Порівняння Tramp Grot vs Terra Incognita Geos 3

Класичні туристичні намети діляться на три основних різновиди: експедиційні, трекінгові та кемпінгові. Крім цього, у продажу можна знайти намети для пляжу, для риболовлі (в тому числі і коропові намети) та для душу /туалету, моделі типу «парасолька», а також різновиди тентів: похідні та тенти-шатри. Ось більш докладний опис кожного з цих різновидів:

— Експедиційний. Найпрогресивніший різновид похідних наметів. Експедиційні моделі допускають застосування в будь-який сезон, включаючи зиму, вони характеризуються високою міцністю, надійністю і максимальним ступенем захисту від холоду, снігу, вітру тощо, при цьому подібні властивості нерідко поєднуються з дуже невеликою вагою. Як випливає з назви, такі намети розраховані в основному на далекі експедиції, зимові походи, високогірні сходження та інші аналогічні варіанти застосування. А ось купувати подібну модель для відносно простих задач навряд чи має сенс: експедиційне спорядження відрізняється високою вартістю.

— Трекінговий. Намети, розраховані насамперед на зручність застосування в тривалих піших і велосипедних походах. Відповідно, ключові особли...вості таких моделей — досить висока надійність та стійкість до несприятливих умов (хоча і менша, ніж у експедиційного спорядження), порівняно невисокий рівень комфорту, а також невелика вага, яка у більшості моделей не перевищує 6 кг. Більш важкі намети прийнято відносити до трекінгових в тому разі, якщо вони мають максимально просту конструкцію, а вага обумовлена насамперед великою місткістю і/або підвищеною надійністю матеріалів. В цілому звертати увагу на даний різновид варто в тих випадках, якщо спорядження планується часто і довго переносити «на собі»; для постійного перебування на одному місці краще підходять кемпінгові намети (див. нижче).

— Кемпінговий. Намети, розраховані насамперед на комфорт при постійному перебуванні на одному місці. Від трекінгові моделей відрізняються більш широкими додатковими можливостями (хоча конкретний набір таких можливостей може відрізнятися від виробу до виробу), сезонністю (в більшості своїй не розраховані на зиму), а також в цілому більшою вагою. Так, до кемпінгових прийнято відносити намети, які важать більше 6 кг; більш легкі моделі також можуть включатися в цю категорію, якщо вони мають характерні особливості кемпінгового спорядження: додаткові функції, покликані підвищити рівень комфорту, та/або відносно прості матеріали, не розраховані на особливо несприятливі умови. В цілому намети цього типу відмінно підійдуть для виїздів на пікнік з ночівлею, фестивалів на відкритому повітрі тощо.

– Намет для риболовлі. Вироби для зимової підлідної риболовлі; вони розраховані на одного, максимум двох осіб у сидячому положенні і найчастіше або взагалі не мають дна, або мають у днищі спеціальні прорізи, щоб конструкцію можна було встановити прямо над лункою.

— Короповий намет. Моделі, призначені в основному для любителів коропового лову. Така риболовля (особливо на змаганнях) може тривати цілодобово без перерв, і для неї використовується спеціальне спорядження – у тому числі так звані коропові розкладачки, що є особливим різновидом туристичних меблів. У світлі цього тенти для коропової риболовлі мають великі розміри, що дають змогу без проблем встановлювати всередині одну або кілька розкладачок. А за конструкцією більшість таких виробів ближчі вже не до тентів, а до повноцінних туристичних наметів: вони можуть використовуватися не тільки як навіси, а й як повноцінні закриті притулки, у тому числі для ночівлі.

— Для душу/туалету. Намети, призначені виключно для обладнання похідних душових або туалетів; на інші цілі вони не розраховані. Зазвичай являють собою вертикальні конструкції без дна — свого роду кабінки на одну людину. Висота такої кабінки зазвичай підбирається з таким розрахунком, щоб доросла людина могла стояти всередині без особливих труднощів (в деяких моделях розмір у висоту перевищує 2 м).

— Пляжний намет. Намети, призначені для захисту від сонячних променів на пляжах, під час пікніків тощо. Більшість таких виробів являють собою конструкції, відкриті з одного, а то й з декількох сторін, і розраховані на сидяче або лежаче розміщення людини. Зустрічаються також моделі, оснащені клапаном, який дає змогу повністю закрити внутрішній об'єм; це може знадобитися, наприклад, для переодягання на пляжі, або для захисту від короткочасного дощу. Однак навіть такі моделі розраховані в основному на використання у відкритому вигляді — причому клапан, будучи розстібнутим, укладається перед входом і грає роль доповнення до власного днища намету.

