Порівняння Garmin Striker Plus 7cv vs Lowrance Elite-7 Ti

Максимальна глибина, на якій локатор ехолота (див. «Тип») здатний ефективно діяти — простіше кажучи, наскільки глибоко під водою здатний «бачити» прилад.

Вибирати ехолот за цим параметром варто з урахуванням реальних глибин, на яких його планується використовувати. Зрозуміло, при цьому не поміщає певний запас, однак в розумних межах (15-20%, не більше). Приміром, навряд чи має сенс спеціально брати модель з глибиною сканування в 200 м для озера з ямами в 30-40 м — стоять такі прилади дорого, при цьому реалізувати весь їх потенціал буде просто ніде, а потужний сигнал може ще й розполохати рибу. А ось для морського або океанського застосування може знадобитися глибина в кілометр і більше; найбільш прогресивні ехолоти цілком здатні її забезпечити.

Кількість окремих частот випромінювання, на яких може працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Особливості самих частот докладно описані нижче, тут же відзначимо, що в різних моделях можуть передбачатися різні варіанти розподілу частот по окремих променів (див. «Кількість променів випромінювання»). Так, в одних пристроях кожен промінь має свою частоту, в інших окремі випромінювачі можна перемикати, підбираючи оптимальний варіант у залежності від особливостей обстановки. Загалом більшу кількість частот свідчить про більшої універсальності, однак помітно позначається на ціні.

Частота (частоти) випромінювання, на яких здатний працювати прилад з функцією ехолота (див. «Тип»).

Чим вище частота, тим краще роздільна здатність і стійкість приладу, тим краще він підходить для роботи на великих швидкостях, проте дальність і ширина охоплення при цьому страждають. Низькочастотні (до 200 кГц) датчики, навпаки, «дістають» глибоко і охоплюють широкий кут, але чутливі до перешкод і погано працюють з дрібними деталями рельєфу і невеликими об'єктами. Відповідно, перший варіант вважається оптимальним для невеликих глибин і високоточних топографічних вимірів, другий — для глибоких водойм, а також для пошуку риби і інших задач, що вимагають широкого охоплення.

У моделях з кількома променями випромінювання (див. «Кількість променів випромінювання») для окремих променів часто передбачаються різні частоти, що дозволяє поєднати в одному приладі переваги різних варіантів і компенсувати їх недоліки.

Кут, охоплюється під час роботи випромінювачем ехолота (або приладу з такою функцією, див. «Тип»).

Технічно тим ширше кут — тим краще ехолот підходить для пошуку риби та інших підводних об'єктів, оскільки велика площа охоплення знижує ймовірність втратити здобич. З іншого боку, для точного визначення глибини промінь повинен бути максимально вузьким. Це пов'язано з тим, що глибина визначається за максимально виступаючій точці, яка потрапила під промінь; таким чином, якщо розміри ями на дні менше, ніж пляма від променя, прилад цю яму просто не помітить. Чим менше кут (і, відповідно, проєкція променя на дно) — тим менше ймовірність подібного явища.

Однак варто враховувати, що все викладене однозначно справедливо лише для однопроменевих ехолотів (див. «Кількість променів випромінювання»). А ось багатопроменеві моделі, зазвичай, поєднують промені різної ширини, компенсуючи таким чином недоліки вузьких і широких кутів. У них загальний кут випромінювання описує лише розміри простору, охоплюваного приладом.

Наявність у ехолоті функції бокового сканування.

Прилади з цією особливістю здатні «бачити» дно і підводні предмети не тільки безпосередньо під судном, але і з боків від нього. Зазначимо, що різні моделі можуть помітно відрізнятися за кутом охоплення бічного простору. Тим не менш, бокове сканування в будь-якому разі розширює можливості ехолота і забезпечує додаткові можливості в порівнянні зі звичайним нижнім.

Наявність системи цифрової обробки даних (DSP) в конструкції ехолота.

