моделях зовнішній кабінет може працювати паралельно з вбудованим динаміком, в інших доводиться вибирати щось одне. В будь-якому разі, дана особливість розширює можливості комбопідсилювача, даючи змогу застосовувати з ним не тільки вбудовану акустику, але і інші підходящі за характеристиками кабінети.

У будь-якому разі тип даного виходу повинен збігатися з типом входу на самому кабінеті – інакше підключення в кращому випадку буде потребувати використання перехідника, а в гіршому виявиться і зовсім неможливим. А ось основні варіанти подібних роз'ємів, актуальні в наш час:

– Jack (6.35 мм). Один з найпопулярніших роз'ємів в сучасній аудіотехніці і найпоширеніший тип виходу на кабінет в гітарних підсилювачах. Це обумовлено, зокрема, тим, що даний роз'єм має порівняно невеликі розміри, а кабелі під нього обходяться порівняно недор...ого і доступні повсюдно. Правда, за рядом характеристик даний інтерфейс поступається іншим стандартам, описаним нижче. Наприклад, він не передбачає замка для додаткової фіксації штекера в гнізді і не підходить для високих потужностей і струмів (на відміну від Speakon). А балансне підключення (таке, як в XLR) хоча і є для Jack технічно можливим, проте на практиці застосовується вкрай рідко — гітарні підсилювачі і кабінети зазвичай використовують двоконтактні роз'єми з класичним (не-балансним) підключенням. Проте, необхідність в більш прогресивних варіантах підключення виникає переважно в ситуаціях, що передбачають підвищені вимоги до якості, потужності та/або перешкодостійкості — в студіях звукозапису, на великих концертних майданчиках тощо. Для інших же ситуацій можливостей даного інтерфейсу зазвичай більше ніж достатньо.

— Speakon. Спеціалізований професійний роз'єм для підключення пасивної акустики, широко застосовуваний в концертній апаратурі. Забезпечує дуже якісний і щільний контакт, має фіксатор для запобігання випадковим відключенням, розрахований на більш високі струми (і, відповідно, потужності), ніж XLR і тим більше Jack. Крім того, гнізда і штекери Speakon характеризуються також якісною ізоляцією, що надійно захищає струмоведучі частини від вологи і дотику людини.
Відзначимо, що таке підключення може використовувати різну кількість контактів — 2, 4 або 8 (відповідно, для одного, двох або чотирьох каналів звуку); втім, останній варіант в гітарних підсилювачах практично не зустрічається. Сам роз'єм має круглу форму, з контактами, розташованими по колу; при цьому 2-контактний штекер може працювати з 4-контактним гніздом, але не навпаки. Конкретну ж конфігурацію даного виходу не завадить уточнити окремо. Однак в будь-якому разі наявність Speakon зазвичай є ознакою потужного і прогресивного підсилювача, розрахованого переважно на концертне застосування.

— XLR. Характерний круглий роз'єм з 3 контактами і металевою оболонкою навколо них на штекері; така оболонка нерідко доповнюється замком, що додатково фіксує штекер в гнізді. Втім, головна перевага даного інтерфейсу полягає в тому, що кабелі і роз'єми XLR зазвичай працюють в так званому балансному форматі. Такий формат підключення передбачає не два, а три дроти – умовно кажучи, два сигнальних і один загальний «ноуь»; а сигнал на вході обробляється таким чином, що перешкоди, наведені на кожен дріт із зовнішніх джерел, виявляються «у протифазі» і взаємно гасяться. Завдяки цьому балансне з'єднання дає змогу якісно і чисто передавати аналоговий аудіосигнал навіть при великій довжині кабелю. З іншого боку, сам роз'єм має досить великі розміри, його наявність неминуче позначається на вартості, а реальна потреба в балансному виході на кабінет виникає не так вже й часто. Тому даний роз'єм особливою популярністю не користується.

— Jack / XLR. Поєднання двох описаних вище типів виходів в одному підсилювачі. Детальніше про кожен тип див. вище; тут же відзначимо, що найчастіше це окремі роз'єми, хоча технічно можливий і інший варіант — комбіноване гніздо, що допускає підключення і Jack, і XLR. Ці нюанси варто уточнювати окремо. У будь-якому разі дане поєднання робить підсилювач більш універсальним і означає наявність в ньому балансного виходу (див. «XLR» вище); однак подібна універсальність, як і балансне підключення, на практиці потрібні порівняно рідко, тому і дане поєднання не набуло поширення.

— Speakon / Jack. Ще один комбінований варіант, що передбачає наявність двох описаних вище типів виходів. Він дещо популярніший, ніж поєднання Jack і XLR; також відзначимо ще два специфічних моменти. По-перше, в даному варіанті різні види роз'ємів виконуються виключно у вигляді окремих гнізд. По-друге, за кількістю виходів Jack можна визначити тип «Спік-она»: в даному разі кожен роз'єм 6.35 мм відповідає за один канал звуку — відповідно, якщо таких виходів два, то єдиний Speakon також буде двоканальним (тобто чотирьохконтактним).

Наявність у комбоусилителе автономного живлення.

Дана особливість дозволяє застосовувати пристрій незалежно від розеток — наприклад, для виступу на відкритому повітрі. Джерелом автономного живлення найчастіше є змінні батарейки, наприклад, 6 елементів AA; однак може передбачатися і вбудований акумулятор. Перший варіант зручний тим, що виснажені батарейки можна швидко поміняти на свіжі, другий — тим, що акумулятор першопочатково поставляється в комплекті, а при розряді його досить зарядити, не потрібно витрачатися на покупку нових батарейок.

Варто мати на увазі, що більшість моделей з автономним живленням являють собою порівняно компактні і малопотужні пристрої — для потужної акустики потрібні були б занадто дорогі і громіздкі джерела живлення.