— Автомобільний. У переважній більшості намети, що встановлюються на дах транспортного засобу. Забезпечують автомобільних туристів спальними місцями на своєрідному піднесенні, завдяки чому гарантується практично повна відсутність під час ночівлі всілякої повзучої живності. Автонамети кріпляться до рейлінгів або поперечних дуг багажника на даху машини, вхід в них зазвичай реалізований за допомогою драбинки. Існують моделі якраз у всю площину даху транспортного засобу та екземпляри автонаметів збільшеної «квадратури» з жорстким каркасом для підлоги. Також є намети, які кріпляться до багажника машини або вхідних дверей автофургона, утворюючи так званий тамбурний простір. У «тамбурі» можна залишити речі або поставити стіл, спати ж при цьому передбачається безпосередньо в салоні транспортного засобу, склавши задній ряд сидінь. Автонамети дарують свободу вибору місця ночівлі, чи то галявина на лісовому узліссі, рівна плозадка у гористій місцевості чи паркування поблизу супермаркету.

— Намет-зонт. Намети, конструкція яких нагадує парасольку збільшених розмірів. В розкладеному вигляді такий намет складається з купола, в який вбудований спеціальний каркас, і полога, що звисає з країв купола; при цьому компонування «парасольок» може бути різним. Наприклад, в одних моделях купол розташовується на досить високій вертикальній ніжці-опорі, і в штатному положенні висота полога з усіх боків виходить однаковою. За застосуванням такі моделі ближче всього до тентів-шатрів (див. вище), а підвернувши полог, можна перетворити виріб в класичну пляжну парасольку. В інших купол встановлюється похило і одним краєм спирається на землю, прикриваючи частину простору з боків, а простір, що залишився, закриває полог; такі конструкції більше схожі на традиційні намети. В будь-якому разі, основна перевага наметів-зонтів — простота у встановленні і згортанні: такі операції не набагато складніше поводження зі звичайною парасолькою, і навіть новачок може впоратися з ними без особливих труднощів. З іншого боку, в зібраному вигляді такі вироби досить громіздкі, а складність конструкції позначається на вартості та загальній надійності. Тому подібних моделей у наш час випускається небагато.

— Тент-шатер. Серед тентів-шатрів можна виділити два основні різновиди. Перший — це збільшений і полегшений аналог традиційніших туристичних наметів. Висота такого виробу, як правило, дає змогу перебувати в ньому стоячи, дно в конструкції може бути зовсім відсутніми, стіни — одношарові, а більшу частину їх площі зазвичай займають «вікна» із москітної сітки (хоча в деяких моделях є можливість закрити ці вікна зовнішніми «фіранками» з щільного матеріалу). Такий тент може стати в нагоді, наприклад, для короткочасних виїздів на природу, або як ночівля в теплу літню погоду
Інший різновид тентів-наметів можна умовно назвати «господарським». Такі конструкції призначені насамперед для організації того чи іншого робочого простору: торгових точок, виставкових та агітаційних стендів, польових кафе і їдалень, адміністративних зон на масових заходах, медпунктів тощо. Серед подібних тентів зустрічаються досить великі конструкції, здатні вмістити 10 – 20 людей, а то і більше; такі моделі, як правило, мають суцільні стіни з вставками-«вікнами» з прозорого матеріалу. Зі свого боку, у відносно невеликих виробів господарського призначення стіни радше символічні — вони робляться з сітчастого матеріалу, що при необхідності закривається на блискавку, а в деяких моделях і зовсім відсутні.

— Похідний тент. Найпростіший різновид тентів — вироби у вигляді шматка щільної матерії, зазвичай прямокутної або близької до неї форми. Багато похідних тентів розраховані на закріплення між деревами, стовпами або іншими імпровізованими опорами. Таке встановлення може виявитися досить складним, зате сам тент виходить максимально легким, компактним і зручним у транспортуванні. Випускаються і прогресивніші моделі, укомплектовані власними опорами і розтяжками і придатні до встановлення прямо на землі. У будь-якому разі самі по собі похідні тенти призначаються переважно для захисту від сонця, і помітно меншою мірою, від дощу. Крім того, подібні вироби можна застосовувати як додатковий захист для наметів — під проливним дощем тент може стати справжнім порятунком, особливо якщо сам намет одношаровий і не особливо стійкий до вологи.

