Порівняння Yamaha NP-S303 vs Denon DRA-N4

— Ресивер. Ключовою особливістю ресиверів, що відрізняє їх від програвачів (див. відповідний пункт), є наявність вбудованого підсилювача потужності, що дозволяє підключати до пристрою пасивну акустику. В конструкції можуть передбачатися й інші можливості підключення — вихід передпідсилювача, цифрові аудиороз'єми тощо; мало того, набір виходів в ресіверах часто буває більшим, ніж у програвачах. Проте головною ознакою є саме сумісність з пасивною акустикою.

— Програвач. Пристрої для відтворення аудіо з різних джерел — з зовнішнього пристрою, яке транслювало аудіосигнал, з USB-носія, з файлів на вбудованому накопичувачі і т. ін. Винятком у цьому плані є лише контент з локальних мереж та Інтернету: пристрої з такими можливостями прийнято відносити до окремої категорії — мережевим програвачів (див. нижче). Принциповою відмінністю програвачів від описаних вище ресиверів є відсутність підсилювача потужності. Таким чином, пасивну акустику до таких пристроїв можна підключати тільки через додаткове обладнання.

— Мережевий програвач. Різновид описаних вище програвачів, здатна вопроизводить аудіо з мережевих ресурсів — стрімінгових сервісів (див. нижче), комп'ютерів і серверів локальної мережі і т. ін. Конкретний набір мережевих функцій може бути різним, проте вони обов'язково є в тому або іншому вигляді. Також багато хто з подібних пристроїв здатні працювати і з мережевими джерелами, такими як...зовнішні аудіопристрої або флешки; однак такий функціонал може бути відсутньою. Всі подібні нюанси в кожному разі варто уточнювати окремо.

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати аудиоресивер. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого спеціально шукати ресивер з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Номінальна потужність звуку, що видається аудиоресивером на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Цей параметр прийнято вказувати під час роботи приймача в двоканальному режимі (стерео); при використанні тільки одного каналу потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальна потужність — це найбільша середня (середньоквадратична) потужність сигналу на виході, при якій ресивер здатний працювати тривалий час без збоїв і неполадок. Середня потужність береться тому, що аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевершувати середнє значення. Однак ключовим параметром є все ж номінальна (середня) потужність. Вона визначає два моменти — загальну гучність звуку і сумісність з тієї чи іншої пасивної акустикою. Чим вище потужність ресивера — тим більш гучний звук він може забезпечити; водночас ця потужність не повинна перевищувати номінальної потужності колонок — інакше можливі перевантаження і навіть пошкодження апаратури.

За законами електродинаміки при різному імпедансі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом; останній варіант, щоправда, зустрічається рідко, тому в аудиоресиверах потужність для нього, зазвичай, взагалі не вказують. Що стосується конкретних показників потужності при 4-омному навантаженні, що значення до 100 Вт...вважаються для сучасних ресиверів порівняно невеликими, більше 100 Вт — відповідно високими.

Найменший опір динаміків акустичної системи, з яким аудиоресивер здатний нормально працювати.

Номінальний опір акустики, позначається також терміном «імпеданс», є одним із ключових параметрів при підборі компонентів аудіосистеми: для нормальної роботи необхідно, щоб імпеданс акустики відповідав характеристиками підсилювача. Якщо опір колонок буде більше — гучність звуку значно знизиться, якщо менше — в ньому з'являться спотворення, а в гіршому випадку можливі навіть перевантаження і поломки. Тому в характеристиках ресиверів зазвичай вказується саме мінімальний опір — адже підключення навантаження занадто низького імпедансу загрожує більш серйозними наслідками, ніж занадто високого.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи аудіоресивера через лінійний вхід RCA (див. нижче).

Будь-співвідношення сигнал/шум описує відношення рівня чистого звуку, видаваного пристроєм, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень до 90 дБ в сучасних ресіверах можна вважати допустимим, 90 – 100 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум 100 дБ і більше.

Частота дискретизації цифро-аналогового перетворювача аудіосигналу, передбаченого в конструкції аудіоресивера.

Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) — це обов'язковий елемент будь-якої системи, призначеної для відтворення цифрового звуку. ЦАП являє собою електронний модуль, який переводить інформацію про звук в імпульси, що подаються на колонки. Технічні особливості такого перетворення такі, що чим вище частота дискретизації — тим більш якісним виходить сигнал на виході ЦАП, тим менше він спотворюється при перетворенні. Найбільш популярним варіантом в ресіверах на сьогодні є показник 192 кГц — він відповідає дуже високій якості звучання (DVD-Audio) і водночас дозволяє уникнути зайвого підвищення вартості пристроїв.