Цифрова обробка дозволяє розділити отриманий сигнал на сторонні шуми і корисні дані. Зрозуміло, такий розподіл не є на 100% достовірним; однак рівень шумів у відфільтрованому сигналі все одно значно знижується, і на екран надходить максимум корисної інформації і мінімум сторонньої. Недолік даної функції традиційний: ехолоти з DSP коштують трохи дорожче звичайних.

— Діагональ екрану. Розмір екрану по діагоналі в дюймах. Чим більший екран , тим більше інформації на нього можна вивести і тим докладніше може бути ця інформація. З іншого боку, цей параметр помітно позначається на габаритах приладу, та й стоять великі екрани дорого — тим більше, що для нормальної якості зображення потрібно відповідний роздільна здатність (див. нижче).

— Сенсорний. Наявність сенсора в конструкції дисплея. Ця особливість дозволяє керувати пристроєм за рахунок дотиків до піктограм на екрані — аналогічно тому, як це робиться в смартфонах і планшетах. Сенсорне управління дає більше можливостей, ніж класичне, за допомогою кнопок і перемикачів, до того ж воно наочніше — однак і коштують такі прилади дорожче.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Чим більше роздільна здатність, тим більш деталізоване зображення здатний видати екран, тим більш дрібні об'єкти можуть на ньому чітко відображатися і тим комфортніше перегляд. Водночас специфіка ехолотів така, що занадто високої роздільної здатності не потрібно навіть для висококласних моделей: приміром, скромні за мірками смартфонів або планшетів 640х480 при екрані в 5" вважаються цілком достатньо навіть для прогресивного пристрою.

— Кольоровість. Здатність екрана відображати кольори. В даному випадку використовується просте ділення:

Монохромний. Дисплеї, які виводять інформацію лише у відтінках одного кольору. Теоретично основний колір може бути будь-яким, проте в даному випадку абсолютна більшість монохромних екранів — чорно-білі. Їх перевагами є невисока вартість і енергоспоживання, а також хороша видимість на сонці; при цьому подібне зображення дозволяє працювати з досить різноманітними видами даних, чого достатньо навіть для дуже прогресивних ехолотів (див. «Тип»). Тим не менш, це розмаїття не настільки широко, як у кольорових дисплеїв, в результаті для картплотерів (див. там само) подібне зображення підходить погано — при неможливості відображення різних кольорів втрачається частина важливої інформації на картах.

Кольоровий. Екрани, здатні працювати з декількома квітами. Різноманітність кольорів може бути досить невеликим, проте зображення все одно виходить більш інформативним, ніж чорно-біле: різні кольори можуть позначати різну глибину на карті, перепади температур води і т. ін. Завдяки цьому дана різновид дисплеїв зустрічається у всіх типах навігаційних приладів (див. вище). Її головним недоліком можна назвати більш високу вартість, ніж у монохромних екранів.

— Підсвічування. Наявність у екрану власної системи підсвічування. Ця особливість робить дисплей незалежним від зовнішнього освітлення і дозволяє бачити інформацію на ньому навіть у повній темряві. Водночас підсвічування підвищує енергоспоживання, що важливо при тривалій роботі від автономного джерела (наприклад, акумулятора човни). Тому вона може робитися отключаемой.

— Ethernet. Також цей стандарт відомий як LAN або RJ-45. Оригінальне його призначення — побудова дротових комп'ютерних мереж загального призначення; однак Ethernet може застосовуватися і в спеціальних мережах — в т. ч. що використовуються навігаційним обладнанням. Зазначимо, що технічно даний інтерфейс здатний забезпечити більш високу швидкість передачі даних, ніж NMEA, тому він може використовуватися для задач, що вимагають передачі великого об'єму даних — наприклад, підключення до Інтернету через супутниковий модуль.

