Модель відеокарти
Основними виробниками відеокарт у наш час є
AMD,
NVIDIA та Intel, причому кожен має свою специфіку. NVIDIA випускає переважно дискретні рішення; серед найпоширеніших – серії
GeForce MX1xx,
GeForce MX3xx,
GeForce GTX 10xx (зокрема
GTX 1050,
GTX 1050 Ti та
GTX 1060),
GeForce RTX 20xx , GeForce RTX 20xx,
GeForce RTX 20xx 060 Ti,
GeForce GeForce RTX 3070 Ti,
GeForce RTX 3080 Ti , GeForce RTX
4060 Ti,
GeForce RTX 4060 Ti , GeForce RTX 4060 Ti ,,
GeForce RTX 4080,
GeForce RTX 4080 SUPER,
GeForce RTX 4090 та окрема серія
Quadro. AMD пропонує як дискретну, так і вбудовану графіку – зокрема в рамках популярних серій
Radeon RX 500,
Radeon RX 5000,
Radeon RX 6000,
Radeon RX 7000 та
AMD Radeon Pro. А Intel займається виключно модулями, інтегрованими в процесори свого виробництва – це може бути HD Graphics, UHD Graphics і Iris.
Зазначимо, що багато конфігурацій з дискретною графікою мають також інтегрований графічний модуль; у таких випадках вказується назва дискретної відеокарти, як більш прогресивної.
Тип накопичувача
Тип накопичувача, штатно встановленого в комп'ютері.
Відзначимо, що багато ПК дають змогу доповнити комплектний накопичувач або навіть повністю замінити його, проте зручніше купити потрібну конфігурацію одразу і не возитися з переоснащенням. Що стосується типів, то традиційні жорсткі диски (
HDD) у наш час все більше поступаються твердотільним модулям
SSD. Крім того, досить популярні поєднання
HDD+SSD (у тому числі з використанням сучасних технологій
Intel Optane і
Fusion Drive) та новинки
SSD+SSD. А ось такі рішення, як SSHD і eMMC, практично вийшли з ужитку. Розглянемо ці варіанти докладніше:
— HDD. Класичний жорсткий магнітний диск. Основною перевагою таких накопичувачів є невисока вартість в перерахунку на одиницю об'єму — це дає змогу створювати місткі і водночас недорогі сховища. З іншого боку, HDD помітно поступаються SSD по швидкості роботи, а також погано переносять удари і струси. У світлі цього даний тип носіїв все рідше використовується в чистому вигляді — набагато частіше можна зустріти поєднання жорсткого диска з SSD-модулем (див. нижче).
— SSD. Твердотільні накопичувачі на основі флеш-пам'яті. При тому ж обсязі SSD обходиться помітно дорожче HDD, проте це виправдовується рядом переваг. По-перше, такі накопичувач
...і працюють значно швидше жорстких дисків; конкретна швидкодія може бути різною (залежно від типу пам'яті, інтерфейсу підключення тощо), однак навіть недорогі SSD перевершують за цим показником прогресивні HDD. По-друге, твердотільна пам'ять не має рухомих частин, що дає відразу декілька переваг: легкість, компактність, нечутливість до ударів і низьке енергоспоживання. А вартість подібної пам'яті постійно знижується по мірі розвитку технологій. Так що все більше сучасних ПК оснащуються саме подібними накопичувачами, причому це можуть бути конфігурації будь-якого рівня — від бюджетних до топових.
— HDD+SSD. Наявність в одній системі відразу двох накопичувачів — HDD і SSD. Детальніше кожен з цих різновидів описаний вище; а їх поєднання в одній системі дає змогу об'єднати переваги і частково компенсувати недоліки. Приміром, на SSD (що зазвичай має досить невеликий об'єм) можна зберігати системні файли і інші дані, для яких важлива швидкість доступу (наприклад, робочі додатки); а HDD добре підходить для великих обсягів інформації, які не потребують особливо високої швидкості (характерний випадок — відеофайли та інший мультимедійний контент). Крім цього, твердотільний модуль можна застосовувати не як окреме сховище, а як проміжний кеш для прискорення роботи жорсткого диска; втім, для цього потрібні спеціальні програмні налаштування (тоді як режим «два окремих накопичувача» найчастіше доступний за замовчуванням).
