Розмір матриці
Фізичний розмір матриці відеокамери. Зазвичай вимірюється по діагоналі і позначається у частках дюйма — наприклад, 1/3 або 1/2.33" (другий варіант, відповідно, більше). Крім того, у відеокамерах можуть встановлюватися матриці «фотографічного» формату, в цьому випадку використовується відповідне позначення — наприклад, APS-C.
Чим більший сенсор, тим вище якість зображення, яку він здатний забезпечити (за інших рівних умов, зрозуміло). Це пов'язано з тим, що на більш великих матрицях кожен окремий піксель має більший розмір, на нього потрапляє більша кількість світла, що підвищує чутливість та зменшує рівень шумів; це особливо важливо для зйомки при слабкому освітленні. Для аматорських цілей цілком вистачає невеликих матриць, а ось в професійних камерах (див. «За призначенням») даний параметр становить не менше 1/3". Винятком, щоправда, є моделі з декількома матрицями (див. «Кількість матриць») — в них кожен окремий сенсор досить невеликий, а висока якість забезпечується за рахунок особливостей обробки зображення.
Фокусна відстань (екв. 35 мм)
Фокусна відстань штатного об'єктива відеокамери в перерахунку на повнокадрову матрицю формату 35 мм. Також цей параметр називають «еквівалентна фокусна відстань» — ЕФВ.
Саме по собі фокусна відстань — це відстань від оптичного центра об'єктива (при фокусуванні на нескінченність) до матриці, при якій на матриці виходить максимально різке зображення. Воно є однією з ключових характеристик будь-якого об'єктива, оскільки визначає кути огляду, ступінь наближення і, відповідно, специфіку застосування оптики. Водночас порівнювати різні варіанти по фактичному фокусній відстані не можна: закони фізики такі, що при різних розмірах матриць одне і те ж фокусна відстань буде давати різні кути огляду. Тому в якості універсальної характеристики та критерії для порівняння було прийнято ЕФВ. Його можна описати як фокусна відстань, яку мав би об'єктив під матрицю 35 мм з такими ж кутами огляду.
Чим більше фокусна відстань, тим вже буде кут огляду і тим вище ступінь наближення видимої сцени. Оптика з ЕФВ до 18 мм належить до класу надширококутної («риб'яче око») і застосовується насамперед для створення художніх ефектів. Відстані до 40 мм відповідають «широкоугольникам», 50 мм дає таку ж ступінь наближення, як у неозброєного ока, діапазон 70-100 мм вважається оптимальним для портретної зйомки, а великі значення дають змогу застосовувати оптику вже в якості телеоб'єктива. Знаючи ці положення, можна приблизно оцінити можливості об'єктива і його...придатність для визначених завдань; є й більш детальні рекомендації, вони описані в спеціальних джерелах.
Також відзначимо, що зазвичай сучасні відеокамери оснащуються об'єктивами із змінною фокусною відстанню (трансфокатором), що дозволяє змінювати ступінь наближення і кут огляду; докладніше див. «Оптичне збільшення».
Світлосила
Світлосила штатного об'єктива відеокамери.
Даний параметр описує те, наскільки об'єктив послаблює світловий потік. Зазвичай він записується у вигляді співвідношення між діаметром чинного отвори і фокусною відстанню об'єктива, при цьому перша величина приймається за одиницю і позначається як f — наприклад, f/1.8 або f/5.6. При цьому чим менше число в такий запису — тим вище світлосила: так, у нашому прикладі перший варіант «світліше» другого. Також відзначимо, що більшість об'єктивів із змінною фокусною відстанню (див. вище) мають також змінну світлосилу — в таких випадках вона позначається діапазоном від максимальної до мінімальної (від меншого числа до більшого).
Висока світлосила важлива насамперед при зйомки в умовах слабкої освітленості: вона дозволяє фіксувати зображення, не задираючи» чутливість матриці і не створюючи додаткових артефактів у вигляді шумів, а в режимі фотозйомки — ще й працювати з більш короткими витримками (що знадобиться для динамічних сцен). Крім того, чим вище світлосила, тим нижче глибина різкості і тим простіше отримати розмитий фон. Зазначимо, що для нескладних побутових завдань цей параметр не грає вирішальної ролі, а от професійної зйомки може виявитися вельми значущим.