— NMEA. Абревіатура від «National Marine Electronics Association», «Національна асоціація електроніки для мореплавства». Цей інтерфейс використовується для зв'язку між собою різної «морської» електроніки, переважно навігаційної — ехолотів, картплотерів, радарів, VHF радіо, гірокомпасів, датчиків в двигунах і т. ін. Відповідно, його підтримка дозволяє з'єднувати прилад з іншими спеціалізованими пристроями і датчиками. Зазначимо, що існує кілька версій NMEA. Найбільш популярним на даний момент є NMEA 0183, саме цей стандарт підтримується більшістю спеціального обладнання. Більш прогресивна версія — NMEA 2000, поки вона поширена не так широко. Детальніше про різні версії та їх сумісність можна дізнатися в спеціальних джерелах.

— Вихід для зовнішньої антени GPS. Дана функція може зустрічатися незалежно від наявності в пристрої вбудо...ваного GPS-приймача (див. вище). Якщо такий приймач відсутній, то можливість підключення зовнішньої антени (точніше, цілого GPS-модуля) є практично обов'язковою для приладів з функцією картплоттера (див. «Тип») — інакше вони не зможуть ефективно виконувати свої завдання. Однак і для моделей з власним приймачем зовнішня антена може знадобитися — вона, зазвичай, більш чутлива, ніж внутрішня, і дозволяє точніше визначати місце розташування приладу, особливо в складних умовах (атмосферні перешкоди, навігація по вузьких фіордах тощо). При цьому таку антену можна вибрати за власним бажанням, підібравши оптимальний варіант за ціною і функціоналу. Варто тільки враховувати, що для підключення зовнішнього обладнання можуть використовуватися різні типи роз'ємів — тому перед покупкою антени незайвим буде уточнити її сумісність з конкретною моделлю приладу.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, першопочатково створений для підключення до локальних комп'ютерних мереж, а з недавніх пір застосовується також для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним. У ехолотах/картплоттерах може використовуватися з різними цілями — як для інтеграції в бортову мережу, так і для підключення зовнішнього обладнання (датчика, планшета для дистанційного управління тощо); конкретний функціонал залежить від моделі.

— Bluetooth. Бездротовий інтерфейс, який застосовується для з'єднання різних пристроїв між собою. Стандарт Bluetooth включає безліч окремих протоколів, що застосовуються для різних типів даних та форматів роботи; власне, можливості даного з'єднання в кожному конкретному випадку залежать від того, які підтримує протоколи ехолот/картплоттер. З найпоширеніших можливостей можна назвати, зокрема, підключення бездротових датчиків (див. вище), обмін даними з планшетом, ноутбуком або іншим гаджетом (наприклад, для завантаження нових карт та маршрутів), підключення бездротових гарнітур для роботи зі звуковою сигналізацією і т. ін.

— Відео-вхід. Роз'єм для підключення зовнішнього відеосигналу до ехолота/картплоттера. Дана функція дозволяє використовувати дисплей для відображення «картинки» з іншого пристрою, наприклад, зовнішньої камери. Зазначимо, що відеовходи зустрічаються переважно в моделях з великими кольоровими дисплеями — без такого дисплея весь зміст даної функції втрачався б.

— Відео-вихід. Роз'єм для виводу відеосигналу з ехолота/картплоттера. Дана функція дозволяє дублювати зображення з дисплея пристрою на зовнішньому великому екрані — наприклад, основному моніторі бортового комп'ютера — що робить перегляд більш зручним.

Наявність в конструкції приладу слота для роботи зі змінними картами пам'яті. У деяких моделях таких слотів може бути більше одного

Карти пам'яті досить популярні в сучасній портативній електроніці завдяки легкості, компактності і відносно невисокій вартості. У картплоттерах подібні носії можуть використовуватися як для розширення власної вбудованої пам'яті пристрою, так і для обміну даними з іншою технікою — наприклад, переписування треків на ноутбук або завантаження з нього ж оновлених навігаційних карт (див. нижче). Варто, щоправда, враховувати, що існує безліч різновидів карт пам'яті, здебільшого несумісних між собою. З іншого боку, в картплоттерах зазвичай застосовуються носії загальнопоширений стандарту — найчастіше SD або microSD.