Також підкреслимо, що в даному випадку мова йде про «звичайні» SSD-модулі, що не належать до серій Optane і Fusion Drive; особливості цих серій докладно описані нижче.
— HDD+Optane. Поєднання традиційного жорсткого диска з твердотільним SSD-модулем з серії Intel Optane. Детальніше про загальні особливості такого поєднання див. «HDD+SSD» вище. Тут же відзначимо, що «оптейни» відрізняються від інших SSD-накопичувачів особливою тривимірною структурою комірок пам'яті (технологія 3D Xpoint). Це дає змогу звертатися до даних на рівні окремих комірок і обходитися без деяких додаткових операцій, що прискорює швидкість роботи і знижує затримки, а також позитивно позначається на терміні служби пам'яті. Друга відмінність полягає в тому, що Optane зазвичай використовується не як окремий накопичувач, а як допоміжний буфер (кеш) для основного жорсткого диска, покликаний підвищити швидкість роботи. Обидва накопичувача при цьому сприймаються системою як єдиний пристрій. Недолік даного типу SSD традиційний — досить висока вартість; також варто відзначити, що його перевага найбільш помітна на порівняно невисоких навантаженнях (хоча і при зростанні навантаження вона не зникає повністю).
— HDD+Fusion Drive. Різновид зв'язки «HDD+SSD» (див. вище), що застосовується винятково в комп'ютерах Apple і оптимізований під фірмову «операційку» macOS. Втім, правильніше буде порівнювати даний варіант зі сполученням «HDD+Optane» (також описане вище): так, обидва накопичувача сприймаються системою як єдине ціле, а модуль Fusion Drive використовується у тому числі як швидкісний кеш для жорсткого диска. Однак є і суттєві відмінності. По-перше, Fusion Drive має значні об'єми і застосовується не тільки як службовий буфер, але і як частина повноцінного накопичувача — для постійного зберігання даних. По-друге, загальний об'єм всієї зв'язки приблизно відповідає сумі об'ємів обох накопичувачів (за винятком пари «службових» гігабайт). Даний тип накопичувача обходиться недешево, проте ефективність і зручність цілком відповідають цій ціні.
— SSHD. Так званий гібридний накопичувач: пристрій, що об'єднує в одному корпусі жорсткий диск і невеликий SSD-кеш. Деякий час тому це рішення було досить популярним, однак зараз воно майже не зустрічається, будучи витісненим більше практичним варіантом — різними різновидами HDD+SSD.
— eMMC. Різновид твердотільної пам'яті, першопочатково розроблений для портативних гаджетів на зразок смартфонів і планшетів. Від SSD відрізняється, з одного боку, меншою вартістю і низьким енергоспоживанням, з іншого — порівняно невисокою швидкістю і надійністю. Через це даний тип накопичувачів використовується вкрай рідко — зокрема, у поодиноких моделях мікрокомп'ютерів і тонких клієнтів (див. «Тип»).
— HDD+eMMC. Поєднання жорсткого диска (HDD) і твердотільного модуля eMMC. Ці види накопичувачів докладно описані вище; тут же зауважимо, що даний варіант зустрічається вкрай рідко, причому в досить специфічних пристроях — моноблоках (див. «Тип») з функцією трансформера, де екран являє собою знімний планшет, який можна використовувати автономно. У такому планшеті зазвичай встановлюється модуль eMMC, а в стаціонарній частині розміщується жорсткий диск. Втім, можливий і інший варіант — зв'язка, аналогічна HDD+SSD (див. вище), де eMMC застосовується для зниження вартості та/або енергоспоживання.
— SSD+eMMC. Ще одне поєднання двох описаних вище видів накопичувачів. Застосовувалося в одиничних моноблоках і неттопах — переважно з метою зниження вартості; на сьогодні цей варіант практично не зустрічається.Об'єм 2-го накопичувача
Ємність додаткового накопичувача, встановленого в ПК.