Запис звуку
Формат, в якому камера записує звук у процесі відеозйомки. Зазвичай в цьому пункті вказується кількість каналів і використовувана система звуку, формат файлів або характеристики аудіопотоку, наприклад, «2 каналу Dolby Digital (AC-3)» або «PCM, 16 біт, 48 кГц, 2 каналу». Щоб не заглиблюватися в технічні подробиці, відзначимо, що два канали — це мінімально необхідна кількість для звуку з ефектом об'ємності (стерео), а прогресивні моделі можуть працювати і з багатоканальним звуком на зразок 5.1. Що ж стосується інших характеристик, то на них варто звертати увагу при виборі професійного пристрою (див. «За напрямом») — в аматорських і тим більше кишенькових камерах формат звуку не грає особливої ролі. Конкретні особливості різних форматів описані в спеціальних джерелах.
Роз'єми
—
Компонентний. Інтерфейс для передачі відеосигналу в аналоговому форматі, з поділом «картинки» на три компоненти (звідси і назва) і передачею кожного з компонентів по окремому дроту. За рахунок цього забезпечується досить висока якість зображення і хороша пропускна здатність: компонентний інтерфейс за якістю перевершує
S-Video і придатний навіть для роботи з високою роздільною здатністю (HD). З іншого боку, він не передбачає роботи з аудіо — так що, якщо Ви хочете чути звук, доведеться потурбуватися окремим каналом для його передачі. На стаціонарній відеотехніки для компонентного підключення зазвичай використовуються три окремих роз'єму RCA («тюльпан»), такий же формат може застосовуватися в професійних відеокамерах, а ось в аматорських моделях (див. «За призначенням») компонентний вихід має компактну конструкцію у вигляді гнізда mini-jack 3,5 мм
—
USB. Універсальний інтерфейс, що застосовується в комп'ютерній техніці для підключення різної зовнішньої периферії. Поширений надзвичайно широко, є в абсолютній більшості сучасних настільних ПК і ноутбуків. При підключенні до комп'ютера по USB відеокамера також працює як периферійний пристрій. Найпопулярніше використання такого підключення — копіювання відзнятих матеріалів, однак воно може передбачати й інші можливості, залежно від моделі: дистанційне керування камерою, оновлення прошивки, потокова трансляція через
...USB, робота в режимі вебкамери (див. «Функції і можливості»). Крім того, саме цей інтерфейс застосовується для прямого копіювання на HDD (див. там само); в цьому випадку камера відіграє роль керуючого пристрою, а накопичувач — периферійного.
— HDMI. Високошвидкісний цифровий інтерфейс для передачі відео - та аудіосигналу по одному кабелю. Має достатню пропускну здатність для роботи з відео високої роздільної здатності і багатоканальним звуком. Вихід HDMI у відеокамері дуже зручний для використання її в ролі зовнішнього плеєра при перегляді відзнятих матеріалів: переважна більшість сучасних телевізорів і моніторів мають хоча б один вхід цього стандарту. Так і в інший відеотехніки він широко поширений.
— S-Video. Інтерфейс для передачі відеосигналу в аналоговому форматі. Як і компонентне підключення (див. вище), цей стандарт не працює з аудіо і використовує роздільне передачу компонентів сигналу — проте в даному випадку цих компонентів 2, а не 3. Це, з одного боку, дещо знижує якість «картинки», з іншого — дозволяє використовувати один кабель і один роз'єм замість трьох. А ось з істотних недоліків S-Video варто відзначити неможливість роботи з HD — пропускної здатності вистачає тільки на сигнал стандартного роздільної здатності.
