В бій ідуть одні старики: ТОП-5 смартфонів минулих поколінь

HTC 10 був одним з найкращих смартфонів у 2016 року. На жаль, його потенціал був убитий невиправдано високою ціною. Тепер же він стоїть, як середньорівневий китайський смартфон і виглядає досить привабливо.

Зовні HTC 10 — це позашлюбний син HTC One M8 32 ГБ і HTC One A9 16 ГБ / 2 ГБ . 5.2-дюймова модель виглядає досить великій, але це не така вже й проблема — телефон виглядає стильно. Хоча формально він не вважається «безрамковий», товщина бічних рамок цілком відповідає нинішнім вимогам. Фірмова заокруглена задня панель з металу виглядає здорово. Хоча і випирає з корпусу на кілька міліметрів, додаючи йому непотрібну товщину. Що стосується екрану, то в смартфоні встановлена відмінна Super LCD панель з високою роздільною здатністю в 2560x1440 пікселів.

У плані підключень і функціональності маємо цілком сучасний набір з сканера відбитку пальця (вбудований в кнопку Home), порти USB-C з підтримкою швидкої зарядки (50% за пів години), аудиочипа з підтримкою Hi-Res Audio і технологію NFC для безконтактних платежів.

До того ж HTC 10 може похвалитися дуже пристойною 12 МП камерою з великою матрицею 1/2.3, оптичною стабілізацією і лазерної фокусуванням. Неспроста специ з авторитетного ресурсу DxOMark називали 2017 рік проривним для мобільного фотографії, а один з кращих камерафонів року вони назвали саме HTC 10. У нього підсумкові 88 балів, які виглядають більш ніж пристойно і за нинішніми мірками.

Мабуть, найбільш спірною частиною HTC 10 є його залізо. З одного боку тут цілком пристойні 4 ГБ оперативної пам'яті і вбудоване сховище на 32 ГБ з підтримкою карт пам'яті. З іншого боку маємо колись флагманський чип Snapdragon 820 (4 ядра по 2.2 ГГц), який в плані потужностей порівняти з нинішнім бюджетником Snapdragon 636. У ролі основи системи він цілком непоганий, але от ігрові можливості в нього не найкращі. Та і підтримка сучасних штучок на зразок штучного інтелекту, камерою і енергією батареї, була б не зайвою.

Скажемо відразу, що вийшов в 2016 році Moto Z здатний здивувати і зараз. Як часто ви бачили смартфони з вбудованим проєктором, камерою з десятикратним оптичним зумом або вбудованої аудиоколонкой?

Отже, головна фішка смартфона — це його можливість кастомізації, як у персонажа з RPG гри. Знизу на задній панелі смартфона є спеціальний роз'єм, до якого кріпляться модулі Moto Mods, розширюють функціонал смартфона. Це може бути посилений акумулятор, бронебійний чохол, гігантська майже дзеркальна камера або ті найбільш проєктор з колонкою. У 2017 році, коли смартфони змагалися, хто буде тонше, така можливість зробити смартфон під себе була ковтком свіжого повітря. Причому, система підключення вийшла на рідкість вдалою через що заміна модуля займала лічені секунди. Правда, зараз знайти Moto Mods в офіційних магазинах буде не так вже просто. Зате на вторинному ринку їх повно.

Якщо винести модульність за дужки, то ми отримуємо міцний флагман 2016 року, який виглядає цілком сучасно і в 2019 році. У нього відмінний AMOLED екран з діагоналлю 5.5 дюймів і роздільною здатністю 2К. Плюс повний функціональний пакет, включаючи швидку зарядку, сканер відбитка пальця, USB-C, NFC-чип, продуману систему управління жестами і OTG підключення, яке дозволяє безпосередньо увіткнути в смартфон зовнішні USB-пристрої на зразок флешки, клавіатури або принтера. Не вистачає лише старого доброго мініджек для підключення звичайних навушників.