Цей параметр актуальне насамперед для конфігурацій з різнотипними носіями. Так, у зв'язках HDD+SSD і HDD+eMMC основним накопичувачем вважається жорсткий диск, а в даному пункті вказується ємність твердотільного модуля. В конфігураціях SSD+eMMC другим накопичувачем вважається eMMC — менш ємний і виконує допоміжну функцію. Зустрічаються моделі ПК з двома жорсткими дисками, але в таких випадках диски зазвичай мають однаковий об'єм, і для них неважливо, який вважати основним.
Якщо говорити про конкретні цифри, то обсяг
до 128 ГБ можна вважати відносно невеликим, а
128 ГБ і більш солідною. Детальніше ж про об'ємах загалом див. «Ємність накопичувача» вище.
Відсіків 5.25"
Кількість відсіків форм-фактора 5,25" на передній панелі ПК.
Один з найпопулярніших способів використання таких відсіків — установка DVD і Blu-ray приводів, однак у них можуть розміщуватися й інші комплектуючі: «кишені» під знімних HDD і SSD, кардридер і навіть специфічні пристрої на кшталт блоків управління кулерами. Відповідно, чим більше відсіків — тим більше периферійних пристроїв можна одночасно встановити в комп'ютер. Правда, велика кількість периферії 5,25" на практиці потрібно не так часто; з іншого боку, деякі види пристроїв рекомендується встановлювати не підряд, впритул один до одного а через слот для достатньої ефективності охолодження. Тому найчастіше кількість відсіків цього типу не перевищує 4, однак у деяких конфігураціях воно може досягати 10.
USB 3.2 gen1
Кількість повнорозмірних роз'ємів
USB 3.2 gen1 (раніше маркування була USB 3.1 gen1 і USB 3.0), передбачених на передній панелі ПК.
USB є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення периферії. А кількість роз'ємів — це, відповідно, кількість пристроїв, що можна одночасно підключити до передньої панелі без застосування пристроїв. Що стосується версії 3.2 gen1, то вона має швидкість до 4.8 Гбіт/с). Роз'єми USB 3.2 gen1 сумісні і з периферією стандарту USB 2.0. У світлі цього на передній панелі таких роз'ємів нерідко передбачається відразу
2 або більше.
Окремо варто відзначити, що аналогічні порти найчастіше маються і на задній стороні корпусу. Однак передня панель знаходиться ближче до користувача, роз'єми на ній оптимально підходять для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — такий, як флешки.
Звук
Формат звуку, підтримуваний звуковою картою ПК. Вказується залежно від типу пристрою. Для класичних ПК (див. «Тип») формат звуку відповідає найбільшій кількості каналів, що комп'ютер може видати через аналогові виходи — від цього безпосередньо залежить можливість використання того чи іншого комплекту акустики. А для пристроїв з вбудованими динаміками, насамперед моноблоків (див. «Тип»), в даному пункті зазвичай уточнюється формат вбудованої акустики.
Також відзначимо, що цифрові інтерфейси на кшталт S-P/DIF (див. «Роз'єми») можуть забезпечувати більшу кількість каналів, однак такий сигнал неможливо безпосередньо вивести на колонки — потрібен аудиоресивер або інший додатковий перетворювач. Так що основним параметром вважається саме число «аналогових каналів або динаміків. Варіанти тут можуть бути такими:
— 2.0. Традиційне стерео — найскромніший формат, здатний забезпечити ефект об'ємності звуку. Зрозуміло, такий звук не зрівняється з «ефекту присутності» з прогресивними стандартами зразок
5.1 і
7.1, однак у багатьох випадках навіть його буває більш ніж достатньо. Зазначимо, що формат 2.0 найчастіше передбачається в моноблоках — він означає наявність пари вбудованих динаміків, передбачити в таких ПК більш широку акустику буває важко.
— 2.1. Двоканальний стереозвук (див. вище), доповнений сабвуфером, поліпшує звучання басів. З низки причин особливого поширення не отримав, зустрі
...чається, знову ж таки, переважно в моноблоках — в таких пристроях встановлюються два звичайних динаміка та «саб».
