Ліхтарики з додатковими режимами
Додаткові режими
— наявність у ліхтарі одного або декількох додаткових режимів.Підкреслимо, що в даному разі маються на увазі не просто різні рівні яскравості, а формати роботи, що відрізняються від стандартного варіанта «постійний світловий потік у видимому діапазоні без яскраво вираженого забарвлення». Конкретний набір таких форматів може бути різним, його варто уточнювати окремо; а найбільш поширені в наш час варіанти такі:
— Стробоскоп. Режим швидкого миготіння – кілька спалахів в секунду. Один з найбільш популярних варіантів застосування цієї функції – дезорієнтація противника в екстремальній ситуації; в світлі цього стробоскоп часто передбачається в підствольних ліхтариках (див. «Тип»). Крім цього, швидке миготіння добре підходить для того, щоб виділити себе на дорозі — особливо в похмуру погоду або темний час доби: таке світло набагато краще помітне, ніж постійне, в тому числі бічним зором. Водночас відзначимо, що при використанні стробоскопа слід дотримуватися певної обережності: через специфічний вплив на психіку цей режим може спровокувати загострення деяких захворювань – наприклад, напади у хворих на епілепсію.
— SOS. Режим роботи «три коротких спалахи – три довгих – три коротких», що відповідає міжнародному сигналу «прошу допомоги» (літери S-O-S у форматі абетки Морзе). Це позбавляє від необхідності подавати такий сигнал вручну і дає змогу залишити ліхтар працювати автономно, а самому зайнятися більш нагальними проблемами (якими нерідко супроводжуються ситуації, що вимагають подачі «SOS»).
- Ближнє / дальнє світло. Можливість перемикання між дальнім спрямованим променем і ближнім розсіяним світлом. Таке перемикання найчастіше здійснюється за рахунок використання декількох наборів світлодіодів; при цьому в одних моделях кожен з таких наборів відповідає за свій режим, в інших частина діодів працює незалежно від режиму, а для переходу на дальнє світло разом з цими діодами вмикаються додаткові LED.
– Інфрачервоний (IR). Підсвічування в невидимому оку інфрачервоному діапазоні. Застосовується, зокрема, для підвищення ефективності приладів нічного бачення та ІЧ-прицілів. Відзначимо, що багато світлодіодів, що відповідають за цей режим, при роботі світяться також у видимому діапазоні (червоним світлом); однак це світіння досить слабке і, як правило, помітно людському оку лише при прямому погляді на його джерело з невеликої відстані.
– Ультрафіолетовий (UV). Підсвічування в ультрафіолетовому діапазоні застосовується в основному для виявлення об'єктів і слідів, непомітних при звичайному освітленні. Один з найпопулярніших способів використання даної функції — імпровізований детектор валют: більшість сучасних банкнот мають позначки, що характерно світяться під УФ-випромінюванням. Також таке світло може застосовуватися для виявлення написів «невидимим» чорнилом (у тому числі і міток на тих же купюрах), деяких біологічних (наприклад, крові) і хімічних рідин (зокрема, чутливі до УФ-склади дають змогу виявляти протікання в трубах і рідинних контурах) тощо. Зазначимо, що УФ-випромінювач зазвичай світиться у видимому діапазоні — з характерним синюватим відтінком; це дає змогу безпомилково визначати, увімкнене світло або вимкнене.
– Червоне світло. Один з найбільш популярних додаткових кольорів в сучасних ліхтариках; може застосовуватися як в поєднанні з синім і зеленим (в так званих rgb-моделях), тау і в якості єдиного допоміжного відтінку. Одна з особливостей червоного світла полягає в тому, що він практично не впливає на нічний зір, не проникає крізь повіки і навіть після повної темряви не сліпить очі. Це робить подібне освітлення оптимальним варіантом, наприклад, для уточнення даних по карті під час нічного походу, коли потрібно швидко відновити зір після вимкнення світла, або для чергового освітлення в спальному приміщенні, де потрібно бачити оточення і водночас небажано турбувати світлом сплячих. Інший спосіб застосування червоного світла –подача сигналів: таке світло поширюється далі, ніж синє або зелене, і помітно виділяється на тлі більшості пейзажів і рукотворних об'єктів. Зміна відтінку може здійснюватися як за рахунок світлофільтру на основному джерелі світла, так і за рахунок окремого світлодіода.