Досить сучасно виглядає і зовнішність Moto Z. По-перше, товщина 5.2 мм дозволяє йому залишатися одним з найбільш тонких смартфонів на ринку. По-друге, рифлений металевий задник чудово виділяється на тлі нудних і однотипних кришок, які використовуються практично в кожному сучасному смартфоні. Бічні межі Moto Z теж цілком собі тонкі. В поганому сенсі виділяється хіба що нижня частина смартфона з кнопкою Home, яка виглядає непристойно великий за сучасними мірками.

Мабуть головною слабкістю Moto Z є його процесор Snapdragon 820. У 2016 році це був флагманський процесор, але з тих пір виробничий процес плигнув уперед і тепер його потужність порівнянна з чипами початкового і середнього рівня.

Першопочатково серія смартфонів Pixel замислювалася як якийсь ідеал Android-смартфона, на який будуть рівнятися інші виробники. З часом серію звело кудись не туди, однак перші моделі були дійсно вдалими.

Зазвичай, будь-огляд Pixel починається з хвалебних од його камері. На момент анонсу камера Pixel була кращою серед всіх смартфонів. Природно, що через кілька років прогрес зробив крок вперед (привіт від Apple і Huawei з їх супер-камерами), але навіть за сьогоднішніми флагманським мірками Pixel XL знімає відмінні кадри — неспроста у нього 90 балів від авторитетного ресурсу DxOMark і входить в топ кращих камерафонів на ринку. При цьому сам модуль камери не особливо виділяється на тлі конкурентів, але програмне забезпечення робить його дійсно цікавим.

Зовні Google Pixel XL є збільшеною копією Pixel. Тут використовується той самий дизайн зі скляною лицьовою панеллю і досить великими рамками навколо екрану. Межі і тильна сторона корпусу Pixel XL зроблені з авіаційного алюмінію, але на спинці є вставка з скла, на якій знаходиться блок камери, а також сканер відбитків пальців.

5,5-дюймовий дисплей Google Pixel XL використовує матрицю AMOLED з роздільною здатністю 2560x1440, яку прикриває захисне скло Gorilla Glass 4. Екран демонструє широке колірне охоплення, характерний для матриць цього типу. Прямо з коробки колірна гама біля екрану досить холодна з ухилом в сині відтінки, що можна було б назвати мінусом, проте в меню налаштувань його можна перемкнути в режим sRGB з більш теплими відтінками. Загалом, екран все ще відмінний навіть у порівнянні з останніми флагманами від Samsung і Huawei.

А ось де Pixel XL дійсно просідає, так це за частиною заліза. У ньому встановлено колись флагманський чотириядерний Snapdragon 821, який зараз демонструє продуктивність на рівні процесорів середнього рівня. Гальмувати він не гальмує, але от з вимогливими іграми можуть бути проблеми. В принципі, зараз його можна занести в мінуси, але і запасу міцності у нього немає. Також потенційним покупцям навряд чи сподобається, що тут всього 32 ГБ вбудованої пам'яті, яку можна розширити за рахунок карт пам'яті.

У плані підключень і функціональності Google Pixel XL виглядає цілком свіжо і сучасно: в ньому встановлений швидкий сканер відбитка пальця з винятком випадкових дотиків, щодо ємна батарея з швидкою зарядкою, порт USB-C, окремий аудіовихід 3.5, NFC-чип, а також підтримуються функції OTG для підключення периферії по USB і DLNA для обміну контентом «по повітрю».

Випустивши оригінальний Xiaomi Mi Mix 128 ГБ / 4 ГБ , компанія Xiaomi змогла заявити про себе як про одному з перших виробників, в портфоліо якого є «безрамковий» смартфон. Друга версія Mi Mix стала так би мовити ще більш безрамковою і позбулася деяких проблем першої версії. В реаліях 2019 року вона виглядає також привабливо.

Отже, майже весь вільний простір займає великий 6-дюймовий дисплей. Співвідношення дисплея до розмірів становить значні 80%, що і зараз виглядає вражаюче. При цьому на екрані немає вирізу-чубчики, яка дратує багатьох покупців. Екран виконаний за технологією IPS, має роздільна здатність 2160x1080 і може похвалитися відмінною передачею кольору, високою контрастністю і можливістю швидко налаштувати колірну палітру під себе.