Формати звукових файлів, з якими здатний працювати ресивер. Серед таких можуть зустрічатися стислі з втратами (MP3, WMA і ін), стислі без втрат Lossless (FLAC, APE і ін) і формати без стиснення Uncompressed (DSD, DXD та ін).

Загалом стиск використовується для зменшення обсягу аудіофайлів. При стиску з втратами (найбільш поширений варіант) обрізається деяка частина звукових частот (переважно ті, що слабо сприймаються вухом), завдяки чому такі файли займають найменше місця. При стиску без втрат всі оригінальні частоти зберігаються; саме такий формат воліють багато любителі якісного звуку, однак подібні файли займають чимало місця, а різниця між звичайним стисненням і стисненням lossless стає явно помітною лише на високоякісної апаратури. Стиснені формати, зі свого боку, призначені переважно для професійної роботи зі звуком; для їх повноцінного відтворення потрібно аудіотехніка класу Hi-End, а обсяги таких матеріалів виходять дуже великими. Тим не менш, подібні стандарти досить популярні серед досвідчених аудіофілов.

Окремо варто торкнутися нестисненого формату DSD. Це стандарт і його безпосередні похідні DSF і DFF використовують кодування за допомогою так званої щільнісних-імпульсної модуляції. Вона вважається більш прогресивною, ніж традиційна частотно-імпульсна модуляція, і дає змогу досягти більш достовірного звучання, більш високого співвідношен...ня сигнал/шум і меншого числа перешкод при порівняно простий елементній базі.

Набір стрімінгових сервісів, що підтримуються ресивером.

Стрімінгові (потокові) сервіси призначені для трансляції контенту (у разі — переважно музики) через Інтернет. За такої трансляції аудіофайли не зберігаються на ресивері, а програються безпосередньо з відповідного ресурсу в Інтернеті; у наш час існує безліч таких ресурсів, що відрізняються за асортиментом музики та умовами доступу. У будь-якому випадку головними перевагами онлайн-стримінгу можна назвати широкий вибір контенту і моментальний доступ до бажаної композиції; деякі сервіси також можуть працювати як радіо, автоматично підбираючи музику відповідно до переваг виробника. Серед ключових ресурсів можна виділити Spotify, TIDAL, Qobuz, Amazon Music.

— Регулювання НЧ. Наявність у аудиоресивере окремого регулятора рівня низьких частот, простіше кажучи — гучності і басів. Співвідношення низьких і високих частот багато в чому визначає загальну картину звуку; оптимальні варіанти такого співвідношення для різних випадків будуть різними, і залежать вони від цілого ряду факторів — починаючи від типу відтвореного аудіо і закінчуючи особистими смаками слухача. У будь-якому разі регулятор НЧ дає додаткову можливість підстроювання звучання всієї системи. Він часто поєднується з регулятором ВЧ (див. нижче); фактично така комбінація являє собою найпростіший варіант еквалайзера.

— Регулювання ВЧ. Наявність в ресивері окремого регулятора гучності для високих частот. Зміст цієї функції повністю аналогічний описаному вище регулятору НЧ, тільки працює вона з іншого смугою частот.

— Регулювання балансу. Наявність у аудиоресивере регулювання балансу між каналами. Використовується така налаштування в стереозвуке: змінюючи положення регулятора, можна збільшувати гучність для одного каналу і зменшувати — для іншого. За рахунок цього умовний центр сприйманого звуку зсувається в сторону того, динаміка, який звучить голосніше. Ця функція може бути дуже корисною для корекції звукової сцени — наприклад, якщо колонки мають різну чутливість, невдало розташовані, або сам сигнал має неправильний баланс. Водночас регулятор ба...лансу вносить додаткові елементи в конструкцію, що підвищує ймовірність виникнення перешкод. А тому в моделях топового класу він може взагалі не передбачатися.

— Тонкомпенсація. Наявність у аудиоресивере системи тонкомпенсації. Ця функція застосовується для додаткової підстроювання тембру звуку при невисокій гучності звучання. Її необхідність пов'язана з тим, що людське вухо сприймає тихий звук інакше, ніж гучний; через це навіть якісне звучання на малій гучності буде здаватися «змащеним», недостатньо виразним. Тонкомпенсація виправляє цей момент, посилюючи певні частоти. Зазвичай цей режим включається користувачем за бажанням.