Форм-фактор
—
Настільний. До настільних належать маршрутизатори, які не використовують спеціальних кріплень для установки у стійку і придатні до розміщення на будь-якій підходящій поверхні — столі, полиці тощо. Хоча серед настільних пристроїв зустрічаються і досить прогресивні моделі, однак більшість з них має відносно простий функціонал і розрахована на використання в невеликих мережах, де не потрібна велика кількість обладнання.
—
Монтується в стійку. Маршрутизатори, що штатно встановлюються в телекомунікаційну стійку — зазвичай стандарту 19" (хоча технічно багато з них можна використовувати і як настільні, щоправда, з меншою зручністю). Стійки використовуються у великих мережах, для яких потрібна велика кількість обладнання; відповідно, маршрутизатори даного типу загалом більш потужні і прогресивні, ніж настільні, і розраховані насамперед на професійне застосування.
—
На щоглу. Установка на щоглу або іншу вертикальну конструкцію — вежу, стовп тощо. Досить рідкісний форм-фактор; використовується переважно у захищених від вологи моделях, розрахованих на можливість роботи поза приміщеннями. Пристрої з підтримкою мобільних мереж, що належать до даної категорії, можуть мати спрямовану антену для покращення зв'язку.
—
На DIN-рейку. Маршрутизатори, що встановлюються на стандартну рейку DIN. Подібні рейки викорис
...товуються як монтажні пристрої, зокрема, на електрощитках і шафах під спеціальне обладнання, проте за бажання вони можуть бути закріплені на будь-якій вертикальній поверхні, включаючи звичайну стіну. Конкретно ж пристрої з подібним монтажем, як і монтуються в стійку, належать переважно до професійного рівня; проте моделі з установкою на рейку мають значно менші розміри, як наслідок — скромніший функціонал і меншу кількість портів.Підключення
Спосіб з'єднання маршрутизатора з Інтернетом або іншою зовнішньою мережею.
Практично всі сучасні маршрутизатори мають з цією метою мережні роз'єми
Ethernet, проте, крім них, можуть передбачатися й інші варіанти підключення — як дротові (
DSL,
оптика SFP/SFP+), і бездротові (мобільний доступ через
3G/4G модем чи
SIM-карту). Ось особливості кожного варіанта:
- Ethernet. Стандартний роз'єм під мережевий кабель LAN ("вита пара") - найпопулярніший сучасний формат проводового підключення в комп'ютерних мережах. Широко використовується як у «локалках», наприклад і для надання доступу до Інтернету. Цей стандарт дещо поступається SFP/SFP+ (див. нижче) за швидкістю і схибленістю, зате обходиться значно дешевше. Швидкість роботи в сучасних версіях Ethernet може досягати 10 Гбіт/с (див. «Швидкість підключення WAN-портів»), теоретично можливе і подальше збільшення пропускної спроможності.
- SFP/SFP+ (оптика). Роз'єм для передачі мережевого трафіку оптоволоконним кабелем. Головна перевага такого кабелю - повна нечутливість до електромагнітних перешкод. А швидкості передачі можуть досягати 2,7 Гбіт/с в оригінальному SFP і 16 Гбіт/с в SFP+. У той же час підтримка цього стандарту коштує недешево, а згадані переваги на практиці потрібні не наприклад часто. Тому SFP/SFP+ зустрі
...чається переважно в маршрутизаторах середнього та топового рівня.
- DSL. Підключення, що забезпечує вихід в Інтернет через дротову телефонну мережу за рахунок технологій ADSL, VDSL тощо. При цьому Інтернет та телефонний зв'язок працюють незалежно і не заважають один одному. Однак таке підключення поступається проводовому Ethernet за швидкістю та функціоналом. Тому в наш час DSL поступово «сходить зі сцени», та обладнання під цю технологію на ринку небагато.
- 3G/4G-модем (USB). З'єднання з Інтернетом через мобільну мережу за допомогою окремого модему 3G або 4G зв'язку, що підключається до USB-порту. Така можливість може стати в нагоді там, де немає повноцінного проводового підключення (наприклад, у сільській місцевості), а також як запасний варіант у разі відмови основного каналу зв'язку. А тип мережі, що підтримується, залежить переважно від використовуваного модему (сумісність роутера з різними моделями не завадить уточнити окремо, проте найчастіше з цим проблем немає). Що стосується конкретних видів мереж, то більшість 3G-модемів працюють у мережах UMTS (ті ж, що масово використовуються мобільними телефонами); швидкість передачі даних у таких мережах може досягати 75 Мбіт/с (втім, зазвичай вона значно нижча). Рідше зустрічаються 3G-модеми для мереж EV-DO на основі CDMA — цей стандарт має менші швидкості (до 14,7 Мбіт/с) і не таке широке покриття, як UMTS, однак і обладнання, і зв'язок можуть виявитися дешевше. А під позначенням "4G" мається на увазі лише один тип мереж - LTE; він забезпечує швидкість до 173 Мбіт/с, проте поширений негаразд широко, як 3G.
