K8, K10 та К10.5

В 2006 Advanced Micro Devices випустила злегка оновлені процесори архітектури K8 під назвою Windsor (90 нм, 125 Вт). Двоядерні Athlon 64 X2 змогли подолати «психологічний рубіж» у 3 ГГц і наздогнати за продуктивністю конкуруючі Pentium D. Але на той час Intel вже випустила абсолютно нові чіпи Core 2 Duo, які виявилися потужнішими та енергоефективнішими (65 нм, 65 Вт). І вже ходили чутки про чотириядерні Core 2 Quad. Тому AMD потрібно було в терміновому порядку робити крок у відповідь.


Усього за рік було розроблено нову архітектуру К10 (назву К9 було вирішено пропустити через подібність до англійського слова «Canine», що перекладається як «Собачий»). У результаті AMD навіть вдалося випередити Intel з випуском першого справжнього чотириядерного процесора Phenom X4 Agena. Тоді як Core 2 Quad був два двоядерних чіпа на одній підкладці.

Але поспіх виявився фатальним. Всі перші 65-нм чіпи AMD, включаючи чотириядерні Phenom X4, триядерні Phenom X3 (Toliman), двоядерні Athlon 64 X2 (Brisbane) і навіть одноядерні Sempron (Sparta), були схильні до помилки TLB. Виробники материнських плат у терміновому порядку випустили оновлення прошивки BIOS, що усувають проблему, але при цьому суттєво знизилася швидкодія. Наприклад, новий 65-нм Athlon 64 X2 5200+ 2.7 ГГц виявився нітрохи не швидше за старий 90-нм 3800+ 2 ГГц. Повністю вирішена проблема TLB була лише з переведенням виробництва процесорів на новий степінг.

Відновити добру репутацію компанії були покликані 45-нм чіпи Phenom другого покоління. Друга спроба виявилася набагато успішнішою за першу. Хітом продажів стали не стільки чотириядерні Phenom II X4 Deneb, скільки три- та двоядерні моделі (Heka та Callisto відповідно). Справа в тому, що це були чотириядерники із заблокованими ядрами, які з високою ймовірністю можна було активувати. У прайс-листах магазинів навіть з'явилися окремі товарні позиції, наприклад, «Phenom II X2, розблокується, перевірено».

Актуальні процесори від AMD

Bulldozer та Piledriver

У 2011 році Intel перейшла на енергоефективний 32-нм техпроцес і представила велику лінійку процесорів Core i3, i5 та i7 високопродуктивної архітектури Westmere. Відповідь AMD в особі шестиядерних Phenom II X6 Thuban виглядала непереконливо: ядра були на ті часи вже слабкі, сучасні інструкції SSE 4.1 не підтримували, а грілися а-ки грубка.

Повноцінним конкурентом Intel Westmere стало нове 32-нм сімейство чіпів AMD під назвою FX(Zambezi). Моделі підсерії FX-4000 отримали чотири ядра Bulldozer, FX-6000 – шість ядер, а FX-8000 – вісім. Але варто враховувати, що ядра у Bulldozer спарені по два і мають загальний кеш та модуль операцій з плаваючою комою. Простіше кажучи, продуктивність одного двоядерного блоку Bulldozer приблизно дорівнює двом віртуальним ядрам Intel Hyper-Threading.


Дороблена архітектура, що вийшла через рік, отримала назву Piledriver (Vishera). Лінійку FX поповнила серія 9000 - добірні восьмиядерники з частотою до 5 ГГц. Втім, всі чіпи FX мають розблокований множник, що дає змогу розігнати їх вручну як мінімум до 4.6 ГГц.

Спочатку Bulldozer та Piledriver через високу ціну не користувалися популярністю. Комерційний успіх до них прийшов лише через три роки, коли ціни на них суттєво знизилися і, головне, вийшли комп'ютерні ігри, яким чотири потоки недостатньо. Наприклад, восьмиядерний FX-8300 коштував стільки ж, скільки чотирипотоковий Core i3-6100.

APU Fusion

Ще в 2006 році AMD поглинула одного із двох найбільших виробників відеокарт - ATI Technologies. З того часу пішли розмови у «гібридних» процесорах (APU) із потужною інтегрованою графікою Radeon. Проект отримав назву Fusion (зараз цей термін вже не використовується), але був реалізований лише за п'ять років.


Першими APU-чіпами стали Bobcat та Llano (нові лінійки E та A). Молодші Bobcat (вони ж Brazos чи Zacate) планувалися як енергоефективна відповідь процесорам Intel Atom, які правили бал на популярному на той час ринку нетбуків та трансформерів. Ось тільки вийшли Bobcat набагато енергоненажерливішими, ніж Atom, і широко поширеними не стали.

Старші ж Llano на архітектурі K10.5 вийшли досить-таки збалансованими і дозволяли з комфортом грати на інтегрованій графіці в Dota 2 і Counter-Counter: Global Offensive. Але ось невдача — сокет у них був окремий FM1, а не AM3+, як багатоядерні процесори Bulldozer. Це не дозволяло спочатку купити Llano і пересидіти на інтеграції, а потім проапгрейдитися до FX і дискретної відеокарти.


І найгірше те, що вже через рік Llano були замінені на Trinity з більше сучасною архітектурою Piledriver та новим сокетом FM2. Згодом вийшли чіпи Kaveri та Godavari, але відмінності від Trinity були мінімальними.

У результаті, платформа AMD FM2 так і залишилася цікавою, але тупиковою з погляду апгрейду. Нові ж APU Stony Ridge та Bristol Ridge на архітектурі Excavator (ще трохи покращена Bulldozer-Piledriver) відрізняються лише підтримкою сучасного сокету AM4 та оперативної пам'яті DDR. А ось компанії Microsoft і Sony оцінили APU AMD і зробили їх основою своїх ігрових консолей Xbox One і Sony PlayStation 4.

Ryzen та Threadripper

Довгих п'ять років віддані фанати AMD чекали по-справжньому на нову процесорну архітектуру і нарешті дочекалися. У 2017 році у продаж надійшли чіпи Ryzen з кількістю ядер архітектури Zen від чотирьох до восьми та підтримкою віртуальних потоків SMT (аналог Intel Hyper-Threading).

Нові процесори AMD на архітектурі Zen

Новинки виявилися в півтора рази швидше за старі AMD FX, але на третину слабші, ніж конкуруючі Intel Kaby Lake і Coffee Lake. Втім, час багатопотокового програмного забезпечення, у тому числі ігор, нарешті настав і висока продуктивність на одне ядро перестала відігравати важливу роль. На підтвердження цього AMD випустила 16-ядерні 32-потокові чіпи Threadripper для професійного відеомонтажу та тривимірного моделювання. Головне, що співвідношення ціни та кількості ядер-потоків у AMD вигідніше, ніж у Intel.

Новий 2018 обіцяє бути для AMD ще більше вдалим: анонсована лінійка процесорів Ryzen 2000 Zen+ з підвищеною частотою та опційно вбудованою графікою Vega.