Повна вага намету – з урахуванням каркаса та інших приналежностей.

Даний параметр залежить насамперед від призначення (див.вище), а після цього — від сезонності, місткості і додаткових функцій. Наприклад, в трекінгових і експедиційних моделях вага зазвичай не перевищує 5 – 7,5 кг, а найлегші з подібних виробів можуть важити 2 – 3 кг і навіть менше, будучи при цьому повноцінними наметами на 2 особи або навіть більше. Втім, для трекінгового намету подібна невелика вага при місткості більше 2 осіб зазвичай означає те, що дана модель розрахована виключно на літо. У більшості кемпінгових наметів вага починається з 6 кг, хоча серед них теж зустрічаються досить легкі вироби – на 4 – 5 кг, 3 – 4 кг, а то і менше (в таких випадках невелика вага теж може означати чисто літню спеціалізацію). А найбільш місткі і / або багатофункціональні моделі можуть мати вагу в 10 – 15 кг, 15 – 20 кг і навіть більше; у цій ваговій категорії можна зустріти переважно тенти-шатри, багатомісні кемпінгові намети і рибальські тенти для карпфішінга (див. «Призначення»).

Вибираючи намет за даним показником, варто враховувати, що не завжди має сенс гнатися за максимальним зниженням ваги. Так, легкий намет...виходить максимально зручним в перенесенні; з іншого боку, зниження ваги неминуче позначається на одній або відразу декількох інших характеристиках. Наприклад, найчастіше більш легкі моделі виходять або більш дорогими, або меншими за розмірами і менш місткими і функціональними, ніж їх важчі аналоги. А іноді зниження ваги негативно впливає ще й на захищеність (в тому числі стійкість до вологи) і загальну надійність виробу. Тому спеціально шукати максимально легкий намет має сенс в тих випадках, коли зниження ваги має ключове значення; характерний приклад — тривалі походи, в яких все спорядження доводиться довго нести «на собі». І навіть в таких варіантах варто пам'ятати про інші важливі характеристики. Наприклад, для використання пізньою осінню, коли ймовірні заморозки, краще вибрати більш важкий намет з сезонністю «зима», ніж легку модель, не розраховану на зимові умови.

Тамбур являє собою своєрідний «передпокій» перед входом в основне відділення намету.

Конкретна конструкція і призначення такого «передпокою» можуть бути різним. Наприклад, в невеликих двошарових наметах роль тамбура грає простір між внутрішнім і зовнішнім шаром перед входом (для цього зовнішній полог натягується під більшим кутом щодо вертикалі, ніж внутрішній). Розміри такого відділення невеликі, воно розраховане переважно на зберігання окремих предметів, таких як взуття. У більших моделях тамбур виконується у вигляді повноцінного відсіку, який відрізняється від основного відділення лише відсутністю днища (хоча бувають і винятки). Такий відсік може розташовуватися між двома спальними відділеннями; а в деяких наметах передбачається відразу два тамбура.

В будь-якому разі, подібне оснащення збільшує корисну площу намету і забезпечує додатковий комфорт при його використанні. Тамбур можна використовувати для зберігання спорядження, нерідко – досить громіздкого; при відкритому вході він забезпечує додатковий захист основного об'єму намету від опадів, сонця і вітру; а в великому тамбурі (довжиною в 150 см і більше) можна навіть організувати додаткові спальні місця (якщо погода дає змогу) або навіть допоміжне приміщення на зразок кухні, їдальні, адміністративної зони тощо. Детальніше про розміри цього елемента оснащення див. «Довжина тамбура» нижче.

Довжина тамбура, передбаченого в наметі.

Детальніше про тамбурі див. вище. Що стосується його розмірів, то довжина тамбура вимірюється по тій же стороні, по якій вимірюється довжина всього намету; а ширина цього відсіку зазвичай відповідає загальній ширині намету, і її немає потреби окремо уточнювати в характеристиках. При цьому відзначимо, що через подібні правила вимірювання довжина тамбура нерідко виявляється менше його ширини; це в даному разі цілком нормальна ситуація.

Конкретне співвідношення між габаритами цього відсіку в різних наметах може бути різним. Однак в цілому довший тамбур, як правило, більший і місткіший коротшого. При виборі ж варто враховувати, що об'ємний і просторий додатковий відсік підвищує загальний комфорт, проте помітно позначається на ціні і вазі намету (не кажучи вже про його загальні габарити). Так що при виборі за даним параметром варто враховувати реальні умови і особливості експлуатації намету. Відзначимо тільки, що для організації додаткових спальних місць варто звертати увагу на тамбури довжиною не менше 150 см – як правило, в них можна розмістити додаткові місця як мінімум поперек, а нерідко — і вздовж намету.

