Порівняння Microlab M-880 vs Microlab M-890

Кількість окремих частотних смуг, відтворюваних колонкою. На кожну таку смугу виділяється мінімум один спеціалізований динамік.

Сенс використання декількох частотних смуг полягає в тому, що для різних частот оптимальна конструкція динаміків теж буде різною (наприклад, ВЧ-динаміки краще робити невеликими, а НЧ — великими). Таким чином, поділ звуку на смуги дозволяє поліпшити звучання. Зі свого боку, гідністю односмугових колонок є компактність і менша вартість.

Класичними варіантами багатосмугових комп'ютерних колонок вважаються моделі на 2 (НЧ/ВЧ) або 3 смуги (НЧ/СЧ/ВЧ). Зустрічається також акустика 2.5 — вона має 2 окремих динаміка для НЧ і ВЧ плюс комбінований НЧ+СЧ.

Співвідношення рівня корисного сигналу (власне відтворюваного звуку) до рівня сторонніх шумів, забезпечуване підсилювачем колонок в нормальному режимі.

Будь-який підсилювач неминуче створює власні шуми; позбутися від них неможливо, однак можна знизити їх рівень. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше буде звук, тим менш помітними будуть сторонні перешкоди. В сучасних комп'ютерних колонках цей показник може варіюватися від 52 – 55 дБ (мінімальний показник для того, щоб шум не доставляв особливого дискомфорту) до 90 – 95 дБ (може бути поівняним з досить прогресивною Hi-Fi апаратурою). Однак варто мати на увазі, що співвідношення сигнал/шум є далеко не єдиним параметром, що впливає на якість звуку, і його високе значення ще не гарантує приємного звучання колонок.

Діапазон звукових частот, підтримуваний акустикою. Чим ширше цей діапазон, тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якісь із цих деталей на низьких або високих частотах залишаться «за кадром». Водночас людське вухо здатне чути частоти близько 16 – 22000 Гц, а з віком цей діапазон ще більше звужується. У сучасній аудіотехніці, особливо топового рівня, можуть зустрічатися більш широкі діапазони, однак з практичної точки зору в цьому немає особливого сенсу. Крім того, варто відзначити, що сам по собі широкий частотний діапазон не гарантує високоякісного звуку — багато що залежить також від АЧХ.

Загальна номінальна потужність колонок — сума номінальних потужностей всіх компонентів (фронтальних, тилових, центральних і т. ін.)

Під номінальною зазвичай мають на увазі найбільшу середню потужність звуку, яку колонки можуть видавати без перевантажень і пошкоджень. Окремі піки звучання можуть помітно перевищувати цей показник, проте саме середнє значення є ключовим зокрема, саме воно визначає загальну гучність акустики. Правда, тут варто мати на увазі, що в комплектах з сабвуфером на останній може припадати близько половини загальної потужності всієї системи, притому що фактична гучність визначається переважно основними колонками. На практиці це означає, що при рівній сумарної потужності акустика з сабвуфером може звучати помітно тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 20 Вт буде мати по 10 Вт на один основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 20 Вт з 10-ватним «сабом» на основні динаміки доведеться всього за 5 Вт.

Що стосується конкретних значень, то в самих тихих сучасних колонки для ПК потужність не перевищує 10 Вт. Показник у 10 – 25 Вт можна назвати відносно скромним, 25 – 50 Вт — середнім, а значення в 50 – 100 Вт і вище зустрічаються переважно в комплектах з сабвуферами, де значна частина потужності припадає саме на басовий динамік (хоча зустрічаються і звичайні с...тереоколонкі з подібними характеристиками).

Теоретично потужність акустики впливає ще й на її сумісність з конкретним підсилювачем: колонки не повинні поступатися йому за номінальної потужності, інакше можливі спотворення звуку і навіть пошкодження обладнання. Однак комп'ютерна акустика в абсолютній більшості випадків використовуються з власними підсилювачами, оптимально підібраними під встановлені в колонках динаміки. Так що цей момент стає актуальним лише в деяких специфічних випадках, наприклад, при заміні комплектного зовнішнього підсилювача (див. нижче) на інший.

Номінальна потужність кожної окремої фронтальної колонки, передбаченої в акустичній системі. Цей параметр може зазначатися для системи з будь-якою кількістю колонок (див. вище) — всі формати звуку, що застосовуються в комп'ютерної акустики, передбачають пару фронтальних колонок.

В самих загальних рисах чим вище потужність, тим голосніше здатна звучати колонка. Детальніше про це параметр див. «Сумарна потужність» вище. Тут же відзначимо, що для стереосистем без сабвуфера потужність одного фронтального каналу складає половину від загальної потужності, більш прогресивної акустиці співвідношення потужностей між каналами може бути різним.

Номінальна потужність комплектного сабвуфера акустичної системи.

Нагадаємо, сабвуфер — це спеціалізований динамік для низьких і наднизьких частот; такий динамік особливо корисний для ігор і фільмів, саме для такого контенту найбільш важливі добре виражені баси. Відповідно, від потужності такого динаміка залежить насиченість і (до певної міри) загальну якість звучання низьких частот. «Саби», зазвичай, підбираються під потужність решти компонентів системи, однак комплекти зі схожою загальною потужністю основних каналів можуть все-таки відрізнятися за характеристиками сабвуферів.

Також варто відзначити, що потужність цього компонента може становити досить значну частину від сумарної потужності всієї акустики: у деяких моделях близько половини загальних ватт» (а то й більше) припадає саме на сабвуфер. Це варто враховувати при порівнянні; більш докладно див. «Сумарна потужність».