— IEEE 1394. Також відомий у побуті як FireWire. Хоча зараз IEEE 1394 є досить універсальним інтерфейсом, що застосовуються в комп'ютерній техніці, першопочатково він використовувався саме у відеокамерах — насамперед для «захоплення» відео з магнітної стрічки з конвертацією до файлів. Це застосування актуально і зараз — практично всі камери з miniDV (див. «Тип носія») мають такий вихід, зустрічається він і серед інших пристроїв, переважно професійних (див. «За напрямом»). Підключення по FireWire може забезпечувати і інші можливості — аналогічні описаним вище USB.
— SDI. Цифровий інтерфейс, використовуваний для передачі відео і звуку, а також службової інформації. Пропускна здатність SDI трохи нижче, ніж у HDMI, але з низки причин він значно краще підходить для професійного застосування і досить широко використовується у відповідній відеотехніки, включаючи камери. А ось у аматорські моделі (див. «За напрямом») виходи цього стандарту не встановлюються.
— AV-вихід. Роз'єм для передачі відео і аудіо в аналоговому форматі. Цей інтерфейс також називають «композитним», але класичний композитний вхід або вихід використовує кілька роз'ємів RCA (один під відео і один для монофонічного звуку або два — для стерео). У відеокамерах ж даний інтерфейс зазвичай виконується у вигляді гнізда 3.5 мм (mini-jack), а для підключення до повнорозмірної відеотехніки використовуються відповідні кабелі. Головною перевагою AV-виходу перед іншими аналоговими стандартами (компонентним і S-Video, див. вище) є можливість одночасної передачі відео і звуку. Водночас за якістю зображення він програє згаданими варіантами через те, що всі компоненти відео передаються по одному кабелю і стійкість до перешкод невисока.
— Вхід під мікрофон. Роз'єм для підключення до відеокамери зовнішнього мікрофона. Ця функція незамінна в тих випадках, коли мікрофон необхідно розмістити на деякому віддаленні від камери — наприклад, під час зйомки телепрограм або репортажів. В професійних моделях (див. «За напрямом») таких входів може бути кілька, і вони можуть застосовуватися також для багатоканального запису звуку та інших спеціалізованих завдань. Зазначимо, що мікрофонні роз'єми стандарту XLR зазначаються в нашому каталозі окремо (див. нижче).
— XLR вхід мікрофона. Наявність в конструкції камери як мінімум одного входу під зовнішній мікрофон, використовує роз'єм XLR. Роль зовнішнього мікрофона докладно описана вище. Що стосується XLR, то він являє собою інтерфейс, широко застосовуваний у професійній аудіо - і відеотехніки, включаючи камери. Головною його особливістю є можливість т. зв. балансного підключення; підключення відрізняється високою стійкістю до перешкод навіть при великій довжині кабелів і добре підходить для роботи з високоякісними мікрофонами. Сам роз'єм має досить великі розміри, але з урахуванням габаритів професійних відеокамер це не є недоліком. Варто відзначити, що через один вхід XLR передається 1 канал звуку, тому їх може передбачатися кілька — зазвичай два, для стерео запису.
— Вихід на навушники. Наявність в конструкції відеокамери виходу на навушники. Основне призначення цієї функції — прослуховування звуку, який супроводжує відзняте відео. Навушники зазвичай забезпечують більш високу якість, ніж вбудований динамік (див. «Функції і можливості»), а в деяких ситуаціях вони ще й значно зручніше — наприклад, в шумному місці, або навпаки, коли потрібно дотримуватись тиші. Ще одне призначення навушників — контроль характеристик звуку прямо в процесі запису, але ця можливість зазвичай зустрічається в професійних моделях (див. «За напрямом»). Найчастіше в якості роз'єму застосовується стандартне гніздо під mini-jack 3.5 мм, але зустрічаються й інші варіанти; всі вони включені в даний пункт — крім описаного нижче XLR.
— Вихід на навушники XLR. Наявність у відеокамері виходу для навушників, використовує роз'єм XLR. Особливості самого роз'єму детально описані вище в п. «XLR вхід мікрофона», а роль навушників — у п. «Вихід на навушники». Водночас відзначимо, що XLR, будучи професійним інтерфейсом, призначений не стільки для прослуховування записаних матеріалів, скільки для інших, більш серйозних завдань, зокрема, стеження за звуком у процесі зйомки.