– Синє світло. Один з відтінків, що застосовуються в основному в триколірних «RGB--ліхтарях» – поряд з червоним (див. вище) і зеленим. Таке світло призначене в основному для ситуацій, коли потрібно ефективно висвітлити простір перед собою, однак при цьому небажано використовувати звичайне біле світло. Зір людини найбільш чутливий якраз до синіх і зелених відтінків; тому відносно слабкий потік синього світла дає змогу виявити велику кількість деталей. А в деяких ситуаціях таке освітлення може виявитися навіть більш ефективним, ніж біле. Наприклад, якщо в темний час доби навести білий ліхтар на світлий предмет, то простір за цим предметом буде слабо помітним через яскраве відбите світло; а слабке синє світло рівномірно виділить і «передній план», і «фон». Але ось користуватися цим відтінком на високій яскравості, навпаки, небажано – відображення від яскравого синього світла ще сильніше засліпить, ніж від білого і тим більше червоного. А якщо синій промінь, навіть слабкий, потрапить прямо в очі — він моментально зіб'є нічний зір, і відновлювати його доведеться досить довго.
Відзначимо, що вибір між синіми і аналогічним зеленим кольором (див. нижче) залежить від конкретної обстановки: в різних ситуаціях оптимальними можуть виявитися різні відтінки.
– Зелене світло. Відтінок, найчастіше застосовуваний в триколірних RGB-ліхтарях, проте іноді використовуваний і як єдиний додатковий колір. Багато в чому аналогічний описаному вище синьому – зокрема, в деяких ситуаціях слабке зелене світло здатне чітко виявити деталі, непомітні в інших відтінках (навіть під тим же синім світлом), проте висока яскравість для такого променя небажана. Крім цього, у даного кольору є своя специфічна особливість: багато тварин майже не реагують на зелене світло, так що воно буває особливо зручне на полюванні.
– Маяк (інша назва — чергове миготіння). Режим нечастих спалахів – найчастіше на порівняно невисокій яскравості, але можливі й винятки; а в окремих моделях можна зустріти і більше одного варіанта маяка. У будь-якому разі дана функція добре підходить для подачі сигналів і позначення свого місця розташування; при цьому маяк не тільки більш економно витрачає заряд батареї, ніж постійне світло тієї ж яскравості, але ще і краще помітний на відстані. Відзначимо також, що в налобних ліхтарях схожу функцію виконує режим мерехтіння (див. нижче).
— Мерехтіння. По суті-аналог описаного вище маяка, який використовується в налобних моделях(див. «Тип»). В такому режимі ліхтар видає короткі спалахи або ж світить зі змінною, «пульсуючою» яскравістю. У будь-якому разі даний формат роботи призначений не для освітлення навколишньої місцевості, а для того, щоб зробити користувача більш помітним для оточуючих: людина реагує на мерехтливе світло чисто рефлекторно, навіть якщо джерело такого світла знаходиться далеко в зоні периферійного зору. Режим маяка буде корисний насамперед на дорогах — наприклад, при русі пішки або на велосипеді в темний час доби: навіть в місті таке попередження для оточуючих водіїв буде не зайвим, а вже про темні заміські дороги і говорити не доводиться.
– Червоне миготіння (червоне мерехтіння, червоний маяк). Подібний режим дає змогу зробити ліхтар максимально помітним: червоне світло, тим більше миготливе, кидається в очі навіть у світлий час доби. А в темний час даний відтінок буває корисний ще й за рахунок того, що він не шкодить нічному зору (докладніше про це див. «Червоне світло» вище).А ось конкретна спеціалізація червоного миготіння може бути різною, залежно від спеціалізації ліхтаря. Наприклад, в туристичних моделях (див. «Тип») такий режим дає змогу подати сигнал, позначити місце розташування табору, точки збору тощо; а в налобних він використовується для того, щоб виділити користувача на дорозі і зробити його максимально видимим для оточуючих (перш за все для водіїв авто).
– Режим лампи. Функція, що зустрічається в основному серед ручних світильників (див. «Тип»). Фактично мова йде про режим розсіяного світла – на противагу спрямованому променю, який забезпечує основне джерело світла з відбивачем. Розсіяне світло не характеризується дальністю, зате воно дає змогу охопити значний простір – наприклад, висвітлити ціле приміщення. Відповідно, режим лампи помітно розширює можливості щодо застосування світильника.
– Бокове світло. Одна з назв для описаного вище режиму лампи; джерело розсіяного світла, використовуване для такого режиму, нерідко розташовується збоку на корпусі світильника — звідси і назва.
– ЛЦВ. Режим лазерного цілевказівника: ліхтарик видає лазерний промінь, мітка від якого вказує в передбачувану точку попадання. Передбачати такий режим має сенс виключно в підствольних моделях (див. «Тип»).
| додаткові режими | очистити | Зберегти список |
Виводити