— 2.2. Розширена версія формату 2.1, яка передбачає два сабвуфера. Теоретично здатна забезпечити більш потужні та достовірні баси, однак обходиться дорожче, а на практиці ці переваги рідко помітні. Тому використовується ще рідше, ніж 2.1 — знову ж таки, переважно в моноблоках.
— 4.0. Теоретично 4.0 — формат об'ємного звуку з двома фронтальними і двома тиловими каналами. Водночас в ПК цей формат зустрічається виключно серед моноблоків і зазвичай означає наявність двох додаткових динаміків, крім стандартної стереоакустики. Ефекту «звуку з усіх боків» на такій системі не досягти, однак звучання все одно виходить більш якісним і достовірним, ніж у систем 2.0. Втім, ціна також виходить більш високої, при тому, що різниця в звучанні не для всіх принципова. Тому цей формат не отримав поширення.
— 4.2. Розширена версія описаного вище 4.0, де до поліпшеної стереосистеми на 4 динаміка додана пара сабвуферів. За рахунок цього покращується якість басів, однак ще більш збільшуються габарити і вартість акустики, а тому такі системи зустрічаються ще рідше.
— 5.1. Класичний формат повноцінного об'ємного звуку («з усіх сторін»): два фронтальних каналу, один центральний, два тилових і сабвуфер. Під такий звук випущено чимало контенту, та й в іграх нерідко передбачається сумісність саме з системами 5.1. Водночас підтримка даного формату в чистому вигляді порівняно рідко зустрічається серед сучасних ПК. Значно частіше використовуються аудіокарти 7.1: маючи більш прогресивні можливості, вони майже не відрізняються за ціною і цілком здатні працювати також і з 5.1.
— 7.1. Подальше, після 5.1, удосконалення ідеї об'ємного звуку. Такі системи мають 5 традиційних звукових каналів (2 на фронт, 1 фронт-центр і 2 тилових), а 2 додаткових канали можуть розміщуватися різними способами — в якості бічних, як «надбудов» над фронтальними або тиловими і т. ін. В будь-якому разі формат 7.1 дає змогу досягти більш достовірного звучання, ніж 5.1, а його підтримка в сучасних звукових картах коштує дуже недорого.
— 10.2. Специфічний формат звуку, який застосовується в деяких висококласних моноблоках мультимедійної спрямованості. 10 основних динаміків в таких пристроях об'єднані в саундбар під екраном і забезпечують настільки достовірне об'ємне звучання, наскільки це взагалі можливо в системах без тилових каналів. Крім того, така акустика нерідко робиться багатосмугової — тобто включає спеціалізовані динаміки, оптимізовані під конкретну смугу частот і відтворюють тільки її. Це ще більше покращує якість звуку. А два сабвуфера, зі свого боку, дають змогу досягти відповідних характеристик баса. Водночас даний варіант зустрічається вкрай рідко — через високої вартості, та й тому, що потрібної якості звуку простіше буває досягти на окремо підібраною акустиці.Тип підсвітки
Тип підсвічування, передбачений в конструкції ПК. Указується частини комп'ютера, яка, власне, підсвічується; найчастіше це корпус, однак можливі й інші місця установки — наприклад, вентилятори охолодження.
В будь-якому випадку, дана особливість не впливає на функціонал ПК, однак надає йому оригінальний і стильний зовнішній вигляд. Це особливо цінують геймери, тому більшість конфігурацій з підсвічуванням якраз належать до ігрових (див. «Тип»). У найбільш прогресивних системах освітлення може передбачатися можливість зміни кольору і/або синхронізація з іншими компонентами системи і периферійними пристроями.
Колір підсвітки
Колір підсвічування, передбаченої в ПК.
Про підсвічуванні див. вище, вибір за даним показником залежить виключно від особистих естетичних уподобань користувача, а також побажань до оформлення комп'ютера і простору навколо нього. Окремо варто згадати RGB-підсвічування — так називають системи, в яких відтінок світіння можна вибирати за бажанням. Це дає великі можливості по налаштуванню і дозволяє передбачати різні додаткові функції на зразок синхронізації або світломузики (втім, наявність і набір таких функцій не завадить уточнити окремо).