Фазоінвертором називають трубку особливої конструкції, що з'єднує внутрішній об'єм корпусу колонки з зовнішнім простором. За рахунок точно підібраною довжини така трубка покращує звучання низьких частот, робить його більш насиченим і рівномірним. Головний недолік фазоінвертора полягає в тому, що через руху повітря в трубці може виникнути гул; втім, виробники конструюють колонки так, щоб максимально знизити ймовірність цього явища.

Зазначимо, що наявність фазоінвертора особливо корисно для сабвуферів, однак ця функція може зустрічатися і в стереоколонках загального призначення — з тих же міркувань.

— mini-Jack (3.5 мм). Роз'єм 3.5 мм використовується як стандартний аналоговий аудіовихід практично у всіх сучасних ПК і ноутбуках; крім того, він встановлюється в більшість смартфонів, планшетів і кишенькових плеєрів, та й в багатьох інших різновидах техніки дуже поширений. У світлі цього штекером mini-jack оснащується більшість сучасних комп'ютерних колонок (за винятком хіба що Bluetooth моделей). Це може бути штекер на незнімному або знімному кабелі, або ж перехідник з іншого роз'єму — наприклад, «2 RCA — mini-jack».

— RCA. Роз'єм RCA, також відомий в просторіччі як «тюльпан», у цьому разі застосовується як лінійний вхід, для прийому аналогового аудіосигналу — аналогічно тому ж 3.5 мм mini-jack. Відмінності полягають в декількох важливих моментах. По-перше, RCA працює за принципом «один роз'єм на канал», і кількість таких роз'ємів буде залежати від формату звуку. Приміром, стереоакустиці знадобиться комплект з двох таких роз'ємів, системі 5.1 — з шести тощо. По-друге, RCA досить популярний в традиційній аудіотехніці, проте досить слабо поширений серед комп'ютерів. Тому комп'ютерній акустиці цей вхід зустрічається відносно рідко – переважно досить прогресивних моделях (у тому числі рішеннях з зовнішнім підсилювачем). Крім того, відзначимо, що в комплектах з сабвуфером для підключення «саба» в головному сателіті може також передбачатися роз'єм RCA, який грає в даному разі роль виходу.
...
— Вихід на сабвуфер. Наявність роз'єму для підключення сабвуфера дає можливість ще більше збагатити звучання системи нижніми частотами. Звичайно сабвуфер можна придбати додатково. А сам вихід служить як опція і дає змогу розширити акустику за потреби.

— Вихід для навушників. Вихід для підключення навушників, розташований безпосередньо на корпусі однієї з колонок. Такий роз'єм буває особливо зручний при використанні навушників з традиційним настільним ПК: підключати «вуха» до корпусу колонки, що знаходиться на столі, буває помітно зручніше, ніж тягнути дріт до системного блоку. Зазвичай, роль даного виходу грає стандартне гніздо mini-Jack 3.5 mm — саме під нього робиться більшість сучасних «вух» (як комп'ютерних, та й загального призначення).

— Вхід для мікрофона. Вхід для підключення зовнішнього мікрофона, розташований безпосередньо на корпусі колонок. Сенс цієї функції такий же, як і у описаного вище виходу для навушників: підключати мікрофон до колонки, що стоїть на столі, нерідко буває зручніше, ніж безпосередньо до системного блоку. Самі колонки з цією особливістю, зазвичай, мають додатковий штекер, що підключається до мікрофонного входу звукової карти.

— USB B. Інтерфейс, що дає змогу підключати колонки до USB-порту комп'ютера, ноутбука тощо в якості зовнішнього периферійного пристрою. Подібне підключення може стати в нагоді, наприклад, в тих ситуаціях, якщо стандартний аудіовихід зайнятий або знаходиться у важкодоступному місці; крім того, воно дає можливість колонкам працювати навіть за відсутності в системі звукової карти (хоча таке на сьогодні зустрічається дуже рідко). При цьому через USB може здійснюватися ще й живлення колонок, що, при невеликій потужності, дає можливість обійтися без окремого джерела живлення (докладніше див. «Живлення від USB-порту»). Крім того, даний роз'єм може відповідати за додаткові функції — наприклад, управління функціями колонки з ПК, через спеціальне ПЗ.

— Оптичний вхід. Цифровий вхід для передачі високоякісного звуку, зокрема багатоканального. Таке з'єднання примітне повною нечутливістю до електричних перешкод, однак оптоволоконний кабель погано переносить перегини і сильний натиск.

— Коаксіальний вхід. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді. Передбачає можливість передачі багатоканального звуку. Використовує роз'єм RCA (що іменується в просторіччі «тюльпаном»), однак з описаним вище інтерфейсом RCA несумісний. Коаксіальне з'єднання, на відміну від оптичного, схильне до електромагнітних перешкод, зате не потребує особливої делікатності у поводженні з кабелем.

Наявність знімних кабелів позбавить вас від можливих поломок пристрою, які пов'язані з перегином дротів. Якщо ж подібний казус станеться, легка заміна дроту на новий дає змогу надалі використовувати колонки, а не нести їх в сервісний центр. Однак таке рішення переважно використовується в моделях вищого рівня, що і позначається на вартості. При цьому, знімними можуть бути не тільки аудіокабелі, під які передбачаються роз'єми (за класикою це RCA), але й кабель живлення.