У цьому пункті мається на увазі загальна кількість входів до намету. Найчастіше їх кількість визначає і можливість входу в спальну зону. Втім, зустрічаються моделі з великим тамбуром, в яких вхід передбачений з різних сторін. Такі рясні можливості для входу/виходу дають змогу використовувати намет при різних ситуаціях. Наприклад, орієнтуючись на становище сонця, актуально буде відкрити західну чи східну сторону; ландшафтні умови не будуть перешкоджати при встановленні намету, оскільки один із виходів у будь-якому випадку залишиться доступним. Ну і для великої компанії на кемпінгу відпочиваючі не заважатимуть один одному.

Кількість вікон, передбачених конструкцією намети. Вікна забезпечують проникнення природного світла і позбавляють Вас від необхідності використовувати додаткові джерела освітлення в світлий час доби; крім того, при відповідному розташуванні вони дають змогу оглядати місцевість, не виходячи з намету.

— PU (поліуретанова). Поліуретанове (PU) напилювання наноситься на внутрішню частину зовнішнього тенту. Захисний шар поліуретану підвищує вологостійкість намети, водночас збільшується і міцність тентової тканини. Головною перевагою поліуретану є можливість надійного захисту шовних з'єднань. Втім, поліуретанова захист є не самою ефективною, до того ж наявність збільшує вагу намету. Використання тільки однієї поліуретановою захисту характерно скоріше для наметів початкового (бюджетного) класу. У хороших якісних наметах PU-напилення доповнюється іншими видами захисту, часто поліуретан використовується разом з силіконом (Si).

— Si (силіконова). Силіконом (Si) просочується зовнішня тентова тканина. Силікон істотно підвищує вологостійкість намети. Просочений силіконом тканина набуває еластичність, збільшуються її характеристики. Подібний тип захисту вважається найбільш технологічним і функціональним. Силіконом просочують сам тент (з зовнішньої частини), а з внутрішньої іноді додатково роблять PU-покриття для кращої водостійкості. Головним недоліком є неможливість захисту шовних з'єднань. З цієї причини шви у наметах з силіконовим просоченням проклеюються окремо.

Показник, що відображає здатність тенту намету витримувати вплив вологи, не намокаючи. Виражається в міліметрах водяного стовпа — висоті водяного стовпа, яку може витримати тент (про площі впливу не йдеться, оскільки навантаження на одиницю площі під водою залежить тільки від висоти водяного стовпа і не пов'язана з площею його заснування). Значні цифри, зазначені в характеристиках (наприклад, 4000 мм вод. ст., — тобто 4 метри) пов'язані з тим, що дощові краплі можуть мати значну швидкість і при попаданні на тент створювати в точці впливу навантаження, порівнянну з тиском на глибині декількох метрів.

Загалом чим вище показник водонепроникності — тим краще тент буде справлятися з впливом дощу і снігу. Показники до 3000 мм вод. ст. вважаються достатніми для місць, де дощі бувають рідко, тенти на 3000 – 7000 мм вод. ст. дають змогу не боятися інтенсивних злив, а в експедиційних (див. «Призначення») наметах, розраховані на екстремальні умови, цей показник може досягати 10000 мм вод. ст. і навіть більше. Однак більш водостійкі тканини, зазвичай, і вагу мають значний, так що в кожному окремому випадку має сенс вибирати оптимальний по співвідношенню стійкості і ваги варіант.

Показник, що відображає ступінь стійкості дна намету до вологи. Детальніше про особливості вимірювання цього показника див. «Водонепроникність тенту». Тут же відзначимо, що зі зрозумілих причин дно, на відміну від тенту, практично не піддається ударам дощових крапель — як наслідок, вимоги до водостійкості дна відчутно нижче. Так, тканини з водонепроникністю 3000 мм вод. ст. вважаються абсолютно водонепроникним (аж до можливості поставити намет у калюжу), а більш високі показники зазвичай говорять про підвищену товщині тканини і відповідної міцності і стійкості на знос. Так само, як і у випадку з тентом, більш водонепроникні тканини зазвичай мають значну вагу, тому не завжди має сенс шукати днище з максимальною водостійкістю.