Як і в першій версії, в якості матеріалів корпусу використовуються метал (рамка) і кераміка («спинка»). Корпус здорово виглядає і приємно лежить в руці, проте задник дуже швидко збирає відбитки пальців. Це стандартна проблема керамічних корпусів.

Mi Mix 2 може похвалитися відмінним функціональним набором: швидка зарядка, USB-C, сканер відбитка пальця, NFС і можливість роботи в ролі USB-хоста (OTG). При цьому як і в більшості сучасних флагманів, в Mi Mix 2 немає аудиороз'єму 3.5, що дещо обмежує його музичні можливості. В плюси можна було б занести і непогану камеру від Sony з модулем та оптичною стабілізацією, однак якість фотографій загалом трохи не дотягує до флагманського рівня. Наступна версія смартфону Xiaomi Mi Mix 2s 64 ГБ / 6 ГБ , яка набрала 101 бал у рейтингу " камерафонів DxOMark, в цьому плані виглядає куди вдаліше.

З точки зору сучасного «заліза» Mi Mix 2 відстає від торішніх топових смартфонів, але значно перевершує бюджетники і середньорівневі смартфони. У ньому використовується восьмиядерний флагманський процесор 2017 року Qualcomm Snapdragon 835, 8 ГБ оперативної пам'яті і вбудоване сховище на 128 ГБ (без підтримки SD карт).

Система і будь-які ресурсомісткі програми або літають, або працюють стабільно. Тут спасибі хорошою оптимізації оболонки MIUI, яка продовжує розвиватися паралельно Android і додає системі безліч корисних функцій на зразок менеджера енергоспоживання або системи управління жестами. Проблеми з продуктивністю можуть виникнути лише при запуску особливо вимогливих іграшок типу PUBG.

Презентований наприкінці 2017 року Zenfone 4 Pro залишається одним з найкрутіших смартфонів в лінійці Asus. Тут вам і продуктивний процесор, і AMOLED-дисплей і камера Sony з оптичним зумом, і акумулятор з пристойною ємністю. Але чи відповідає він вимогам 2019 року? Нам здається, що цілком.

Приміром, він з обох сторін покритий 2.5 D-склом Gorilla Glass, яке обрамлене цілісної металевою рамкою. Виглядає симпатично і добре лежить в руці. Хоча, досить великі рамки зверху і знизу виглядають так, ніби щойно повернулися з відпустки, де набрали зайву вагу.

Велику частину передньої панелі займає 5.5 дюймова AMOLED-матриця з роздільною здатністю Full HD, відмінним запасом яскравості (500 кд/м2) і розширеним колірним охопленням (понад 100% NTSC). Завдяки останньому у дисплея дуже насичене перенесення кольорів з можливістю її тонкої настройки від природних відтінків до яскравих кислотних кольорів. Ну і варто похвалити хороше олеофобне покриття — пальці ковзають, як по льоду.

Всередині Zenfone 4 Pro трудиться восьмиядерний чип Snapdragon 835, графічний прискорювач Adreno 540 і 6 ГБ оперативної пам'яті. Така зв'язка демонструє пристойну за сучасними мірками продуктивність у повсякденній роботі та іграх. У випадку ігор варто похвалити не тільки залізо, але й вбудовану оболонку від Asus, яка позбулася від непотрібного мотлоху, а натомість отримала ряд корисних функцій на зразок оптимізації продуктивності в іграх або можливості стримить ігри прямо із смартфона.

А ще у Zenfone 4 Pro цікавий розмовний динамік, який крім «розмовної» функції відтворює ще звук «на підхваті» в унісон з основним динаміком. Працює він в трьох режимах: моно, стерео і підвищеної гучності. Також любителів слухати музику зі смартфона порадує окремий 3.5 аудіовихід, який останні роки нещадно випилюють із флагманів на користь USB-C. Тут же маємо можливість спокійно сидіти на двох стільцях.

Серед інших плюшок відзначимо наявність NFC, сканера відбитків пальців, швидку зарядку, OTG, конфігурацію з трьох мікрофонів з шумозаглушенням і дуже пристойну подвійну камеру з оптичним збільшенням і оптичною стабілізацією стабілізацією.