- SIM-картка. Ще один варіант підключення до Інтернету через мобільні мережі – власний слот під SIM-карту, передбачений у конструкції маршрутизатора. Цей варіант зручний тим, що для мобільного Інтернету не потрібно купувати додатковий пристрій (модем) – достатньо придбати SIM-картку оператора. З іншого боку, через вбудовані модулі мобільного зв'язку такі роутери самі по собі обходяться дорожче за аналоги під USB-модеми. До того ж можливості підключення в них обмежуються характеристиками модуля: наприклад, роутер для мереж 3G не зможе повноцінно використовувати мережі 4G (тоді як USB-модем зазвичай можна поміняти на більше просунутий). Як наслідок, цей варіант у сучасному устаткуванні зустрічається порівняно рідко.SFP (оптика)
Кількість оптичних мережевих портів стандарту SFP, передбачена у конструкції пристрою. Підкреслимо, що йдеться про «звичайні» SFP; дані SFP+, як правило, вказуються окремо.
Саме у свічах під маркуванням «SFP» зазвичай мається на увазі роз'єм під оптоволокно зі швидкістю підключення до 1 Гбіт/с. Формально це не наприклад багато, порівняно зі швидкостями RJ-45; однак цей формат підключення має низку переваг. Одним із головних є велика ефективна дальність: згаданий гігабітний стандарт працює з кабелем довжиною до 550 м, причому за мірками оптоволокна це ще дуже небагато. Щоправда, сам кабель чутливий до перегинів і потребує досить делікатного звернення; з іншого боку, він абсолютно несприйнятливий до електромагнітних перешкод. З іншого боку, в цілому формат SFP помітно менш популярний у мережному обладнанні, ніж RJ-45; тому і портів такого типу навіть у просунутих пристроях передбачається небагато (
1 порт або
2 порти, рідше більше). Також варто враховувати, що можуть зустрічатися наприклад звані combo-роз'єми, що поєднують у собі SFP та RJ-45; наявність таких портів уточнюється у примітках, вони враховуються як із підрахунку RJ-45, і за підрахунку SFP.
Процесор
Модель процесора, встановленого у пристрої. Процесор відповідає за обробку мережного трафіку та роботу програмного забезпечення. Знаючи його назву, можна отримати більш розгорнуті дані про швидкісні можливості обладнання та зрозуміти, наскільки необхідний такий потужний або навпаки посередній елемент на борту. У нових моделях Wi-Fi обладнання нерідко встановлюються співпроцесори або звані NPU-модулі, які знімають навантаження з основного процесора.
Кількість ядер
Кількість ядер в процесорі, встановленому в пристрої. Під ядром в даному випадку мається на увазі частина процесора, що виконує один потік команд. Відповідно, наявність декількох ядер дозволяє працювати з декількома потоками одночасно, що позитивно позначається на продуктивності.
Тактова частота
Кількість тактів за секунду, яке видає процесор в штатному робочому режимі. Тактом називається окремий електричний імпульс, який використовується для обробки даних і синхронізації процесора з іншими компонентами комп'ютерної системи. Різні операції можуть вимагати як долей такту, так і кількох тактів, однак у будь-якому разі тактова частота є одним з основних параметрів, що характеризують продуктивність і швидкість роботи процесора — за інших рівних умов характеристиках процесор з більш високою тактовою частотою буде працювати швидше і краще справлятися зі значними навантаженнями.
Оперативна пам'ять
Кількість оперативної пам'яті (RAM), передбачене у пристрої. Об'єм «оперативки» є одним із показників потужності апарату: чим він більший, тим вища швидкодія і тим краще пристрій справлятиметься з «важкими» завданнями.
Flash-пам'ять
Кількість пам'яті, виділена під роботу операційної системи на борту пристрою. У ній зберігається ОС та програма управління. Зазначимо, що Flash-пам'ять недоступна для використання кінцевого користувача.
Блок живлення
—
Вбудований. Вбудований блок живлення не займає місця зовні, однак може помітно збільшити габарити і вага всього маршрутизатора. Через це даний варіант зустрічається досить рідко — переважно серед моделей з монтажем в стійку (див. «Форм-фактор»), де зовнішній блок може створити значні незручності, а також серед найбільш потужних настільних маршрутизаторів, для яких обмеження по габаритах і вазі некритичні.
— Зовнішній. Теоретично зовнішнє розміщення блока живлення вимагає додаткового місця, а тому не настільки зручно, як внутрішнє. На практиці ж більшість блоків цього типу має досить компактні розміри і оснащується «вилками» для розеток прямо на корпусі — іншими словами, блок встановлюється на розетці, і вже звідти дріт тягнеться до маршрутизатора. А відсутність схем живлення і трансформаторів всередині маршрутизаторів позитивно позначається на їх компактності. Завдяки всьому цьому цей варіант вельми популярний серед настільних моделей (див. «Форм-фактор»), насамперед початкового і середнього рівня.